Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/1962/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 10.07.2020. Зареєстровано: 12.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 06.07.2020
Номер судового провадження: 11-сс/803/812/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019040700001244

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-сс/803/812/20 Справа № 206/1962/20   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 липня 2020 року                                м. Дніпро
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді                     ОСОБА_2 
		суддів                             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю: 
		секретаря судового засідання             ОСОБА_5 
		прокурора                         ОСОБА_6 
		третьої особи, щодо майна якої 
		вирішується питання про арешт             ОСОБА_7 
		третьої особи, щодо майна якої 
		вирішується питання про арешт             ОСОБА_8 
		третьої особи, щодо майна якої     
		вирішується питання про арешт             ОСОБА_9 
		третьої особи, щодо майна якої     
		вирішується питання про арешт             ОСОБА_10 
		представника третьої особи, щодо
		майна якої вирішується питання про арешт      ОСОБА_11 
		представника третьої особи, щодо
		майна якої вирішується питання про арешт      ОСОБА_12 
		представника третьої особи, щодо
		майна якої вирішується питання про арешт      ОСОБА_13 
		представника третьої особи, щодо
		майна якої вирішується питання про арешт      ОСОБА_14 
		представника Дніпровської міської ради         ОСОБА_15 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019040700001244, внесеного 15 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,
		 
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		   Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2020 року у задоволенні клопотання слідчого СВ Самарського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019040700001244, внесеного 15 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, було відмовлено. 
		   Рішення суду обґрунтовано тим, що всі рішення Дніпровської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність у передбаченому законом порядку не оскаржені, являються чинними та у судовому порядку не скасовані, а тому немає підстав вважати, що земельні ділянки зазначеними вище громадянами були самовільно ними зайняті та використовуються не за цільовим призначенням. Також жодний з присутніх в судовому засіданні власників земельних ділянок не повідомив слідчого суддю про звернення до правоохоронних органів з приводу самовільного зайняття їх земельних ділянок або заподіяння їм значної шкоди.
		   У клопотанні слідчий зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:09:157:0056; 1210100000:09:157:0059; 1210100000:09:157:0058; 1210100000:09:157:0062; 1210100000:09:157:0063; 1210100000:09:157:0061 передані у власність з порушенням вимог Земельного кодексу України, проте зазначені обставини спростовуються листом Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 14.04.2020 № 12/19-69, в якому зазначено, що до Управління надавалися на розгляд та погодження проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в районі буд. АДРЕСА_1 у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), дозволи на розроблення яких надано відповідними рішенням Дніпровської міської ради. Згідно матеріалів вказаних проектів зазначені земельні ділянки знаходяться за межами прибережної захисної смуги р. Дніпро (за межами земель водного фонду), яка визначена проектом: «Проект водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Дніпро у межах ДМГО «Яхт-клуб «Самара» в районі вулиці Нагатинської-Дежньова Самарського району м. Дніпропетровська. Зазначене свідчить про те, що земельні ділянки на які слідчий просить накласти арешт знаходяться за межами прибережної захисної смуги р. Дніпро.
		   Під час розгляду клопотання, прокурор повідомив, що жодне рішення Дніпровської міської ради з приводу передачі у власність земельних ділянок громадянам не оскаржувалось, органи прокуратури до суду з таким позовами поки не звертались, а отже слідчий суддя вважає, що право власності на землю зазначеними вище громадянами вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, що відповідає загальним нормам матеріального права ч. 2 ст. 328 ЦК України.
		   Також слідчий зазначає, що земельні ділянки є доказами злочину та існує ризик їх передачі, відчуження та/або використання, втім як встановлено в судовому засіданні зазначеними земельними ділянками власники володіють на законних підставах, а тому мають право розпоряджатися ними на власний розсуд, в тому числі передавати, відчужувати та використати за власними потребами.
		   Крім того, як вбачається з витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення внесено 15 грудня 2019 року, а з клопотанням про арешт майна земельних ділянок слідчий звернувся до суду лише 06 травня 2020 року, тобто майже через 6 місяців, проте за цей час жоден з власників земельних ділянок з приводу підстав та порядку набуття права власності на них - допитані не були, доказів проведення жодних слідчих дій, крім як звернення до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна, суду не було надано.
		   Також слідчим під час досудового розслідування фактично не встановлено потерпілих осіб та розмір заподіяної шкоди, що позбавляє слідчого суддю переконатись у наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 197-1 КПК України та підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
		   Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені в судовому засіданні обставини прямо суперечать викладеним в клопотанні слідчого обставинами кримінального правопорушення та його попередній кваліфікації за ст. 197-1 КК України «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» за якою здійснюється досудове розслідування.
