Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/53825/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2020. Зареєстровано: 05.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2020.

Номер судового провадження: 2-712/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/53825/17-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва 
		суддя Матійчук Г.О., 
		секретар судового засідання Хабеця О.О., 
		справа № 757/53825/20-ц 
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Прокуратура Київської області
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про захист честі, гідності та ділової репутації, 
		представник позивача ОСОБА_2 
		представник відповідача: Слабковська О.О. 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		       У вересні 2017 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в обґрунтування якої (з урахуванням уточнень) він зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-сайті Прокуратури Київської області www.kobl.gp.gov.ua в розділі «Новини та публікації» в повідомленні під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» відповідачем опубліковано недостовірну інформацію про нього. Зокрема в повідомлені зазначено: «Так, перший заступник Ірпінського міського голови ОСОБА_1, після отримання низки підозр за свої злочинні діяння, за надуманими підставами втручається в діяльність правоохоронного органу. Зокрема, посадовець, з метою впливу на правоохоронців, залучає підлеглих та сторонніх осіб до дискредитації органів прокуратури Київської області та висловлює надумані, безглузді заяви».
		Ця інформація стосується його безпосередньо, оскільки він займає посаду першого заступника Ірпінського міського голови (згідно розпорядження міського голови Ірпінської міської ради Київської області про прийняття його на посаду першого заступника міського голови № 258-о від 25.11.2015 року.
		Зазначає, що повідомлення містить недостовірну інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію і твердження, викладені в повідомлені не є оціночними твердженнями, оскільки наводяться виключно як факти.
		За таких обставин вважає інформацію, опубліковану на офіційному веб-сайті Прокуратури Київської області в повідомленні неправдивою та такою, що порушує його немайнові права і принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а відтак підлягають спростуванню, як недостовірна інформація.
		В якості доказів посилається на експертний висновок Центру компетенції, як на офіційний письмовий доказ порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення відповідачем про нього недостовірної інформації у мережі Інтернет, а також на Висновок № 8897 від 29.09.2017 р.
		Просив визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, опубліковану Прокуратурою Київської області на своєму офіційному веб-сайті www.koblgp.gov.ua в розділі «Новини та Публікації» у повідомленні під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме: «Так, перший заступник Ірпінського міського голови ОСОБА_1, після отримання низки підозр за свої злочинні діяння, за надуманими підставами втручається в діяльність правоохоронного органу. Зокрема, посадовець, з метою впливу на правоохоронців, залучає підлеглих та сторонніх осіб до дискредитації органів прокуратури Київської області та висловлює надумані, безглузді заяви…». Зобов`язати Прокуратуру Київської області спростувати вказану недостовірну інформацію стосовно нього шляхом розміщення у десятиденний строк з моменту набрання рішенням по даній справі законної сили на офіційному веб-сайті Прокуратури Київської області www.kobl. ?р. gov.ua повідомлення про ухвалене у справі рішення та публікації резолютивної частини цього рішення.
		18.09.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження судді Матійчук Г.О.
		Ухвалою від 05.06.2018 року прийнято справу до провадження та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 138).
		03.07.2018 року до суду надійшов відзив на позов, в якому викладена позиція відповідача щодо позовних вимог. Зокрема, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, з наступних підстав.
		Відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» органи прокуратури України діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Зазначеному принципу організації і діяльності прокуратури відповідає право громадськості на отримання інформації.
		Інформоване і активне громадянське суспільство - головна ознака успішних країн. Засоби масової інформації слугують у них механізмом, що зв`язує владу і громадянина при обговоренні проблем, які викликають гострий соціальний інтерес.
		Суспільно важлива інформація - це будь-яка інформація, що стосується індивідуальних проявів питань, котрі прямо чи опосередковано впливають на життєдіяльність суспільства в цілому і викликають суспільний інтерес. Статтею 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
		Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються слідчими підрозділами прокуратури Київської області. При цьому, чим більше публічною стає людина, тим більший суспільний інтерес викликають її дії.
		Події щодо оголошення позивачу підозри набули значного суспільного резонансу, які підлягають доведенню інформації до суспільства.
		Так, 28.08.2017 правоохоронними органами повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 28 ч. З ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 263 КК України.
		Після вказаних подій відбувалось маніпулювання засобів масової інформації, які поширювали суперечливу за змістом інформацію. У тому числі сам ОСОБА_1 повідомляв через соціальну мережу Fасеbоок інформацію щодо його незаконного кримінального переслідування та висловлював дискредитуючі вислови на адресу працівників прокуратури Київської області.
