Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/4146/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: 09.07.2020. Зареєстровано: 09.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2020.
Дата набрання законної сили: 14.09.2020
Номер судового провадження: 2/537/17/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 2/537/17/2020
		Справа № 537/4146/18
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		09.07.2020 р. Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі 
		головуючого судді Маханькова О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Скічко Н.В., Костюкевич Н.В.,
		представника позивача  адвоката Бовконюка С.А.,
		представник відповідача  адвоката Мірко Р.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі Крюківського районного суду у місті Кременчуці Полтавської області справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «МТБ Банк», який є правонаступником ПАТ «МАРФІН БАНК» про повернення безпідставно набутих коштів,-
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом доПАТ «МТБ Банк» про повернення безпідставно набутих коштів. 
		На обґрунтування заявлених вимог позивач повідомив, що 10 лютого 2014 року між ним та ПАТ «МАРФІН БАНК» нібито було укладено Договір поруки № 01103-СР6. 
		Згодом позивач отримав лист від Кременчуцького відділення № 4 ПАТ «МАРФІН БАНК» за вих. №16/1 від 16.09.2015 року в якому було зазначено, що позивачу необхідно виконати зобов`язання в сумі 621421,44 гривень.
		Позивач був переконаний працівниками Кременчуцького відділення №4 ПАТ «МАРФІН БАНК», що зазначений договір поруки є у банка та він реально був укладений ним в 2014 році. 
		В листі було зазначено, що позивач поручився перед банком за виконання ТОВ «ФІРМА «ШВЕЙПРОМ» умов кредитного договору № 00411/Р6 від 10 лютого 2014 року щодо повернення кредитних коштів в розмірі 550 000,00 гривень, відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.
		16 вересня 2015 року позивач повністю погасив зобов`язання за договором поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року та кредитним договором № 00411/Р6 від 10.02.2014 року, сплативши ПАТ «МАРФІН БАНК» грошові кошти в сумі 621421,44 гривень. Про що ним надано до суду платіжні доручення на зазначену суму коштів.
		Проте, згодом після того як у відділенні банку позивач отримав копію договору поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року, з`ясував, що підписи в договорі проставлені не ним, а іншою особою.
		В 2017 році позивачем було пред`явлено позов до Крюківського районного суду м.Кременчука про визнання недійсним договору поруки № 01103-СР6 від 10.02.2014 року. В ході розгляду справи № 537/466/17 Крюківським районним судом м.Кременчука було витребувано з банка оригінал договору поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року, проте банком не було надано договір поруки в суд. Пізніше Крюківський районний суд м.Кременчука по цій справі призначив почеркознавчу експертизу, проте банк не надав в експертну установу оригінал договору поруки № 01103-СР6 від 10.02.2014 року. 
		21.06.2018 року позивачем було направлено поштою відповідачу вимогу про повернення йому безпідставно отриманих коштів в сумі 621 421,44 гривень, які він сплатив 16.09.2015 року за договором поруки №01103-СР3 від 10.02.2014 року. 
		Доказами направлення відповідачу вимоги поштою підтверджуються поштовою квитанцією ПАТ «Укрпошта» №3960505384525 від 21.06.2018 року та описом вкладення в цінний лист з штемпелем поштового відділення від 21.06.2018 року. Доказом того, що вимога позивача від 21.06.2018 року була отримана відповідачем свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу - 26.06.2018 року. 
		Відповіді на вимогу позивача від відповідача ОСОБА_1 не отримав, кошти на його картковий рахунок в ПриватБанку станом на день подання позову повернуті не були.
		Позивач в позовній заяву обґрунтовує свої вимоги положеннями ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, тим, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
		   Позивач обґрунтовуєвимоги тим,що неукладав договірпоруки №01103-СР3 від 10.02.2014 року з ПАТ «МАРФІН БАНК», тому без наявності укладеного з його боку договору він не можу бути поручителем відповідно до положень Цивільного кодексу України.
		Відповідно до положень ст.ст. 553-556 ЦК України наявність прав та обов`язків поручителя безпосередньо та невід`ємно пов`язані з наявністю укладеного договору поруки. Відсутність укладеного договору поруки виключає наявність у особи прав та обов`язків як поручителя. Сплата позивачем коштів ПАТ «МАРФІН БАНК» за договором поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року, який він не підписував, не створює для нього автоматичного статусу поручителя, а також в нього не виникають обов`язки поручителя в силу положень Цивільного кодексу України. 
