Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10439/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Інший спір про орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2020. Зареєстровано: 09.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2020.
Дата набрання законної сили: 30.06.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		30 червня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/10439/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,  
		секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
		представники учасників справи:
		позивача - Дімоглов О. І.,   
		відповідача - Власенко І. І., 
		третьої особи - Шляхова М.Р., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 (суддя Удалова О.Г.) у справі
		за позовом Приватного підприємства "Маркон"
		до Київської міської ради,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -  Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_1 ,
		про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. У серпні 2019  року Приватне підприємство "Маркон" (далі  - ПП "Маркон") звернулося до Господарського суду м.  Києва з позовом до Київської міської ради про:
		-  визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від  29.11.2018 №  209/6260 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством "Маркон" для будівництва, експлуатації та обслуговування готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на Андріївському узвозі, 14- 16 у Подільському районі м.  Києва від  12.04.2006 №  85-6-00272" (далі - оспорюване рішення);
		-  зобов`язання Київської міської ради оприлюднити на офіційному вебсайті (www.kmr.gov.ua) інформацію про визнання незаконним і скасування оспорюваного рішення;
		-  зобов`язання Київської міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди) ПП "Маркон" на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:85:425:0050, на підставі договору оренди від  12.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим  В.  З., зареєстрованого у реєстрі за №  268.
		Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей  525, 526, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, статей  188, 193 Господарського кодексу України, статті  141 Земельного кодексу України, статей  31, 32 Закону України "Про оренду землі", пункту  34 частини  1 статті  26, частин  1 і 10 статті  59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обґрунтовані відсутністю законодавчо закріпленого права Київської міської ради на одностороннє розірвання договору оренди землі шляхом видання рішення.
		1.1.  У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, Київська міська рада наголосила, що за змістом пункту  11.5 договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця договір може бути розірвано у разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, визначених у пункті  8.4 договору. Крім того, Київська міська рада видала рішення від  21.06.2018 №  969/5033 "Про врегулювання питань використання земельної ділянки на Андріївському узвозі, 14- 16 у Подільському районі м. Києва та розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1985 га на Андріївському узвозі, 14- 16 у Подільському районі м.  Києва, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством "Маркон", від  12.04.2006 №  85-6-00272 (зі змінами, внесеними договором від  26.12.2015)" (далі - рішення Київської міської ради від 21.06.2018 №  969/5033). Невиконання позивачем пункту  8.4 договору і зазначеного рішення стало підставою для розірвання договору з ініціативи орендодавця.
		1.2.  Згідно з ухвалою Господарського суду м.  Києва від  05.09.2019 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_1 
		2.  Рішенням Господарського суду м.  Києва від  06.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від  05.03.2020, позов задоволено частково, визнано незаконним і скасовано оспорюване рішення. В  іншій частині позову відмовлено. 
		Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним і скасування оспорюваного рішення, дійшли висновку, що за умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки не  передбачено такої підстави для його дострокового розірвання в односторонньому порядку на сесії Київської міської ради як необхідність у місячний термін привести об`єкт будівництва у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток, обмеживши висотні параметри об`єкта будівництва висотою прилеглої традиційної забудови (рішення Київської міської ради від  21.06.2018 №  969/5033); посилання позивача лише на факт незавершення забудови земельної ділянки протягом строку, визначеного у пункті  8.4 договору оренди земельної ділянки від  12.04.2006, не  може свідчити про істотне порушення умов цього договору і, відповідно, не  може бути підставою для його розірвання; вини ПП "Маркон" у тому, що будівництво не  завершено, немає, оскільки відповідач вчинив усі необхідні дії та вжив заходів для забудови земельної ділянки, наданої йому у користування згідно з договором оренди земельної ділянки від  12.04.2006; суди встановили факт погодження позивачем проєктної документації з уповноваженими органами, а Київська міська рада не  навела обставин порушення відповідачем законодавства про охорону культурної спадщини; за позивачем зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва.
