Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/43705/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                   Головуючий у І інстанції Соколов О.М.
		Провадження №22-ц/824/6951/2020                                                      Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		25червня2020 року Київський апеляційний суд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Головуючого - судді:           Матвієнко Ю.О.,
		суддів:                                   Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,
		при секретарі:                       Ковтун М.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 , Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ»про захист честі, гідності та ділової репутації, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		       
		     У серпні 2019 року  ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив про його задоволення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ », лідером якої є ОСОБА_1 , за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій ОСОБА_1 поширив про позивача недостовірну та негативну інформацію наступного змісту:
		     «…Матеріали «справи моряків» не зважаючи на таємницю слідства були передані ДБР пану ОСОБА_2, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_3 ».
		      Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1  о 16:42 на веб-сайті https://prm.ua телеканалу « Прямий » за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 було розміщено аналогічну публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», у якій міститься посилання про те, що під час брифінгу лідер партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» ОСОБА_1, про що передає прес-служба партії, заявив: 
		     «… Матеріали «справи моряків» не зважаючи на таємницю слідства були передані ДБР пану ОСОБА_2, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_3 …».
		     Вказана інформація, поширена про позивача, є негативною та такою, що порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, в зв`язку із чим, зважаючи на доведеність факту її поширення, позивач просив суд визнати цю інформацію недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, та зобов`язати відповідачів протягом п`яти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача, шляхом розміщення на веб-сайті політичної партії «Європейська Солідарність» та веб-сайті ТОВ «Телеканал «Прямий» вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування».   
		     Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.
		     Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 Політичної партії « ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ » за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_7під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » наступного змісту:
		     «…Матеріали «справи моряків» не зважаючи на таємницю слідства були передані ДБР пану ОСОБА_2, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_3 …».
		     Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://prm.ua телеканалу « Прямий » за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » наступного змісту:
		     «…Матеріали «справи моряків» не зважаючи на таємницю слідства були передані ДБР пану ОСОБА_2, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_3 …».
		     Зобов`язано Політичну партію «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» та ОСОБА_1 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_8 у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4», шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частиніпід заголовком "Спростування".
		     Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКАНАЛ «ПРЯМИЙ» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://prm.ua телеканалу « Прямий » за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком "Спростування".
		     Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору у розмірі 1 536 грн. 80 коп.
		     Стягнуто з Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору у розмірі 1 536 грн. 80 коп.
		     Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_1 , політична партія «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ», ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» подали на рішення апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи скарги, апелянти, зокрема, посилались на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягали у відкритті провадження без надання уповноваженим органом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , відмові у задоволенні обґрунтованого відводу судді Соколова О.М., ненаданні оцінки жодному з аргументів жодного з відповідачів, неврахуванні відсутності належним чином підтверджених повноважень представника позивача, незабезпеченні явки свідків, яких суд викликав у судове засідання, незастосуванні заходів процесуального примусу до позивача, який демонстрував явну неповагу до інших учасників справи та ігнорував процесуальні обов`язки, розкритті персональних даних учасників справи під час проголошення рішення суду у відкритому судовому засіданні та незазначенні у рішенні суду усіх визначених законом складових. Крім того, апелянти у скаргах посилались на те, що суд у рішенні обмежився лише цитуванням оскарженої інформації, не проаналізувавши її смислового навантаження, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про її недостовірність. Натомість дана інформація є достовірною, оскільки позивачем не було доведено протилежного під час розгляду справи. Більше того, у своєму телеграм-каналі позивач систематично публікував інформацію, яка є таємницею досудового розслідування, серед іншого, щодо дат допитів ОСОБА_1 , зокрема, у «справі моряків», а також щодо змісту таких допитів. Також у скаргах відповідачів зазначено, що суд першої інстанції невірно охарактеризував особу позивача, приписавши йому риси, яких у нього немає, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про порушення особистих немайнових прав ОСОБА_2 поширенням інформації про отримання ним матеріалів від ДБР та про його зв`язки з Російською Федерацією. 