		Позивач просив суд на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з ПАТ «МТБ Банк» на його користь безпідставно набутих коштів в сумі 621421,44 гривень.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги прохав суд задовольнити позов.
		В судовому засіданні представник відповідача з позовом не погодився, прохав суд в задоволення позову відмовити.
		Суд в ході розгляду справи, задовольнив клопотання представника позивача, витребував від відповідача документи, що підтверджують видачу кредитних коштів ТОВ «Фірма «Швейпром» за кредитним договором №00411/Р6 від 10.02.2014 року, а саме: заяви на отримання траншів кредиту, меморіальні ордери на перерахування кредитних коштів, інші фінансові документи; копії електронних доказів, завірені електронним цифровим підписом, а саме меморіальний ордер № 19 від 19.02.2014 року і виписку з особового рахунку ТОВ «Фірма «Швейпром» з 19.02.2014 року по 19.02.2014 року, з зазначенням інформації в кого знаходяться Оригінали електронних доказів; інформацію, в кого знаходиться оригінал кредитного договору № 00411/Р6 від 10.02.2014 року; копію додаткової угоди № 1 від 26.12.2014 року до кредитного договору.
		Відповідач частково надав витребувані судом докази, яким суд надав юридичну оцінку та врахував під час вирішення справи.
		До того ж судом отримано від позивачу заяву про уточнення позовної заяви, яку суд відмовив в задоволенні з огляду на подачу її після початку розгляду справи по суті. Тому суд вважає, що позивачем подано заяву про уточнення позовної заяви з порушенням порядку, який встановлений ч. 2 ст. 49 ЦПК України. А причини, які зазначені позивачем як поважні, такими не являються.
		Заява подана представником позивача про виключення документів з числа доказів (в порядку ч. 11 ст. 83 ЦПК України) не підлягає задоволенню з огляду на не обґрунтованість заяви та відсутність причин, які дозволяють виключити документи з числа доказів. Тому подані відповідачем докази будуть вивчені судом та їм буде надана правова оцінка та зроблений відповідний юридичний висновок.
		Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши та проаналізувавши надані суду докази, вважає що в задоволені позову необхідно відмовити з наступних підстав. 
		Відповідно до ст.263ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. 
		Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.
		Причиною спору між сторонами стала відмова відповідача повертати позивачу сплачені за договором поруки грошові кошти. 
		Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, умовами Кредитного договору та Договором поруки.
		Відповідно до ч. 1 ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Згідно ч. 2 п. 1 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ч.1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За правилами ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У відповідності до ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
		Згідно ч.ч.1, 3 ст.553ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		Згідно ст.554ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		В судовому засіданні встановлено, що 10.02.2014 рішенням єдиного учасника ТОВ «ФІРМА «ШВЕЙПРОМ» Сліпченком Георгієм Васильовичем вирішено отримати в ПАТ «МАРФІН БАНК» кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 550 тис. грн. строком на 12 місяців під 18% річних з відповідним графіком погашення кредиту. Також додатково вирішено звернутися до  ОСОБА_1  з клопотанням виступити поручителем за зобов`язаннями Товариства та надати Банку поруку на суму кредиту. Також вирішено звернутися з клопотанням до ТОВ «ІНВЕСТПРОМЦЕНТР» з клопотанням виступити поручителем та майновим поручителем власним нерухомим майно за зобов`язаннями Товариства.
		Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТПРОМЦЕНТР» від 06.02.2014, учасниками котрого являються: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вирішено погодити клопотання ТОВ «ФІРМА «ШВЕЙПРОМ» та надати поруку в т.ч. майнову поруку нерухомим майном. Протокол посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим № 151-153. 
		    10.02.2014 між ПАТ «МТББАНК» та ТОВ «ФІРМА«ШВЕЙПРОМ» було укладено кредитний договір№ 00411/Р6 відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 550000,00 грн. зі сплатою 18,0 % річних за користування кредитом на строк з 10.02.2014 по 09.02.2015.
		    10.02.2014 між ПАТ «МТББАНК» та  ОСОБА_1  було укладено договір поруки № 01103-СР6, у відповідності до якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником  ТОВ «ФІРМА «ШВЕЙПРОМ» зобов`язань за кредитним договором № 00411/Р6 від 10.02.2014 із всіма додатковими угодами до нього в повному обсязі. 
		26.12.2014 між ПАТ «МТБ БАНК» та ТОВ «ФІРМА«ШВЕЙПРОМ» було укладено додаткову угоду№ 1до Кредитногодоговору №00411/Р6від 10.02.2014 відповідно до якої було внесено зміни до основного договору, зокрема, щодо збільшення строку користування кредитом до 09.02.2016.
