Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/8497/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2020. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2020.

Результат оскарження 25.11.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		09 липня 2020 року                               м. Київ                                        № 640/8497/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу 
		за позовом           ОСОБА_1 ( 
		АДРЕСА_1 )  
		до                    Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15)     
		про                    визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (надалі по тексту - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд: 
		- визнати протиправним та скасувати рішення №5 від 05 грудня 2019 року, прийняте шостою кадровою комісією, яка утворена наказом Генерального прокурора №287 від 15 листопада 2019 року, про неуспішне проходження атестації прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1; 
		- зобов`язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034501) допустити прокурора ОСОБА_1 до проходження третього етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.
		Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним пройдено два етапи атестації, чим доведено свою професійну компетенцію як прокурора та рівень володіння практичними уміннями та навичками. Однак, внаслідок нещасного випадку, що трапився 07 вересня 2019 року, ОСОБА_1 отримав травму, у зв`язку з чим на підставі довідок та постанов військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» №3808 від 16 вересня 2019 року, №4501 від 04 листопада 2019 року, №4814 від 22 листопада 2019 року останнього звільнено від виконання службових обов`язків. Внаслідок відсутності у позивача фізичної можливості 05 грудня 2019 року з`явитися до Генеральної прокуратури України, Горгуль Ф.Є. подав на адресу Генерального прокурора заяву про перенесення дати третього етапу атестації (співбесіди) на іншу дату. При цьому, як стверджує позивач, стан здоров`я є виключним випадком відповідно до вимог абзаців 3, 4 пункту 11 розділу І Порядку №221 та підставою для перенесення етапу атестації, однак кадровою комісією вказана обставина проігнорована.
		Також позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що атестаційна процедура по відношенню до нього проведена не згідно із Законом, а на підставі та в порядку, який визначений наказами Генерального прокурора, що суперечить Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». Отже, на думку позивача, діяльність шостої кадрової комісії не ґрунтується на законі, а результати її діяльності, у т.ч. щодо атестації прокурорів, висновків про успішне або не успішне її проходження, не можуть мати для позивача як прокурора та і інших фізичних і юридичних осіб жодних юридичних наслідків.
		Додатково позивач стверджував, що при виданні наказу Генерального прокурора про створення шостої кадрової комісії, як і інших комісій, порушено правила юридичної техніки та правової визначеності, оскільки з найменування кадрової комісії не зрозуміло до якого органу (установи) ця комісія відноситься, на кого поширюються її повноваження, а саме найменування не відповідає закону.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що доводи позивача про те, що атестація проведена на підставі Порядку, затвердженого наказом Генерального прокурора, а не на підставі Закону, не можуть братися до уваги, оскільки зазначений Порядок прийнятий на виконання вимог Закону.
		Представник відповідача повідомив, що Порядком передбачено дієвий і належний механізм для можливості ефективної реалізації права прокурора, який проходить атестацію щодо завчасного отримання перед співбесідою відомостей про надходження інформації фізичних та юридичних осіб стосовно нього (включаючи анонімну) та можливості подання кадровій комісії необхідних письмових пояснень, у тому числі з метою спростування такої інформації, які разом з іншими матеріалами відповідно до підпункту 12-14 розділу IV Порядку підлягають дослідженню під час проведення співбесіди та оцінки кандидата за визначеними у Законі критеріями.
		Додатково представник відповідача стверджував, що заява про перенесення дати іспиту має бути подана безпосередньо секретарю кадрової комісії, доказів чого позивачем не надано. Крім того, представник Офісу Генерального прокурора повідомив, що ОСОБА_1. не надав своєї згоди на проходження третього етапу атестації.
		На переконання відповідача, безпідставними є доводи позивача про те, що кадрові комісії не мають повноважень на проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, а члени шостої кадрової комісії не відповідають вимогам пункту 3 Порядку роботи кадрових комісій, адже до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. При цьому, Законом України №113-ІХ не встановлено жодних вимог до осіб, які можуть бути членами таких комісій.
		Крім того, доводи позивача про те, що передбачене Законом №113-ІХ проведення атестації має дискримінаційний характер не є порушенням його конституційних прав і свобод, не ґрунтується на вимогах закону.
		Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій стверджував, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки при його прийнятті не враховано, що ОСОБА_1 своєчасно, у передбачений законом спосіб повідомлено Генеральну прокуратуру України про свою тимчасову непрацездатність та фізичну неможливість за станом здоров`я з`явитися для проходження співбесіди, що спростовує висновку відповідача. Крім того, позивач просив врахувати, що ані Закон України «Про прокуратуру», ані Закон №113-ІХ не передбачають можливість створення кадрових комісій Генеральної прокуратури України.