		   
		   Прокурор не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі з урахуванням доповнень до неї просить ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2020 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Самарського ВИ Дніпропетровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040700001244, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.
		   В обґрунтуваннясвоїх вимогпосилається нате,що порушуючизакріплені процесуальнимзаконом принципдиспозитивності слідчийсуддя прирозгляді вказаногоклопотання проарешт майнанадав оцінкуправової підставивнесення данихдо ЄРДРза ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України,при цьомузазначаючи вибірковідокументи,та взагаліне приймаючидо уваги лист за вих. №12/10-73 від 13.04.2020 року Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради про те, що надати «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж лівого берега р. Дніпро в межах м. Дніпро», не є можливим у зв`язку з тим, що він не затверджений міською радою та триває робота щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації.
		   Також судом не враховано акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.04.2020 року, проведеної інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Державного кадастру у Дніпропетровській області земельні ділянки перебувають у приватній власності та мають кадастрові номери 120100000:09:157:0056;
		1210100000:09:157:0059: 1210100000:09:157:0058: 1210100000:09:157:0062: 1210100000:09:157:0063: 1210100000:09:157:0061, проект землеустрою щодо встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони водного об`єкта - р. Дніпро в районі вказаних земельних ділянок не розроблені, саме тому, до погодження і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо визначення та встановлення меж прибережної захисної смуги р. Дніпро необхідно застосовувати, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, нормативну (мінімальну) 100 метрову ширину прибережної захисної смуги. Таким чином, на думку прокурора, вищевказані земельні ділянки передані у власність з порушенням вимог п. 4 ст. 116, п. 1 ст. 121 та ст. 186-1 Земельного кодексу України.
		   Вказує, що судом при винесені ухвали необгрунтовано зазначено, що слідчим та прокурором не доведено необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що прямо суперечить вимогам н.2 ч.3 ст. 132 КПК України, та про те, що органом досудового розслідування не наведено достатніх даних на підтвердження того, що вказане майно має доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки в ході огляду вищевказаних земельних ділянок зафіксована наявність оголошень про їх продаж, що може призвести до втрати речових доказів, їх відчуження.
		   
		   На апеляційнускаргу прокуроравід третіхосіб,щодо майнаяких вирішуєтьсяпитання проарешт - ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 ,та представника третьої особи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт - ОСОБА_10 -адвоката ОСОБА_13 надійшли заперечення, в яких останні просять у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити в повному обсязі, а ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2020 року залишити без змін. 
		 
		   Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		Так, відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. 
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотання.
		Так,відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів;2)спеціальної конфіскації;3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, оскільки з вказаних підстав майно підлягає арешту у випадках, визначених частинах 3-6 ст. 170 КПК України.
		   Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає. 
		Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
		При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. 
		Колегією суддів встановлено, що до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернувся слідчий СВ Самарського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_16 з клопотанням, погодженим з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040700001244, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
		   Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 14.12.2019 року до чергової частини Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що невстановлені особи, здійснили самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої в районі буд. АДРЕСА_1 .
		   В ході проведення досудового розслідування встановлено, що земельні ділянки, в районі буд. АДРЕСА_1 : з кадастровим номером 1210100000:09:157:0063 рішенням сесії Дніпровської міської ради від 25.09.2019 № 187/48 передана у власність гр. ОСОБА_19 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно знаходиться у спільній приватній власності ОСОБА_20 та ОСОБА_9 на підставі договору купівлі продажу від 31.01.2020; з кадастровим номером 1210100000:09:157:0061 рішенням сесії Дніпровської міської ради від 23.10.2019 №138/49 передана у власність гр. ОСОБА_7 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно знаходиться у приватній власності
		 ОСОБА_7 ; з кадастровим номером 1210100000:09:157:0060 рішенням сесії Дніпровської міської ради від 23.10.2019 № 139/49 передана у власність гр. ОСОБА_17 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно знаходиться у приватній власності ОСОБА_17 ; з кадастровим номером 1210100000:09:157:0058 рішенням сесії Дніпровської міської ради від 27.11.2019 №261/50 передана у власність гр. ОСОБА_8 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно знаходиться у приватній власності ОСОБА_8 ; з кадастровим номером 1210100000:09:157:0062 рішенням сесії Дніпровської міської ради від 25.09.2019 №188/48 передана у власність гр. ОСОБА_21 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно знаходиться у приватній власності ОСОБА_10 на підставі договору купівлі продажу від 31.01.2020; з кадастровим номером 1210100000:09:157:0056 рішенням сесії Дніпровської міської ради передана у власність гр. ОСОБА_22 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно знаходиться у приватній власності ОСОБА_22 ; з кадастровим номером 1210100000:09:157:0059 рішенням сесії Дніпровської міської ради передана у власність гр. ОСОБА_18 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно знаходиться у приватній власності ОСОБА_18 . Вказані відомості підтверджуються витягами з державного реєстру прав на нерухоме майно та публічної кадастрової карти.