		При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку, що обов`язок оприлюднювати відомості про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким є Київська міська рада, на такі органи законодавець не  покладає; Київська міська рада не  відмовляла позивачеві у  здійсненні реєстрації його речового права та не є єдиним суб`єктом державної реєстрації права оренди земельної ділянки, підстав для зобов`язання відповідача вчинити певні дії, від вчинення яких міська рада не  ухилялася, немає.
		3.  Не  погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від  06.11.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від  05.03.2020, Київська міська рада у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення у  частині задоволення позову та ухвалити нове, яким відмовити ПП "Маркон" у  задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження положеннями пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України і застосуванням судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
		3.1.  Так, скаржник зазначає, що однією із підстав розірвання договору стало порушення позивачем положень пункту  8.4 договору оренди земельної ділянки та недотримання встановленого згідно з договором трирічного терміну забудови земельної ділянки.
		За змістом статті  416 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті  1021 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. 
		Оскільки моменту, з якого необхідно розпочинати відлік трирічного строку невикористання земельної ділянки для забудови, у законі не  встановлено, на думку заявника касаційної скарги, такий строк починається з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а не з моменту реєстрації права користування земельною ділянкою (реєстрації договору оренди). Отже, дозвіл на виконання будівельних робіт є безумовною правовою підставою для початку будівельних робіт.
		Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від  21.03.2018 у  справі №  910/5963/17, від  04.04.2018 у  справі №  910/8011/17, змісту яких не врахували суди під час прийняття рішень у справі.
		3.2.  Отже, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Київська міська рада послалася на положення пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на застосуванні судами норми права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від  21.03.2018 у  справі №  910/5963/17, від  04.04.2018 у  справі №  910/8011/17, а також акцентуючи на незастосуванні правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах у  справах №  821/140/18, №  823/687/18, №  320/8479/15-а, №  826/12524/18 щодо забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів, і на помилковості посилання на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від  20.03.2019 у  справі №  514/1571/14-ц та у постанові Верховного Суду від  26.12.2019 у  справі №  364/515/19 щодо застосування положень статті  120 Земельного кодексу України і статті  377 Земельного кодексу України.
		3.3.  ТОВ "Маркон" не  скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу.
		4.  08.02.2020 набрав чинності Закон України від  15.01.2020 №  460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
		У пункті  2 розділу  ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не  закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 13.05.2020, тобто після набрання чинності Законом України від  15.01.2020 №  460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від  08.02.2020.
		Відповідно до частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України (у  редакції, чинній із 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах  1, 4 частини  1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 
		1)  якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у  подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2)  якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від  висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3)  якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4)  якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами  1, 3 статті  310 цього Кодексу.
		Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не  був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		5.  Згідно з ухвалою Верховного Суду від  28.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від  05.03.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від  06.11.2019 у  справі №  910/10439/19 на підставі пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України.
		6.  Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України, у  наведеному випадку не  підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на судові рішення у цій справі необхідно закрити з огляду на таке.
		Згідно з пунктом  5 частини  1 статті  296 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній із 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту  1 частини  2 статті  287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		За змістом пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті  1 частини  2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у  справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у  якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (а саме часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
		При цьому, згідно з частиною статтею  300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		7.  У справі, яка розглядається, предметом позову були вимоги ПП "Маркон" про визнання незаконним і скасування оспорюваного рішення міськради; зобов`язання Київської міської ради оприлюднити на офіційному вебсайті (www.kmr.gov.ua) інформацію про визнання незаконним і скасування оспорюваного рішення; зобов`язання Київської міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди) ПП "Маркон" на земельну ділянку.
		Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача оприлюднити інформацію та вчинити дії учасники справи не  оскаржили.
		8.  Так, здійснюючи судовий розгляд справи, суди попередніх інстанцій установили, що 12.04.2006 на підставі рішення Київської міської ради від  06.10.2005 №  151/3615 між Київською міською радою (орендодавець) і ПП "Маркон" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строк, визначений у проєктній документації на будівництво, затвердженій в установленому порядку, але не  пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору (пункт  8.4); договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зі звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не  сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, визначених у пункті  8.4 цього договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (пункт  11.4); договір може бути достроково розірваний у  разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у  пунктах  5.1 і 8.4 цього договору (пункт  11.5).
