Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/2600/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2020. Зареєстровано: 07.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2020.
Дата набрання законної сили: 02.07.2020
Номер судового провадження: А/855/22349/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2600/19                                         Прізвище судді (суддів) першої інстанції: 
		                                                                                                                 Головань О.В.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		02 липня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді           Костюк Л.О.;                    
		суддів:                                 Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
		за участю секретаря:       Несін К.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 28 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, треті особи: Рада адвокатів міста Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_16 про визнання протиправними та скасування актів, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У лютому 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (далі - відповідач) про:
		- визнання протиправним та скасування ненормативний (індивідуальний акт) - рішення Ради адвокатів України від 14.12.2018 року № 227 «Про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 року № 50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 »;
		- визнання протиправним та скасування акту ненормативного характеру (індивідуальний акт) рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 №156 «Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Ради адвокатів України від 14.12.2018 року № 227 «Про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 року № 50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 ».
		Визнано протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 №156 «Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва».
		Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. 
		Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 28.10.2015 р. склав кваліфікаційні іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про що йому видано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту серії НОМЕР_1 від 09.11.2015 р., виданого КДКА м. Києва. 
		В подальшому, позивач пройшов стажування і 09.06.2016 р. у спішно склав іспит, у зв`язку із чим Радою адвокатів м. Києва прийнято рішення від 09.06.2016 р. №50 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		30.06.2016 р. позивач склав присягу адвоката України та на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва від 09.06.2016 р. №50 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2 від 30.06.2016 р.
		На виконання і в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України позивач, 11.07.2016 р., позивач звернувся до Ради адвокатів м. Києва із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України. При цьому, позивачем було надано передбачені п. 3.2. Порядку №26 документи та сплачено внесок на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування відповідно до вимог діючого законодавства.
		За результатами вказаного звернення помічником Голови Ради адвокатів м. Києва, на якого покладено обов`язок здійснення функцій адміністратора бази даних Єдиного реєстру адвокатів України щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України на Першому рівні, 11.07.2016 р. до електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України були внесені необхідні відомості щодо ОСОБА_1 , як адвоката, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА №004540 від 11.07.2016 (час формування витягу 10:38), виданим Радою адвокатів міста Києва.
		Відомості про позивача містилися на офіційному сайті Єдиного реєстру адвокатів України за посиланням на офіційний веб-сайт Національної асоціації адвокатів України: http://erau.unda.org.ua/profile/50932, що підтверджується експертним висновком, складеним Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес (УЦПНА), Департаментом «Центр Компетенції» від 18.08.2017 р. №80/2017-ЕВ-ЦК. 
		Однак, у вересні 2016 р. посадовими особами НААУ, РАУ вільний доступ до Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвоката ОСОБА_1 були вилучені з відкритого доступу.
		У грудні 2016 р. позивач звернувся до Київської місцевої прокуратури №7 з відповідною заявою щодо протиправного вилучення про нього відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України, після чого інформація про нього як адвоката, була відкрита. 
		У січні 2017 р. повторно стали недоступними відомості про позивача як адвоката, а у жовтні 2017 року профайл позивача з Єдиного реєстру адвокатів України взагалі зник.
		У січні 2018 р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа: Рада адвокатів м. Києва, в якому просив визнати протиправними дії Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» щодо навмисного приховування та знищення з набору відкритих даних у вигляді Єдиного реєстру адвокатів України, розміщеному на веб-порталі www.unba.org.ua, публічної інформації щодо позивача, як адвоката, зобов`язання Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» відновити для публічного доступу відомості про нього як про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, зокрема шляхом надання відкритого доступу до них користувачам офіційного веб-сайту Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (www.unba.org.ua).
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2018 р. у справі №826/1765/18, залишененим без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 р., визнано протиправними дії Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо адвоката ОСОБА_1 з Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/), зобов`язано Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України відновити для публічного доступу відомості про адвоката ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів України шляхом їх відображення у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/).
