Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/901/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано судом: 09.07.2020. Зареєстровано: 10.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2020.
Дата набрання законної сили: 03.08.2020
Номер судового провадження: 1-кп/521/538/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015161010000184

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		521/901/19
		1-кп/521/538/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 липня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі: 
		головуючого судді        - ОСОБА_1 ,
		секретаря            - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015161010000184 від 15 січня 2015 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сунки, Смілянського району, Черкаської області, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом  кулеметника 3 відділення охорони 2 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.408 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів            - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника            - ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого        - ОСОБА_3 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Гр. ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний для проходження військової служби за контрактом та того ж дня направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
		29.12.2014 р. ОСОБА_8 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №166 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду кулеметника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони зазначеної військової частини.
		Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
		Відтак, з 29.12.2014 р., тобто з моменту зарахування ОСОБА_8 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов`язку  проходження військової служби.
		Згідно вимог п.п. 1, 3 ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Таким чином, ОСОБА_3 всупереч вищезазначених вимог закону, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді кулеметника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов`язків військової служби, о 10 год.00 хв. 30.12.2014 вчинив дезертирство, тобто самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , та ухилявся від військової служби до 11 год. 00 хв. 25.12.2018 р., не повідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який самовільно залишив розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.
		25.12.2018 р. ОСОБА_3 був затриманий уповноваженими працівниками правоохоронних органів, а його протиправні дії припинено.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину не визнав. Та пояснив, що події були п`ять років тому, та наскільки він пам`ятає його ні з якими наказами не ознайомили. Також пояснив, що він до військової частини НОМЕР_1 приїжджав не один раз, куди привіз документи які необхідні для проходження служби та заключення контракту. Але в останній раз коли він приїхав до військової частини він повідомив що не бажає проходити військову службу та контракт він підписувати не буде, на що йому повідомили що він вже являється військовослужбовцем. Та командир наказав не випускати його з території казарми, та наказав йому прийняти посаду, на що він повідомив що не буде приймати посаду. Після чого він покинув територію військової частини та поїхав в своє місто, де проконсультувався з юристом, який порадив йому написати рапорт на звільнення, в своєму рапорті він вказав на контракт тому що йому так порадив юрист. Рапорт він направив поштою, замовним листом.
		Про те що необхідно прибути до військової частини НОМЕР_1 , йому повідомили перед новим роком, так як він знаходився у іншому місці йому повідомили про це по телефону.
		До командування військово-морських сил збройних сил України він приїжджав не один раз, там він підписував багато документів, однак чи підписував контракт він не пам`ятає. Останнього разу туди приїздив перед новим роком.
		Військову службу він передумав проходити у зв`язку з сімейними обставинами.
		Незважаючи на захисну позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні поставленого йому у провину злочину за вказаних вище обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , суду пояснила, що підстав оговорювати обвинуваченого у неї не має, та показала, що вона з 28.12.2015 р. обіймає посаду помічника начальника штабу з кадрів стройової частини штабу військової частини НОМЕР_1 , в коло її роботи входить як робота з кадрами так і робота пов`язана з документообігом військової частини. Особисто з ОСОБА_3 вона не знайома про те знайома з його документами, зокрема у неї знаходиться особова справа ОСОБА_3 та документи які стосуються його військової служби, рапорт який він писав, наказ про його призначення та інші.
