Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/13397/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2020. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/522/665/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016162030000003

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 522/13397/16-к
		Провадження № 1-кп/522/665/20
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		09 липня 2020 року                                м. Одеса
		Приморський районний суд Одеської області в складі:
		головуючого судді              ОСОБА_1 
		секретарі судового засідання:         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,         ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016162030000003 від 18.05.2016 року, щодо обвинуваченого:
		ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянин України, з вищою освітою, на момент вчинення злочину, що ставиться в обвинувачення  обіймав посаду головного спеціаліста відділу у справах фізичної культури та спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 
		- за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.
		Учасники процесу:
		прокурор -                 ОСОБА_10 ,
		обвинувачений -             ОСОБА_9 ,
		захисники -                 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		потерпілий                  ОСОБА_13 ,
		представник потерпілого -         ОСОБА_14 
		В С Т А Н О В И В:
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом недоведеним.
		В обвинувальному акті у кримінальному провадженні, складеному 28.11.2016 року слідчим та затвердженого прокурором, вказано, що 09 грудня 2015 року розпорядженням Голови обласної державної адміністрації М. Саакашвілі № 360/к- 2015 на посаду начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з посадовим окладом згідно штатним розписом з 10 грудня 2015 року, як такого, що пройшов стажування на цій посаді призначено ОСОБА_15 . Розпорядженням Голови Одеської обласної адміністрації М. Саакашвілі № 813/А-2015 від 30.11.2015 затверджено положення про управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної адміністрації. 
		Так, відповідно до п.9 вказаного положення, начальник управління має наступні права та обов`язки: 
		- начальник управління здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, визначає ступінь відповідальності заступників начальника управління, керівників структурних підрозділів управління, інших працівників управління;
		- видає в межах своїх повноважень накази, організовує і контролює їх виконання; 
		- вносить пропозиції щодо формування планів роботи обласної державної адміністрації, вживає заходів до удосконалення організації та підвищення ефективності роботи управління;
		- вносить пропозиції щодо розгляду на засідання колегії питань, що належить до компетенції управління та розробляє проекти відповідних розпоряджень, доручень;
		- представляє інтереси управління у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами обласної державної адміністрації, з міністерствами, з іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; 
		- здійснює інші повноваження, визначені законом.
		У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» ОСОБА_15 має «6» ранг державного службовця категорії «Б». 
		25.12. 2015 року наказом №4-К начальника Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_15 , ОСОБА_9 переведено до Управління у справах сім`ї молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 25.12.2015 на посаду головного спеціаліста відділу у справах сім`ї та оздоровлення дітей управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації. 
		Відповідно до положення про управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації основними завданнями управління є:
		п. 4.2. забезпечення реалізації державної політики з питань фізичної культури і спорту в області;
		п. 4.3. виконання програм і здійснення заходів спрямованих на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту;
		п. 4.4. сприяння розвитку видів спорту, визнаних в Україні, забезпечення підготовки і проведення навчально- тренувальних зборів спортсменами та участь у спортивних змаганням різних рівнів;
		п. 4.5. сприяння громадським організаціям фізкультурно- спортивної спрямованості у проведенні дитячих, молодіжних фестивалів, конкурсів, змагань, масових фізично- спортивних і оздоровчих заходів, оглядів на кращу постановку роботи з розвитку культури спорту серед різних верст населення, забезпечення пропаганди здорового способу життя.
		Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 2025 від 18 грудня 1998 року «Про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених місць дя проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів»:
		п. 11. Підставою для проведення заходів є рішення( наказ) відповідного органу, за ініціативою (або під патронатом) якого вони проводяться та договір між їх організаторами і власниками спортивної споруди про умови проведення заходів із зазначенням джерел фінансування, а також кошторис витрат.
		п. 15. Організатори заходу забезпечують: узгодження місць і термінів проведення заходів з відповідними місцевими держадміністраціями, власниками спортивних споруд, міліцією та органами підрозділами ДСНС; умови для організації реклами і продажу квитків на спортивні заходи: міжнародні  за з місяці; державні  за 2 місяці; регіональні  за 1 місяць до їх проведення ,а у разі проведення концертів естрадних виконавців, театралізованих шоу та інших культурно-видовищних комерційних заходів на спортивних спорудах та інших спеціально відділених для цього місцях, узгодження місць і термінів їх проведення ,кількості глядачів- 1 місяць до їх проведення.
		З 20по 21 травня 2016 року проводився чемпіонат України зі спортивних танців серед команд, відповідність за підготовку та безпосереднє проведення чемпіонату України покладалося на управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.