		     В апеляційній скарзі політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» також зазначено, що поширена на їхньому веб-сайті інформація про ОСОБА_2 є достовірною, а позивачем не доведено наявності юридичного складу правопорушення для захисту його честі, гідності та ділової репутації. Також апелянт посилається на те, що позивач просив визнати недостовірною та спростувати інформацію, поширену про нього на веб-сайті партії ІНФОРМАЦІЯ_9 , натомість суд у рішенні зобов`язав відповідачів спростувати недостовірну інформацію про позивача на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто самостійно змінив спосіб спростування оспорюваної інформації, чим вийшов за межі позовних вимог позивача. 
		     ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» у своїй апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що канал не є автором або поширювачем заявленої позивачем, як недостовірної, інформації, а є особою, яка навела дослівне цитування з посиланням на першоджерело інформації вже доведеної через інший веб-сайт до необмеженого кола осіб інформації, а за передачу інформації в такий спосіб відповідальність чинним законодавством не передбачена. Таким чином, ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» не є належним відповідачем у даній справі. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі, якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів; а також, якщо інформація є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього. Вищенаведену норму матеріального права суд першої інстанції не застосував, хоча вона підлягає до застосування до спірних правовідносин в частині вимог позивача до телеканалу про захист честі, гідності та ділової репутації.   
		     У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 , політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» та ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» представник позивача - адвокат Косінова Г.В. просила залишити скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		     В судовому засіданні представники ОСОБА_1 - адвокати Головань І.В., Кунянський С.М., Никифоров О.В., представники ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» - адвокати Гоголь Б.М., Сікліцький Б.В., та представник ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» - адвокат Дорошенко А.О., апеляційні скарги підтримали та просили про їх задоволення з викладених у них підстав.
		     Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Косінова Г.В. в апеляційному суді проти задоволення апеляційних скарг відповідачів заперечила та просила рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
		     Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
		     Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.    
		     Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		     Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту поширення відповідачами відносно позивача недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права, що є підставою для її спростування, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. 
		     Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		     В силу статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.
		     Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		     Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).
		     Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року визначено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
		     Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		     Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		     Відповідно до ч.1, 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		     З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 Політичної партії « ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ », лідером якої є ОСОБА_1 , за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій ОСОБА_1 поширив інформацію наступного змісту:
		     «…Матеріали «справи моряків» не зважаючи на таємницю слідства були передані ДБР пану ОСОБА_2, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_3 …».
		     Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://prm.ua телеканалу « Прямий » за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 було розміщено аналогічну публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6», у якій міститься посилання на те, що під час брифінгу лідер партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» ОСОБА_1 , про що передає прес-служба партії, заявив:
		     «… Матеріали «справи моряків» не зважаючи на таємницю слідства були передані ДБР пану ОСОБА_2, який потім передав цю інформацію Російській Федерації, а конкретно постійному представнику РФ в ООН ОСОБА_3 …».
		     Факт поширення цієї інформації підтверджується матеріалами справита відповідачами спростований не був (а.с.35-43 том 1).
		     Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		     Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
		     Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		     Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		     Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як у формі фактичних тверджень, так і у формі оціночних суджень.
		     Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		     Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		     Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		     Зі змісту поширеної про позивача відповідачами інформації можна дійти висновку, що інформація містить фактичні дані та викладена у категоричній стверджувальній формі, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і як наслідок може бути визнана недостовірною.
		     Оскільки інформація сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації указане повідомлення не містить критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних засобів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, оскільки відповідачами суду не надано належних та допустимих доказів достовірності даної інформації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання цієї інформації недостовірною.
		     Правильним є і висновок суду про те, що поширена відповідачами інформація є такою, що порушує особисті немайнові права позивача ОСОБА_2 , виходячи з наступного.