		Та пояснила, що в 2014 році військовій частині було надано дозволу на створення наказу по особового складу, тобто на прийом та заключення з громадянами контракту. Порядок був наступний, громадянин звертався до військкомату, проходив відповідні процедури, та збирав відповідні документи. Далі отримував від військкомату припис на руки, разом з особовою справою, з цим приписом, де вказана дата, він прибув до військової частини, де він написав рапорт, про те що він бажає укласти контракт про військову службу строком на три роки, потім відповідний перелік документів, з яких два примірники контракту, підписаний особою, та копія рапорту, направлялися до командування Військово-морських сил, де після того як розглядалися вказані документи, одночасно з підписанням контракту, мав бути підписаний наказ про прийом та призначення на відповідну посаду. Станом на сьогодні у військовій частині відповідний наказ про те що ОСОБА_3 прийнятий для проходження військової служби на три роки та призначений на посаду кулеметника, наявний. Коли вказаний наказ надійшов до військової частини, ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду кулеметника та йому надали строк три доби для прийняття посади. Однак, наступного дня після зарахування ОСОБА_3 до військової частини не прибував, тобто самовільно залишив частину. Та ще раз зазначила що наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду не могло бути без укладеного з ним контракту, та впевнена що контракт був підписаний. Чому контракт відсутній в особовій справі ОСОБА_3 не знає, однак припустила що він після підписання не повернувся з командування Військово-морських сил.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду пояснив, що підстав оговорювати обвинуваченого у нього не має, та показав, що він обіймає посаду начальника штабу  перший заступник командира військової частини НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_2 , з ОСОБА_3 він познайомився у 2014 році, коли той прибув до військової частини щоб взяти відношення, для подальшого проходження військової служби. Взявши письмову згоду, ОСОБА_3 поїхав до свого місцевого військкомату збирати документи для особової справи, для подальшого проходження військової служби, після чого ОСОБА_3 прибув до військової частини зі справою, та було підготовлено документи для командування ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно призначення даного військовослужбовця на посаду. Після чого, 29.12.2014 р. приблизно о 09 год. 00 хв. ОСОБА_3 прибув до військової частини, яка знаходилася у той час у військовому містечку № НОМЕР_2 штабу командування, АДРЕСА_3 , де заявив про небажання проходити військову службу, хоча наказ про його призначення вже був. При цьому зазначив, що наказу про призначення ОСОБА_3 не могло бути, без укладеного з ним контракту, так як це є обов`язковим. 
		Також зазначив, що після того як ОСОБА_3 заявив про небажання проходити військову службу, командир військової частини сказав щоб той залишався на місці, та він має прийняти справи та посаду, та повідомив йому що якщо він не бажає проходити службу то є відповідна процедура для звільнення. Однак ОСОБА_3 покинув територію військової частини. Більше він його не бачив.
		Крім того, вина ОСОБА_3 також підтверджується наданими письмовими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст. 358 КПК України, а саме:
		Витягом з ЄРДР від 15.01.2015 р. з тексту якого видно, що ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді кулеметника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов`язків військової служби, о 10 год. 00 хв. 30.12.2014 р. вчинив дезертирство, тобто самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та ухиляється від військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління, як про військовослужбовця, який самовільно залишив розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. /Т.1 а.с. 56/.
		Копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 МО України (по стройовій частині) № 166 від 29.12.2014 р., відповідно до якого старшого солдата запасу ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 призначеного наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 19 грудня 2014 р. №151-ПМ на посаду КУЛЕМЕТНИКА ВІДДІЛЕННЯ ОХОРОНИ ВЗВОДУ ОХОРОНИ РОТИ ОХОРОНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А3519, шпк «матрос» ВОС-124627А, посадовий оклад 485-530 гривень, з яким УКЛАДЕНО контракт про проходження військової служби строком на 03 (ТРИ) роки, з 29 грудня 2014 р. зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення (речове, фінансове, продовольче (грошова компенсація замість обіду  з 30 грудня 2014 р. ) - при військовій частині НОМЕР_3 ). Та надано 3 (три) доби з 29 грудня 2014 р. по 31 грудня 2014 р. для приймання справ та посади. Днем набуття чинності контракту визначено 29 грудня 2014 р. Підстава: витяг з наказу КВМС ЗС України від 19.12.2014 №151-ПМ (вх.№470 від 29.12.2014). /Т.1 а.с. 69/.
