Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/2931/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2020. Зареєстровано: 12.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2020.
Дата набрання законної сили: 09.12.2020
Результат оскарження 16.02.2022 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: 2/758/1667/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 758/2931/19 
		Категорія 57 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 липня 2020 року                                                                                 м. Київ
		 
		Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Добривечір А.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представників відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до громадської організації «ТОМ 14», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про захист честі, гідності і ділової репутації, -
		УСТАНОВИВ:
		До Подільського районного суду м. Києва звернувся  ОСОБА_7 (надалі за текстом - позивач) з позовом до громадської організації «ТОМ 14», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (надалі за текстом - ГО «ТОМ 14», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , разом поіменовані співвідповідачі), про захист честі, гідності і ділової репутації.
		В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в мережі Інтернет було поширено відеосюжет програми журналіста ОСОБА_4 та інформація журналістського розслідування ОСОБА_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7 ///№ НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6), в якому було розповсюджено інформацію про те, що позивач «є організатором схеми розкрадання оборонного бюджету». Вказану інформацію, яка була поширена серед невизначеного кола осіб, позивач вважає негативною та недостовірною, оскільки позивач не має жодного відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь», діяльність якого висвітлюється у відеосюжеті, а також, він не є учасником жодного кримінального провадження, пов`язаного з розслідуваннями фактів, висвітлених у відеосюжеті.
		У зв`язку з тим, що поширена відносно позивача інформація є негативною, недостовірною і порушує особисті немайнові права позивача, останній просить визнати її недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача і підлягає спростуванню, а відтак, просив зобов`язати співвідповідачів її спростувати.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та встановлено строк для надання відзиву.
		Представник ГО «ТОМ 14» і відповідач ОСОБА_4 подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки, на його думку, оприлюднена інформація носить характер оціночних суджень, критичною оцінкою певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_4 не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності. Крім того, на думку представника ОСОБА_4 , твердження позивача щодо недостовірності інформації спростовуються тим, що висвітлені факти були підставою створення Тимчасової слідчої комісії при Верховній Раді України, а також тим, що, за словами Генерального прокурора ОСОБА_15, сюжети підтверджуються матеріалами кримінального провадження, в яких фігурує, зокрема, позивач.
		Представник ОСОБА_2 подав відзив, у якому також заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими. На думку представника, оскільки позивач є публічною особою, то межі допустимої критики щодо нього є значно ширшими, ніж щодо окремої пересічної особи. Крім того, висвітлена інформація є суспільно важливою, а позивач не спростував її недостовірності. Також, на думку представника, висновок лінгвістичної експертизи, яким позивач обґрунтовує свій позов в частині негативного характеру поширеної інформації, є недопустимим доказом, оскільки ТОВ «Центр судових експерти «Альтернатива» та експерт Фраймович Л.В не уповноважені проводити відповідні лінгвістичні експертизи, а відтак, вказаний експертний висновок не може бути врахований судом.
		Представник ОСОБА_4 подав відзив, в якому виклав заперечення, аналогічні по суті тим, що були викладені у відзивах представника ГО «ТОМ 14» та представника ОСОБА_2 .
		Представник позивача надав відповідь на відзив сторін, в якій заперечив проти його доводів. Зокрема, зазначив, що позивач не є публічною особою, оскільки не перебуває на державній службі, не є депутатом, не обіймає посаду державного політичного діяча, а отже, на нього не поширюються стандарти щодо ширших меж критики. Також, представник позивача зазначив, що відносно позивача не відкрито жодного кримінального провадження, а факти, які наводяться у оприлюдненому відеосюжеті, є спотвореними, перекрученими, не стосуються позивача, і такими, що порушують презумпцію невинуватості. Відповіді прокуратури, Національного антикорупційного бюро України також жодним чином не доводять достовірність поширеної інформації. Позивач не є власником чи засновником ТОВ «Оптимумспецдеталь», яке фігурує в сюжеті, відтак висловлювання, використані в поширеній інформації, носять негативний характер і є недостовірними.
