Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/8201/18 : Окремі процесуальні питання; Заява про виправлення помилки у судовому рішенні.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: 61-18748ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/8201/18
		провадження № 61-18748св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» (з урахуванням заяви про уточнення найменування відповідача) про зобов`язання вчинити дії.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що в порядку передбаченому частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Рибалкін О. В. звернувся до відповідача із заявою про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог в розмірі 15 419 345, 69 грн. Безспірність грошової вимоги у своїй заяві позивач обґрунтовував наявною заборгованістю, що виникла через невиконання ПАТ «Діамантбанк» рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року, ухваленого у справі № 753/3424/14-ц. У відповідь на запит про надання інформації щодо включення вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк» позивач отримав відповідь про відсутність підстав для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки заявлені кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними. Позивач вважав цю відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Конвенції Міжнародної організації праці від 23 червня 1992 року №173 «Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», нормам трудового законодавства та законодавства про оплату праці.
		З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив зобов`язати відповідача акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_1 на суму 12 000 000, 00 грн як вимоги кредитора другої черги, внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк» шляхом включення акцептованих вимог ОСОБА_1 на суму 12 000 000, 00 грн як таких, що підлягають задоволенню у другу чергу, та подати зміни, внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк», на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року позов задоволено частково. 
		Зобов`язано ПАТ «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» включити вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ПАТ «Діамантбанк» заборгованості за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі № 752/3424/14-ц на суму 12 000 000,00 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк» як таких, що підлягають задоволенню у другу чергу, та подати в установленому законом порядку відповідні зміни до кредиторських вимог другої черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк». 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що безпідставними є висновки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» щодо відмови у включенні вимог ОСОБА_1 до кредиторських вимог банку в розмірі 12 000 000,00 грн.  
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		У жовтні 2019 року ПАТ «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою, що на момент звернення позивача з цим позовом рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року виконане.
		Також заявник у касаційній скарзі посилається на те, що неправильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості позивача розпоряджатись коштами на рахунку, а також посилання на порушення вимог частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.  
		Заявник у касаційній інстанції звертає увагу на те, що суди не звернули належної уваги на відсутність порушень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Тімоніна О. О.
		Крім того заявник у касаційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 76, 78, 80, 228, 243 безпідставно повернувся зі стадії судових дебатів на стадію з`ясування обставин та дослідження, а також прийняв судом заяву позивача про уточнення даних відповідача під час стадії з`ясування обставин та дослідження доказів.   
		24 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк».
		15 січня 2020року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 
		20 січня 2020 року, 21 січня 2020 року та 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду письмові пояснення по справі, у яких, вважає касаційну скаргу необґрунтованою, безпідставною, доводи, якої ґрунтуються на особистому тлумаченні норм права, які не узгоджуються з чинним законодавством України та просить залишити касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О. О. без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без задоволення з огляду на таке.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами установлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі № 752/3424/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року, позов  ОСОБА_1 до ПАТ «Діамантбанк» задоволено частково. Зобов`язано ПАТ «Діамантбанк» повернути ОСОБА_1 його трудову книжку та стягнуто з ПАТ «Діамантбанк» на користь ОСОБА_1 12 003 654,00 грн. 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2014 року позов ПАТ «Діамантбанк» задоволено. Визнано недійсним договір про виплату винагороди від 12 липня 2013 року, укладений між ПАТ «Діамантбанк» та  ОСОБА_1 . Позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12 000 000,00 грн.
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2014 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ «Діамантбанк» та у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Діамантбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору недійсним скасовано, залишено в силі в цій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2014 року. В іншій частині рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 лютого 2015 року скасовано, залишено в силі рішення апеляційного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року.
		Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2014 року, 21 листопада 2014 року судом видано виконавчий лист №752/3424/14-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 з ПАТ «Діамантбанк» грошові кошти у сумі 12 003 654,00 грн.
		27 листопада 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 45639519 з примусового виконання виконавчого листа № 752/3424/14-ц та встановлено строк на виконання рішення до семи днів з моменту винесення постанови, тобто до 04 грудня 2014 року.
		Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т. В. прийнято постанову про арешт коштів боржника від 27 листопада 2014 року, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти скаржника, що містяться на кореспондентському рахунку №  НОМЕР_1 у Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області, МФО 321024.
		28 листопада 2014 року представник ПАТ «Діамантбанк» звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про сплату ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 12 003 654,00 грн та надав платіжне доручення від 28 листопада 2014 року № 104021 і виписку з особового рахунку стягувача № НОМЕР_2 в ПАТ «Діамантбанк». У заяві представник ПАТ «Діамантбанк» просив закінчити виконавче провадження № 45639519 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.