		Копією витягу із наказу К ВМС ЗС України МО України (по особовому складу) від 19.12.2014 №151-ПМ, відповідно до якого відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» старшого солдата запасу ОСОБА_3 , ПРИЙНЯТО на військову службу за контрактом на посаду рядового складу укладено контракт про проходження військової служби на 3 (роки) та призначено ОСОБА_3 КУЛЕМЕТНИКОМ ВІДДІЛЕННЯ ОХОРОНИ ВЗВОДУ ОХОРОНИ РОТИ ОХОРОНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А3519, ВОС-124627А, та відповідно до пункту 62 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008 (зі змінами), військовослужбовцю ОСОБА_3 , який прийнятий на військову службу за контрактом, присвоєно військове звання СТАРШИЙ МАТРОС. /Т.1 а.с. 34/.
		Копією рапорту ОСОБА_3 від 31.12.2014 р. який він надіслав поштою командиру військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_11 відповідно до якого ОСОБА_3 просить командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 посприяти перед вищим командуванням про дострокове розірвання контракту з 23.12.2014 р., в зв`язку з необдуманим рішенням. За посадою кулеметник взводу охорони. /Т.1 а.с. 64/.
		Копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 МО України № 147 від 30.12.2014 р., відповідно до якого призначено службове розслідування по факту невиходу на службу без поважних причин старшого матроса військової служби за контрактом ОСОБА_3 , результат якого наказано оформити у вигляді акту. /Т.1 а.с. 59-60/.
		Копією акту проведення службового розслідування №5 від 15.01.2015 р., з якого вбачається, що підстава для проведення службового розслідування, став наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 грудня 2014 р. № 147. В ході службового розслідування встановлено, що 30 грудня 2014 р. тимчасово виконуючий обов`язки командира роти охорони лейтенант ОСОБА_12 письмово доповів командиру військової частини НОМЕР_1 про те, що 30 грудня 2014 р. о 10.00 старший матрос ОСОБА_3 самовільно покинув територію військової частини заявивши, що немає бажання проходити військову службу в Збройних Силах України, рапорт на звільнення писати відмовився та вимкнув мобільний телефон.
		31 грудня 2014 р. тимчасово виконуючий обов`язки командира роти охорони лейтенант ОСОБА_12 письмово доповів командиру військової частини НОМЕР_1 про те, що 31 грудня 2014 р. старший матрос ОСОБА_3 відсутній на військовій службі, мобільний телефон вимкнений. 
		В ході проведення службового розслідування також було встановлено, що наказом командира частини НОМЕР_1 №166 від 29 грудня 2014 р. старшого матроса ОСОБА_13 було включено до списків військової частини та було установлено термін прийняття ним посади - 3 (три) доби, але старший матрос ОСОБА_14 відмовився приймати справи та посаду. Та виявилось, що військовослужбовець військової служби за контрастом старший матрос ОСОБА_3 не хоче проходити військову службу та не з`являється у військовій частині НОМЕР_1 більше 10 (десяти) календарних днів.
		При цьому, військовослужбовець надіслав лист з міста Сміла Черкаської області, в якому виявив бажання достроково розірвати контракт, у зв`язку з необдуманим прийняттям рішення. /Т.1 а.с. 61-63/.
		Копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 ВМС ЗСУ № 7 від 15.01.2015 р., «про результати службового розслідування стосовно старшого матроса військової служби за контрактом ОСОБА_3 », відповідно до якого помічнику начальника штабу з кадрів та стройової частини штабу військової частини НОМЕР_1 наказано підготувати всі необхідні документи до управління особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 для звільнення старшого матроса ОСОБА_3 з лав Збройних Сил України. /Т.1 а.с. 59-60/.
		Копією витягу із наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 6 - ПМ від 21.01.2015 р., відповідно до якого на підставі пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України старшого матроса ОСОБА_3 , кулеметника відділення охорони взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 УВІЛЬНЕНО від займаної посади і зараховано в розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_6 з 21 січня 2015 р. /Т.1 а.с. 67/.
		Копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 МО України (по стройовій частині) № 21 від 28.01.2015 р., відповідно до якого на підставі пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України старшого матроса ОСОБА_3 , кулеметника відділення охорони взводу роти охорони військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 УВІЛЬНЕНО від займаної посади і зараховано в розпорядження командувача ІНФОРМАЦІЯ_6 з 21 січня 2015 р. Підстава: витяг із наказу К ВМС ЗС України № 6 - ПМ від 21.01.2015 р. /Т.1 а.с. 68/.