		З метою доведення суспільству фактів внесення відомостей до ЄРДР та про підстави внесення вказаних відомостей, прокуратурою області ІНФОРМАЦІЯ_1 висвітлено публікацію на офіційному веб-сайті прокуратури Київської області в розділі «Новини та публікації» в повідомленні під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародно-правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.
		При цьому, прокуратурою Київської області не порушено сутність і зміст однієї з найважливіших гарантій, закріплених у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
		Презумпція невинуватості - це об`єктивне правове положення, згідно з яким встановлюється таке: «ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду і згідно з законом».
		Європейський суд з прав людини чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у випадку, коли судове рішення або твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою.
		Практика Європейського суду з прав людини наголошує, що слід принципово розрізняти повідомлення про те, що кого лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (п. 81 рішення ЄСПЛ «Шагін проти України» від 10.09.2009, яке набуло статусу остаточного 10.03.2010; аналогічна позиція висвітлена у рішенні «Ісмоїлов та інші проти Росії» від 06.11.2008).
		Одночасно рішення Європейського суду з прав людини дають змогу побачити багатогранність цього принципу та його взаємозв`язок з іншими конвенційними правами, зокрема, правом на поширення інформації.
		Отже, відповідач вважає, що при оприлюдненні спірної інформації не було порушено вимог вітчизняного та міжнародного законодавства.
		Викладена прокуратурою Київської області інформація відповідає фабулі витягу з кримінального провадження, що містяться в ЄРДР, при цьому не є беззаперечним твердженням про вчинення позивачем злочину.
		Так, першим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017110000000510 за фактом впливу першого заступника Ірпінського міського голови ОСОБА_1 в діяльність прокуратури Київської області шляхом розміщення недостовірних відомостей в засобах масової інформації за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України.
		Зазначені відомості прокуратурою області 05.09.2017 внесено до ЄРДР за № 42017110000000510 порядку ст. 214 КПК України у зв`язку із безпосереднім виявленням слідчим ознак, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		Внесення відомостей до ЄРДР не є визнанням особи винною у вчиненні кримінального правопорушення та не є формою повідомлення їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до моменту здійснення такого повідомлення в порядку ст.ст. 276-278 КПК України. Фактично внесення відомостей до ЄРДР відповідно наявної інформації про ознаки, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, є виконанням п. п. 4, 5 ст. 214 КПК України, яке визначає межі здійснення досудового розслідування.
		Згідно з ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають це можливим.
		З метою інформування громадськості прокуратурою Київської області надано лише ту інформацію, яка дозволяється відповідно до положень КПК України, а її зміст не є твердженням про винуватість позивача у вчиненні злочину.
		Позивач наполягає, що повідомивши широкому загалу інформацію про його втручання в діяльність правоохоронного органу, відповідач заявив про вчинення позивачем суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке встановлюється КК України.
		В свою чергу, в оприлюдненій статті прокуратурою області розповсюджено інформацію про факт внесення відомостей в ЄРДР та про початок досудового розслідування, при цьому при формулюванні інформації не відображено всіх елементів складу злочину, що передбачені ст. 343 КК України.
		Зазначена відповідачем інформація відноситься до інформаційних повідомлень про розслідування, які ведуться прокуратурою Київської області. Це повідомлення не може спричиняти шкоди позивачу та порушувати принцип презумпції невинуватості, оскільки воно не зв`язує суддів та перевіряється в ході подальшого розслідування та судового розгляду.
		 
		Недостовірною вважається та інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Таким чином у діях прокуратури Київської області по висвітленню питань щодо внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування кримінального провадження № 42017110000000510 не міститься повного юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення такого позову.
		 
		В ухвалі судді від 11.07.2018 року вирішено клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в зв`язку з необхідністю допитати спеціаліста, який склав висновок експертного семантико-текстуального дослідження №8897 від 29.09.2017 р.
		29.05.2019 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.
		Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Частиною першою статті 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Крім того, стаття 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		За правилами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Судом встановлено, що прес-службою прокуратури Київської області на сайті прокуратури Київської області за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 опубліковано наступну інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 Зважаючи на те, що органи прокуратури Київської області рішуче та принципово реагують на порушення законодавства в сфері використання бюджетних коштів, деякі посадови особи намагаються усіляко дискредитувати правоохоронний орган.
		Так, перший заступник Ірпінського міського голови ОСОБА_1, після отримання низки підозр за свої злочинні діяння, за надуманими підставами втручається в діяльність правоохоронного органу. Зокрема, посадовець, з метою впливу на правоохоронців, залучає підлеглих та сторонніх осіб до дискредитації органів прокуратури Київської області та висловлює надумані, безглузді заяви.
