Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/3368/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2020.
Дата набрання законної сили: 03.07.2020
Номер судового провадження: 61-43983ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		                                                                      
		 
		Постанова                                                     
		Іменем України
		 
		03 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 332/3368/17
		провадження № 61-43983ск18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,  Сімоненко В. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Державне підприємство «Сетам» Міністерства юстиції України, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_2 , 
		треті особи: публічне акціонерне товариство «МетаБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко Олена Володимирівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2018 року в складі судді Андрушиної Л. А. та постанову Апеляційного суду Запорізької області                             від 09 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С . В., Гончар М. С., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Сетам» МЮУ), відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області), ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство «МетаБанк» (далі - ПАТ «МетаБанк»), приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О. В. про визнання недійсними електронних торгів.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області перебувало зведене виконавче провадження ВП48611646 по виконанню виконавчого листа № 2 -1494/2010, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя про стягнення солідарно з ТОВ «Велес», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором № 07-02/1171-К від 22 листопада 2002 року в сумі 7 048 170,54 грн та виконавчого листа № 2-178/2008, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості в розмірі 337 222,18 грн та судових витрат, а всього на загальну суму 338 952,18 грн. 
		 
		В ході проведення виконавчих дій 02 червня 2016 року державним виконавцем складений акт опису і арешту двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі  квартира ), яка перебувала в іпотеці ПАТ «МетаБанк». 27 червня 2017 року відбулися відкриті електронні торги з реалізації цієї квартири, переможцем яких визнано                     ОСОБА_2 .
		 
		Позивач вважає, що електронні торги були проведені з грубими порушеннями вимог Закону України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Зокрема, його не було ознайомлено з актом оцінки арештованого майна, що позбавило його права оскаржити висновок оцінювача, він не повідомлявся про проведення електронних торгів, йому не було надіслано копію протоколу про результати електронних торгів. Державним виконавцем порушено черговість стягнення за виконавчими документами, не вирішено питання про звернення стягнення на належне йому рухоме майно - 4 одиниці транспортних засобів. Квартира була реалізована як арештоване майно, а не як предмет іпотеки. Позивач вважає, що зазначені обставини в сукупності вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину, а тому на підставі статей 203, 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК україни), статей 18, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження», статей 43-49 Закону України «Про іпотеку» просив визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, свідоцтво про придбання майна з електронних торгів. Оскільки про торги, які відбулися                                   27 червня 2017 року, він дізнався тільки 26 жовтня 2017 року під час ознайомлення його представника з матеріалами виконавчим провадженням, просив поновити йому строк на звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2018 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності порушень законодавства під час проведення електронних торгів, зокрема суд зазначив, що висновок про вартість майна від 27 січня 2017 року на день проведення електронних торгів був дійсний і в судовому порядку боржником не оскаржувався; дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними; боржник дії державного виконавця не оскаржував. Крім того, суд встановив, що ДП «СЕТАМ» провів електронні торги з додержанням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, порушень порядку проведення електронних торгів не встановлено.
		 
		Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2018 року залишено без зміни.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, та зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що електронні торги проведені з додержанням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна. Також апеляційний суд взяв до уваги те, що з 2014 року жодних дій до виконання судових рішень про стягнення майже                            8 млн. грн на користь банку боржником не вживалося, неправомірність дій державного виконавця судовими рішеннями не встановлювалася, кредитна заборгованість до теперішнього часу не погашена, виручені від продажу з електронних торгів кошти тільки на 3 відсотки зменшать загальну суму боргу.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		08 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи. 
		 
		Касаційна скарга мотивовано тим, що примусова реалізація спірної квартири, яка була предметом іпотеки, було здійснено без дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та без дотримання спеціальних процедур та правил, які регулюють процес реалізації саме предмета іпотеки, а не просто арештованого майна.
		 
		Суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не врахували правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-28цс15 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1680 цс16, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-54, від 19 квітня 2017 року у справі                                      № 127/22695/15-ц, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		 
		Крім того, під час проведення електронних торгів було порушено вимоги Закону України «Про іпотеку» та розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна, що вплинули на результати торгів та призвело до порушення прав позивача та законних інтересів, як власника майна та сторони виконавчого провадження, порушено право на участь в електронних торгах з метою викупу предмета іпотеки, а також припинення реалізації предмета іпотеки.
		 