		На підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової  адміністрації строком до 23 травня 2017 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Діамантбанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду.
		Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», у зв`язку з чим у газеті «Голос України» розміщено повідомлення про прийом вимог кредиторів.
		20 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О. О. із заявою про включення його вимог у розмірі 15 419 345,69 грн  до другої черги кредиторів.
		Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» від 25 жовтня 2017 року позивачеві повідомлено про відсутність підстав для включення його до реєстру кредиторів, оскільки 28 листопада 2014 року на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі №752/3424/14-ц ПАТ «Діамантбанк» на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 перераховано 12 003 654,00 грн, у зв`язку з цим рішення було виконане в повному обсязі.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Установлено, що предмет у цьому спорі є визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії по зміні черговості кредиторських вимог (з сьомої черги до другої черги акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк»).
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Так, відповідно до статей 48, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, які вона здійснює з дня свого призначення, до яких, зокрема, відноситься складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.
		Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 
		2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 
		7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 
		8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом.
		Таким чином, до другої черги акцептованих вимог кредиторів банку підлягають зарахуванню виключно грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Відповідно до пункту 6.1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 до грошових вимог щодо заробітної плати включається заборгованість за заробітною платою, податками і зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати. Так, згідно положень вказаної статті Закону основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Згідно з підпунктом 2.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, винагорода за підсумками роботи за рік належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		З огляду на викладене та встановлені судами обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірна сума винагороди входить до фонду оплати праці, а отже грошові вимоги позивача мають бути віднесені до другої черги кредиторських вимог.
		Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначився правильно з характером спірних правовідносин, встановив фактичні обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті позову, надав належну оцінку доказам, наданим сторонами у їх сукупності та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ПАТ «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію вчинити дії по включенню та подачі відповідних змін до кредиторських вимог другої черги у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з безпідставності висновку уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Даімантбанк» щодо відмови у включенні вимог ОСОБА_1 до кредиторських вимог банку в розмірі 12 000 000,00 грн.
		При цьому судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що у ПАТ «Діамантбанк» виникли зобов`язання перед ОСОБА_1 щодо виплати грошової винагороди в сумі 12 000 000,00 грн за трудовим договором, який укладений саме у зв`язку з існуванням між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 трудових правовідносин і таке грошове зобов`язання виникло у банку до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. До того ж, судами факту належного виконання ПАТ «Діамантбанк» рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року не встановлено. 
		Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зауважив, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 28 квітня 2017 року виконавчий лист від 21 листопада 2014 року №752/3424/14-ц повернуто стягувачові у зв`язку із запровадженням у ПАТ «Діамантбанк» тимчасової адміністрації, тобто виконавчий документ повернуто не у зв`язку з виконанням судового рішення, а з підстав, що виключають задоволення вимог позивача у виконавчому провадженні. 
		Також судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилені доводи відповідача про перерахування 28 листопада 2014 року спірних грошових коштів на рахунок позивача, відкритому у ПАТ «Даімантбанк», з огляду на те, що належним виконанням судового рішення є не тільки зарахування коштів на рахунок стягувача, а й надання йому реальної можливості ними розпорядитись. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач фактично доступ до грошових коштів не отримав та ними не розпорядився, про що свідчить той факт, що він звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О. О. із заявою про включення його вимог у розмірі 15 419 345,69 грн до другої черги кредиторів.
		З такими висновками погоджується й Верховний Суд.
		Необґрунтованими є доводи заявника, викладені у касаційні скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо залучення належного відповідача на стадії судових дебатів, в той час як такі процесуальні дії як заміна належного відповідача за клопотанням позивача можлива лише до початку першого судового засідання. 
		Такі аргументи були наведені заявником у апеляційній скарзі і були предметом перевірки судом апеляційної інстанції. 
		Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який, перевіряючи такі доводи заявника зауважив, що зазначені процесуальні порушення суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення справи та до порушення чи обмеження процесуальних прав ПАТ «Діамантбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» у суді, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник ПАТ «Діамантбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» - адвокат Абросімов С. С. брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, користувався наданими йому процесуальними правами та не був обмежений у їх реалізації. 
		Наведені у касаційній скарзі аргументи аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 374 ЦПК України, перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. 
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо подачі змін, внесених до такого Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк» на затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та законодавчо визначених підстав для цього в касаційному порядку не оскаржуються, а отже не є предметом перегляду у Верховному Суді.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанцій постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» залишити без задоволення.
		Рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий   В. О. Кузнєцов  Судді:В. М. Ігнатенко    С. О. Карпенко   В. А. Стрільчук   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...