		В галузі фізичної культури і спорту Осередок Асоціації Спортивного танцю України Одеської області погоджує з Управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, іншими місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування питання щодо проведення на території Одеської області всеукраїнських спортивних змагань до подання заявок на включення їх до Єдиного календарного плану.
		В обвинувальному акті також вказано, що у першій половині травня 2016 року, більш точного часу та місце не встановлено, ОСОБА_13 звернувся до ОСОБА_9 , який обіймав посаду головного спеціаліста відділу по справам фізичної культури та спорту управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, з питань узгодження документів, необхідних для проведення Осередок Асоціації Спортивного танцю України Одеської області, чемпіонату України по спортивним танцям серед команд (стандарт, латино) в період з 21 по 22 травня 2016 року за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15 (готель «Брістоль») та по можливості сприяння у наданні обладнання для його проведення. Під час даної розмови, у ОСОБА_9 виник злочинний намір, направлений на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_13 . При цьому ОСОБА_9 розробив злочинний план, згідно якого він повинен був під приводом значного зменшення вартості оренди обладнання Осередок Асоціації Спортивного танцю України Одеської області, з послідуючою організацією та наданням у користування осередку світлового обладнання, отримати від ОСОБА_13 , грошові кошти, з метою нібито внесення їх до каси підприємства-власника, створивши таким чином штучні умови, якими ввів в оману ОСОБА_13 , щодо законності надання останнім грошових коштів. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_13 , ОСОБА_9 вирішив частину незаконно отриманих грошових коштів передати своєму керівнику ОСОБА_15 , за сприяння в проведенні чемпіонату, надання обладнання в користування, а також підписання усіх необхідних документів, необхідних для проведення вказаного заходу, а іншу частину грошових коштів, залишив собі, розпорядившись ними на власний розсуд.
		Реалізуючи свій злочинний план, переслідуючи корисні мотиви, ОСОБА_9 , 17 травня 2016 року звернувся до начальника управління справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_15 та запропонував останньому неправомірну винагороду у розмірі 1000 (однієї) тисячі доларів США, за сприяння в проведенні та організації спортивного заходу, а саме в період з 21 по 22 травня 2016 року за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 15 (готель «Брістоль»), проведення якого планується асоціацією спортивного танцю України, а також підписання, погодження та підготовку відповідної документації передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року № 2025, Регламентом проведення чемпіонату, та договором між Управлінням у справах фізичної культури та спорту Одеської обласної державної адміністрації та Осередок Асоціації Спортивного танцю України Одеської області. 
		Також в ході розмови ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_15 , що вказані грошові кошти він отримує від організатора заходів ОСОБА_13 після проведення спортивних змагань. 18 травня 2016 року ОСОБА_9 , передав ОСОБА_15 регламент проведення чемпіонату України по спортивним танцям серед команд, згідно якого відповідальність за підготовку та безпосереднє проведення чемпіонату України покладається на управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації. 
		ОСОБА_9 діючи в інтересах третіх осіб - Осередок Асоціації Спортивного танцю України Одеської області, 19 травня 2016 року більш точного часу та місця не встановлено, звернувся до ОСОБА_13 з вимогою надання останнім до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації листа з безпосередньою вказівкою на обставини, щодо сприяння адміністрацією у забезпеченні заходу світловим обладнанням. Не розуміючи істину мету ОСОБА_9 , щодо переоформлення листа ОСОБА_13 будучи введеним в оману, звернувся до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з відповідним листом. В подальшому зазначений лист начальником Управління ОСОБА_15 був розписаний на ОСОБА_9 , для надання сприяння в межах компетенції.
		В свою чергу ОСОБА_9 , будучи неофіційно, у зв`язку з штатними змінами, призначеним на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу культури та спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, 20 травня 2016 року наклав резолюцію, відповідно до якої, доручив працівнику вказаного відділу ОСОБА_16 розглянути лист та підготувати Наказ за підписом начальника управління ОСОБА_15 про проведення чемпіонату України зі спортивних танців серед команд (стандарт, латино). Виконуючи вказівку ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , в цей же день, підготував, проект Наказу «Про проведення чемпіонату України із спортивних танців серед команд (стандарт, латино).