		     Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		     Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка ратифікована Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		     З огляду на вищезазначене, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
		     Позивач впродовж багатьох років був публічною особою та на даний час є активним громадським діячем, тому поширення інформації про нього як про особу, яка причетна до передачі Російській Федерації матеріалів, які пов`язані із розслідуванням «справи моряків», однозначно негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточуючих та формує про нього негативну громадську думку, відтак правильним є висновок суду про визнання цієї інформації негативною та такою, що порушує право позивача на повагу до честі, гідності.
		      Відповідно до ч.1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		     Фізична особа, відповідно до статей 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		     Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		     Відповідно до п.4 вказаної Постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		     Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується   на   відповідності   її   діянь   (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		     Враховуючи доведеність факту поширення відповідачами на невизначене коло осіб недостовірної інформації про позивача, яка формує негативне враження суспільства про нього як про людину, громадянина, його професійні якості, позбавляючи при цьому суспільство можливості самостійно надавати оцінку та складати враження стосовно особи позивача, що є порушенням особистих немайнових прав останнього, законним та обґрунтованим є висновок суду про визнання цієї інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача.
		     Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
		     Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		     ПозивачОСОБА_2 в якості способу захисту свого порушеного права обрав спростування недостовірної інформації.
		     Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		      Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що способом спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача, є зобов`язання Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» та ОСОБА_1 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_2 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_10 у публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_11 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4», шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій справі під заголовком "Спростування", а також зобов`язання ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті https://prm.ua телеканалу « Прямий » за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6», шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій справі під заголовком "Спростування ".
		     Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не проаналізовано зміст оскаржуваної інформації, а лише процитовано її, спростовуються змістом рішення, в якому суд дав оцінку даній інформації на предмет того, чи є вона фактичними твердженнями або ж являється оціночними судженнями, проаналізував наявність підстав до визнання її недостовірною та негативною. 
		     Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не являється автором матеріалу, поширеного ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ», колегією суддів відхиляються, оскільки ОСОБА_1 є керівником і лідером ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ», здійснює її поточне керівництво, представляє партію, робить заяви від її імені. Інформація, яку просив визнати недостовірною позивач, була поширена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ», лідером і керівником якої є ОСОБА_1 . При цьому, відповідно до п.п. 9, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві. Тобто, відповідач ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ», лідером і керівником якої він є, розмістила на своєму веб-сайті недостовірну інформацію стосовно того, що ОСОБА_2 нібито передав матеріали «справи моряків» Російській Федерації, вказавши автором інформації свого лідера ОСОБА_1 .
		     Необгрунтованими є і доводи скарги ОСОБА_1 про те, що недостовірність поширеної інформації мав довести саме позивач, що, зокрема, вбачається з наступного. 
		     Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		     Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсностіабо викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		     Поширена відповідачами інформація про те, що позивач нібито передав матеріали «справи моряків» Російській Федерації не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події, яких взагалі не існувало. Таким чином, дана інформація є твердженням про факти, яких ніколи не існувало та які не були перевірені і не можуть бути підтверджені, а відтак оспорювана позивачем інформація підлягала спростуванню.
		     Відповідно до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		     Згідно з ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.
		     Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування (ч. 3 ст. 302 ЦК України).
		     При цьому, фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело (ч. 4 ст. 302 ЦК України).
		     Оскільки відповідач ОСОБА_1 є автором оспорюваної інформації, то саме він мав пересвідчитися в її достовірності та мати докази її достовірності на час поширення цієї інформації. В разі ж, якщо така інформація була отримана ним з офіційного джерела інформації, то при поширенні оспорюваної інформації ОСОБА_1 мав послатися на таке джерело інформації, що ним зроблено не було. 
		     Враховуючи вищевикладене, саме відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи мав надати суду належні, допустимі та достовірні докази того, що поширена ним відносно позивача інформація є достовірною.