		Копією Листа Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_15 від 04.09.2019 вих. № 1688 до Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону, відповідно до якого, старший солдат ОСОБА_3 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 та отримав письмову згоду на посаду кулеметника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 №775 від 03.11.2014 р.
		Зібравши необхідний перелік документів на військову службу за контрактом, написавши рапорт на військову службу за контрактом військовому комісару, з особовою справою та приписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 № 6/5/1146 від 08.12.2014 р. прибув з метою прийняття на військову службу за контрактом.
		Прибувши до військової частини ОСОБА_3 написав рапорт про прийняття на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки та призначення на посаду кулеметника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 .
		У подальшому відповідальними посадовими особами військової частини НОМЕР_1 був зібраний перелік документів (подання, копія рапорту, 2 прим. Контракту, копія паспорту) та надісланий на адресу Командування ВМС ЗС України, наслідком чого є наказ К ВМС ЗС України (по особовому складу) від 19.12.2014 р. №151-ПМ (про призначення на посаду, укладення контракту, присвоєння військового звання), наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2014 р. № 166 (про зарахування до списків особового складу, на всі види забезпечення, прийом посади).
		30.12.2014 р. ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину, про що було проведено службове розслідування, повідомлено Військову прокуратуру Одеського гарнізону Південного регіону України, та направлений перелік документів на ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо виведення військовослужбовця у розпорядження командувача, як такого, що самовільно залишив військову частину понад 10 календарних діб (наказ К ВМС ЗС України (по особовому складу) від 21.01.2015 р. № 6-ПМ, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.01.2015 р. №21). /Т.1 а.с. 86-87/.
		В ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Положеннями статей 17, 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статей 1, 2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу та обов`язком кожного громадянина.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах України залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач.
		Крім того, згідно з ст.ст. 199, 216 Статуту внутрішньої служби ЗС України необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		Однією з ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.408КК України - дезертирства, є самовільне залишення військової частини або місця служби. У цій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби). Обов`язковою ознакою цього складу злочину є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби взагалі, назавжди.
		Оцінюючи доводи сторони захисту, зокрема обвинуваченого ОСОБА_3 , суд зазначає, що обвинувачений залишив місце несення служби після усвідомлення того, що він прийняв необдумане рішення та він передумав проходити військову службу у зв`язку з сімейними обставинами. 
		Також суд зазначає, що про умисел на дезертирство свідчать не тільки причини, за яких ОСОБА_3 залишив місце служби, а й подальші його дії та наміри, зокрема те що він надіслав поштою рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_11 відповідно до якого ОСОБА_3 просить командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 посприяти перед вищим командуванням про дострокове розірвання контракту.
		Таким чином, судом встановлено обов`язкову ознаку дезертирства, а саме мету: військовослужбовець ОСОБА_3 мав намір ухилитися від військової служби не протягом трьох діб, місяця, або двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди.
		Суд також звертає увагу на позицію сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не є суб`єктом злочину передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, так як стороною обвинувачення не надано суду прямого доказу, а саме контракту про проходження ОСОБА_3 військової служби, строком на 03 (три) роки, але такі твердження захисту суд спростовує дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, які не викликають сумніву в законності їх збирання та які узгоджуються між собою, зокрема: 29.12.2014 р. ОСОБА_8 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №166 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду кулеметника 3 відділення охорони 2 взводу охорони роти охорони зазначеної військової частини.
		Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
		Відтак, з 29.12.2014 р., тобто з моменту зарахування ОСОБА_8 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , контракт набув чинності та ОСОБА_8 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов`язку  проходження військової служби та став суб`єктом злочину передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України.
