Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 349/651/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2020.
Дата набрання законної сили: 01.07.2020
Номер судового провадження: 51-5578км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015090210000247

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 липня 2020 року
		м. Київ
		справа № 349/651/16-к
		провадження № 51-5578 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого     ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретарясудового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року та ухвалу ІваноФранківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12015090210000247 від 18 вересня 2015 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Русів Снятинського району Івано-Франківської області, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України.
		Зміст оскаржених судових рішеннь і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від13листопада 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 Кримінального Кодексу України (далі  КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 1190 грн. 
		Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської областівід12 лютого 2018рокуапеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково, вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_6 змінено. Відповідно до положень ст. 74 ч.5 КК України звільнено ОСОБА_6 відпокарання у виді штрафу в розмірі 1190 грн., призначеного вироком Рогатинського районного судуІвано-Франківської областівід 13 листопада 2017 року з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку ззакінченням строків давності. В решті вирок залишено без змін.
		Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від21червня 2018 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2018року скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
		За вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від18листопада 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 від покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Вирішено питання щодо речових доказів.
		Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що18вересня 2015 року біля 20 год. 40 хв. він, керуючи транспортним засобом марки "Опель Віваро", рухався автомобільною дорогою Мукачево  Львів внапрямку м.Львів. У попутному напрямку рухався автомобіль марки "Мітцубісі Оутлендер" , під керуванням ОСОБА_7 . В м.Рогатині Івано-Франківської області на вул.Галицькій між водіями виник конфлікт з приводу порушення, на думку водіїв, правил дорожнього руху під час виконання маневру обгону. Дляз`ясування стосунків обидва водії зупинилися на узбіччі проїжджої частини центральної вулиці м.Рогатина  Галицької, поблизу крамниці будівельних матеріалів. ОСОБА_7 підійшов до автомобіля, яким керував ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_6 вийшов з автомобіля та умисно, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_7 , яка виникла раптово через здійснення ОСОБА_7 маневру обгону його транспортного засобу під час затору, що утворився внаслідок проведення ремонту дороги, маючи на меті провчити ОСОБА_7 , якучасника дорожнього руху, завдав потерпілому один удар невстановленим слідством твердим предметом в лобно-тім`яну ділянку голови. Внаслідок нанесеного ОСОБА_6 удару, ОСОБА_7 заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Ухвалою Івано-Франківського апеляційного судувід 13 лютого 2020 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_6  без змін. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильну правову оцінку обставин, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України). Касаційну скаргу мотивує тим, що судом не сформульоване належним чином обвинувачення, визнане доведеним. Посилається на те, що спочатку вінбувдопитаний як свідок у кримінальному провадженні, а також на те, щовпорушення ст. 290 КПК України, йому не були відкриті медичні документи, на яких ґрунтується висновок судово-медичного експерта. Також висловлює непогодження з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій доказів укримінальному провадженні. Зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не повірив доводів його апеляційної скарги та не дав їм належної оцінки.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 та просила судові рішення залишити  без зміни.
		Мотиви суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла дотаких висновків. Конец формы
		Згідно зіст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої таапеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин інемаєправа досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень в касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої таапеляційної інстанцій.
		Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються в касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. 
		Відповідно до статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, якіпідтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України, зякимпогодився апеляційний суд, зроблено з додержаннямст. 23 КПК Українинапідставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно дост. 94 КПК України.
		Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних усудовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_9 , фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту, проведеного за участі потерпілого, протоколу пред`явлення до впізнання за фотознімками, висновку експерта, а також на підставі аналізу інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.
		Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку продоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, заякиййогозасуджено.
		Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, окремо дав оцінку тому, що показання свідка ОСОБА_10 про те, що міжїїчоловіком та водієм ОСОБА_7 під час зупинки мав місце словесний конфлікт і жодних тілесних ушкоджень чоловік йому не заподіював невідповідають обставинам справи. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції вказівки касаційного суду при новому розгляді в цій частині є необґрунтованими.
		Також судом першої інстанції не враховані показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також протоколи проведення слідчих експериментів за їх участі із наведенням у вироку мотивів прийнятого рішення. Крім того, розцінені у якості обраного способу захисту показання обвинуваченого щодо невизнання своєї вини. За наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд погодився з такими висновками, оскільки показання вказаних осіб, спростовуються сукупністю досліджених доказів. Крім того, у вироку суду зазначено, що свідок ОСОБА_12 18 вересня 2015 року станом на 11 год. 47 хв. знаходився в м. Снятині.
		Верховний Суд також враховує, що в ухвалених судових рішеннях суди посилаються лише на ті показання, які були надані ОСОБА_6 , безпосередньо під час судового розгляду, будь-яких посилань на протоколи допиту ОСОБА_6 під час досудового розслідування або на їх зміст судові рішення першої та апеляційної інстанції не містять, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими. 
		Доводи обвинуваченого про те, що органом досудового розслідування порушено вимоги ст.291 КПК України щодо зазначення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення також є необґрунтованими.
		Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинуваченням є твердження провчинення певною особою діяння, передбаченого законом України прокримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цимКодексом.