		З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 11 лютого 2016 року призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях свідчого відділу управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України відповідно до наказу №52-вк від 05 лютого 2016 року Генеральної прокуратури України.
		Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26 квітня 2016 року №352 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років, прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду зі штатно-посадовою категорією «підполковник юстиції» та в порядку переатестації присвоєно військове звання «підполковник юстиції».
		Згідно наказу Генеральної прокуратури України від 23 травня 2016 року №186-вк ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі вступом на військову службу.
		Наказом Генеральної прокуратури України від 24 травня 2016 року позивача призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва та за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
		З 21 листопада 2017 року підполковника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України відповідно до наказу №746-вк від 17 листопада 2017 року.
		З наказу Генеральної прокуратури України від 21 червня 2019 року №448-вк вбачається, що ОСОБА_1 з 24 червня 2019 року призначено на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, увільнивши його з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
		В подальшому, відповідно до наказу Міністра оборони України від 19 грудня 2019 року №715 позивача звільнено з військової служби у запас «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту).
		Згідно наказу Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2019 року №1182-вк ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
		Відповідно до пунктів 7 - 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
		14 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
		Факт проходження позивачем перших двох етапів атестації відповідачем не заперечуються.
		Третій етап атестації (складання ситуативного завдання та співбесіда) призначений на 05 грудня 2019 року.
		Позивач 04 грудня 2019 року надіслав на ім`я Генерального прокурора заяву про часткове відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 14 жовтня 2019 року, відмову від проходження третього етапу атестації, у якій зазначив, що відкликає подану ним 14 жовтня 2019 року заяву в частині надання згоди на проходження атестації, на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані.
		Факт одержання даної заяви відповідачем не заперечується та підтверджується вхідним номером реєстрації 06 грудня 2019 року (№255406-19).
		Водночас, у зв`язку з неможливістю прибуття на співбесіду за станом здоров`я 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу заяву про перенесення третього етапу атестації та про відкликання заяви від 04 грудня 2019 року «про часткове відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 14 жовтня 2019 року, відмову від проходження третього етапу атестації». Вказаною заявою позивач надав згоду на проходження третього етапу атестації, на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також на надсилання ОСОБА_1 комісіями письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.
		В додаток до даної заяви на підтвердження стану здоров`я позивачем надано: копію довідки про обставини травми (поранення, контузії) №10/7-783 вих-19 від 24 вересня 2019 року; копію довідки військово-лікарської комісії №3808 від 16 вересня 2019 року, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4501 від 04 листопада 2019 року, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4814 від 22 листопада 2019 року, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію постанови ВЛК від 22 листопада 2019 року №4814.
		Однак, 05 грудня 2019 року кадрова комісія №6 у зв`язку з неявкою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури ОСОБА_1 для проходження співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, прийняла рішення №5 про неуспішне проходження прокурором атестації.
		Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 19.09.2019 №113-IX, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Статтею 16 Закону України «Про прокуратуру» гарантовано особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Згідно з частиною третьою цієї статті прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
		Право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення також закріплені статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури (далі також Закон № 113-ІХ). Вказаний Закон набрав чинності 25.09.2019.
		Відповідно до пункту 6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
		Згідно підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
		Щодо тверджень позивача про порушення Генеральним прокурором порядку формування кадрових комісій суд зазначає наступне.
		Як вбачається із положень підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, звільнення прокурорів за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ. 
		Зокрема, наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
		Згідно із пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
		Відповідно до пунктів 7 - 17 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
		Згідно з пунктами 2 - 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
		Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
		Згідно підпункту 8 пункту 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором видано наказ від 17.10.2019 № 233 «Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій» (далі - Порядок № 233).
		Згідно пункту 2 Порядку № 233 Комісії забезпечують:
		- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; 
		- здійснення добору на посади прокурорів;
		- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
		Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України «Про прокуратуру», розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами.
		Пунктом 3 Порядку № 233 передбачено, що для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
		З метою проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України наказом Генерального прокурора №287 від 15 листопада 2019 року створено шосту кадрову комісію й визначено її персональний склад, а саме: голова комісії Адеішвілі Зураб, член комісії (секретар комісії) - Гнідець А.П., члени комісії - Чиж Поліна Олександрівна , делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародно-технічної допомоги та дипломатичними місіями: Бриних Ярополк ; Вигівська Людмила , Грушовець Євген .