		Представник ОСОБА_2 подав заперечення на відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів представника позивача, наполягаючи, що позивач є публічною особою, оскільки регулярно вживав заходів привернення до себе уваги громадськості шляхом участі у прес-конференціях, наданням коментарів, давання інтерв`ю тощо. Також, представник ОСОБА_2 зазначив, що аналіз інтерв`ю Генерального прокурора дає підстави стверджувати, що позивач має причетність до кримінального провадження, яке має стосунок до оприлюдненого відеосюжету. Крім того, представник ОСОБА_2 наполягає на недопустимості доказу - висновку експерта, оскільки експерт ОСОБА_8 не уповноважена проводити відповідні лінгвістичні експертизи.
		Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, свідка, експерта, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		ІНФОРМАЦІЯ_6 журналістами програми «Наші гроші» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 та на youtube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_9 було оприлюднено відеосюжет програми журналіста ОСОБА_4 «Наші гроші» та інформація журналістського розслідування ОСОБА_9 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7 /// № НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6), який містить інформацію про те, що позивач є організатором схеми розкрадання оборонного бюджету. Зокрема, ОСОБА_4 у сюжеті стверджує, що «група молодиків вступає у змову з оборонними чиновниками, вони скуповують військові запчастини у російських контрабандистів, а також по складах Української армії, накручують ціни у разі, і за змовою з державним концерном «Укроборонпром» продають на його заводи. До групи входять зам.секретаря Ради Нацбезпеки та оборони ОСОБА_10 , його син ОСОБА_11 , колишній працівник концерну ОСОБА_12 і керівники оборонних структур різних рівнів. Група швидко стає привілейованим постачальником держзаводів і отримує контракти на сотні мільйонів гривень, центром оборудок стає підставна компанія «Оптимумспецдеталь», скорочено «Оптима». Отримані гроші переводять в готівку. які потім витрачають на відкати заводам, хабарі слідчим органам та розкішне життя».
		Відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Разом із цим, ст. 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Частиною 1 ст. 201 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є честь, гідність і ділова репутація особи.
		Одночасно, відповідно до змісту ч. 1 ст. 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації).
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснює, що, беручи до уваги положення ст.ст. 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Факт поширення цієї інформації підтверджується матеріалами справи та співвідповідачами спростований не був (а.с. 19 - 27, том 1).
		 
		Щодо встановлених судом обставин, поширення інформації стосовно позивача, судом встановлено наступне.
		Так, стороною позивача надано висновок № 39/19 від 29.03.2019 року лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, складений експертом ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», на вирішення якої поставлені питання:
		1. Чи має місце негативна інформація про позивача, у висловлюваннях у тексті. зафіксованому на відео та у стенограмах, які надані на дослідження, телепередач, що транслювалися у телеефірі та були опубліковані в мережі Інтернет?
		2. Якщо в тексті, зафіксованому на відео та який зафіксовано у стенограмах, які надані на дослідження, є негативні відомості про позивача, то в якій формі вони виражені: твердження або оціночного судження?
		Відповідно до вказаного висновку:
		1. Тексти телепередач, розміщених в мережі Інтернет та на youtube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_9 містять інформацію негативного характеру щодо особи позивача (фрагменти тексту наведені у п. 1 дослідницької частини висновку);
		2. Висловлювання негативного характеру щодо особи позивача, наявні у текстах телепередач, розміщених у мережі Інтернет та на youtube-каналі ІНФОРМАЦІЯ_9 (за стенограмами, наданими замовником експертизи), викладено у формі фактичних тверджень (т. 1, а.с. 68-97).