		23 травня 2016 року в період часу з 11 до 12 години, між ОСОБА_15 та ОСОБА_9 в службовому кабінеті ОСОБА_15 відбулася розмова в ході якої ОСОБА_9 , повідомив, що спортивні змагання пройшли успішно, таж зазначив що неправомірна винагорода, яку він планує надати йому буде в Національній валюті України  гривні. При цьому ОСОБА_9 впевнився в тому, що ОСОБА_15 погодився з отриманням від нього неправомірної винагороди. В той же день в період часу з 13 до 14 години, ОСОБА_9 , переслідуючи корисні мотиви, з метою особистого збагачення, бажаючи шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами ОСОБА_13 , зустрівся з останнім біля супермаркету «Віртус», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середньфонтанська, 12а, де повідомив ОСОБА_13 , що він повинен передати ОСОБА_9 особисто грошові кошти у сумі 6000 гривень, за сприяння управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації в наданні користування осередку Асоціації Спортивного танцю України під час проведення змагань майна, що належить підприємству ТОВ «Лайтек», а саме: світлового обладнання та діоного екрану, як сплату за його використання, яку ОСОБА_9 в подальшому має передати до каси підприємства власника обладнання, ТОВ «Лайтек».
		Наприкінці зустрічі ОСОБА_13 , будучи переконаним у законності дій ОСОБА_9 , передав останньому , грошові кошти у сумі 6 000 (шість тисяч) гривень, за сприяння управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації в наданні у користування осередку Асоціації Спортивного танцю України під час проведення змагань майна, що належить підприємству ТОВ «Лайтек», а саме: світлового обладнання та діоного екрану, як сплату за його використання.
		Отримавши грошові кошти у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень, ОСОБА_9 якими заволодів шахрайським шляхом, ввівши в оману ОСОБА_13 , чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вказану суму, оскільки ОСОБА_9 не мав на меті та не повинен був передавати їх для сплати послуг ТОВ «Лайтек», за надання у користування світлового обладнання та діоного екрану, в зв`язку з тим, що вказане обладнання було надано підприємством було надано ТОВ «Лайтек» осередку Асоціації Спортивного танцю України для проведення змагань безкоштовно про що ОСОБА_9 навмисно не повідомив ОСОБА_13 .
		В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, в цей же день, в період часу з 14 до 15 години ОСОБА_9 , бажаючи довести свої злочинний намір направлений на надання неправомірної видоги до кінця, будучи впевненим в тому, що ОСОБА_15 погодився на отримання такої неправомірної винагороди, повернувся до будівлі Одеської обласної державної адміністрації, яка розташована за адреосю: м. Одеса, проспект Шевченка ,4, зайшов до службового кабінету № 557 начальника Управління ОСОБА_15 , де надав останньому грошові кошти у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень з сприяння Управлінням в наданні у користування під час проведення змагань майна, що належить підприємству ТОВ «Лайтек», а саме: світлового обладнання та діоного екрану, а також підписання Наказу про проведення чемпіонату України зі спортивних танців, підготовку відповідної документації передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України, Регламентом проведення чемпіонату України, договором між Управлінням у справах фізичної культури та спорту Одеської обласної державної адміністрації та Осередком Асоціації Спортивного танцю України.
		Таким чином, стороною обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме  заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
		Крім цього, стороною обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме в наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища.
		 
		Докази, які були надані стороною обвинувачення, досліджені під час судового провадження, і мотиви з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Відповідно до ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням; чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру; чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. 
		З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення. 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст.91КПК України у кримінальному проваджені підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		Обов`язок доказування, обставин зазначених у ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		Відповідно до частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Так, під час судового розгляду ОСОБА_9 суду показав, що він обіймав посаду головного управління молоді та спорту, де з 2015 року начальником був ОСОБА_15 . У 2016 році до нього звернувся приятель ОСОБА_13 із проханням поговорити із начальником на рахунок знижки. Після розмови, ОСОБА_15 погодився та дав номер мобільного телефону людини, яка мала надати послуги. Після закінчення чемпіонату ОСОБА_15 йому зателефонував та повідомив, що він повинен передати грошові кошти від ОСОБА_13 , сума яких йому не відома. Після зустрічі з останнім він у службовому кабінеті ОСОБА_15 в конверті передав грошові кошти, та був затриманий працівниками правоохоронного органу. Зазначає, що діяв не як службова особа, так як був давно знайомим із ОСОБА_13 і намагався йому допомогти, крім цього ОСОБА_15 також знайомий із ОСОБА_13 . Вважав, що грошові кошти передані за світлове обладнання і після отримання коштів повинен бути складений акт прийому виконаних робіт. Ніякі грошові кошти він собі не залишав. Зазначає, що у нього з ОСОБА_15 склалися негативні стосунки.