		14.12.2018 р. Недержавною некомерційною професійною організацією «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України прийнято рішення за №227 «Про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 року № 50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 », згідно з яким, керуючись ст. 17, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про Раду адвокатів України -
		скасовано рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 року № 50 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
		внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, визначивши, що витяг з Єдиного реєстру адвокатів України може бути сформований адміністратором Першого рівня та/або адміністратором Другого рівня виключно після підтвердження адміністратором Другого рівня відомостей про адвоката в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України з відображенням на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, всі інші випадки є наданням недостовірної інформації, про що прийняти окреме рішення Ради адвокатів України;
		секретарю Ради адвокатів України про прийняте рішення повідомимти ради адвокатів та кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатів регіонів, а також адвоката ОСОБА_1, розмістивши також оголошення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
		Згідно зі змістом вказаного рішення воно прийняте на підставі доповідної записки від 10.12.2018 р. за вх. № 4/0/14-18 на адресу Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітової Л.П. начальника юридичного управління департаменту забезпечення діяльності Секретаріату Національної асоціації адвокатів України (Секретаріату Ради адвокатів України) Романенка Я.М. про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 р. у справі № 826/1765/18.
		Підставою для прийняття вказаного рішення також стали наступні обставини.
		Оскільки, 11.06.2016 р. Радою адвокатів України прийнято рішення № 153 «Про затвердження Висновку спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва» в якому вказано, що Київська міська Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КМ КДКА) з 2008 року діє як створена фізичними особами громадська організація (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і вказана обставина викликає обґрунтовані сумніви правомірної діяльності такої комісії також і відповідно до Закону України «Про адвокатуру», яким не було передбачено створення КДКА у такий спосіб (відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 
		Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України). 
		Відомості про адвоката ОСОБА_1 не були підтвердженні та не відображенні для публічного доступу на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. 
		Адміністратор Другого рівня як уповноважена посадова особа, яка здійснює контроль за наповнення Єдиного реєстру адвокатів України відомостей до бази даних, у відповідності до наданих повноважень, не зробив їх публічними, а тому відомості про ОСОБА_1 не набули відповідного правового статусу. 
		Приймаючи таке рішення, Адміністратор Другого рівня виходив з того, що рішенням Ради адвокатів України, яке в силу статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є обов`язковим до виконання, визнано відсутність у місті Києві кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, створеної відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також те, що її функції в незаконний спосіб перебрала на себе і наразі здійснює організація, створена на підставі іншого законодавства, яка неправомірно організовувала та проводила кваліфікаційні іспити, приймала рішення щодо видачі свідоцтв про складення кваліфікаційних іспитів, приймала рішення про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю, здійснювала дисциплінарні провадження стосовно адвокатів, притягаючи їх до дисциплінарної відповідальності, приймала і зараховувала плату за складення кваліфікаційних іспитів, вирішувала інші питання, віднесені до виключних повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, ВКДКА, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України. 
		Більше того, 11.06.2016 р. Радою адвокатів України прийнято рішення №156, відповідно до якого Раді адвокатів міста Києва, як адміністратору Першого рівня, заборонено вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом Київською міською КДКА (КМ КДКА) з 12.10.2012 року. 
		З цього слідує, що адміністратор Першого рівня ведення Єдиного реєстру адвокатів України міста Києва проігнорував вимоги рішення Ради адвокатів України та грубо не виконав свої функціональні обов`язки, які призвели до порушення прав ОСОБА_1 та адміністратора Другого рівня Ради адвокатів України. 
		На момент обговорення вказаного питання, рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 р. за № 50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 є чинним та в установленому законом порядку не скасовано.
		Адміністратор Другого рівня - Рада адвокатів України в ході перевірки правильності, повноти та точності інформації (відомостей) стосовно ОСОБА_1 , внесеної на Першому рівні - Радою адвокатів міста Києва, а також скан-копій доданих документів, було виявлено факти внесення означеної інформації з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішень Ради адвокатів України та актів Національної асоціації адвокатів України. 
		На адресу ОСОБА_1 направлялося повідомлення про дату час та місце проведення засідання Ради адвокатів України та розгляд питання про виконання судового рішення по справі № 826/1765/18 щодо внесення до Єдиного реєстру адвокатів України відповідних відомостей. 
		12.12.2018 р. ОСОБА_1 у відповідь на запрошення повідомив, що не в змозі прибути на засідання Ради адвокатів України у зв`язку із перебуванням на лікарняному. Заяв та клопотань щодо відкладення розгляду питання щодо виконання судового рішення по справі № 826/1765/18, не подавав. 