		Представник ОСОБА_2 заперечив проти врахування судом висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, оскільки вказаний доказ, на його думку, є недопустимим. Зокрема, посилався на лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.05.2019 року № 11/01-13/7225-19, відповідно до якого свідоцтво судового експерта Фраймович Л.В. № 448-16 було анульовано рішенням експертно-кваліфікаційної комісії Київського НДІСЕ від 31.10.2016 № 9, у зв`язку зі звільненням зазначеного експерта з інституту (т. 1, а.с. 17-18). Згідно з листом Міністерства юстиції України від 31.05.2019 року № 21009/18419-33-19/9.2.1 представнику ОСОБА_2 надано відповідь, що судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Згідно з підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, почеркознавча та лінгвістична експертиза мовлення належать до криміналістичних експертиз. Відтак, на думку даного представника, експерт ОСОБА_8 не мала відповідної кваліфікації на проведення експертизи, а сам висновок експерта є недопустимим.
		Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 дала суду пояснення щодо свого висновку, у яких підтвердила викладені нею висновки щодо того, що матеріали відеосюжету містять висловлювання негативного характеру відносно позивача та є фактичними твердженнями. Щодо своєї кваліфікації експерт зазначила, що вона не має свідоцтва судового експерта, оскільки вона звільнилася з державної спеціалізованої установи у 2016 році, а звільнення є підставою для припинення дії свідоцтва судового експерта. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно зі ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
		Стаття 110 ЦПК України встановлює, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
		Аналізуючи висновок експерта Фраймович Л.В. у справі на предмет його допустимості, суд бере до уваги висновок Вищого адміністративного суду України у справі К/9991/54050/12, відповідно до якого скасування та визнання недійсним свідоцтва експерта не позбавляє останнього кваліфікації.
		Стороною відповідача не спростовано висновок експерта Фраймович Л.В. № 39/19 від 29.03.2019 року лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, не заявлялося клопотання про призначення повторної експертизи з тих самих питань, не надано інших належних доказів, які б спростовували б висновок експерта. Відтак, суд критично ставиться до доводів представника ОСОБА_2 щодо недопустимості вказаного доказу і враховує його під час оцінки у сукупності з іншими доказами по справі, з огляду на принцип змагальності та диспозитивності цивільного процесу.
		 
		Щодо встановлених обставин за яких поширення інформації порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, судом аналізуються та беруться до уваги такі обставини.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 даної статті встановлено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, згідно зі ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема, у Рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети, або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання і свободою вираження думки.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав, та предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Вирішуючи спір, суд виходить з того, чи є інформація, що міститься в сюжетах: а) фактичними твердженнями чи оціночними судженнями; б) чи є вона достовірною.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Досліджуючи питання достовірності тверджень, які наводяться у відеосюжеті, судом проаналізовано: коментар Генерального прокурора Юрія Луценка щодо розслідування по розкраданню в оборонному секторі від 27.02.2019 року (т. 1, а.с. 34), лист Військової прокуратури Київського гарнізону від 13.10.2017 року № 3/9614вих.17 (т. 1, а.с 190-191), лист Військової прокуратури Київського гарнізону від 19.02.2019 року № 18/1329вих-19 (т. 1, а.с. 192), лист Генеральної прокуратури України від 18.02.2019 року № 19/4-307вих. 19 (т. 1, а.с 193-194), лист Генеральної прокуратури України від 07.05.2019 року 3 19/4-750вих. 19 (т. 1, а.с. 195-196), лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 21.05.2019 року № 041-252/16768 (т. 2, а.с. 16), лист Генеральної прокуратури України від 29.05.2019 року № 10/1/2-21417-17 (т. 2, а.с. 94, 203), лист Генеральної прокуратури України від 11.06.2019 року № 10/1/2-21417-17 (т. 2, а.с. 204), лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 21.05.2019 року № 041-252/16768 (т. 2, а.с. 205), лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 12.07.2019 року № 041-188/22840 (т. 2, а.с. 206), лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 12.07.2019 року № 041-188/22841 (т. 2, а.с. 207), лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 21.05.2019 року № 041-252/16768 (т. 2, а.с. 243), лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 12.07.2019 року № 041-188/22840 (т. 2, а.с. 246), лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 12.08.2019 року № 041-188/26831 (т. 2, а.с. 247-248).
