Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/456/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2020.
Дата набрання законної сили: 09.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И
		 
		09 липня 2020 року                                                                        м. Київ
		 
		Унікальний номер справи № 372/456/19
		Апеляційне провадження № 22-ц/824/5919/2020
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:   головуючого - Левенця Б.Б.,
		   суддів - Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.,
		   за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Зінченко О.М., по справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Підгірці Обухівського району Київської області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними рішень ради та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -
		в с т а н о в и в :
		 
		У лютому 2019 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Підгірці Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому зазначив, що рішеннями Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 27 лютого 2014 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Також рішенням Підгірцівської сільської ради від 21 квітня 2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, за вищевказаними громадянами зареєстровано право власності на наступні земельні ділянки: площею 0,75 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0150 для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_5 . Останнім вказану земельну ділянку поділено на 3 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223186801:13:009:0188, 3223186801:13:009:0187, 3223186801:13:009:0186; площею 0,45 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0151 для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_4 . У подальшому вказану земельну ділянку останньою поділено на 4 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223186801:13:009:0189, 3223186801:13:009:0190, 3223186801:13:009:0191, 3223186801:13:009:0192; площею 0,464 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0169 для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_3 ; площею 0,1439 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0152 для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_1 ; площею 0,2779 га з кадастровим номером 3223186801:13:009:0179 для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_2 .
		У подальшому ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2017 року № 2362 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:13:009:0188 ОСОБА_2 , який в свою чергу згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 вересня 2017 року передав її до статутного капіталу ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», а земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0187, 3223186801:13:009:0186 - на користь ОСОБА_7 26 грудня 2018 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_7 здійснив відчуження належних йому земельних ділянок ОСОБА_8 
		ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2017 року № 1536 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:13:009:0151 ОСОБА_2 , який здійснив її поділ на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0191, 3223186801:13:009:0192, які в подальшому згідно акту приймання-передачі від 05 вересня 2017 року також передав до статутного капіталу ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД».
		ОСОБА_3 на підставі акту прийому-передачі майна від 11 липня 2016 року передала до статутного капіталу ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:13:009:0169, яку в подальшому було поділено на дві ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0214, 3223186801:13:009:0215.
		ОСОБА_2 на підставі акту прийому-передачі майна від 23 червня 2016 року передав до статутного капіталу ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:13:009:0179.
		ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2016 року № 610 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:13:009:0152 на користь ОСОБА_6 , яка в свою чергу на підставі акту прийому-передачі майна від 14 червня 2016 року передала зазначену ділянку до статутного капіталу ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД». Вказаним товариством дану земельну ділянку поділено на дві ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0212 та 3223186801:13:009:0213.
		Вважав, що рішення Підгірцівської сільської ради про затвердження проектів землеустрою та надання у власність громадян земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223186801:13:009:0150 (ділянку поділено на З ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0188, 3223186801:13:009:0187, 3223186801:13:009:0186), 3223186801:13:009:0151 (ділянку поділено на 4 ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0189, 3223186801:13:009:0190, 3223186801:13:009:0191, 3223186801:13:009:0192), 3223186801:13:009:0169 (ділянку поділено на 2 з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0214, 3223186801:13:009:0215), 3223186801:13:009:0152 (ділянку поділено на 2 з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0212, 3223186801:13:009:0213), 3223186801:13:009:0179 є незаконними та повинні бути визнані судом недійсними, а земельні ділянки витребувані з чужого незаконного володіння.
		Зазначив, що вказані земельні ділянки відносяться до земель водного фонду водного об`єкту - озера, а також його прибережної захисної смуги. Зважаючи на це, на час прийняття рішень про відведення спірних земельних ділянок законодавством не було передбачено передачу земель водного фонду, зайнятих озерами, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.
		Вважає, що спірні земельні ділянки відведено з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, а також без проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи.
		Таким чином, просив визнати недійсними:
		- рішення Підгірцівської сільської ради від 27 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,75 га на території с. Підгірці, в межі Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;