		Підставою для прийняття Радою адвокатів України зазначеного рішення стало те, що Радою адвокатів міста Києва 09.06.2016 р. ухвалено рішення № 50 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2 від 30 червня 2016 року на підставі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 09 листопада 2015 року за підписом ОСОБА_19 нібито як Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, видане на підставі рішення Київської міської Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 жовтня 2015 року № 23-2.17-21, що є неможливим у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також суперечить та грубо порушує рішення Ради адвокатів України і акти Національної асоціації адвокатів України. 
		17.11.2016 р. Рада адвокатів України рішенням № 267 визнала факт відновлення адвокатського самоврядування в місті Києві, про що свідчить, серед іншого, сформування Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва відповідно до рішення Конференції адвокатів міста Києва, скликаної та проведеної відповідно до приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та на виконання рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 року № 155 і завершила свою роботу 08.10.2016 року. 
		Допуск до стажування і набуття статусу адвоката особами, які отримали свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту в місті Києві від органу, відмінного від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва під головуванням Орлова І.Ф., створеної і сформованої в законний спосіб 08.10.2016 року, і пройшли на цій підставі стажування, та про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на цих підставах, не можливо у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і грубо суперечить рішеннями Ради адвокатів України та актам Національної асоціації адвокатів України. 
		З приводу внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України Рада адвокатів України додатково зазначила, що У Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року (з наступними змінами від 23 квітня 2016 року) на виконання частини 6 статті 17 Закону, чітко деталізовано правила та принципи функціонування Єдиного реєстру адвокатів України, а також вимоги та порядок внесення законодавчо визначеної інформації про адвокатів до нього адміністраторами електронної бази даних ЄРАУ згідно з наданими повноваженнями.
		Внесення відомостей до ЄРАУ здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за дворівневим принципом: 
		Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радою адвокатів відповідного регіону, яка призначає відповідальну особу (осіб) адміністратора бази даних ЄРАУ (уклавши договір про конфіденційність та збереження таємниці інформації, якому під розписку надаються паролі доступу до адміністративної частини бази ЄРАУ відповідного регіону та відповідні налаштування з правами доступу), для внесення відомостей до ЄРАУ на Першому рівні на підставі інформації та документів, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та актами Національної асоціації адвокатів України. Інформація, внесена до ЄРАУ у відповідності до правил системи бази даних ЄРАУ адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону, є відомостями (інформацією) Першого рівня і є не доступними (не відкритими) для користувачів на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. 
		Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України, шляхом обробки інформації Першого рівня, внесених до ЄРАУ адміністратором бази даних ЄРАУ ради адвокатів регіону (адміністраторами Першого рівня) адміністратором бази даних ЄРАУ Секретаріату Ради адвокатів України на Другому рівні (відповідно до укладеного договору про конфіденційність та збереження таємниці інформації, отримавши відповідні паролі доступу до адміністративної частини бази ЄРАУ). 
		Адміністратори бази даних ЄРАУ на Другому рівні перевіряють правильність, повноту та точність інформації (відомостей) внесеної на Першому рівні, а також скан-копії документів, які є підставою для внесення таких відомостей у відповідності до Порядку, слідуючи вказівкам системи бази даних, корегують її у випадку необхідності та затверджують. При внесенні відомостей до бази даних ЄРАУ, адміністратор Першого рівня направляє адміністратору Другого рівня за допомогою електронної пошти чи слідуючи командам програмного продукту (системи) бази даних ЄРАУ електронну версію (скан-копії) документів, на підставі яких такі відомості внесено. 
		У момент затвердження адміністратором ЄРАУ Другого рівня відомостей, отриманих від адміністратора ЄРАУ Першого рівня, вони набувають статусу інформації Другого рівня і стають активними та відкритими на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України для загального доступу.
		Попередньо Рада адвокатів України, відповідно до ухвалених 11.06.2016 р. рішень №№ 153, 154, 155, врахувавши пропозиції, зауваження та доповнення членів Ради адвокатів України, керуючись статтею 17, Розділом VІІ Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України, Розділом ІІ Положення про Раду адвокатів України, з метою уникнення подальшого порушення Радою адвокатів міста Києва приписів нормативно-правових актів та рішень вищих органів адвокатського самоврядування, в частині прийняття рішень про допуск осіб до стажування та видачу їм свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі виданих нелегітимним, законодавчо не уповноваженим на те органом свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, та внесення до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей стосовно таких осіб, 11.06.2016 р. прийняла рішення №156, яким -
		заборонила Раді адвокатів міста Києва, як адміністратору Першого рівня, вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом Київською міською КДКА з 12 жовтня 2012 року;
		дозволила особам, які відповідно до Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні мають право складати кваліфікаційний іспит у місті Києві, складати його у будь якому іншому регіоні України до формування, згідно з приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, утвореної відповідно до рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року № 154.