		Згідно з ч.2 ст.42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодоякої переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу, аобвинувальний акт, згідно з п.3 ч.2 ст.283 КПК України є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно зйого переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку, як це передбачено ст. 293 КПК України. Для суду цейпроцесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах. 
		 
		При цьому ч. 3 ст. 337 КПК України наділяє суд правом з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, що і було зроблено судом першої інстанції у цьому кримінальному провадженні.
		При цьому, під час нового розгляду на виконання вказівки суду касаційної інстанції, судом першої інстанції відображені та вмотивовані висновки привикладенні обвинувачення, визнаного доведеним, обґрунтовано ізпосиланням на сукупність досліджених доказів, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості, а також висновки щодо застосування норми права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від03липня 2019 року в справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28 кс19) рішення суду щодо наявності підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.1 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України.
		Вирішуючи питання про недопустимість у якості доказу висновку судово-медичної експертизи, Верховний Суд виходить з наступного.
		Згідно ч. 2 ст. 242 КПК України призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкостітахарактеру тілесних ушкоджень є обов`язковим.
		Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта напідтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 вказаного Кодексу слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом навідкриття їй також і медичної документації. 
		Таким чином, у наведеній ситуації, зважаючи на статті 22, 290, 412 КПК України уїх взаємозв`язку, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону було би невідкриття слідчими органами стороні захисту саме висновку експерта, що могло потягнути за собою визнання його недопустимим доказом на підставі ст. 87 зазначеного Кодексу. Разом із цим, безспірно встановлена свідома добровільна мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про надання на стадії виконання ст. 290 КПК України доступу до документів, які досліджував експерт, автоматично не ставить підсумнів допустимість висновку цього експерта. Більш того, таке право може бути реалізовано під час судового чи апеляційного розгляду кримінального провадження, що не суперечить меті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Як установлено в цій справі, при ознайомленні в порядку ст. 290 КПК України зматеріалами досудового розслідування, в тому числі з даними проведеної експертизи № 91, сторона захисту не порушувала питання про надання їйдоступу до медичної документації, за результатами дослідження якоїекспертом було сформовано висновки. 
		Вказана позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17 (провадження № 51-218кмо19)
		Як вбачається з матеріалів справи експерт при проведені експертизи № 91 від24 жовтня 2015 року, був попереджений про кримінальну відповідальність, про що свідчить його підпис в експертному дослідженні.
		З огляду на викладене аргументизасудженого вкасаційній скарзіпронедопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи від24 жовтня 2015 року № 91щодо виявлених тілесних ушкоджень употерпілого ОСОБА_7 черезне відкриття на стадії виконання ст. 290 КПК Українистороні захисту медичних документів, на яких ґрунтується експертне дослідження,єнеприйнятними. 
		Крім того, посилання засудженого на те, що апеляційним судом не були повторно досліджені докази сторони захисту, у тому числі відеозапис, неґрунтується на законі.
		Так, норми ч. 3ст. 404 КПКУкраїнизобов`язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно абоз порушеннями. Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний фактвстановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено всуді першої інстанції. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною судом першої інстанції, зокрема оцінкою відомостей, зафіксованих на відеозаписі, що був досліджений судом першої інстанції, а тому застосована ним процедуране суперечила встановленій у КПК Українизасаді безпосередності дослідження доказів.
		Порушень кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції під час допиту свідків, дослідження доказів та вирішення клопотань, пов`язаних ізрозглядом кримінального провадження, не встановлено.
		Матеріалами кримінального провадження підтверджено те, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зробленоздотриманням вимогст. 23 КПКУкраїни на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно дост. 94 цьогоКодексу.
		Покарання засудженому призначено відповідно до вимогст. 65 ККУкраїни зурахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіхобставин справи. Крім того, з урахуванням того, що на момент ухвалення вироку строки передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України сплили, суд першої інстанції, звисновками якого погодився апеляційний суд, правильно ухвалив рішення прозвільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від призначення покарання напідставі ч. 5 ст. 74 КК України.
		Вирок суду є належним чином умотивованим і відповідає вимогамст. 374 КПКУкраїни.У ньому вказано формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України прокримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність закримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винним, та об`єктивні докази напідтвердження встановлених судом обставин.
		Кримінальним процесуальним законом передбачено, щорішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності йобґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
		Апеляційний суд під час постановлення ухвали за наслідками апеляційного розгляду в цьому кримінальному провадженні вказаних вимог закону дотримався.
		Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповіднодовимогст. 419 КПКУкраїнидав належну оцінку доводам апеляційних скарги засудженого, аналогічним доводам касаційної скарги засудженого, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З висновками наведеними в ухвалі апеляційного суду, щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується йколегія суддів. 
		Решта доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, також неспростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів тавстановлених усправі обставин, щонапідставі ст. 433 КПК Українинеможе бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		З огляду на те, що під час касаційного розглядуне було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, абоневідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 433, 436, 438, 441, 442 КПКУкраїни, Суд
		ухвалив:
		Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від18листопада 2019 року та ухвалу ІваноФранківського апеляційного суду від13 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...