		Також,26.12.2014 між ПАТ «МТББАНК» та  ОСОБА_1  було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поруки № 01103-СР6 від 10.02.2014, в якій п. 1.1. договору викладено в новій редакції.
		При цьому в заключній частині даної додаткової угоди поручитель зазначив, що «Я, ОСОБА_1 , Поручитель за Договором поруки № 01103-СР6 від 10 лютого 2014 року, цим підписом підтверджую отримання особисто одного примірника оригіналу цієї Додаткової угоди, а також копії Додаткової угоди № 1 від 26 грудня 2014 року до Кредитного договору № 00411/Р6 від 10 лютого 2014 року при підписанні цієї Додаткової угоди». 
		Цей документ підписаний в присутності відповідального працівника ПАТ «МАРФІН БАНК» Начальника відділення Петрусь Віктора Олександровича 26 грудня 2014 року.
		15 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника Кременчуцького відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» № 4 Петруся В.О. з заявою від 14 вересня 2015 року, в якій зазначив: «Я, ОСОБА_1 з10лютого 2014року задоговором поруки№ 01103-СР6являюсь поручителем за кредитним договором № 00411/Р6 від 10 лютого 2014 року.
		Враховуючи наявні вмене зобов`язанняза договоромпоруки №01103-СР6від 10лютого 2014року прошу Вас повідомити мені, яка сума боргу існує за кредитним договором № 00411/Р6 від 10 лютого 2014 року…»
		16 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримав від Начальника Кременчуцького відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» № 4 лист за вих. № 16/1 від 16 вересня 2015 року, яким Банком повідомлено поручителя про те, що позичальник систематично не виконує умови кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 16 вересня 2015 року заборгованість за кредитним договором № 00411/Р6 складає 621421,44 грн. 
		В подальшому між ПАТ «МАРФІН БАНК» та гр. ОСОБА_1 було укладено договір на відкриття банківського рахунку на підстав котрого Банк відкрив поточний рахунок за № 26200050613001980.
		Для погашення заборгованості за кредитним договором, 16вересня 2015року  ОСОБА_1  було внесено на особистий поточний рахунок готівкові кошти 4 платежами на загальну суму 621421,44 грн.
		На підставі договору поруки № 01103-СР6 ОСОБА_1 зі свого поточного рахунку № НОМЕР_1 на позичкові рахунки позичальника ТОВ «ФІРМА «ШВЕЙПРОМ» надав платіжні доручення № 837199; 837196; 837178; 837190; 837213; 837208 від 16.09.2015 року про списання з рахунку коштів в розмірі заборгованості 621421 грн. 44 коп. за призначенням платежу: Погашення %, пені, простроченої заборгованості по КД № 00411/Р6 від 10.02.2014 р. ч/з поруч. ОСОБА_1 по дог. поруки № 01103-СР6 від 10.02.2014 р.
		Після погашення заборгованості 08.02.2016 року в письмовій заяві ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» № 4 в якій зазначив, що він являвся поручителем за договором поруки укладеного 10.02.2014 між Банком, вказав, що 16.09.2015 погасив заборгованість позичальника. На підставі ч. 1 ст. 556 ЦК України, прохав Банк передати йому кредитний договір, всі договори поруки та інші документи що передували видачі кредиту. Зазначив, що вищезазначені документи йому необхідні для звернення до суду з вимогами до поручителів та боржника про стягнення кредитних коштів.
		Отримавши копії договорів, як зазначає Позивач, він з`ясував, що підписи в договорі проставлені не ним, а іншою особою, тому звернувся з даним позовом до суду. 