		ОСОБА_1 - вважає вказані рішення протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.
		Позивач зазначає, що оскаржувані рішення не відповідають принципу верховенства права, а саме - складовій цього принципу, якою є правова визначеність, метою якого є, в тому числі, забезпечення чіткого визначення законодавства у справах щодо оцінки ретроактивних дій суб`єктів владних повноважень, передбачуваності, принцип законного очікування, тощо. 
		Приймаючи оскаржуване рішення №227, відповідач допустив неправомірне втручання у адвокатську діяльність позивача, з метою, відмінною від повноважень відповідача, визначених ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на порушення судового рішення, що набрало законної сили.
		Рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 р. № 50 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю вичерпало свою дію після видачі відповідного свідоцтва і не могло бути скасоване після його фактичного виконання з огляду на висновки рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009.
		Підстави анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю визначені ст. 32 Закону, і в даному випадку вони відсутні.
		Щодо оскаржуваного рішення №156 позивач зазначає, що необхідність у його оскарженні виникла у зв`язку з наявністю посилання на нього у оскаржуваному рішенні №227.
		До цього часу у позивача були відсутні підстави для його оскарження, тому з відповідним позовом позивач раніше не звертався.
		Позивач зазначає, що, приймаючи рішення №156 про заборону Раді адвокатів міста Києва, як адміністратору Першого рівня, вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом Київською міською КДКА з 12 жовтня 2012 року, відповідач втручається в діяльність системи правосуддя України.
		Ст. 55 Закону не надає право відповідачу вирішувати питання компетенції органу (її наявності або відсутності), тоді як згідно зі ст. 50 Закону діяльність КДКА підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону. 
		Щодо другого пункту рішення №156, яким дозволено особам, які відповідно до Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні мають право складати кваліфікаційний іспит у місті Києві, складати його у будь якому іншому регіоні України до формування, згідно з приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, утвореної відповідно до рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року № 154, то вказаний пункт є нікчемним, оскільки прямо суперечить ч. 1 ст. 8 Закону, згідно з яким особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. 
		Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва не є громадською організацією, як стверджує відповідач, оскільки не вносилась і не перебувала у Реєстрі громадських об`єднань згідно з відповіддю Міністерства юстиції України від 19.07.2016 р. №25218/19281-0-33-16/19, а також інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Вказане питання було предметом судового розгляду, зокрема, по справі Окружного адміністративного суду м. Києва №826/13030/16. 
		Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
		Відповідач зазначає, що оскаржувані рішення прийнято з дотримання вимог законодавства, в межах повноважень відповідача.
		Щодо оскаржуваного рішення №227 відповідач зазначає, що ключовою умовою     внесення та надання достовірної інформації з ЄРАУ є те, що відомості відносно осіб вносяться до ЄРАУ, які відповідно до приписів Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю. 
		В даному випадку Рада адвокатів України як колегіальний орган адвокатського самоврядування, що наділений самоврядними повноваженнями та покликаний виконувати завдання адвокатського самоврядування, здійснюючи контроль за діяльністю Ради адвокатів міста Києва щодо внесення відомостей до ЄРАУ та надання з них витягів, виявивши обставини про отримання позивачем свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю з порушенням законодавства, належним чином на це відреагувала. 
		Щодо п. 2 вказаного оскаржуваного рішення, то воно прав та інтересів позивача не порушує.
		Щодо оскарження рішення №156 відповідач посилається на порушення строку звернення до суду щодо його оскарження, оскільки позивач знав про це рішення раніше; наявність в описовій та мотивувальній частині рішення №227 посилання на вказане рішення не є прямим свідченням того, що така обставина призвела до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
		Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Щодо позовних вимог в частині оскарження рішення Ради адвокатів України від 14.12.2018 року № 227 «Про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 року № 50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 », колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з преамбулою вказаного рішення воно прийняте з огляду на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 р. у справі №826/1765/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України. третя особа Рада адвокатів міста Києва про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, згідно з яким визнано протиправними дії Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо адвоката ОСОБА_1 з Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/), зобов`язано Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України відновити для публічного доступу відомості про адвоката ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів України шляхом їх відображення у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/).
