Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/9600/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2020. Зареєстровано: 05.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2020.

Результат оскарження 10.02.2021 Верховний Суд: скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		03 липня 2020 року                               м. Київ                                        № 640/9600/20
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва через свого представника - адвоката Самольотова Ігоря Ігоровича (далі - представник позивача) звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - відповідач-1, ГУ ДМС України в Донецькій області) та Державної міграційної служби України (далі - відповідач-2, ДМС України), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області) від 08.07.2011 про скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України (далі - оскаржуване рішення).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 №588/2006 (далі - Порядок №215) та Закону №2235-ІІІ, оскільки станом на момент прийняття рішення про оформлення набуття позивачем громадянства ГУ МВС України в Донецькій області перевірялись надані документи, будь-яких порушень законодавства встановлено не було. Позивач також зазначив, що при зверненні із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ним до МВС України було надано всі необхідні документи, що передбачені Законом №2235-ІІІ. Отже, рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем прийнято на підставі поданих ним документів, які перевірені посадовими особами на предмет їх відповідності та встановлення обставин, з якими Закон №2235-ІІІ пов`язує набуття особою громадянства України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою суду від 07.05.2020 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у відповідача-1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи щодо оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 та всіх наявних матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, з приводу чого подано позов.
		Також, вказаною ухвалою запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали подати до суду відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, та роз`яснено відповідачам, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Крім того, одночасно з позовом представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до вирішення спору по суті.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 вказане клопотання задоволено та зупинено дію оскаржуваного рішення до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
		На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі 27.05.2020 від відповідача-2 та 29.05.2020 від відповідача-1 до суду надійшли відзиви на позов. При чому, до свого відзиву на позов представником відповідача-1 додано копію затвердженого 08.07.2011 т.в.о. начальника ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_6 висновку за результатами службового розслідування за фактом видачі довідки №222 щодо належності до громадянства України, оформлення паспорту громадянина України ОСОБА_1 (далі - висновок за результатами службового розслідування), натомість до свого відзиву на позов законним представником відповідача-2 не долучено жодного документа на підтвердження обставин, якими обґрунтовується відзив на позов.
		У своєму відзиві на позов представником відповідача-1 також заявлено клопотання про проведення судового засідання із залученням представника відповідача-1 в режимі відеоконференції, у задоволенні якого відповідною ухвалою суду від 09.06.2020 відмовлено.
		Також, у своїх відзивах на позов представниками відповідачів зазначено про наявність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на пропуск строку звернення з даним позовом до суду.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотань про залишення позовної заяви без розгляду.
		Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення ст.ст. 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області прийнято рішення від 19.12.2007 про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Руставі Республіки Грузія, громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ, а також оформлено довідку №222 від 19.12.2007 про належність ОСОБА_1 до громадянства України, на підставі якої Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 25.12.2007 на ім`я ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
		Однак, згідно з даними висновку за результатами службового розслідування, 08.07.2011 ГУ МВС України в Донецькій прийнято оскаржуване рішення про скасування рішення УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України та довідки №222 від 19.12.2007 про належність ОСОБА_1 до громадянства України.
		Дізнавшись про наявність оскаржуваного рішення з листа ДМС України в Донецькій області від 15.04.2020 №1401.2.2-5259/14.2-20 та не погодившись з ним, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Так, Закон №2235-ІІІ (тут і далі - у редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваного рішення) визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
		Законодавство України про громадянство України, згідно зі ст. 2 Закону №2235-ІІІ, ґрунтується на таких принципах:
		1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
		2) запобігання виникненню випадків без громадянства;
		3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
		4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
		5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
		6) рівності перед  законом  громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
		7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
		Пунктом 2 ч. 1  ст. 6 Закону  №2235-ІІІ визначено, що громадянство України набувається за територіальним походженням.
		Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач є уродженцем міста Руставі Республіки Грузія.
		Відповідно до ч.ч. 1 і 5 ст. 8 Закону №2235-ІІІ, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
		Іноземці, зазначені в ч.ч. 1-3 цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		З аналізу вищевикладених норм вбачається, що підставами для набуття іноземцем громадянства України за територіальним походженням є наступні обставини:
		- підтвердження факту народження чи постійного проживання на території України іноземця або його родичів, визначених ч. 1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ;
		- припинення іноземного громадянства.
		Як зазначено у наявному в матеріалах справи копії висновку за результатами службового розслідування, 07.07.2011 з УБОЗ МВС України в Донецькій області надійшов запит щодо перевірки належності ОСОБА_1 до громадянства України, а також підстав та законності документування його паспортом громадянства України.
		Вивченням документів і опитуванням посадових осіб службовими особами УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області встановлено, що у грудні 2007 року до підрозділу ГІРФО Червоногвардійського РВ Макіївського МУ з питання перевірки належності до громадянства України звернувся ОСОБА_1 .