		Проте, зазначені доводи є абсолютно безпідставними, оскільки  ОСОБА_1 достеменно знав про укладення між ПАТ «МТБ БАНК» та ТОВ «ФІРМА «ШВЕЙПРОМ» кредитного договору та знав про укладений між ним та ПАТ «МТБ БАНК» договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором. При цьому Договір поруки № 01103-СР6 від 10 лютого 2014 року відповідав волі поручителя і він був ним схвалений і в подальшому. Зазначене підтверджується наступними доказами та обставинами:
		- протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТПРОМЦЕНТР» від 06 лютого 2014 року, учасниками котрого був також  ОСОБА_1 , та на яких було погоджено клопотання ТОВ «ФІРМА «ШВЕЙПРОМ» поруку в т.ч. майнову поруку нерухомим майном. При цьому, протокол посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим № 151-153; 
		- заявою-згодою від 10 лютого 2014 року, яку Банком було отримано від ОСОБА_1 на надання Банку згоди отримувати інформацію про ОСОБА_1 в різних Бюро кредитних історій, збирати, зберігати та використовувати конфіденційну інформацію, для того щоб укласти договір поруки та отримати інформацію про позитивну кредитну історію клієнта банку;
		- Додатковою угодою № 1 від 26 грудня 2014 року до Договору поруки № 01103-СР6 від 10 лютого 2014 року укладеною ПАТ «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 в якій останній підтверджує, що він є поручителем за даним договором поруки і даний документи був підписаний в присутності відповідального працівника ПАТ «МАРФІН БАНК» Начальника відділення Петрусь Віктора Олександровича 26 грудня 2014 року, яким підтверджено в судовому засіданні 04.04.2019, при допиті його як свідка, що дану додаткову угоду поручитель підписував у його присутності і в цей момент достеменно знав про наявність своїх зобов`язань за договором поруки та укладений кредитний договір, що будь-яких питань у нього не виникало, щодо наявності в нього відповідних зобов`язань
		- заявою від 14 вересня 2015 року, з якою 15вересня 2015року ОСОБА_1 сам звернувся до Начальника Кременчуцького відділення ПАТ «МАРФІН БАНК» № 4 Петруся В.О ОСОБА_4 і в якій визнавав, що він єпоручителем здоговором поруки№ 01103-СР6від 10лютого 2014року,у ньогонаявні заданим договоромзобов`язання і тому просив Банк повідомити йому про розмір заборгованості і лише у відповідь на дану заяву йому було вручено 16 вересня 2015 року лист-вимогу за вих. № 16/1 від 16 вересня 2015 року. Тоді як в позові позивач зазначає, що банк направив йому відповідну вимогу, а вже потім він побоюючись негативних для себе наслідків запозичив грошові кошти та погасив заборгованість; 
		- фактом добровільного погашення ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 621421,44 грн. (платіжні доручення № 837199; 837196; 837178; 837190; 837213; 837208) з призначенням платежу «Погашення %, пені, простроченої заборгованості по КД № 00411/Р6 від 10.02.2014 р. ч/з поруч. ОСОБА_1 по дог. поруки № 01103-СР6 від 10.02.2014 р.».
		Окрім зазначеного, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «МТБ Банк» про визнання договору поруки № 01103СР6 від 10.02.2014 недійсним і 04 квітня 2019 року рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 537/466/17  позов задоволено. 
		Визнано недійсним договір поруки № 01103СР6, укладений 10.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «МТБ БАНК» (до зміни найменування Публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК») та ОСОБА_1 . 
		Проте, 10.06.2019 постановою Полтавського апеляційного суду по справі № 537/466/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «МТБ Банк» про визнання недійсним договору поруки № 01103-СР6 від 10.02.2014 - апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задоволено. 
		РішенняКрюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 квітня 2019 року скасовано. 
		Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про визнання недійсним договору поруки відмовлено. 
		При цьому, Полтавський апеляційний суд зазначені вище обставини встановив та підтвердив і при цьому зазначив, що 26.12.2014 року між ПАТ «МТБ Банк» (до зміни найменування - ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року, дійсність підпису в якій позивачем не оспорюється. При цьому, у вказаній додатковій угоді було викладено в новій редакції п.1.1. договору, а саме щодо підтвердження зобов`язань ОСОБА_1 як поручителя перед кредитором (Банк) за виконання боржником - ТОВ «Фірма «ШВЕЙПРОМ» зобов`язань за кредитним договором №00411/Р6 від 10.02.2014 року із всіма додатковими угодами до нього, в тому числі: по поверненню наданого кредиту - 550000,00 грн., по сплаті процентів, комісій та можливих штрафних санкцій.
		Окрім того, ОСОБА_1 неодноразово визнавав себе поручителем за спірним договором у листуванні з банком, а саме: заява від 14 вересня 2015 року(т.1, а.с.43), заява від 09 лютого 2016 року(т.1,а.с.50).
		Також, як установлено, на вимогу кредитора ОСОБА_1 16 вересня 2015 року в добровільному порядку здійснив повне погашення заборгованості за кредитним договором №00411/Р6 від 10 лютого 2014 року в сумі 621421,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №837199 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837196 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837178 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837190 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837213 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837208 від 16.09.2015 року (т.1, а.с.45-49).