		Відповідно, належним виконанням вказаного судового рішення є вчинення визначених у ньому дій - зобов`язання відновити для публічного доступу відомості про адвоката ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів України шляхом їх відображення у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/), і саме вчинення вказаних дій є належним його виконанням в розумінні п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 370 КАС України.
		Натомість, відповідач, з формальним посиланням на виконання вказаного судового рішення, фактично не лише його не виконав, а вчинив дії, що не поновлюють, а ще більше порушують права ОСОБА_1 як позивача по справі №826/1765/18, оскільки не врахував факт встановлення і оцінку судом при вирішенні вказаної справи обставин набуття позивачем статусу адвоката, надавати іншу оцінку яким підстав у відповідача не було.
		Вказане свідчить про вчинення відповідачем протиправних дій, що свідомо скеровані на невиконання судового рішення, що набуло законної сили. 
		Згідно п. 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення №227 і його мотивувальної частини з цього питання, підставою для скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 р. № 50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 став той факт, що прийняття радами адвокатів регіонів рішень після 11.06.2016 р. про допуск до стажування і набуття статусу адвоката особами, які отримали свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту в місті Києві від органу, відмінного від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва під головуванням Орлова І.Ф., створеної і сформованої в законний спосіб 08.10.2016 р., і пройшли на цій підставі стажування, та про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на цих підставах, не є можливим у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і грубо суперечить рішеннями Ради адвокатів України та актам Національної асоціації адвокатів України. 
		Тобто, підставою для скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 р. № 50 став висновок про прийняття рішення про допуск до стажування і набуття статусу адвоката позивачем не уповноваженим органом.
		Між тим, станом на 14.12.2018 р. відповідач був обізнаний про те, що питання правового статусу Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було предметом декількох судових справ; також відповідні обставини були предметом оцінки безпосередньо під час розгляду справи № 826/1765/18.
		Зокрема, згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2018 р. у справі №826/1765/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 р., на час складання позивачем іспиту (28.10.2015) Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури була зареєстрована як юридична особа, мала ідентифікаційний код 21707287, юридичну адресу: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30 і не була визнана нелегітимним та не уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами.
		На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту №000420 від 09.11.2015 підстави вважати цей не документ недійсним, а КДКА нелегітимним були відсутні.
		Крім цього, рішення Ради адвокатів м. Києва від 09.06.2016 №50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 , як і свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту №000420 від 09.11.2015 в установленому порядку оскаржено до суду та скасовано не було.
		Суд зазначає, що внесення змін до Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів України №29 від 17.12.2012 рішенням Ради адвокатів України №117 від 23.04.2016 щодо необхідності надання копії свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту та в подальшому прийняття рішення НААУ №156 «Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва» від 11.06.2016 щодо заборони Раді адвокатів міста Києва, як адміністратору Першого рівня, вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом Київською міською КДКА з 12.10.2012 фактично створило умови, за яких особи, які починаючи з 12.10.2012 отримали право на заняття адвокатською діяльності, позбавлені права продовжувати здійснювати таку діяльність за відсутності законодавчо визначених для цього підстав.
		Так, позбавлення права адвоката на заняття адвокатською діяльністю є дисциплінарним стягненням, передбаченим ст. 32 Закону №5076-VI.
		При цьому, ч. 2 ст. 2 Закону №5076-VI встановлено, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) порушення присяги адвоката України 2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов`язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили; 4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
		Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		Згідно доводів відповідача підставою для виключення інформації про ОСОБА_1 з ЄРАУ стала саме не легітимність, на думку відповідача, органу, який видав позивачу свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту №000420 від 09.11.2015 - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України.
		Однак, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату ухвалення даного рішення, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України не перебуває в процесі припинення, тобто є діючим органом.
		Крім того, оцінка правових підстав діяльності Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури була предметом розгляду по справах №№826/5078/17, 826/13030/16, 826/23832/15.
		При розгляді даної справи суд не вважає за потрібне вчергове викладати висновки судів, тоді як враховує їх в порядку ч. 5 ст. 78 КАС України; достатньо лише зазначити, що суди дійшли висновків про відповідність законодавству діяльності Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури і після 2012 року.
		За таких обставин у відповідача очевидно були відсутні підстави для висновків про відсутність у Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури повноважень видавати позивачу свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту, тоді як відповідач мав враховувати вищевказані висновки судів в порядку п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 370 КАС України.