		Справу про перевірку належності до громадянства України прийняла на той час начальник СГІРФО Червоногвардійського РВ ОСОБА_2
		Для оформлення справи про перевірку належності до громадянства України заявник надав оригінали та:
		- ксерокопію паспорта громадянина Республіки Грузії серії НОМЕР_4 08.09.1998 року МВС Республіки Грузія;
		- ксерокопію картки форми А, картку форми Б, які підтверджували його постійну реєстрацію на території України за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.07.1991 по 11.09.1991;
		- ксерокопію повідомлення про зняття з реєстраційного обліку з адреси: АДРЕСА_2 .
		В той же час, ОСОБА_2 не здійснила додаткові заходи щодо перевірки, на підставі якого паспорту він був знятий з реєстраційного обліку з території України, вилучення цього паспорту компетентними органами Республіки Грузії, а також підстави документування національним паспортом цієї держави.
		Ця справа була надіслана для подальшого розгляду до УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області спеціалістом УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_5, яка ретельно матеріали справи не вивчила, відсутність додаткових перевірок не встановила.
		19.12.2007 було прийняте рішення і оформлена довідка №222 про належність особи до громадянства України.
		25.12.2007 заявнику на підставі довідки №222 про належність до громадянства України був виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 Червоногвардійським РВ та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідно до ст. 21 Закону №2235-ІІІ, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст.ст.  8  та  10  цього  Закону  шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
		У свою чергу, перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок №215 (тут і далі - у редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваного рішення).
		Пунктом 88 Порядку №215 визначено, що для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до  ст. 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
		а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
		б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (ст. 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (ст. 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (ч. 5 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (ч. 8 ст. 8 та ч. 7 ст. 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (ч.ч. 1 та 2 ст. 10 з урахуванням ч. 5 ст. 9 Закону; ч. 5 ст. 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до ст.ст.  8  та  10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до ст.ст. 8 та 10 Закону).
		Як зазначили у своїх відзивах на позов представники відповідачів, документом, що доказує обставини незаконного підтвердження належності до громадянства України ОСОБА_1 , видачі йому довідки про належність до громадянства України №222 від 19.12.2007, документування його паспортом громадянина України, а також прийняття оскаржуваного рішення, визнання паспорту НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 таким, що підлягає вилученню та знищенню, є висновок за результатами службового розслідування, копія якого була отримана ДМС України у 2018 році від Головного управління Національної поліції у місті Києві. 
		Зі змісту копії висновку за результатами службового розслідування також вбачається, що 06.07.2011 співробітниками УБОЗ в Донецькій області була опитана спеціаліст відділу реєстрації та обліку ТОВ УК «Альянс-Град» ОСОБА_3 , яка повідомила, що у 2007 році до неї звернувся колишній начальник паспортного відділення Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ОСОБА_4 (звільнений з ОВС у зв`язку з хворобою 10.02.1997, помер у 2009 році) з проханням заповнити картку форми А на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Картка була заповнена та повернута ОСОБА_4 .
		Згідно з показаннями ОСОБА_3 , у 2007 році після звернення до неї ОСОБА_4 , через деякий час до неї звернувся ОСОБА_1 з проханням надати йому картки форм А та Б для отримання паспорту громадянина України. У зв`язку з тим, що картки форми Б не було, ОСОБА_3 заповнила нову картку форми Б за вищевказаною адресою. Ці картки були надані ОСОБА_1 до Червоногвардійського РВ.
		ОСОБА_3 припускає, що ОСОБА_4 мав штампи «прописки» - «виписки» Червоногвардійського РВ та проставив їх до картки форми А.
		17.05.2011 на запит ГУБОЗ МВС України щодо належності до громадянства Грузії ОСОБА_1 була отримана відповідь з посольства Грузії в Україні, що він належить до громадянства Грузії.
		07.07.2011 отримана інформація з МВС Грузії (за №809321), в якій повідомляється, що ОСОБА_1 з 1989 до 1992 року навчався в ПТВ №86 в м. Руставі.
		Викладене свідчить, що необґрунтована видача паспорта громадянина України ОСОБА_1 стала можливою внаслідок надання завідомо неправдивих зведень в картках форм А та Б, порушень вимог нормативних документів МВС України щодо здійснення відповідних перевірок з боку посадових осіб СГІРФО Червоногвардійського РВ ( ОСОБА_2 ), неналежної вимогливості до виконавців територіальних підрозділів по якісному вивченню матеріалів з боку співробітника УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області (ОСОБА_5).
		Крім того, вбачається фальсифікація відомостей з боку ОСОБА_3 щодо внесення записів до карток форм А та Б, а також особиста зацікавленість щодо незаконного документування паспортом громадянина України ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 .
		Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
		Як зазначено у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2  ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		У рішенні від 01.07.2003 в справі «Суомінен проти Фінляндії», яке, відповідно до ч. 1  ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, Європейським судом з прав людини вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У іншому рішенні від 10.02.2010 в справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує  закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
		Поряд з цим, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним  законом  меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
		Вивчивши зміст копії висновку за результатами службового розслідування, судом встановлено, що такий документ не містить стверджувальної інформації щодо набуття ОСОБА_1 громадянства України шляхом обману, внаслідок подання ним свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого він не міг набути громадянство України, а також до такого висновку не долучено жодного документа на підтвердження обставин, які викладені в ньому.
		Натомість, виходячи зі змісту копії висновку за результатами службового розслідування:
		- саме начальник СГІРФО Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ОСОБА_2 не здійснила додаткові заходи щодо перевірки, на підставі якого паспорту ОСОБА_1 був знятий з реєстраційного обліку з території України, вилучення цього паспорту компетентними органами Республіки Грузії, а також підстави документування національним паспортом цієї держави;
		- саме інспектор УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_5 ретельно матеріали справи не вивчила, відсутність додаткових перевірок не встановила;
		- у своїх показаннях спеціаліст відділу реєстрації та обліку ТОВ УК «Альянс-Град» ОСОБА_3 тільки припускає, що колишній начальник паспортного відділення Червоногвардійського РВ ОСОБА_4 (звільнений з ОВС у зв`язку з хворобою 10.02.1997, помер у 2009 році) мав штампи «прописки» - «виписки» Червоногвардійського РВ та проставив їх до картки форми А;
		- саме спеціаліст УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_5 своїм підписом у висновку за результатами службового розслідування підтвердила факт, зокрема, неналежного виконання своїх посадових обов`язків, що виявилися у неякісному вивченні документів, нею самою та колишнім начальником Червоногвардійського РВ ОСОБА_2.
		За результатами проведення службового розслідування службовими особами УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області прийнято рішення, затверджене т.в.о. начальника ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_6:
		- визнати, що у картці форми А та форми Б, які були підставою для оформлення справи про перевірку належності до громадянства України ОСОБА_1 внесені неправдиві відомості, що підтверджено показами свідка ОСОБА_3 ;
		- скасувати рішення від 19.12.2007 та довідку №222 щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України;
		- паспорт, виданий на підставі довідки про перевірку належності до громадянства України серії НОМЕР_1, виданий Червоногвардійським РВ Макіївського МУ на прізвище ОСОБА_1 , підлягає вилученню та знищенню;
		- за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, що виявилися у неякісному вивченні документів, підлягає притягненню до суворої дисциплінарної відповідальності колишній начальник Червоногвардійського РВ ОСОБА_2, спеціаліст УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_5, але враховуючи, що з дня подій минуло більше 6 місяців, керуючись ст. 148 Кодексу України про працю, покарати їх не виявляється можливим;
		- висновок службової перевірки надіслати до прокуратури Донецької області для прийняття рішення відповідно до ст. 97 КПК України;
		- копії висновку службової перевірки надіслати до Макіївського МУ, Червоногвардійського РВ для виконання в межах компетенцій, УБОЗ України в Донецькій області, ДДГІРФО МВС України для інформування.
		Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 20.01.2012 «Рисовський проти України», ризик будь-якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи. Розглядаючи вказану справу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки.
		Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		При цьому, у ході розгляду справи за наявними у ній матеріалами судом з`ясовано, що оскаржуваним рішенням, прийнятим 08.07.2011 ГУ МВС України в Донецькій області, скасовано саме рішення УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ та довідку №222 від 19.12.2007 про належність ОСОБА_1 до громадянства України.
		Суд також зазначає, що Державну міграційну службу України утворено Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 №346 «Про ліквідацію урядових органів» ліквідовано урядові органи за переліком, у тому числі Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України та його підрозділи.
		Указом Президента України від 06.04.2011 №405/2011 «Питання Державної міграційної служби України» затверджено Положення про Державну міграційну службу України.
		Наказом МВС України від 27.12.2012 №1200 до ДМС України з 29.12.2012 остаточно передано функції МВС України щодо реалізації державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції).
		Органи та підрозділи ГІРФО МВС України припинили свою діяльність та у подальшому були скорочені.
		Отже, зважаючи на вищевикладені нормативно-правові акти, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам у рамках розгляду та вирішення справи, суд вважає належним відповідачем саме ГУ ДМС України в Донецькій області.
		У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, системно проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для його задоволення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243-246, 262 КАС України, суд, 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 08 липня 2011 року, яким скасовано рішення Управління громадянства і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 19 грудня 2007 року про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Руставі Республіки Грузія, громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ, та довідку №222 від 19 грудня 2007 року про належність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Руставі Республіки Грузія, до громадянства України.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 20, код ЄДРПОУ 37841728).
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...