		- рішення Підгірцівської сільської ради від 27 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,45 га на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;
		- рішення Підгірцівської сільської ради від 27 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,4640 га на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;
		- рішення Підгірцівської сільської ради від 21 квітня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2779 га на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;
		- рішення Підгірцівської сільської ради від 27 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1439 га на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області;
		- витребувати на користь територіальної громади с. Підгірці Обухівського району Київської області з незаконного володіння ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0188, 3223186801:13:009:0191, 3223186801:13:009:0192, 3223186801:13:009:0214, 3223186801:13:009:0215, 3223186801:13:009:0212, 3223186801:13:009:0213, 3223186801:13:009:0179, а з незаконного володіння ОСОБА_8 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0187, 3223186801:13:009:0186, які розташовані на території с. Підгірці Обухівського району Київської області (т. 1 а.с. 2-20 т. 4 а.с. 117-118).
		У відзиві на позовну заяву представник Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - адвокат Карплюк Л.Р. просила у задоволенні позову відмовити та зазначила, що у прокуратури відсутні підстави для звернення з позовом в інтересах територіальної громади. Крім того, вважала, що позивачем пропущено строк позовної давності, а поважних причин та підстав пропуску строку не наведено. Зазначала, що на час надання дозволів на розробку проектів землеустрою та на час прийняття оскаржуваних рішень спірні земельні ділянки до земель водного фонду не належали (т. 1 а.с. 123-139).
		У квітні 2019 року представник Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - адвокат Кружільний С.О. подав до суду заяву про застосування позовної давності, з огляду на те, що оскаржувані рішення прийняті 27 лютого 2014 року, а прийняттю таких рішень передувало погодження відповідних проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, тому саме з моменту подання проектів землеустрою на погодження уповноваженому суб`єкту владних повноважень стало відомо про відведення спірних ділянок у власність. Отже, перебіг позовної давності має початком дату, що передувала даті прийняття оскаржуваних рішень та не може бути більш пізньою, ніж 27 лютого 2014 року, тому строк сплив ще 27 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 166-173).
		У відзиві на позовну заяву директор ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» - Марущенко О.В. просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду, а є землями надмірного зволоження. Вважає, що прокурором не доведено достатніх підстав для звернення до суду з таким позовом. Також зауважив, що позивачем прощено строк позовної давності (т. 3 а.с. 1-11).
		Перший заступник прокурора області Грабець І. подав відповіді на відзиви відповідачів, де підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити (т. 3 а.с. 202-208).
		Представник Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - адвокат Кружільний С.О., а також директор ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» - Марущенко О.В. подали до суду заперечення на відповідь на відзив (т. 3 а.с. 228-239, 242-251).
		У липні 2019 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т. 4 а.с. 59-66).
		Заступник прокурора Київської області Голинський Я. подав відповідь на відзив ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 103-113, 132-142).
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2019 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах територіальної громади села Підгірці Обухівського району Київської області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 про визнання недійсними рішень ради та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовлено повністю (т. 4 а.с. 209-226).
		Не погодившись з рішенням районного суду, 10 лютого 2020 року заступник прокурора Київської області Єфремов С.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити (т. 5 а.с. 1-26).
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки наданим доказам щодо формування спірних земельних ділянок на землях водного фонду. Вказував, що за інформацією КДП «Київгеоінформатика» спірні земельні ділянки станом на момент їх відведення у 2014-2016 роках знаходилися на землях водного фонду, на підтвердження чого надано докази, які є належними та допустимими. Дані супутникових знімків спірних земель, починаючи з 2012 року, засвідчують існування на них водойми. Також зазначив, що прокурор має право звертатися до суду з даним позовом в інтересах територіальної громади, яка є власником спірних земельних ділянок на землях водного фонду. З огляду на викладене, звернення прокурора до суду з позовом спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значущого питання про повернення незаконно наданих у приватну власність земельних ділянок водного фонду, таким чином не порушується баланс державних і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини. 
		Представник Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - адвокат Карплюк Л.Р. подала до суду відзив на апеляційну скаргу прокурора та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (т. 5 а.с. 61-83)
		Представник ОСОБА_2 - адвокат Обриський А.В. подав відзив в якому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, розгляд справи провести за його відсутності (т. 5 а.с. 139-143).
		Директор ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД» - Марущенко О.В. подав відзив в якому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 5 а.с. 165-170).
		Представник ОСОБА_8 - адвокат Обриський А.В. подав відзив в якому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 6 а.с. 1-9).
		 