		Згідно зі ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
		До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості, в тому числі, 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України).
		З врахуванням викладеного у відповідача були відсутні підстави вважати, що вказана інформація ЄРАУ щодо позивача не відповідала вимогам законодавства.
		Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону №5076-VI Рада адвокатів України, в тому числі, 4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього.
		Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано пояснення, на якій підставі доповідна записка начальника юридичного управління департаменту забезпечення діяльності Секретаріату Національної асоціації адвокатів України (Секретаріату Ради адвокатів України) Романенка Я.М. про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 р. у справі № 826/1765/18 могла стати підставою для реалізації повноважень зі здійснення контролю за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього, враховуючи численні спори щодо діяльності Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та наявності великої кількості свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, виданих після 11.06.2016 р. про допуск до стажування і набуття статусу адвоката особами, які отримали свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту в місті Києві від органу, відмінного від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва під головуванням Орлова І.Ф., створеної і сформованої 08.10.2016р., і відсутність протягом тривалого часу реагувань щодо цих фактів.
		Колегія судів погоджується з висновком суду у справі №826/1765/18, згідно з яким внесення змін до Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів України №29 від 17.12.2012 рішенням Ради адвокатів України №117 від 23.04.2016 щодо необхідності надання копії свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту та в подальшому прийняття рішення НААУ №156 «Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва» від 11.06.2016 щодо заборони Раді адвокатів міста Києва, як адміністратору Першого рівня, вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом Київською міською КДКА з 12.10.2012 фактично створило умови, за яких особи, які починаючи з 12.10.2012 отримали право на заняття адвокатською діяльності, позбавлені права продовжувати здійснювати таку діяльність за відсутності законодавчо визначених для цього підстав.
		Оскільки позбавлення права адвоката на заняття адвокатською діяльністю є дисциплінарним стягненням, передбаченим ст. 32 Закону №5076-VI, накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у передбачених Законом випадках.
		Тобто, п. 1 оскаржуваного рішення №227 фактично призвів до позбавлення позивача права займатися адвокатською діяльністю, що по суті є дисциплінарним стягненням і може застосовуватися лише при наявності передбачених законодавством підстав, які відсутні.
		Щодо посилання відповідача на те, що висновок Конституційного Суду України при розгляді справи за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 р. №1-9/2009 не може бути застосований до правовідносин сторін, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, суд апеляційної інстанції не може погодитись із зазначеним вище та вказує, що згідно з вказаним висновком органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
		Незважаючи, що предметом тлумачення у даній справі були положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вказаний висновок є загальним, і стосується будь-яких суб`єктів владних повноважень, які мають право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Наділення суб`єктів владних повноважень правом відміняти власні рішення на власний розсуд після створення ними юридичних наслідків очевидно суперечить принципу правової визначеності у таких юридичних відносинах.
		За таких обставин позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування п. 1 рішення №227 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
		Щодо п. 2 вказаного рішення, згідно з яким внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, визначивши, що витяг з Єдиного реєстру адвокатів України може бути сформований адміністратором Першого рівня та/або адміністратором Другого рівня виключно після підтвердження адміністратором Другого рівня відомостей про адвоката в базі даних Єдиного реєстру адвокатів України з відображенням на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, всі інші випадки є наданням недостовірної інформації, про що прийняти окреме рішення Ради адвокатів України, колегія суддів зазначає наступне.
		Використане вищенаведене формулювання дає підстави для висновків, що воно фактично має відсильний характер, і на його підставі мало бути прийняте окреме рішення Ради адвокатів України про внесення змін до нормативно-правового акту - Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України.
		Згідно зі змістом Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №26 від 17.12.2012 р., останні зміни до нього вносилися рішенням Ради адвокатів України № 109 від 25.07.2018 р., тобто, до прийняття оскаржуваного рішення №227. Відповідно, п. 2 рішення не є реалізованим станом на час розгляду справи.     
		Оскільки фактично вказане рішення не оформлене як зміни до нормативно-правового акту, а свідчить про намір такі зміни внести, суд не вважає оскаржуване рішення №227 у цій частині нормативно-правовим актом і не застосовує до його розгляду спеціальні правила ст. 264 КАС.
		Хоча рішення в цій частині носить загальний характер, воно стосується і безпосередньо позивача також, тому суд вважає за можливе надати оцінку і п. 2 рішення №227.