		   Земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:09:157:0055; 210100000:09:157:0054; 1210100000:09:157:0064 знаходяться у комунальній власності та щодо вказаних земельних ділянок розробляються проекти для відводу їх у приватну власність, що також підтверджуються витягами з державного реєстру прав на нерухоме майно та відомостями з публічної кадастрової карти.
		   При розробці проектів відводів вищевказаних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , які розташовані на березі річки Дніпро, особи для яких розроблялись проекти відводів земельних ділянок звертались до Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області, де вони усі отримали відповідь, що земельні ділянки розташовані за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж лівого берега р. Дніпро в межах м. Дніпро» (не порушують межі прибережної захисної смуги).
		   Так,згідно статей13,14Конституції України,земля,є об`єктомправа власностіУкраїнського народу.Від іменіУкраїнського народуправа власниказдійснюють органидержавної владита органимісцевого самоврядуванняв межах,визначених Конституцією.Кожний громадянинмає правокористуватися природнимиоб`єктамиправа власностінароду відповіднодо закону. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		   Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, вздовж річок, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж узрізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для великих річок, водосховищ на них та озер -100метрів. Прикрутизні схилівбільше трьохградусів мінімальнаширина прибережноїзахисної смугиподвоюється. Також зазначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
		   У відповідності до ст. 79 Водного кодексу України, річка Дніпро відноситься до категорії великих річок. Також ст. 88 ВКУ передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		   Прибережні захиснісмуги встановлюютьсяпо берегахрічок танавколо водоймуздовж урізуводи (умеженний період)шириною:для великихрічок,водосховищ наних таозер -100метрів. Якщокрутизна схилівперевищує триградуси,мінімальна ширинаприбережної захисноїсмуги подвоюється.Землі прибережнихзахисних смугперебувають удержавній такомунальній власностіта можутьнадаватися вкористування лишедля цілей,визначених ВКУ. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
		   Однак, на запит слідчого в порядку ст. 93 КПК України, за вих. №12/10-73 від 13.04.2020 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради надана відповідь про те, що у них не має можливості надати «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж лівого берега р. Дніпро в межах м. Дніпро», у зв`язку з тим, що він не затверджений міською радою та триває робота щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації.
		   Допитаний в якості свідка заступник начальника відділу ведення водного кадастру та техногенно-екологічної безпеки Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області ОСОБА_23 , повідомив, що лист офісу носить лише рекомендаційний характер та не затверджує (не погоджує) проекти відводу земельних ділянок. Чи затверджений ДМР «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж лівого берега р. Дніпро в межах м. Дніпро», яким визначені межі прибережної захисної смуги, офісу не відомо.
		   Допитана в якості свідка інженер землевпорядник ОСОБА_24 , якою складені проекти землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок в районі вул. Нагатинської в м. Дніпро та яка поставила підписи на вказаних проектах землеустрою як «відповідальний за дотримання якості робіт із землеустрою, земле оціночних робіт та вимог земельного законодавства, стандартів, норм і правил при виконанні робіт із землеустрою», повідомила, що у неї немає доступу до інформації з приводу зменшення меж прибережної захисної смуги річки Дніпро. Проекти відведення земельних ділянок погоджувались в РОВР та в Головному архітектурно-планувальному управлінні та інших інстанціях, якби були порушення межами земельних ділянок прибережної захисної смуги, то РОВР, ГлАПУ та Держгеокадастр не погодили б вказані проекти.
		   Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.04.2020 №447-ДК/374/АП/09/01/-20 проведеною інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельні ділянки перебувають у приватній власності та мають кадастрові номери 1210100000:09:157:0056; 1210100000:09:157:0059; 1210100000:09:157:0058; 1210100000:09:157:0062; 1210100000:09:157:0063; 1210100000:09:157:0061, проекти землеустрою щодо встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони водного об`єкта  р. Дніпро в районі вказаних земельних ділянок не розроблені, саме тому, до погодження і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо визначення та встановлення меж прибережної захисної смуги р. Дніпро необхідно застосовувати, відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, нормативну (мінімальну) 100 метрову ширину прибережної захисної смуги. Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:09:157:0056; 1210100000:09:157:0059; 1210100000:09:157:0058; 1210100000:09:157:0062; 1210100000:09:157:0063; 1210100000:09:157:0061 передані у власність з порушенням вимог п. 4 ст. 116, п.1 ст. 121 та ст. 186-1 Земельного кодексу України.