		У судовому засіданні прокурори Карнов А.О., Холоденко А.С. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представник Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області - адвокат Карплюк Л.Р., представник ТОВ «ЕСТЕТ ПРАЙМ БУД», ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - адвокат Обриський А.В. заперечували проти скарги і просили її відхилити.
		Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені на зазначені ними адреси, тобто належним чином, про що у справі є докази. Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності  (т. 5 а.с. 113-138, 236).
		Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
		Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
		Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокуратурою не доведено фактичних обставин на які прокурор посилався в обґрунтування заявлених вимог, зокрема, що спірні земельні ділянки на час їх передачі у власність для ведення особистого селянського господарства належали до земель водного фонду, підстав для звернення до суду з таким позовом в інтересах територіальної громади Підгірцевської сільської ради, інтереси якої у цій справі представляє Підгірцевська сільська рада, яка заперечувала проти позовних вимог.
		Колегія суддів погодилась з таким висновком районного суду виходячи з наступного.
		 
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2014 року Управлінням Держземагентства в Обухівському районі Головного управління Держземагентства у Київській області надано висновок вих. № 3-27/135 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03), площею 0,1439 га, що розташована на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Відповідно до звіту (висновку) з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки, яка відводиться у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, ґрунтовий покрив ділянки представлений торфовищами глибокими сильно розкладеними не осушеними (шифр агрогрупи 152). За довідкою Управління Держгеокадастру в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київської області Держгеокадастру України від 25 грудня 2013 року земельна ділянка площею 0.1500 га, намічена до відведення у власність гр. ОСОБА_1 рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), сільськогосподарські землі - сіножаті (номер стовпця 11). (т. 2 а.с. 194-226).
		19 лютого 2014 року Управлінням Держземагентства в Обухівському районі Головного управління Держземагентства у Київській області надано висновок вих. № 3-27/128 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03), площею 0,75 га, що розташована на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Відповідно до звіту (висновку) з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки, яка відводиться у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, ґрунтовий покрив ділянки представлений торфовищами глибокими сильно розкладеними не осушеними (шифр агрогрупи 152). За довідкою Управління Держгеокадастру в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київської області Держгеокадастру України від 25 грудня 2013 року земельна ділянка площею 0.7500 га, намічена до відведення у власність гр. ОСОБА_5 рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), сільськогосподарські землі - сіножаті (номер стовпця 11). (т. 2 а.с. 95-123).
		19 лютого 2014 року Управлінням Держземагентства в Обухівському районі Головного управління Держземагентства у Київській області надано висновок вих. № 3-27/139 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03), площею 0,4500 га, що розташована на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Відповідно до звіту (висновку) з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки, яка відводиться у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, ґрунтовий покрив ділянки представлений торфовищами глибокими сильно розкладеними не осушеними (шифр агрогрупи 152). За довідкою Управління Держгеокадастру в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київської області Держгеокадастру України від 25 грудня 2013 року земельна ділянка площею 0.4500 га, намічена до відведення у власність гр. ОСОБА_4 рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), сільськогосподарські землі - сіножаті (номер стовпця 11).  (т. 2 а.с. 124-158).
		19 лютого 2014 року Управлінням Держземагентства в Обухівському районі Головного управління Держземагентства у Київській області надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03), площею 0,4640 га, що розташована на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. За довідкою Управління Держгеокадастру в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київської області Держгеокадастру України від 25 грудня 2013 року земельна ділянка площею 0.4650 га, намічена до відведення у власність гр. ОСОБА_3 рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), сільськогосподарські землі - сіножаті (номер стовпця 11). Відповідно до звіту (висновку) з якісної характеристики ґрунтового покриву земельної ділянки, яка відводиться у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, ґрунтовий покрив ділянки представлений торфовищами глибокими сильно розкладеними не осушеними (шифр агрогрупи 152)  (т. 2 а.с. 24, 65-94).
		20 квітня 2016 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області надано висновок вих. № 282/41-16 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 , площею 0,2779 га, для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03), за адресою: с. Підгірці Обухівського району Київської області. За довідкою Управління Держгеокадастру в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київської області Держгеокадастру України від 14 квітня 2016 року земельна ділянка площею 0.2779 га, намічена до відведення у власність гр.. ОСОБА_2 рахується згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), сільськогосподарські землі - сіножаті (номер стовпця 11). За інформацією про ґрунтовий покрив - ґрунти придатні тільки для сінокосіння  (т. 2 а.с. 159-193).
		Рішеннями Підгірцівської сільської ради Обухівського району від 27 лютого 2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 22-25).
		Також рішенням Підгірцівської сільської ради від 21 квітня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 , кадастровий номер 3223186801:13:009:0179 (т. 1 а.с. 21).
		 
