Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6876/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 07.07.2020. Зареєстровано: 08.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2020.
Дата набрання законної сили: 06.07.2020
Номер судового провадження: A/855/10182/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6876/15                                                                              
		 
		УХВАЛА
		 
		      06 липня 2020 року                                                           м. Київ
		              Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		   Головуючого судді:                                                                      Коротких А.Ю.,
		   суддів:                                                                                            Сорочка Є.О.,
		                                                                                                           Файдюка В.В.,
		розглядаючи в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами  постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_3  про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2015 року № 220, -
		                                                     В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_2  звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив суд: визнати такою, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і є нечинною з моменту прийняття)  постанову НКРЕКП № 220 від 26.02.2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»; визнати        незаконною і нечинною з моменту прийняття  постанову НКРЕКП     №        220        від     26.02.2015 року        «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»; задовольнити позовні вимоги частково; у разі задоволення позову - зобов`язати КМУ негайно (не пізніше ніж за 15 днів) після набрання постановою у справі законної сили опублікувати в газеті резолютивну частину постанови (за текстом позовної заяви).
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року позов задоволено частково. Визнано  постанову Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 220 від 26.02.2015 року «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»  незаконною та нечинною з моменту її прийняття та зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснити невідкладне (від дня набрання цією  постановою  законної сили) опублікування резолютивної частини цього судового рішення у виданні, в якому було офіційно оприлюднене оскаржуване рішення. В іншій частині позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить    суд скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 207-212, том І).
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду (а.с. 87-92, том ІІ).
		Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції залишив невирішеним клопотання представника ОСОБА_1 - Олійника Д .В. про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, чим припустився порушень норм процесуального права, що з урахуванням приписів пункту 4 частини 3 статті 193 КАС України, є обв`язкою підставою для скасування судового рішення.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року справу № 826/6876/15 прийнято до провадження судді-доповідача Коротких А.Ю.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_3  про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2015 року № 220.
		12 червня 2020 року ОСОБА_1 , яка не є учасником цієї справи, але вважає, що оскаржуваною постановою порушуються її права та охоронювані законом інтереси як споживача комунальних послуг,  звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд вказаної постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати таке судове рішення суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		В обґрунтування своїх вимог заявниця посилається на те, що  постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18 встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України викладено нечинну редакцію статті 11 Закону "Про природні монополії", що у Президента України відсутні повноваження утворювати національні комісії, а також на те, що незаконність створення НКРЕКП тягне за собою нелегітимність усіх постанов цього органу.
		Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , є істотними для розгляду цієї справи, але не були встановлені судом при вирішенні спору та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з цією заявою, на час розгляду справи.
		02 липня 2020 року від відповідача НКРЕКП надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що заява ОСОБА_5 є необґрунтованою та безпідставною, що заявник не є учасником цієї справи, що нею не наведено обставини, які є нововиявленими в розумінні чинного законодавства, що фактично вона просить переглянути постанову суду з інших правових підстав, а не за нововиявленими обставинами, що процедура створення НКРЕКП не була підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з позовом у цій справі та судами не досліджувалася.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту третього статті 116 Конституції України проведення політики соціального захисту, як і цінової політики, віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Положеннями статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема, забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення.
		Частиною 1 статті 4 Закону України "Про природні монополії" (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.
		Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про природні монополії" (з внесеними змінами з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008, у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI), національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
		Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
		На виконання, зокрема, Законів України "Про природні монополії", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 утворено НКРЕКП. 
		Поряд з цим, необхідно зазначити, що відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
		Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення про НКРЕКП), відповідно до пункту 3 якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		Пунктом 4 Положення про НКРЕКП передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, бере участь у регулюванні платіжно - розрахункових операцій у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства; установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
		За пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.
		Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України "Про природні монополії" наділена повноваженнями по встановленню тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
		Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявниці стосовно того, що НКРЕКП є неповноважним органом у зв`язку з тим, що його утворено указом Президента України з посиланням, зокрема, на статтю 11 Закону України "Про природні монополії", яка визнана Конституційним Судом України неконституційною, оскільки указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 прийнято, у тому числі на підставі статті 11 Закону України "Про природні монополії" у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року №2592-VI, прийнятого з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008.
		Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №826/9907/15 (адміністративне провадження №К/9901/14787/18, К/9901/14784/18, К/9901/14786/18).
		Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		Відповідно до частин 1 та 2  статті 361 КАС України  судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
		Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:     1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
		Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.  До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
		При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
		Частиною 4  статті 361 КАС України  визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
		Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
		До того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
		Відповідно до частини 2  статті 6 КАС України  суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		За нормами статей  1  та  17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
		Зокрема, як вбачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі    «Pravednaya v. Russia» (Праведна проти Росії), та рішення від 06 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 (Попов проти Молдови № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
		У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
		Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії) та від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зазначені ОСОБА_1 обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.
		Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 321, 325, 328, 329, 361, 368, 369 КАС України суд
		                                                  У Х В А Л И В :
		В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_3  про визнання протиправною та скасування постанови від 26.02.2015 року № 220 - відмовити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		  Головуючий суддя:                                                                        Коротких А.Ю.
		 
		         Судді:                                                                                                 Сорочко Є.О.
		                                                                                                                     
		                                                                                                      Файдюк В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...