		Згідно з ч. 4, 5 ст. 17 Закону №5076-VI інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи. 
		Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом. 
		Колегія суддів вказує, що не надано пояснення, на якій підставі і в межах яких повноважень відповідач визначає випадки надання недостовірної інформації Єдиного реєстру адвокатів України, тоді як загальні засади ведення реєстру визначено ст. 17 Закону №5076-VI.
		Окремо зазначає, що п. 2 рішення №227 фактично прийнято з огляду на висновки, викладені у рішенні №227 щодо п. 1 - скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 р. № 50, з огляду на те, що адміністратор Другого рівня - Рада адвокатів України в ході перевірки правильності, повноти та точності інформації (відомостей) стосовно ОСОБА_1 , внесеної на Першому рівні - Радою адвокатів міста Києва, а також скан-копій доданих документів, виявив факти внесення означеної інформації з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішень Ради адвокатів України та актів Національної асоціації адвокатів України, що, в свою чергу, є похідним від висновку про відсутність у Київської міської КДКА (КМ КДКА) з 12.10.2012 р. повноважень видавати свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту.
		Оскільки визнано цей висновок необґрунтованим, то, відповідно, не може бути визнаний обґрунтованим і п. 2 рішення №227. 
		П. 3 рішення №227 фактично має похідний характер від перших двох пунктів, тому його скасування також має похідний характер від встановленого судом факту протиправності перших двох пунктів.
		Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 №156 «Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про оскарження вказаного рішення після ознайомлення зі змістом рішення №227, в якому містилося посилання на рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 р. №156 як на підставу, що відповідає дійсності згідно зі змістом вказаного рішення.
		У суду відсутні підстави для висновку про те, що до прийняття рішення №227 у позивача були підстави для оскарження рішення №156 з огляду на наявність низки спорів щодо повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, а також позитивного рішення на свою користь у справі №826/1765/18, тоді як сам по собі факт наявності цього рішення та обізнаність з його існуванням позивача за таких обставин не може вважатися обставиною, з якою пов`язаний початок відрахунку строку звернення до суду.
		За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про порушення позивачем строку звернення до суду щодо позовних вимог в цій частині, і відмовляє в задоволенні відповідного клопотання відповідача з цього приводу. 
		Щодо оскаржуваного рішення №156 по суті, то у мотивувальній частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2018 р. у справі №826/1765/18 йому також надана оцінка, згідно з якою його прийняття фактично створило умови, за яких особи, які починаючи з 12.10.2012 р. отримали право на заняття адвокатською діяльності, позбавлені права продовжувати здійснювати таку діяльність за відсутності законодавчо визначених для цього підстав, колегія суддів зазначає наступне.
		    Суд апеляційної інстанції, зазначає, що встановлена рішенням №156 заборона Раді адвокатів міста Києва, як адміністратору Першого рівня, вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом Київською міською КДКА з 12.10.2012 р., фактично також стосується висновку відповідача про відсутність у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва відповідних повноважень.
		Як було зазначено вище, згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2018 р. у справі №826/1765/18, встановлено, що на час складання позивачем іспиту (28.10.2015) Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури була зареєстрована як юридична особа, мала ідентифікаційний код 21707287, юридичну адресу: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30 і не була визнана нелегітимним та не уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами; оцінка правових підстав діяльності Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури була предметом розгляду по справах №№826/5078/17, 826/13030/16, 826/23832/15.
		За таких обставин п. 1 рішення №156 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо п. 2 та 3 вказаного рішення, то вони носять похідний характер від встановленої п. 1 заборони, тому також підлягають скасуванню, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
		З врахуванням викладеного у колегії суддів наявні підстави для висновку про прийняття оскаржуваних рішень на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування. 
		Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач 28.10.2015 склав кваліфікаційні іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, пройшов стажування і 09.06.2016 захистився на засіданні Ради адвокатів м. Києва, у зв`язку із чим, Радою адвокатів м. Києва прийнято рішення від 09.06.2016 №49 про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
		Крім цього позивач 30.06.2016 склав присягу адвоката України та на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва від 09.06.2016 №50 та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2 від 30.06.2016.
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що    присяга адвоката України розглядається законодавцем як церемоніальна процедура, що визначає початок набуття повноважень (доступ до професії), а також взяття на себе особою, призначеною на відповідну посаду, зобов`язань щодо належного виконання своїх службових обов`язків за такою посадою.