		Потерпілий ОСОБА_13 суду показав, що він є директором Асоціації зі спортивних танців. В травні 2016 року він звернувся до ОСОБА_9 , з яким був давно знайомий, із проханням про надання сприяння управління у справах сім`ї, молоді та спорту ООДА у проведенні Чемпіонату України зі спортивних танців, приуроченого до Дня Європи, так як у федерації спортивних танців власних коштів немає. Після проведення Чемпіонату, він передав ОСОБА_9 грошові кошти для оплати працівникам компанії, які надавали в оренду світло та звуко-обладнання. Зазначив, що без допомоги оренда такого обладнання йому б обійшлася приблизно у 650 доларів США. Про те що гроші не надійшли до ТОВ «Лайтек сістемз» дізнався під час проведення розслідування». Жодних претензій до ОСОБА_17 немає.
		Свідок ОСОБА_18 суду показав, що є депутатом Одеської обласної ради 7-го скликання. До нього звернувся ОСОБА_9 з проханням надати технічну допомогу при проведенні спортивних змагань зі спортивних танців, що будуть проходити в м. Одесі в травні 2016 року. Свідок повідомив ОСОБА_19 , що обговорення даного питання можливе лише за погодженням з керівником ОСОБА_9 , а саме з ОСОБА_15 .
		Через деякий час, свідок зустрівся із ОСОБА_15 , який повідомив, що знає про обставини, зазначені ОСОБА_9 , і просив посприяти у вирішенні цього важливого питання. Після цього, свідок звернувся до керівника підприємства у якого в розпорядженні наявне необхідне обладнання, - директора ТОВ «Лайтек-Сістемз» ОСОБА_20 та просив його посприяти у проведенні культурного заходу - надати меценатську допомогу у вигляді забезпечення обладнанням і для цього він направив офіційний лист. Безпосередньо управління ООДА жодних офіційних запитів не направляла. Була усна домовленість. Про те чи відомі вказані обставини ОСОБА_17 свідок не повідомив.
		Свідок ОСОБА_15 суду показав, що він працював начальником управління, в якому ОСОБА_9 працював головним спеціалістом. На початку травня 2016 року ОСОБА_9 запропонував йому грошові кошти у розмірі 5000 грн. за оренду апаратури, яку хтось надавав безкоштовно, що свідок розцінив як провокацію і написав заяву до прокуратури. Про вчинене наразі шкодує. ОСОБА_9 затримали безпосередньо після передачі грошей у його ( ОСОБА_15 ) службовому кабінеті. До компанії, яка надавала дисплеї він стосунку немає, нічого робити не повинен був, була усна домовленість. Дружніх стосунків із ОСОБА_9 він не підтримував. 
		Вказані пояснення свідка, на думку суду, спростовують обставини викладені у обвинувальному акті, так як за словами самого ОСОБА_15 він не вчиняв жодних дій із використанням свого становища. Крім цього голослівними є твердження вказані у обвинувальному акті про неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США. Крім цього, заявник не повідомив жодних обставин, які б давали право прийти до висновку, що ОСОБА_9 пропонував неправомірну вигоду, за вчинення особою, яка займає відповідальне становище будь-яких дій. 
		Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона працювала в управлінні ООДА, під порядкуванням ОСОБА_15 . ОСОБА_9 працював на посаді головного спеціаліста, жодних осіб у себе в підпорядкуванні не мав. По ситуації ОСОБА_22 та ОСОБА_23 їй не відомо нічого. 
		Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він працює в Управлінні у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації. На скільки йому відомо Асоціація спортивного танцю в м. Одесі проводила Чемпіонат України зі спортивних танців. Управління було поставлено до відома про проведення ОСОБА_24 , однак жодного стосунку до вказаного заходу воно немає. ОСОБА_15 надав вказівки щодо підготовки проекту наказу, однак даний наказ не породжував жодних наслідків. Такий Чемпіонат України проводився на підставі рішення Міністра молоді та спорту України згідно з кошторисом та єдиним календарним планом. Жодного стосунку Управління не мало до такого Чемпіонату, і надавати будь-яку допомогу не мало можливості. Крім цього, ОСОБА_15 не мав службової можливості впливу на надання спонсорської допомоги будь  якими юридичними особами. 
		Свідок ОСОБА_20 який є суб`єктом підприємницької діяльності, директором ТОВ «Лайтек-Сістемз», власником світлового та звукового обладнання суду дав показання, що близько двох років назад, до нього звернувся його знайомий депутат ОСОБА_25 із проханням допомогти з організацією заходу, про що був направлений офіційний лист. Проведенням всіх заходів займався ОСОБА_26 . Ні з ким із управління ООДА він не спілкувався. 