		     Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» про доведеність достовірності оспорюваної у справі інформації фактом поширення ОСОБА_2 у мережі Інтернет його заяви до ДБР  від 20.05.2020 року про вчинені кримінальні правопорушення, на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочато розслідування у «справі моряків», оскільки ця обставина підтверджує лише факт звернення позивача до ДБР із заявою про вчинення кримінальних правопорушень і жодним чином не підтверджує факт отримання ним від ДБР інформації, що становить таємницю слідства. Щодо посилання представника Російської Федерації ОСОБА_3 на засіданні Ради безпеки ООН на заяву позивача, то цей факт жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме ОСОБА_2 передано ОСОБА_3 інформацію, яка становить таємницю слідства по «справі моряків» і отримана ним від ДБР.
		     Доводи апеляційної скарги ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши у резолютивній частині рішення про спростування недостовірної інформації на веб-сайті політичної партії ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як інформацію було розміщено на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_12 , законності та обґрунтованості рішення не спростовують, виходячи з наступного.
		     Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
		     При цьому, відповідно до п. 25 наведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		     Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з припиненням його випуску, то така відповідь та спростування можуть бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
		     Враховуючи те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції стало відомо, що веб-сайт ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» ІНФОРМАЦІЯ_13, на якому було поширено оспорювану інформацію, припинив роботу та більше не використовується партією, суд з метою ефективного захисту порушених прав позивача правомірно у рішенні зобов`язав відповідачів розмістити спростування на веб-сайті партії ІНФОРМАЦІЯ_1, який використовується та функціонує в звичайному режимі.
		     Необгрунтованими є і доводи апеляційної скарги ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» про те, що канал не є належним відповідачем, оскільки розмістив інформацію з іншого сайту, дослівно процитувавши текст оригіналу публікації, яка вже була доведена до відома необмеженого кола осіб з веб-сайту ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ».
		     Так, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. 
		     Судом першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів встановлено, що автором оспорюваної інформації є ОСОБА_1 , а ПП «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» та ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» поширили цю інформацію на своїх веб-сайтах, тобто дані юридичні особи є належними відповідачами в силу вимог закону, як власники веб-сайтів.
		     Відхиляються колегією суддів і доводи скарги ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» про те, що канал звільнений від відповідальності за поширення недостовірної інформації згідно вимог ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», виходячи з наступного.
		     Відповідно до ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, зокрема, у разі якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього.
		     Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про телебачення і радіомовлення» цей Закон регулює взаємовідносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України.
		     Враховуючи, що оспорювана у справі інформація була поширена на веб-сайті, власником якого є ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ», а не в ефірі Телеканалу «ПРЯМИЙ», не підлягає застосуванню стаття 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» в частині звільнення телерадіоорганізації від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності.
		     Крім того, наведена стаття Закону України «Про телебачення і радіомовлення» звільняє телерадіоорганізації від відповідальності за поширення недостовірної інформації лише у разі дослівного відтворення заяв і виступів посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів, або матеріалів, поширених саме іншими засобами масової інформації або інформаційними агентствами. Разом з тим, оспорювана позивачем інформація була поширена на веб- сайті Телеканалу «ПРЯМИЙ» з посиланням на прес-службу Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ», яка не зареєстрована як засіб масової інформації або інформаційне агентство, що виключає можливість застосування положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» до спірних правовідносин в частині звільнення телерадіоорганізації від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності.
		     Доводи апеляційних скарг відповідачів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи та дотриманням норм матеріального права при її вирішенні. При цьому, порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення і передбачені ч. 3 ст. 376 ЦПК України, апеляційним судом при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду не встановлено. 
		     Інші доводи апеляційних скарг відповідачів зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржникамивимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм належну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні.
		     Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		     Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		     Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційних скарг цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарг відповідачів - без задоволення.  
		     Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		     Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ»- залишити без задоволення.
		 
		     Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року - залишити без змін.
		 
		     Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		     Головуючий:    
		 
		     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...