		І ДП «СЕТАМ», і державний виконавець, маючи достовірну інформацію про те, що майно, яке передається на реалізацію є предметом іпотеки, порушили порядок реалізації арештованого майна, не застосували вимоги Закону України «Про іпотеку». 
		Зазначені обставини в сукупності вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину, майно було реалізоване без належного повідомлення про це боржника без належного опублікування інформації про торги в двох місцевих друкованих виданнях, що призвело до порушення прав та законних інтересів.
		 
		Під час проведення електронних торгів з реалізації спірної квартири, організатор торгів взагалі не публікував оголошення в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки про проведення таких електронних торгів. Також організатор торгів ніколи не повідомляв позивача письмово про день та час проведення електронних торгів.
		 
		Також позивач вважає, що державним виконавцем порушено черговість звернення стягнення на його майно, оскільки у державного виконавця була інформація про те, що за боржником зареєстровано рухоме майно, а саме 4 транспортні засоби. Однак, державний виконавець безпідставно, незаконно не здійснив дій, направлених на першочергову реалізацію рухомого майна, а одразу розпочав реалізацію рухомого майна.
		 
		Також заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що виручені від продажу квартири кошти тільки на 3% зменшать суму заборгованості.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У жовтні 2018 року відділ примусового виконання рішень УДВС  ГТУЮ у Запорізькій області, в особі представника Юлдашева А. А.,  та ДП «СЕТАМ», в особі представника - адвоката Деяк Я. М., подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи ізЗаводського районного суду міста Запоріжжя.
		 
		Справа надійшла до Верховного суду у жовтні 2018 року.
		 
		Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                   № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року  № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами 
		 
		Судами встановлено, що з травня 2014 року на виконанні відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження ВП48611646 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1494/2010 від 12 травня 2011 року, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення солідарно з ТОВ «Велес»,                  ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором № 07-02/1171-К від 22 листопада 2002 року у сумі                                     7 048 170,54 грн; виконавчого листа № 2-178/2008 від 19 червня 2008 року, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення з ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АБ «Металург» заборгованості у розмірі 337 222,18 грн, держмита 1 700,00 грн та витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн, а всього суми в розмірі 338 952,18 грн(т.1 а.с. 161-170).
		 
		Копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилалися всім учасникам виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
		 
		Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №43351116 від 26 лютого 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 (т.1 а.с. 174).
		 
		На виконання вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем вживалися заходи до виявлення грошових коштів, рухомого і нерухомого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.
		 
		За даними Єдиного реєстру автоматизованого обліку зареєстрованих машин в Держсільгоспінспекції України, бази даних Державної податкової служби України спеціалізована, сільськогосподарська та дорожньо-будівельна техніка за боржником не зареєстрована, банківські рахунки в банківських установах відсутні, інформація про джерела отриманих доходів відсутні (т.1, а.с. 171-173).
		 
		Згідно бази даних «АІС Автомобіль» за боржником ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби, а саме: причіп марки ОДАЗ 8350, 1980 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_1 ; вантажний автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1981 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 ; вантажний автомобіль марки ГАЗ 3307, 1993 року випуску, синього кольору, державний номер НОМЕР_3 ; вантажний автомобіль марки ГАЗ 33021, 1996 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_4 (т.1, а.с.176-177).
		 
		Постановою державного виконавця від 17 вересня 2015 року вказані транспортні засоби оголошено у розшук (т.1, а.с.178).
		 
		На час вирішення справи судом першої інстанції транспортні засоби не виявлені, що унеможливило звернути на них стягнення.
		 
		02 вересня 2016 року складено акт опису та арешту спірної двокімнатної квартири (т.1 а.с.181-184).
		 
		Звіт про оцінку майна складено суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 27 січня 2017 року та встановлено початкову ціну реалізації на рівні 301 638,00 грн (т.1 а.с.186-193).
		 