		21.06.2018 Київська міська рада видала рішення від  21.06.2018 №  969/5033, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-Україна" (генеральний підрядник) рекомендовано зупинити будівництво готельного комплексу із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту на Андріївському узвозі, 14- 16 у  Подільському районі м.  Києва; ПП "Маркон" у місячний термін привести об`єкт будівництва у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток, обмеживши висотні параметри об`єкта будівництва висотою прилеглої традиційної забудови; у разі невиконання вимог, викладених у пункті  1 цього рішення, розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,1985  га на Андріївському узвозі, 14- 16 у Подільському районі м.  Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:425:0050), укладений між Київською міською радою та ПП "Маркон", від  13.04.2006 №  85-6-00272 (зі змінами, внесеними договором від  26.12.2015).
		29.11.2018 Київська міська рада прийняла оспорюване рішення про розірвання договору оренди землі, укладеного з ПП "Маркон", яке обґрунтовано невиконанням підприємством умов пункту  8.4 цього договору оренди, а саме нездійсненням будівництва об`єкта протягом трьох років із дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від  12.04.2006 №  85-6-00272, унаслідок чого порушено строки завершення забудови земельної ділянки, та невиконанням рішення Київської міської ради від  21.06.2018 №  969/5033, відповідно до якого генеральному підрядникові рекомендовано зупинити будівництво, а ПП "Маркон" - привести об`єкт будівництва у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток, обмеживши висотні параметри об`єкта будівництва висотою прилеглої традиційної забудови.
		Отже, Київська міська рада, видаючи оспорюване рішення про розірвання договору, визначила дві взаємовиключні підстави для розірвання договору оренди землі - нездійснення будівництва об`єкта протягом трьох років із дня державної реєстрації договору та припинення будівництва із приведенням об`єкта будівництва у відповідність до вимог режимів використання територій та охоронних зон пам`яток.
		9.  За змістом постанов Верховного Суду від  21.03.2018 у  справі №  910/5963/17 і від  04.04.2018 у  справі №  910/8011/17, на незастосуванні правових позицій в яких наголошує скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підстави звернення положеннями пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України, залишені без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними і скасування рішень Київської міської ради про розірвання договорів оренди земельних ділянок з орендарями, у зв`язку зі з`ясуванням судами відсутності доказів початку здійснення орендарями земельних ділянок будівельних робіт.
		10.  Водночас у справі, яка розглядається, суди установили, що у порушенні строку забудови немає вини ПП "Маркон", оскільки товариство вчиняло всі необхідні дії та вживало заходів для забудови земельної ділянки, наданої йому у  користування згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.04.2006; вжиття всіх залежних від орендаря дій щодо здійснення будівництва підтверджено, у тому числі, судовими рішеннями у справах № 826/166/18 (щодо скасування дозволу на виконання будівельних робіт), № 826/15203/17 (щодо визнання протиправним і скасування архітектурно-планувального завдання), №  5011-57/6641-2012, в якій суди встановили, що ПП "Маркон" вчиняло всі необхідні дії та вживало заходів для забудови земельної ділянки, наданої йому у  користування згідно з договором оренди земельної ділянки від  13.04.2006.
		Суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, також установили, що згідно з інформаційною довідкою від  11.07.2019 №  173485295 за ПП "Маркон" на праві приватної власності зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва - "Готельний комплекс із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту", розташований на Андріївському узвозі, 14- 16 у  Подільському районі м.  Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478909780000).
		11.  Ураховуючи установлені судами обставини справи №  910/10439/19 щодо вчинення ПП "Маркон" усіх залежних від цього товариства дій щодо будівництва об`єкта на земельній ділянці, наданій в оренду згідно з договором; відсутність вини товариства у незакінченні будівництва об`єкта у визначені у договорі строки; реєстрацію права приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про відмінність обставин цієї справи від обставин, установлених судами у справах №  910/5963/17 і №  910/8011/17, про незастосування правових позицій Верховного Суду в яких наголошує заявник касаційної скарги, а отже і про неподібність правовідносин у цих справах та різні умови застосування правових норм, зважаючи на обставини кожної конкретної справи.