		Жодним дослідженим доказом не підтверджено висловлювання відносно участі позивача у схемах розкрадання оборонного бюджету, які були оприлюднені співвідповідачами у відеосюжеті. Відповідно до довідки МВС (повної) від 23.04.2019 року, наданої позивачем, він до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (т. 2, а.с. 34).
		За клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 судом було витребувано інформацію від Генеральної прокуратури України щодо експертизи масиву інформації, знятої з додатку «WhatsApp» з мобільних терміналів зв`язку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , про яку згадував Генеральний прокурор України ОСОБА_15 на засіданні Тимчасової слідчої комісії 13.03.2019 року, а також від Національного антикорупційного бюро України, чи було встановлено, або є всі підстави уповноважених службових осіб вважати (припускати), що в текстовому повідомленні переписки, де згадується ім`я « ОСОБА_16 » йшлося про ОСОБА_17 , якщо надання такої інформації не зашкодить таємниці досудового розслідування.
		За результатами розгляду запиту Генеральною прокуратурою України було надано суду відповідь (лист від 25.09.2019 № 10/1/2-21417-17), що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 42016110350000102 від 01.04.2016 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. В межах здійснення досудового розслідування, 20.02.2019 року було призначено експертизу комп`ютерної техніки та програмних продуктів. За результатом проведеної експертизи інформація користувача (в тому числі з мобільних додатків), що містилась на наданих для дослідження мобільних терміналах ОСОБА_13 та ОСОБА_14 була наведена експертом у технічних звітах. Станом на дату проведення експертизи жодна інформація користувача не зазнала змін (т. 3, а.с. 14).
		Національним антикорупційним бюро України було надано суду відповідь (лист від 01.10.2019 року № 041-202/33164), з посиланням на нормативно-правову базу, яка регулює його діяльність, що до обов`язків Національного бюро не належить видання або накопичення інформаційних довідок, а тому, у розпорядженні Національного бюро відсутні докази, запитувані в листі (т. 3, а.с. 16-17).
		Відтак, наданими Генеральною прокуратурою України та Національним антикорупційним бюро України відповідями не було підтверджено достовірність інформації відносно позивача, яка була оприлюднена у відеосюжеті.
		В судовому засіданні було досліджено відеосюжет - виступ Генерального прокурора ОСОБА_15 з коментарями щодо матеріалів кримінального провадження за фактами розкрадань в концерні «Укроборонпром». Вказаний виступ ОСОБА_15 не підтверджує твердження співвідповідачів щодо причетності саме позивача до розкрадання оборонного бюджету.
		Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 зазначила, що інформація, оприлюднена нею в сюжеті, отримана нею як журналістом від джерел, верифікована та є суспільно значущою. Водночас, відмовилася розкривати джерела інформації, оскільки це обумовлено стандартами її професійної діяльності, а також тому, що джерела розкривали їй вказану інформацію на умовах конфіденційності та анонімності. Крім того, ОСОБА_2 повідомила, що стосовно всіх фактів, оприлюднених у сюжеті, здійснюється розслідування правоохоронними органами. Суд, оцінюючи показання ОСОБА_2 , критично ставиться до її доводів щодо достовірності фактів, оприлюднених у сюжеті, а також, що вказані висловлювання носять характер оціночних суджень. Крім того, суд критично ставиться до доводів, що позивач є публічною особою, а відтак, є об`єктом критики в більш широких межах, ніж звичайна особа.
		Так, у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Верховний Суд України зазначив, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
		Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Суд не може погодитися з доводами ОСОБА_2 , викладеним у запереченні на відповідь на відзив, що позивач є публічною особою, оскільки регулярно вживав заходів привернення до себе уваги громадськості шляхом участі у прес-конференції, надання коментарів, давання інтерв`ю, тощо, оскільки сам факт взаємодії з засобами масової інформації з питань професійної або комерційної діяльності не може свідчити про достатність підстав для визнання особи публічною, а відтак, і про відповідне розширення меж критики.