		В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того за якими критеріями здійснювався добір вказаних членів кадрової комісії.
		Відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо підтвердження правомірності формування шостої кадрової комісії, у тому числі компетентності та наявності необхідних професійних і моральних якостей її членів, які мають необхідний досвід щодо проведення атестації та бездоганну ділову репутацію, володіють тематикою, яка використовується для складання тестів та завдань іспиту.
		Крім того, відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку № 221 уповноваженими суб`єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії.
		Згідно пункту 16 Порядку № 233 організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.
		Членам робочої групи надається доступ до матеріалів атестації, що формуються відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, для їх обробки та підготовки до розгляду членами комісії.
		Однак, у матеріалах справи відсутні докази формування та підстави, на яких формувалась робоча група, за якими вимогами здійснювався добір її членів, а також відсутні докази обрання членами робочої групи осіб, які делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями.
		Стосовно підстави та передумов прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне. 
		Як зазначено у пункті 11 Розділу І Порядку 221 у виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
		Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
		Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з неможливістю прибуття на співбесіду за станом здоров`я 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу заяву про перенесення третього етапу атестації та про відкликання заяви від 04 грудня 2019 року «про часткове відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 14 жовтня 2019 року, відмову від проходження третього етапу атестації». Вказаною заявою позивач надав згоду на проходження третього етапу атестації, на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, з метою обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також на надсилання ОСОБА_1 комісіями письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності.
		В додаток до даної заяви на підтвердження стану здоров`я позивачем надано: копію довідки про обставини травми (поранення, контузії) №10/7-783 вих-19 від 24 вересня 2019 року; копію довідки військово-лікарської комісії №3808 від 16 вересня 2019 року, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4501 від 04 листопада 2019 року, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію довідки військово-лікарської комісії №4814 від 22 листопада 2019 року, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «ГВКГ»; копію постанови ВЛК від 22 листопада 2019 року №4814.
		Докази надіслання вказаної заяви наявні в матеріалах справи.
		Фактичні обставини справи свідчать, що позивачем заяву із наданими до неї доказами поважності причин неприбуття на етап атестації надіслано з порушенням строків, визначених пунктом 11 Порядку №221. Водночас, норми чинного законодавства незалежно від дати надіслання такої заяви покладають на комісію обов`язок розглянути таку заяву та заявлені в ній причини неможливості прибуття та за результатами її розгляду або перенести дату проходження атестації, або прийняти рішення про відмову у перенесенні дати та, як наслідок, рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Однак, у межах спірних правовідносин шостою кадровою комісією вищевказаних вимог чинного законодавства не дотримано.
		Згідно пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затверджених наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
		Відповідно до п. 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством.
		Тобто, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його судового оскарження та скасування. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Наведене узгоджується із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (ст. 32).
		У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський Суд з прав людини наголосив, що "... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)."
		Суд зауважує, що в частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейським Судом з прав людини вироблено позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" від 31.07.2008 року, рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" від 22.11.1995 року, рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру" від 21.07.2011 року, рішення у справі "Путтер проти Болгарії" від 02.12.2010 року).
		Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 року, рішення у справі "Malone v. United Kindom" від 02.08.1984 року).
		Таким чином, оспорюване рішення шостої кадрової комісії не містить доказів розгляду та вирішення заяви позивача про перенесення дати співбесіди, а також мотивів, з яких комісія дійшла висновку про не проходження атестації прокурором ОСОБА_1., отже, оскаржуване рішення кадрової комісії №6 не може вважатися законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі висновків компетентного органу у відповідній сфері, а тому є протиправним та підлягає скасуванню і задоволення позовних вимог в цій частині.
		Наслідком даного рішення є також зобов`язання відповідача допустити прокурора ОСОБА_1 до проходження третього етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності, як похідного.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд зазначає, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування.
		Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
		Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (рішення Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року).
		Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.
		Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
		Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
		Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а та постанові від 18.10.2018 у справі 818/1976/17.
		В зв`язку з чим, для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу новий час (дату) проходження (складання) етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. 
		Закріплений у частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення №5 від 05 грудня 2019 року, прийняте шостою кадровою комісією, яка утворена наказом Генерального прокурора №287 від 15 листопада 2019 року, про неуспішне проходження атестації прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1.
		Зобов`язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034501) допустити прокурора ОСОБА_1 до проходження третього етапу атестації, передбаченого Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1  681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034501).
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...