		У разі не підписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні,що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв`язку з невідповідністю його до вимог частин 3 і 5статті 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відтак, оскільки матеріалами справи в повній мір підтверджено, що ОСОБА_1 вчинялись дії, що свідчать про визнання ним спірного правочину, то він вважається таким, що підтвердив свої зобов`язання за договором поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що його дії були спрямовані на виникнення правовідносин поруки, отже підстав для задоволення позову та визнання оспорюваного правочину недійсним немає.
		В свою чергу, відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Тобто постановою Полтавського апеляційного суду від 10.06.2019 було підтверджено та встановлено вищезазначені обставини справи і вони є такими, що не підлягають доказуванню .
		Суд не погоджується з доводами позивача та його представника, що сплачені позивачем 16.09.2015 року грошові кошти за договором поруки відповідачу сплачені безпідставно та без наявності зобов`язань за договором поруки.
		Як було досліджено судом з наданих відповідачем доказів, а саме: постанови Полтавського апеляційного суду від 10.06.2019 року у справі №537/466/17 апеляційний суд встановив, що: 26.12.2014 року між ПАТ «МТБ Банк» (до зміни найменування - ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року, дійсність підпису в якій позивачем не оспорюється. При цьому, у вказаній додатковій угоді було викладено в новій редакції п.1.1. договору, а саме щодо підтвердження зобов`язань ОСОБА_1 як поручителя перед кредитором (Банк) за виконання боржником - ТОВ «Фірма «ШВЕЙПРОМ» зобов`язань за кредитним договором №00411/Р6 від 10.02.2014 року із всіма додатковими угодами до нього, в тому числі: по поверненню наданого кредиту - 550000,00 грн., по сплаті процентів, комісій та можливих штрафних санкцій. Окрім того, ОСОБА_1 неодноразово визнавав себе поручителем за спірним договором у листуванні з банком, а саме: заява від 14 вересня 2015 року (т.1, а.с.43), заява від 09 лютого 2016 року (т.1,а.с.50). Також, як установлено, на вимогу кредитора ОСОБА_1 16 вересня 2015 року в добровільному порядку здійснив повне погашення заборгованості за кредитним договором №00411/Р6 від 10 лютого 2014 року в сумі 621421,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №837199 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837196 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837178 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837190 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837213 від 16.09.2015 року, платіжним дорученням №837208 від 16.09.2015 року (т.1, а.с.45-49).
		До того ж Полтавський апеляційний суд в своїй постанові від 10.06.2019 року скасував рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 04.04.2019 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 в позові до ПАТ «МТБ Банк» про визнання недійним договору поруки.
		Отже, постанова Полтавського апеляційного суду від 10.06.2019 року відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України має для Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області по справі №537/4146/18 преюдиційне значення і обставини встановлені в постанові апеляційного суду не підлягають доказуванню.
		Верховний Суд в своїй постанові від 25.03.2020 року залишив без змін постанову Полтавського апеляційного суду від 10.06.2019 року та встановив, що за договором поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року ОСОБА_1 є поручителем, оскільки вчиняв дії, які свідчать про визнання ним спірного правочину (уклав 26 грудня 2014 року додаткову угоду № 1 до договору поруки № 01103-СР6 від 10 лютого 2014 року, в листах від 14 вересня 2015 року і від 09 лютого 2016 року визнавав себе поручителем та сплатив заборгованість за кредитним договором № 00411/Р6 від 10 лютого 2014 року в забезпечення якого укладено спірний договір поруки).
		Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Отже, сплачені позивачем грошові кошти в сумі 621421,44 гривень на підставі договору поруки №01103-СР6 від 10.02.2014 року відповідачу, як поручителем, за виконання умов та зобов`язань за Кредитним договором за позичальника ТОВ «Фірма «Швейпром», а тому у суду відсутні підстави вважати, що ці сплачені позивачем кошти, сплачені ним безпідставно, а тому позовні вимоги позивача з посиланням на ст. 1212 ЦК України безпідставні та не можуть бути задоволені судом. 
		Інших фактичних даних, які б мали значення для вирішення справи та доказів на їх підтвердження позивач також не надав.
		Керуючись ст.ст.12,81,130,141,223,263-266,319,352,354ЦПК України, ст.ст.82,1212 ЦК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «МТБ Банк», який є правонаступником ПАТ «МАРФІН БАНК» про повернення безпідставно набутих коштів відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання рішення в повному обсязі. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
		 
		Суддя: Маханьков О.В.
		 
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 липня 2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...