		12.  Колегія суддів також зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від  30.07.2019 у  справі №  127/2209/18 зазначено, що 30.01.2019 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від  25.04.2017 у  справі №  21-3197а16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від  14.03.2018 у  справі №  619/2019/17, та акцентувала, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		Отже, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (подібні міркування викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від  30.01.2019 у  справі №  755/10947/17).
		13.  Згідно з постановою Верховного Суду від  25.07.2019 у  справі №  910/2566/16 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від  17.04.2019 і рішення Господарського суду м.  Києва від  18.04.2016 про задоволення позову Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" про визнання незаконним і недійсним рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди землі з підстав установлення судами обставин щодо недоведеності вини орендаря земельної ділянки у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки щодо закінчення забудови.
		При цьому суд касаційної інстанції у постанові від  25.07.2019 у  справі №  910/2566/16 визнав безпідставними посилання Київської міської ради на судові рішення у справах №  910/5963/17 і №  910/8011/17 (на які послався заявник касаційної скарги у справі, що розглядається), встановивши, що ці справи не є тотожними та стосуються інших установлених обставин справи. Зокрема, у цих справах суди встановили факт ненадання землекористувачами доказів початку будівельних робіт або будь-яких дій, які свідчили би про свідоме, належне та добросовісне ставлення до обов`язку розпочати забудову земельної ділянки.
		14.  У постанові Верховного Суду від  13.09.2019 у справі №  910/10643/18 наведено аналогічні висновки щодо наявності підстав для визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні будівельні технології", через встановлення обставин щодо відсутності вини у порушенні строків забудови земельної ділянки, а також відхилено посилання Київської міської ради на судові рішення у справах №  910/5963/17 і №  910/8011/17 у зв`язку із відмінністю та нетотожністю обставин, установлених у цих справах.
		15.  Викладене свідчить, що правовідносини у  справі №  910/10439/19 не є подібними правовідносинам у  справах №  910/5963/17, №  910/8011/17, про незастосування висновків у яких зазначає скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу положеннями пункту  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України, а отже наявні підстави для закриття касаційного провадження у справі.
		16.  Посилання заявника касаційної скарги на неправильне застосування судами положень статті  120 Земельного кодексу України і статті  377 Цивільного кодексу України з урахуванням правової позиції, викладеної у  постановах Верховного Суду від  20.03.2019 у  справі №  514/1571/14-ц, від  26.12.2019 у  справі №  364/515/19, не  можна брати до уваги, оскільки згідно з положеннями статті  287 Господарського процесуального кодексу України незгода із застосуванням судами попередніх інстанцій норм права не є для підставою касаційного оскарження.
		17.  Доводи скаржника про незастосування судом правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах у справах №  821/140/18, №  823/687/18, №  320/8479/15-а, №  826/12524/18 щодо забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів, а також про відсутність висновку Верховного Суду стосовно можливості застосування до спірних правовідносин щодо одностороннього розірвання договору оренди такої підстави як використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам внаслідок порушення режиму забудови земельної ділянки, що належить до Центрального історичного ареалу м.  Києва та до меж охоронної буферної зони пам`ятки національного значення Андріївської церкви, а також до охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м.  Києві та території охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, також не  можна брати до уваги, зважаючи на предмет і підстави позову (визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання договору оренди землі через незакінчення будівництва об`єкта в  установлені у договорі строки і невиконання рішення про призупинення будівництва).
		Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті  1 частини  2 статті  287 Господарського процесуального кодексу України (незастосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від  21.03.2018 у  справі №  910/5963/17 і від  04.04.2018 у  справі №  910/8011/17), не  отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту  5 частини  1 статті  296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від  05.03.2020 і рішення Господарського суду м.  Києва від  06.11.2019 у  справі №  910/10439/19.
		Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/10439/19 закрити.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                          Т.  Б.  Дроботова
		 
		Судді                                                                                                                К.  М.  Пільков 
		                                                                                                         
		                                                                                                                 Ю.  Я.  Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...