		Європейський суд з прав людини у своєму Рішенні від 04.11.2008 у справі 42512/02 « Mihaiu v. Romania» зазначив, що у випадках, коли у поширеній інформації зазначається ім`я особи, його посада та звинувачення в конкретному злочині, розповсюджувач інформації повинен надати достатнє фактичне обґрунтування своїх висловлювань, інакше, він не може виправдовувати свою поведінку певним ступенем перебільшення, яка є допустимою при реалізації свободи слова. У зазначеній справі поширена заявником інформація не була підтверджена жодними доказами, тому Суд прийшов до висновку про відсутність порушення гарантованої ст. 10 Конвенції свободи слова.
		Аналізуючи заперечення представника ОСОБА_2 , викладені у відзиві, щодо надто широких меж позовних вимог, суд зазначає наступне.
		Пункт 3 Постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснює, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
		Позивач просить визнати недостовірною, такою, що порушує особисті немайнові права, інформацію, що була розповсюджена у відеосюжеті, та спростувати її лише щодо самого ОСОБА_7 , повідомивши, що жодним чином позивач не має будь-якого відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь» та схем розкрадання мільйонів на обороні, російської контрабанди і відмивання грошей. Відтак, суд розглядає позовні вимоги та досліджує обставини щодо визнання інформації недостовірною лише в частині причетності до неї позивача, а не загалом, встановлюючи чи спростовуючи всі факти, викладені в сюжеті, відносно невизначеного кола осіб.
		 
		Відповідно до принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що сторона відповідача не довела достовірність поширеної відносно позивача інформації у відеосюжеті, а також те, що вказана інформація носить характер оціночних суджень. 
		Відтак, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню зі співвідповідачів на користь позивача в рівних частках.
		З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 110, 141, 258-259, 263-264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_7 до громадської організації «ТОМ 14», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про захист честі, гідності і ділової репутації - задовольнити;
		Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_7 і підлягає спростуванню, інформацію, яка була розповсюджена у відеосюжеті програми журналіста ОСОБА_19 « ОСОБА_20 » інформацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 крадуть на обороні (секретні переписки) /// № НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6) на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_9 у розділі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_6;
		Зобов`язати громадську організацію «Том 14» як власника - виробника телепередачі проекту програми «Наші гроші з ОСОБА_21 » протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 гроші» з ОСОБА_21 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_9 у розділі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інформаційний матеріал такого змісту: «інформація, яка була поширена в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 гроші» ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 Президента крадуть на оборонці (секретні переписки) ///Наші гроші № НОМЕР_1 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_7 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_7 не має будь-якого відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей;
		Зобов`язати ОСОБА_4 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування у програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 гроші» з ОСОБА_21 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_9 у розділі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інформаційний матеріал такого змісту: «інформація, яка була поширена в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 гроші» ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 Президента крадуть на оборонці (секретні переписки) ///Наші гроші № НОМЕР_1 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_7 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_7 не має будь-якого відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей;
		Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 гроші» з ОСОБА_21 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_9 у розділі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інформаційний матеріал такого змісту: «інформація, яка була поширена в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 гроші» ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 Президента крадуть на оборонці (секретні переписки) ///Наші гроші № НОМЕР_1 ) була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_7 , як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського укроборонного комплексу, і не відповідає дійсності». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_7 не має будь-якого відношення до ТОВ «Оптимумспецдеталь» та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди і відмивання грошей;
		Стягнути з громадської організації «Том 14» на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) гривні 53 копійки;
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) гривні 53 копійки;
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) гривні 53 копійки;
		Повне найменування сторін:
		позивач - ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_1 );
		відповідач 1 - громадська організація «Том 14» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 73, код ЄДРПОУ 40067390);
		відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 );
		відповідач 3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_3 );
		Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
		Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
		В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
		Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		Суддя                                                                                 В.В. Гребенюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...