		Сьогодні, 5 вересня, прокуратурою Київської області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу вчинене службовою особою з використанням свого службового становища) КК України.
		 Окрім цього, у прокуратури Київської області є підстави вважати, що перебування ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ірпінського міського голови може негативно вплинути на хід досудового розслідування. Підозрюваний, спільно із іншими членами злочинної організації, обіймаючи свою посаду, може вчинювати дії, пов`язані з розкраданням бюджетних коштів, а також продовжувати протиправну діяльність.
		Тому, враховуючи характер, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також у зв`язку з тим, що підозрюваний вчинював інкриміновані йому злочини, користуючись своїм службовим становищем, прокуратурою Київської області сьогодні, 05 вересня, внесено клопотання до суду щодо відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 .
		 Також, прокуратура Київської області оскаржила рішення суду першої інстанції щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Прокуратура наполягає на взяття під варту першого заступника Ірпінського міського голови.
		 Нагадаємо, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчиненого у складі злочинної організації), ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 205 (фіктивне підприємництво вчинене у складі злочинної організації), ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів вчинене у складі злочинної організації), ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 (службове підроблення вчиненому у складі злочинної організації), ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) КК України.
		 Прокуратура Київської області наголошує, що попри спроби підозрюваного усіляко уникати проведенню процесуальних дій, його злочинні схеми будуть розкриті та винні особи понесуть відповідальність передбачену законом.».
		У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній Постанові, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У пункті 19 Постанови зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.50, ратифікована 17.07.97).
		Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією. 
		Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.
		Зокрема, суд дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів, пересічних громадян, громадської думки, тощо. Тому, Європейський суд вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria).
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав ( Jerusalem v. Austria).
		Право на висловлення суб`єктивної позиції здійснене цілком у межах свободи вираження поглядів, гарантовані статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, жодна із підстав обмеження такої свободи, вичерпно визначених цією ж статтею, не наявна.
		Невід`ємними елементами юридичного складу правопорушення у даній категорії справ є поширення недостовірної інформації та порушення прав внаслідок її поширення.
		Натомість опублікована на сайті прокуратури Київської області оспорювана інформація (як в тому обсязі, в якому її просить визнати недостовірною позивач, так і повний текст повідомлення опублікований на сайті прокуратури) сама по собі не порушує особистих немайнових прав позивача, оскільки в повідомлені викладено (констатовано) факти (інформацію) про кримінальні провадження, які розслідуються слідчими підрозділами прокуратури Київської області. Враховуючи постать позивача, який є публічною особою, у суспільства виникає природній інтерес щодо його діяльності та її наслідків. Події щодо оголошення позивачу підозри набули значного суспільного резонансу, які підлягають доведенню інформації до суспільства. 
		Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року N 1 визначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах інформації (і не тільки) з приводу своєї діяльності та/або її наслідків. При цьому, зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оспорювана позивачем інформація, що викладена на сайті відповідача, це розповсюдження інформації про факт внесення відомостей в ЄРДР та про початок досудового розслідування (без конкретизації елементів складу злочину, передбачених ст. 343 КК України). При цьому це повідомлення не порушує принципу презумпції невинуватості.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Що стосується Висновку №8897 експертного семантико-текстуального дослідження від 29.09.2017 року (а.с. 44-52), в якому спеціаліст-експерт І класу - ОСОБА_10 (яка має вищу гуманітарну освіту, кваліфікацію експерта за спеціальністю «Авторознавчі та лінгвістичні дослідження писемного мовлення» і досвід експертної роботи з 2000 року), дійшла думки (підсумку), що: «Текст публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеної на офіційному веб-сайті прокуратури Київської області за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 містить негативну інформацію щодо особи ОСОБА_1 (такі фрагменти тексту наведені у дослідницькій частині висновку). Негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 викладена у формі фактичних тверджень…» то суд відхиляє вказаний Висновок з огляду на те, що спеціаліст-експерт, який його складав, не попереджався про кримінальну відповідальність. До того ж чинним цивільним процесуальним законодавством (зокрема главою 5 Розділу І ЦПК України) не передбачений такий вид доказу, як Висновок експертного семантико-текстуального дослідження.
		Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		На підставі наведеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» ; Європейською Конвенцію з прав людини, ст. ст. 201, 297, 299 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 76, 81, 110, 141, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач: Прокуратура Київської області: 01601, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996
		 
		Суддя                                                 Г.О. Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...