		Суд також бере до уваги, що наказ К ВМС ЗС України МО України (по особовому складу) від 19.12.2014 №151-ПМ, яким ОСОБА_3 , прийнято на військову службу за контрактом та призначено його КУЛЕМЕТНИКОМ ВІДДІЛЕННЯ ОХОРОНИ ВЗВОДУ ОХОРОНИ РОТИ ОХОРОНИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А3519, ВОС-124627А, та присвоєно військове звання СТАРШИЙ МАТРОС, не міг бути виданим при умові що з ОСОБА_3 не було підписано додатка до контракту про проходження військової служби, так як відповідно до положення ч. 3 ст. 129 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», видання відповідного наказу по особовому складу здійснюється після підписання додатка до контракту про проходження військової служби.
		Також суд бере до уваги, що сам ОСОБА_3 в своєму рапорті, який ним було направлено поштою до командира військової частини НОМЕР_1 , вказував на контракт, який він хотів розірвати.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що в своїх показах ОСОБА_3 досить часто посилається на те, що він саме не пам`ятає щоб він підписував контракт, а не на те що він його не підписував.
		При цьому, посилання ОСОБА_3 на те, що в своєму рапорті, який ним було направлено поштою до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому він вказав на контракт, саме тому, що йому так порадив юрист, суд розцінює як обраний спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення за вчинений злочин, за який передбачено досить суворе покарання та спробу уникнути кримінальної відповідальності, та вважає такі посилання надуманими та необґрунтованими. 
		Суд також бере до уваги та вважає слушними доводи сторони захисту про те, що відповідно до положення ч. 2 ст. 129 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Однак, як було встановлено судом, в особовій справі ОСОБА_3 контракт відсутній, разом з тим, суд приходить до висновку, що фактична відсутність контракту в особовій справі ОСОБА_3 , з урахуванням встановлених судом обставин, зокрема видання уповноваженою особою відповідного наказу по особовому складу, а саме наказу К ВМС ЗС України МО України від 19.12.2014 №151-ПМ, не може вказувати, що контракт не підписувався.
		При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладеної у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 р., де вказано, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Стороною обвинувачення в судовому засіданні надані докази, які були досліджені та які на думку суду свідчать про умисні злочинні дії обвинуваченого. Безумовно, прямий доказ не вимагає ніяких висновків. Натомість непрямий доказ  не може існувати без висновків. Факти, які були предметом дослідження суду, знаходяться в тісному та безсумнівному зв`язку з фактом скоєння злочину, тому висновки про винність обвинуваченого ґрунтуються не на припущеннях, а на належних і допустимих доказах, які підтверджують факт вчинення обвинуваченим злочину. 
		Оцінюючи докази по справі, виходячи із сукупності всіх встановлених обставин події, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що по справі надано суду достатньо доказів у вчиненні обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України.
		Суд вважає вину ОСОБА_3 у скоєнні злочину повністю доведеною, та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.408КК України за кваліфікуючими ознаками - дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби.
		Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину (який відповідно до ст.12КК України є нетяжким злочином), особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Обставин, які відповідно до ст.66КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено.
		Обставин, які відповідно до ст.67КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
		В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, на обліку нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим діянь, обставини їх вчинення, фактично спричинені наслідки злочину, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання в межах санкцій: ч. 1 ст. 408 КК України, оскільки останній, вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).
		Разом з тим, відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
		ОСОБА_3 обвинувачується за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, який відповідно до положень ст.12КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину. Злочин ним був скоєний 30 грудня 2014 р., тобто з дня його вчинення на день постановлення рішення минуло понад 5 років, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався.
		Згідно з ч. 8 ст. 284 КПК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою. Однак, у цьому випадку мова йде про звільнення особи від покарання на підставі положень ч. 5 ст.74КК України з урахуванням положень ст. 49 цього ж Кодексу. 
		Тому суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_3 від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, оскільки для постановлення такого рішення надання згоди особою чи іншими учасниками судового розгляду кримінальним процесуальним законом не передбачено. 
		Процесуальні витрати відсутні.
		Цивільний позов по справі заявлений не був. 
		Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.
		Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 65, 66, 67, 74, 75 КК України, ст.ст. 100, 128, 284, 368-371, 373-376 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.408 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч.5 ст. 74КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...