		   09.04.2020 року проведено огляд земельних ділянок, що мають кадастрові номери 1210100000:09:157:0055; 1210100000:09:157:0054; 1210100000:09:157:0056; 1210100000:09:157:0059; 1210100000:09:157:0058; 1210100000:09:157:0062; 1210100000:09:157:0063; 1210100000:09:157:0061; 1210100000:09:157:0060; 1210100000:09:157:0064.
		   Вказані земельні ділянки визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, так як вони відповідно до ст. 98 КПК України є об`єктом кримінально-протиправних дій.
		   Крім того, в ході огляду вищевказаних земельних ділянок зафіксована наявність оголошень про їх продаж, що може призвести до втрати речових доказів, їх відчуження.
		   Слідчий у клопотанні посилається на те, що зазначені вище земельні ділянки є речовими доказами оскільки є матеріальними об`єктами, які були об`єктом кримінального правопорушення, а тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що вони мають суттєве доказове значення у кримінальному провадженні для підтвердження або спростування факту вчинення невстановленими особами злочину та можуть використовуватись, чи бути передані або відчуженні, виникла об`єктивна необхідність у накладенні арешту з метою позбавлення можливості розпоряджатися будь-яким чином та використовувати зазначені земельні ділянки.
		Апеляційним переглядом встановлено, що вищезазначене клопотання слідчого на містить відомостей, зазначених в ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, а саме, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		Не містить дане клопотання, крім іншого, як відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій особі в даному кримінальному провадженні, так і про заявлений цивільний позов, можливе відповідно до ст. 96-3 КК України застосування конфіскації майна чи спеціальної конфіскації, наслідки арешту майна для зацікавлених осіб, а також відомостей стосовно потерпілих осіб та розміру заподіяної шкоди, оскільки в диспозиції ч.1 ст. 197-1 КК України вказано, що для складу такого злочину має бути заподіяна значна шкода її законному володільцю або власнику, тобто розмір такої шкоди має сягати не менше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто не менше 100 000 гривень.
		Так,у рішенніЄвропейського судуз правлюдини від07.06.2007року усправі «Смирновпроти Росії»було висловленоправову позиціюпро те,що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку  вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
		   Але в даному випадку звертає на себе увагу той факт, що як на день розгляду клопотання в суді першої інстанції, так і протягом апеляційного розгляду жодній особі у даному кримінальному провадженні не пред`явлено підозри, а органом досудового розслідування належним чином не взято до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для його власників.
		Крім того, слідчим у клопотанні не зазначено, для встановлення яких саме обставин скоєння кримінального правопорушення мають значення зазначені земельні ділянки. Подаючи клопотання до суду першої інстанції слідчий не зазначив, зокрема, підстави для накладення арешту на майно, відповідно до положень статті 170 КПК України, а послався лише на мету.
		Неможливо також залишити поза увагою і ту обставину, що згідно з витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення внесено 15 грудня 2019 року, а з клопотанням про арешт земельних ділянок слідчий звернувся до суду лише 06 травня 2020 року, тобто майже через 6 місяців, проте за цей час жоден з власників земельних ділянок з приводу підстав та порядку набуття права власності на них допитаний не був, доказів проведення жодних слідчих дій не було надано. 
		До того ж, не усунуто органом досудового розслідування і наявні суперечності щодо встановлення дійсного водного об`єкта, біля яких знаходяться зазначені слідчим земельні ділянки, оскільки в клопотанні слідчий зазначає про прибережну смугу річки Дніпро, в той час як в документації, наявній в наданих матеріалах, йде мова про водоохоронну зону та прибережну смугу річки Самара, з урахуванням розбіжностей в їх розмірах, та в розрізі цих відомостей і даних про ширину відповідних прибережних захисних смуг.
		   Також під час апеляційного розгляду було встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради №187/48 від 25.09.2019 року вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_24 та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передати земельну ділянку площею 0,0754 га (кадастровий номер 1210100000:09:157:0063) у власність гр. ОСОБА_19 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
		   Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наразі зазначена земельна ділянка на праві спільної часткової приватної власності по 1/2 частині належить ОСОБА_20 та ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2020.