		Щодо визнання недійсними рішень. 
		 
		За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 116 ЗК України).
		Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. 
		Відповідно до ч. 6-10 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
		Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
		Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень сільською радою), які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
		Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень сільською радою) у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		Усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. 
		Статтею 58 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень сільською радою) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
		Згідно зі ст. 87 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень сільською радою) для створення сприятливого  режиму  водних  об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна  зона  є   природоохоронною   територією господарської діяльності, що регулюється.
		Частиною 4 ст. 59 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень сільською радою) визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
		За змістом п. «ґ», «е» ч. 4 ст. 84 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень сільською радою) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, прокурор посилався на лист КДП «Київгеоінформатика» на запит прокуратури Київської області від 21 грудня 2018 року № 01-01/276, де зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами  3223186801:13:009:0188, 3223186801:13:009:0191, 3223186801:13:009:0192, 3223186801:13:009:0214, 3223186801:13:009:0215, 3223186801:13:009:0212, 3223186801:13:009:0213 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме водну поверхню ставка площею близько 3,5 га та його 50-ти метрову прибережну захисну смугу. Земельна ділянка з кадастровим номером 3223186801:13:009:0179 частково накладається на землі водного фонду, а саме водну поверхню ставка площею близько 3,5 га та його 50-ти метрову прибережну захисну смугу і додані до цього листа матеріали аерокосмічної зйомки (т. 1 а.с. 53-55).
		Поряд з цим, за погодженими Держгеокадастром України проектами землеустрою, із доданими експлікаціями земельних ділянок, абрисами, актами і планами встановлення межових знаків,  щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 цільове призначення переданих земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03), що розташовані на території с. Підгірці в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 2 а.с. 84, 107, 136, 171-178, 204-210, 222). 
		Доданими до проектів землеустрою звітами (висновками) якісної характеристики ґрунтового покриву земельних ділянок, які відведені у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, ґрунтовий покрив ділянок представлений торфовищами глибокими сильно розкладеними не осушеними (шифр агрогрупи 152) (т. 2 а.с. 87-89, 110-114, 140-147, 190-192, 215-216 ). 
		Начальником відділу в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області підтверджений факт наявності на обліку вищевказаної землевпорядної документації щодо заявлених в позові земельних ділянок (т. 2 а.с. 60-61)
		За висновком Обухівського міжрайонного управління водного господарства, викладеним в листі від 2 січня 2014 року № 02-10, земельні ділянки площею 4.3325 га до земель водного фонду не відносяться, в 2001 році була проведена інвентаризація меліорованих земель і за матеріалами інвентаризації осушувальна система була списана, а землі переведені в не меліоровані угіддя. В цьому ж листі зазначено, що вищевказані земельні ділянки розділяє осушувальний канал із смугою відведення каналу, смуга відведення каналу до складу земельних ділянок не входить, так як відноситься до земель водного фонду і може надаватись тільки в оренду (т. 2 а.с. 62-64).  
		Такі обставини підтверджуються доданими до проектів землеустрою картографічними даними, експлікаціями і абрисами земельних ділянок.
		За довідками Управління Держгеокадастру в Обухівському районі ГУ Держгеокадастру у Київської області Держгеокадастру України, намічені до відведення у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельні ділянки рахувались згідно Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), сільськогосподарські землі - сіножаті (номер стовпця 11)(т. 2 а.с. 83,106, 135, 170, 218).
		Факт обліку заявлених в позові земельних ділянок за даними Державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), сільськогосподарські землі - сіножаті (номер стовпця 11), представники прокуратури в суді апеляційної інстанції не заперечували і не спростували про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 6 а.с. 46-49). 
		При цьому, до суду не надано доказів визнання незаконним та (або) зміни державного обліку цільового призначення спірних земель. 
		Встановлені обставини свідчать, що на час прийняття оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування і на час розгляду справи судом, спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення і, відповідно, перебували та перебувають на державному обліку Держгеокадастру України як землі сільськогосподарського призначення. З огляду на вищезазначене, неспроможними є доводи позивача про фактичну протиправну зміну органом місцевого самоврядування цільового призначення спірних земельних ділянок 
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено належність до земель водного фонду заявлених в позовній заяві земельних ділянок. 
		 