		Наголошує, що професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у п. 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) вказано, що: «приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III).   Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див.   рішення у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (<…>), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28.05.2009).
		Вказує, що питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду Європейським судом з прав людини.
		Так, зокрема у пунктах 33-35 рішення цього міжнародного судового органу від 28.05.2009 у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог    ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    в аспекті права на професію адвоката вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (п. 33 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05).
		З огляду на наведене, у п. 35 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05 ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом    статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, колегія суддів звертає увагу на, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.                
		На підставі вище зазначеного приходить до висновку, що позивач у відповідності до вимог та процедури, визначеної    Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»    набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності. Однією із законодавчих вимог, що забезпечує реалізацію адвокатом його повноважень є включення про нього інформації до ЄРАУ та її відображення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, а невключення чи не відображення цієї інформації є перешкодою для здійснення адвокатом його діяльності.
		Згідно зі    ст. 17 Закону № 5076-VI    Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього    Закону    набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням Ради адвокатів України №156 від 11.06.2016 «Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядуванням. Києва» Раді адвокатів м. Києва було заборонено вносити до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом - Київською міською КДКА з 12.10.2012. Цим рішенням Ради адвокатів України, яке у відповідності до частини першої статті 57 Закону № 5076-VІ є обов`язковими до виконання всіма адвокатами, встановлено безпосередньо Раді адвокатів м. Києва відповідну заборону.
		Та вказує, що Законом № 5076-УІ чи Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 р. № 26 (зі змінами) прямо не передбачено такої підстави для відмови у включенні до ЄРАУ чи відмови у публічному відображенні відомостей про адвоката у ЄРАУ як порушення адміністратором Першого рівня заборон, встановлених Радою адвокатів України.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 виконав усі вимоги    Закону № 5076- VІ для набуття статусу адвоката та зайняття адвокатською діяльністю до прийняття рішення Ради адвокатів України від 11.06.2016 № 156, а саме 28.10.2015 склав кваліфікаційні іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, пройшов стажування 09.06.2016 захистився на засіданні Ради адвокатів м. Києва, у зв`язку із чим, Радою адвокатів м. Києва прийнято рішення від 09.06.2016 №50 про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Крім того 30.06.2016 склав присягу адвоката України та на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва від 09.06.2016 №50 та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2 від 30.06.2016, а отже мав законні сподівання на публічне відображення відомостей про нього як адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України.
		При цьому відповідно до пункту 3.7 статті 3 вказаного Порядку якщо до Єдиного реєстру адвокатів України були внесені відомості про адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або свідоцтва про складання кваліфікаційних іспитів після 19 листопада 2012 року у відповідних радах адвокатів регіону або кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, положення про яких не затверджувались та належна їх державна реєстрація не здійснювалась, інформація може скеровуватися до ВКДКА для прийняття відповідного рішення.
		Не містить таких підстав і стаття 4 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 р. № 26 (зі змінами), що врегульовує порядок внесення змін до відомостей, що містяться в ЄРАУ.
		Колегія суддів також враховує, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії щодо отримання статусу адвоката, у тому числі складено кваліфікаційний іспит та отримано відповідне свідоцтво. Станом на час складення позивачем іспиту будь-яких заборон чи вмотивованих рішень компетентних органів, які б свідчили про нелегітимність КДКА м. Києва не існувало та до позивача у встановленому порядку доведено не було. При цьому на час складання позивачем іспиту Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури була зареєстрована як юридична особа і не була визнана нелегітимним та не уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстави вважати цей        документ недійсним, а КДКА нелегітимною були відсутні.
		Враховуючи     наведене, оскаржуване рішення відповідача щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо адвоката ОСОБА_1 з Єдиного реєстру адвокатів України фактично обмежило право позивача на здійснення адвокатської діяльності у порядку, визначеному    Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 02.06.2020 року у справі №826/10717/18.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень    та    у спосіб, що визначені    Конституцією    та    законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод    та    інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
		Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.        
		Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.                    
		Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                    
		З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року - без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
		(Повний текст виготовлено - 06 липня 2020 року).
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Л.О. Костюк 
		                    
		Судді:                                                                                                      Н.П. Бужак,
		 
		                                                                                                    М.І. Кобаль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...