		   Згідно копії рішення Дніпровської міської ради №138/49 від 23.10.2019 року вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_24 та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передати земельну ділянку площею 0,0956 га (кадастровий номер 1210100000:09:157:0061) у власність гр. ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
		   Право власності на зазначену земельну ділянку належить ОСОБА_7 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		   Рішенням Дніпровської міської ради №139/49 від 23.10.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_24 та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано земельну ділянку площею 0,0942 га (кадастровий номер 1210100000:09:157:0060) у власність гр. ОСОБА_17 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
		   Право власності на зазначену земельну ділянку належить ОСОБА_17 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		   Рішенням Дніпровської міської ради №261/50 від 27.11.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_24 та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано земельну ділянку площею 0,0900 га (кадастровий номер 1210100000:09:157:0058) у власність гр. ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
		   Право власності на зазначену земельну ділянку належить ОСОБА_8 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		   Рішенням Дніпровської міської ради №162/47 від 24.07.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_24 та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1210100000:09:157:0056) у власність гр. ОСОБА_22 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у районі АДРЕСА_1 .
		   Право власності на зазначену земельну ділянку належить ОСОБА_22 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		   Рішенням Дніпровської міської ради №188/48 від 25.09.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_24 та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано земельну ділянку площею 0,0764 га (кадастровий номер 1210100000:09:157:0062) у власність гр. ОСОБА_21 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
		   Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наразі зазначена земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2020.
		   Рішенням Дніпровської міської ради №137/49 від 23.10.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленої ФОП ОСОБА_24 та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано земельну ділянку площею 0,0935 га (кадастровий номер 1210100000:09:157:0059) у власність гр. ОСОБА_18 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у районі АДРЕСА_1 .
		   Право власності на зазначену земельну ділянку належить ОСОБА_18 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		   Крім того, рішеннями Дніпропетровської міської пади №375/34 від 01.03.2006 та №217/16 від 27.06.2007 затверджено «Проект водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Дніпро у межах ЖМГО «Яхт-клуб «Самара» в районі вулиць Нагатинської-Дежньова Самарського району м. Дніпропетровська» та «Проект водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Самара в районі будинків №№ 2,4 по вул. Нагатинській Самарського району».
		   Всі вищезазначені рішення Дніпровської міської ради у передбаченому законом порядку не оскаржені, являються чинними та у судовому порядку не скасовані, а тому у слідчого судді не має підстав вважати, що земельні ділянки зазначеними вище громадянами були самовільно ними зайняті та використовуються не за цільовим призначенням.
		   Також відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 14.04.2020 № 12/19-69, в якому зазначено, що до Управління надавалися на розгляд та погодження проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в районі буд. АДРЕСА_1 у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), дозволи на розроблення яких надано відповідними рішенням Дніпровської міської ради. Згідно матеріалів вказаних проектів зазначені земельні ділянки знаходяться за межами прибережної захисної смуги р. Дніпро (за межами земель водного фонду), яка визначена проектом: «Проект водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Дніпро у межах ДМГО «Яхт-клуб «Самара» в районі вулиці Нагатинської-Дежньова Самарського району м. Дніпропетровська. Зазначене свідчить про те, що земельні ділянки на які слідчий просить накласти арешт знаходяться за межами прибережної захисної смуги р. Дніпро.
		   Отже, наведені прокурором доводи щодо необхідності накладення арешту на дані земельні ділянки саме з метою збереження речових доказів є сумнівними за своєю суттю, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), адже, у даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
		   Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, апеляційний суд враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
		   У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
		   Таким чином, висловлені у судовому засіданні доводи сторони обвинувачення про відповідність клопотання положенням КПК України та можливості арешту майна у порядку ст. 170-171 КПК України за відсутності наявності підозрюваної особи у кримінальному провадженні, заявленого цивільного позову, за відсутності безсумнівних доказів неналежності теперішніх власників земельних ділянок, є надуманими, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а наявність сумнівів не узгоджується із вищезазначеним стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст.8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
		Зі змісту ч. 3 ст.172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
		   З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку наявні підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків у зв`язку з недодержанням вимог статті 171 цього Кодексу щодо необхідності такого арешту.
		Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.
		Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою повернути клопотання слідчого для усунення його недоліків протягом 72 годин на підставі ч. 3 ст.172 КПК України.
		   На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2020 року - скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Самарського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевоїпрокуратури №1 ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019040700001244, внесеного 15 грудня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		   ____________________    ____________________     ____________________
		        ОСОБА_2          ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...