		Щодо витребування спірних земельних ділянок.
		 
		Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено ст. 387 ЦК України. Так, згідно з ч. 1 цієї статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Крім того, згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
		Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
		Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
		Встановивши, що на момент відведення у 2014 році для ведення особистого селянського господарства і на час розгляду справи судом спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення і перебували на обліку уповноваженого державного органу - Держгеокадастру України саме як землі сільськогосподарського призначення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок із володіння законних власників.
		 
		Щодо представництва прокурором інтересів територіального громади.
		 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принцип законності є одним із принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні, визначених статтею 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Частинами першою та третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування визначається Конституцією, цим та іншими законами, які не суперечать положенням цього Закону.
		Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до частини першої статті 10 та частини десятої статті 59 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції або законам України визначаються незаконними в судовому порядку.
		Крім того, саме органи місцевого самоврядування згідно із частиною 5 статті 60 цього Закону здійснюють від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		Пунктом 34 частини першої статті 26 згаданого Закону визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		Таким чином, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами, що належать територіальній громаді, здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Підгірцевська сільська рада Обухівського району Київської області.
		Прокурором заявлені вимоги в інтересах територіальної громади Підгірцевської сільської ради Обухівського району Київської області. Проте, за вищенаведених положень законодавства, інтереси вказаної територіальної громади представляє у спорі саме Підгірцевська сільська рада Обухівського району Київської області, яка є відповідачем по справі і заперечувала проти заявленого прокурором позову.
		При цьому, прокурором не доведено невиконання та(або) неналежне виконання органом місцевого самоврядування представницьких функцій інтересів територіальної громади Підгірцевської сільської ради Обухівського району Київської області під час вчинення у 2014 році оспорюваних рішень від 27 лютого 2014 року ХХХХVІІ сесії VІ скликання.  
		Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
		Посилання суду першої інстанції ще й на пропуск прокурором строку позовної давності, колегія суддів визнала помилковим, проте зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що районний суд відмовив в позові за його безпідставністю, а не за пропуском строку позовної давності, тому вказане додаткове посилання не призвело до неправильного вирішення справи по суті спору. 
		З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
		 
		Щодо судових витрат.
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст.141 ЦПК України).
		Отже, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів судові витрати.
		 
		Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		 Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2019 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Дата складання повного судового рішення - 10 липня 2020 року. 
		 
		 
		Судді Київського апеляційного суду:                                           Б.Б. Левенець
		 
		                                                                                                           В.М. Ратнікова
		 
		                                                                                                           Т.О. Невідома

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...