		Копії акту опису і арешту майна боржника, постанов про призначення ОСОБА_1 зберігачем арештованого майна, про призначення суб`єкта оціночної діяльності, інформація про визначену вартість арештованого майна надсилалися учасникам виконавчого провадження, у тому числі і ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у виконавчих листах, яка співпадає з адресою, зазначеною в заяві ОСОБА_1                       01 жовтня 2015 року під час його ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Факт направлення виконавчою службою вищевказаної кореспонденції боржникові ОСОБА_1 підтверджується доданими до справи письмовими доказами (т.1, а.с.179, 185, 188,190, 191,194-195).
		 
		14 березня 2017 року відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області направило ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна - спірної квартири шляхом проведення електронних торгів (т.1 а.с.197-199).
		 
		24 квітня 2017 року за вих. № 24-04/17-01 стягувач за зведеним виконавчим провадженням ВП 48611646 ПАТ «МетаБанк» звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області з листом про необхідність застосування вимог Закону України «Про іпотеку» при реалізації вказаного нерухомого майна, оскільки спірна квартира знаходиться у нього в іпотеці             (т.1 а.с. 205-206).
		 
		Державний виконавець повідомив стягувача про те, що реалізація нерухомого майна, яке належить боржникові, буде проводитися в загальному порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, що підтверджується листом № 11500-3.03.4                                    від 25 травня 2017 року.
		 
		Іпотекодаржатель ПАТ «МетаБанк» такі дії державного виконавця не оскаржував у встановленому законом порядку.
		 
		Також судами встановлено, що стягнення на нерухоме майно боржника                                       ОСОБА_1 за зведеним виконавчим провадженням ВП48611646 здійснено державним виконавцем на підставі двох виконавчих листів саме про стягнення суми заборгованості, а тому нерухоме майно - квартира було передано на реалізацію не як предмет іпотеки, а як арештоване майно.
		 
		Повідомлення про електронні торги з реалізації спірної квартири ДП «СЕТАМ» опубліковано 07 червня 2017 року на офіційному Веб-сайті організатора торгів за посиланням https://setam.net.ua/auction/222022 з дотриманням вимог до повідомлення, встановлених частиною п`ятою 11 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна.
		 
		Згідно Протоколу № 255943 проведення електронних торгів від 15 травня                      2017 року торги з реалізації нерухомого майна за стартовою ціною 301 638,00 грн не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (т.1 а.с.109). Згідно Протоколу № 260780 проведення електронних торгів від 06 червня                     2017 року повторні торги з реалізації нерухомого майна за стартовою ціною                            256 392,30 грн також не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів (т.1 а.с. 103).
		 
		Згідно Протоколу № 266463 проведення електронних торгів від 27 червня                                 2017 року електронні торги з реалізації квартири відбулись, переможцем аукціону визнано учасника № 6 ОСОБА_2 за особливою ставкою 221 010,00 грн                             (т.1 а.с.96-97).
		 
		На підставі Протоколу № 266463 проведення електронних торгів від 27 червня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Юлдашевим А. А. 26 липня 2017 року складено Акт про проведені електронні торги (т.1 а.с. 31).
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. 
		 
		За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла станом на день відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		 
		Згідно і частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
		 
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
		 
		Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		 
		З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
		 
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.
		 
		Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.
		 
		Розділом ІV Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини четвертої статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		 
		Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 58 Закону Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». 
		 
		Частинами другої-четвертої статті 58 Закону передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
		 
		Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
		 
		Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
		 
		Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року, справа № 6-116цс12, постанові Верховного суду від 14 квітня 2020 року у справі № 668/14900/15-ц (провадження № 61-12468св19).
		 
		Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016  № 2831/5 (далі - Порядок).
		 
		Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів.
		 
		Відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку реалізації арештованого майна організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).
		 
		Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна, який становить, зокрема, для електронних торгів для лотів зі стартовою ціною від 5000,01 до                       1 000 000,00 грн - 20 календарних днів..
		 
		Дата початку проведення електронних торгів призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.
		 
		Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку реалізації арештованого майна взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в Системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур`єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності.
		 
		Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.
		 
		Аналіз змісту вищезазначеного Порядку реалізації арештованого майна дає підстави для висновку про те, що на організатора торгів не покладається обов`язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів і подальший перебіг торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником.
		 
		Відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
		 
		Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор лише перевіряє повноту заповнення заявки.
		 
		Пунктом 4 розділу III Порядку реалізації арештованого майна визначено, що організатор проводить електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком.
		 
		Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку реалізації арештованого майна після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.
		 
		Відповідно до пункту 1 розділу X Порядку реалізації арештованого майна на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.
		 
		Згідно з пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а у випадку придбання нерухомого майна документом, на підставі якого нотаріусом видається свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
		 
		Отже, акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.
		 
		З огляду на це, порушення встановлених Порядком правил проведення торгів є підставою недійсності прилюдних торгів.
		Встановивши, що ДП «Сетам» під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме спірної квартири було дотримано вимоги Порядку,  зокрема, повідомлення про електронні торги з реалізації спірної квартир ДП «Сетам» опубліковано 07 червня 2017 року на офіційному Веб-сайті організатора торгів, строк для підготовки до проведення торгів між самими торгами склав 20 днів, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання торгів недійсними.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що позивачу не було відомо ані про вартість арештованого майна, що призвело до порушення його права на оскарження оцінки майна, ані про проведення перших, других та третіх електронних торгів, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки як встановлено судами 
		державним виконавцем, на адресу зазначену у виконавчому документі: місто Запоріжжя, вулиця Мурманська, 155 було направлено повідомлення щодо вартості арештованого майна, оскільки іншої адреси позивач не повідомив. Таким чином, державним виконавцем дотримано вимоги статей 28, 57 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна не передбачено обов`язку державного виконавця повідомляти сторони виконавчого провадження про дату та час проведення електронних торгів.
		 
		Доводи касаційної скарги про порушення державним виконавцем черговість звернення стягнення на майно позивача, а також неврахування судами того, що на момент звернення стягнення у позивача було наявне інше рухоме майно, а саме 4 автомобіля на який виконавець повинен був в першу чергу звертати стягнення, є безпідставними, оскільки судами було встановлено, що державним виконавцем було вжито всіх заходів для розшуку автомобілів, однак такі не знайдено.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що І ДП «СЕТАМ», і державний виконавець, маючи достовірну інформацію про те, що майно, яке передається на реалізацію є предметом іпотеки, порушили порядок реалізації арештованого майна, не застосували вимоги Закону України «Про іпотеку», не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки дані доводи були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, яким судами надано належну оцінку, та які суди законно спростували. 
		 
		Також правильним є висновок судів попередніх інстанцій про ненадання позивачем доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року в справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, згідно з яким при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі                               № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.
		 
		Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання електронних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність порушень, що могли вплинути саме на результати торгів. 
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними  у постановах від 24 жовтня 2012 року в справі  № 6-116цс12 та від 22 лютого 2017 року в справі  № 6-2677цс16. 
		 
		Посилання в касаційній скарзі на порушення права позивача на участь в електронних торгах з метою викупу предмета іпотеки, а також припинення реалізації предмета іпотеки, є неприйнятними, оскільки позивач у будь-який момент мав можливість зупинити продаж майна шляхом сплати всієї суми боргу за кредитним зобов`язанням, однак він своїм правом не скористався. 
		 
		Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що з 2014 року жодних дій до виконання судових рішень про стягнення боргу на користь банку боржником не вживалося, неправомірність дій державного виконавця судовими рішеннями не встановлювалася, кредитна заборгованість до теперішнього часу не погашена.
		 
		Керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд касаційної інстанції вважає, що стягувач не може бути незаконно позбавлений закріпленого в Конституції України права на виконання рішення суду, як і не може бути з формальних підстав позбавлено прав переможця торгів. 
		 
		З огляду на наведене, твердження позивача про доведеність обставин за якими наявні підстави для визнання недійсними результатів електронних торгів (встановлення факту порушень при їх проведенні, які могли вплинути на їх результати), не заслуговують на увагу, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено таких обставин, а суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
		 
		Аналогічні висновки у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду від 06 травня  2020 року у справі № 460/2578/15-ц (провадження № 61-40406св18).
		 
		Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.  
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. 
		 
		Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 30 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            Є. В. Петров
		 
		            
		С.Ю. Мартєв 
		 
		                                                                                                                      
		В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...