Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/3708/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2020. Зареєстровано: 06.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2020.
Дата набрання законної сили: 13.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                             
		 
		11 червня 2020 року  Справа № 160/3708/20             Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		06 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову (Вх.№ 2929561/20 від 18.05.2020 року), позивач просить суд:
		1) визнати протиправними та скасувати:
		- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.11.2018р. № Ф-8264-50/67У на суму 15 819,54 грн.;
		                    - вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.02.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 18 276,72 грн.;
		                    - вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.05.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 21 030,90 грн.;
		                    - вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.08.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 23 785,08 грн.;
		                    - вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 06.11.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 26 539,26 грн.;
		                    - вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.02.2020р. №Ф-8264-50/67У на суму 29 293,44 грн.;
		2) зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .
		В обґрунтування  позовних вимог  позивачем зазначено, що  06.11.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8264-50/67У на суму 26 539,26 грн. за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року. Позивач 02.05.2020 року отримав лист від відповідача, з якого стало відомо про винесення відповідачем цілої низки вимог з різними сумами, одного і того ж номеру та різними датами, а саме: 1) від 14.11.2018р. № Ф-8264-50/67У на суму 15 819,54 грн.; 2)     від 08.02.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 18 276,72 грн.; 3) від 15.05.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 21 030,90 грн.; 4) від 13.08.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 23 785,08 грн.; 5)     від 06.11.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 26 539,26 грн.; 6) від 12.02.2020р. №Ф-8264-50/67У на суму 29 293,44 грн. Таким чином, відповідач виніс шість різних рішень за тих же самих підстав та по однаковим періодам. Позивач не погоджується з вказаними вимогами, оскільки він як фізична особа-підприємець перебуває на обліку з 1996 року, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує. Крім того, позивач зазначає, що працював у у Приватному підприємстві «Петриківський племконезавод та Товаристві з обмеженою відповідальністю «Хуторське», де роботодавцями сплачувався     єдиний внесок     на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску за застраховану особу, що підтверджується довідками. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
		                    Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		                    27.04.2020 року за допомогою засобів електронного зв`язку та 04.05.2020 року за допомогою засобів поштового зв`язку на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
		          Зауважив, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) є правомірними. Також вказав, що відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відтак має сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць. Зазначив, що з урахуванням усіх обставин,  вимоги винесені відповідно до положень чинного законодавства,  у зв`язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.
		Ухвалою суду від 21.05.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №160/3708/20. Зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-8264-50/67 від 15.05.2019   з    ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 21030,90 грн. (ВП №60545898) - до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі №160/3708/20.
		Розглянувши  матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.07.1996 року, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		У зв`язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки):       
		- вимога від 14.11.2018р. № Ф-8264-50/67У на суму 15 819,54 грн.;
		                              - вимога від 08.02.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 18 276,72 грн.;
		                              - вимога від 15.05.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 21 030,90 грн.;
		                              - вимога від 13.08.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 23 785,08 грн.;
		                              - вимога від 06.11.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 26 539,26 грн.;
		- вимога від 12.02.2020р. №Ф-8264-50/67У на суму 29 293,44 грн.
		Вищезазначені вимоги були винесені у звязку з тим, що в інтегрованій картці платника єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в автоматичному режимі ІКП були відображені щоквартальні нарахування:
		          - за 2017 рік, строк сплати 09.02.18 - 8448,00 грн.;
		          - за 1 квартал 2018 року, строк сплати 19.04.2018 року - 2 457,18 грн.;
		          - за 2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2 457,18 грн.;
		          - за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2 457,18 грн.
		          - за 4 квартал 2018 року, строк сплати 19.02.2019 року - 2 457,18 грн.;
		          - за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2 754,18 грн.;
		          - за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2 754,18 грн.;
		 - за 3 квартал 2019 року, строк сплати 19.10.2019 року - 2 754,18 грн.
		Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.11.2015 року по 12.09.2018 року працював у Приватному підприємстві «Петриківський племконезавод», з 28.03.2018     року по теперішній перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хуторське», що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .   
		Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, у період з 01.01.2017 року по 29.02.2020 року  роботодавцями сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки): від 14.11.2018р. № Ф-8264-50/67У на суму 15 819,54 грн.;
		                              - вимогу від 08.02.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 18 276,72 грн.;
		                              - вимогу від 15.05.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 21 030,90 грн.;
		                              - вимогу від 13.08.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 23 785,08 грн.;
		                              - вимогу від 06.11.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 26 539,26 грн.;
		- вимогу від 12.02.2020р. №Ф-8264-50/67У на суму 29 293,44 грн. протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
		Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
		Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються також на платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, тобто і на позивача у справі.
		Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.
		Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Оскільки для фізичних осіб-підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн (3200х22%).
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено на рівні 3723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2018 році становила 819,06 грн (3723х22%).
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлено на рівні 4173,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2019 році становила 918,06 грн (4173х22%).
		Водночас, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
		Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
		Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
		З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
		Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.
		На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1  з 26.11.2015 року по 12.09.2018 року працював у Приватному підприємстві «Петриківський племконезавод», з 28.03.2018     року по теперішній перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю та роботодавцями сплачено страхові внески за позивача.
		Таким чином, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховували та сплачували протягом 2017 року - IІІ квартал 2019 року роботодавці, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як підприємцем, що призвело б до подвійної сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі.
		Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області протиправно нараховано єдиний внесок за 2017 рік по IІІ квартал 2019 року, тобто період, коли за позивача у встановленому законом порядку були сплачені страхові внески.
		Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Згідно з ч. 1     ст. 73 КАС України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Частиною 2  статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у позивача як у фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2017 року по IІІ квартал 2019 року, у той час як відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевстановлене, суд дійшов висновку про те, що спірні вимоги прийняті протиправно та підлягають скасуванню.
		Також, позивачем заявлена вимога про зобов`язання відповідача скасувати борг по єдиному внеску в інтегрованій картці.
		Враховуючи задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання відповідача скасувати борг по єдиному внеску за спірний період з 2017 року по IІІ квартал 2019 року.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до ч. 1  ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №6 від 30.03.2020 року та в розмірі 1348,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1718743946.1 від 26.05.2020 року, а також за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 631,00 грн., що підтверджується дублікатом чека № 0.0.1692761213.1 від 01.05.2020 року.
		Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018р. № Ф-8264-50/67У на суму 15 819,54 грн.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 18 276,72 грн.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 21 030,90 грн.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 23 785,08 грн.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019р. №Ф-8264-50/67У на суму 26 539,26 грн.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020р. №Ф-8264-50/67У на суму 29 293,44 грн.
		Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за період з 2017 року по IІІ квартал 2019 року.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 2 819 (дві тисячі вісімсот девятнадцять) грн 80 коп.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                     В.В. Кальник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...