		Свідок ОСОБА_26 суду дав показання, що директор ТОВ «ЛАЙТЕК СІСТЕМЗ» ОСОБА_20 надав розпорядження щодо організації забезпечення світловим та звуковим обладнанням заходу пов`язаного із танцями, у готелі «Брістоль». Під час виконання розпорядження спілкувався у телефонному режимі з ОСОБА_9 з організаційних питань, жодної згадки чи натяку про оплату за використання світлового та звукового обладнання від ОСОБА_9 він не чув. Як розпорядився ОСОБА_20 надання вказаного обладнання було безоплатним. На скільки йому відомо, замовником був невідомий йому ОСОБА_27 .
		Крім цього, судом були досліджені наступні письмові докази:
		Заява про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_15 від 18.05.2016 року (т. 2 а. 1), у якій ОСОБА_15 зазначає про те, що він обіймає посаду начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту, та 17 травня 2016 року його підлеглий, спеціаліст головного відділу у справах спорту ОСОБА_9 під час бесіди запропонував йому грошову винагороду у розмірі однієї тисячідоларів США за сприяння у проведенні та організації спортивного заходу чемпіонату України зі спортивних танців з 20 травня по 21 травня 2016 року в м. Одесі, вул. Пушкінська, 15 (готель «Бристоль»), проведення якого планується Асоціацією спортивного танцю України. Грошові кошти ОСОБА_28 отримає у керівництва організаторів заходу та передасть йому після проведення вказаного заходу.
		Так, у вказаній заяві йдеться про передачу грошових коштів у розмірі однієї тисячі доларів США за сприяння у проведенні спортивного заходу. В той же час, суд не вважає цей доказ достовірним, так як у судовому засіданні ОСОБА_15 , повідомив, що мова йшла про 6000 гривень. Крім цього, ОСОБА_13 у суді повідомив, що передав конверт з 6000 грн., за надання світлодіодного дисплею. Вказані показання осіб, та викладені у заяві про вчинення злочину фактичні обставини, містять між собою суттєві суперечності, щодо обставин, розміру та призначення грошових коштів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Згідно до п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
		Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.05.2016 року (т. 2 а. 2-4), не є процесуальним джерелом доказів так як не містить на собі обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, а тому суд не може посилатися на нього. Вказаний протокол є тільки формою фіксування процесуальної дії  прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України, і підтверджує дотримання вимог Кримінального процесуального законодавства при проведенні такої процесуальної дії.
		Згідно з ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Заява ОСОБА_15 про долучення копій документів (т. 2 а. 6) не є доказом обставин, що підлягають встановленню. Копія паспорту ОСОБА_15 без належного завірення (т. 2 а.5); копія заяви Президента ОООАСТУ ОСОБА_13 (т. 2 а. 7) не є доказами, так як вказані документи не є оригіналами.
		Постанова про визначення територіальної підслідності від 18 травня 2016 року (т. 2 а. 13-14), складена керівником Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_29 , якою визначено підслідність кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016162030000003 від 18.05.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 369 КК України за Приморським ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, не є джерелом доказів.
		Постанова про створення групи слідчих від 19 травня 2016 року (т. 2 а.15-16), складена т.в.о. начальника слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_30 , якою створено групу слідчих у кримінальному провадженні №42016162030000003 від 18.05.2016 року у складі: старшого слідчого ОСОБА_31 та старшого слідчого ОСОБА_32 , який є страшим групи, також не є джерелом доказів. 
		Протокол огляду місця події від 23 травня 2016 року (т.2 а. 17- 21), складений старшим слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_33 , засвідчує проведення слідчої (розшукової) дії у період часу з 14 год.37 хв. по 15 год. 22 хв. за участі понятих ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_9 у службовому кабінеті працівника Одеської обласної державної адміністрації№557, а саме начальника управління по справам дітей, сім`ї, молоді та спорту ОДА ОСОБА_15 , за його згоди, в ході якого виявлено грошові кошти номіналом 100 грн.  50 штук, та документи.
		В той же час, що стосується даного протоколу суд повинен звернути увагу на наступне.
		Так, згідно зі вимогами ст. 99 КПК України, протоколи та додатки до них можуть визнаватися доказами у разі дотримання вимог при їх оформленні. У даному протоколі вказано про повну фіксацію технічними засобами огляду кабінету на відеокамеру. При цьому, носій інформації  відеозапис огляду - до суду не наданий. 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 КПК України, у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.
		В протоколі огляду відсутнє посилання на проведення пакування вилучених речей і документів, кількість носіїв інформації, на яких зафіксовано проведення слідчої дії.
		Положеннями ст.105КПК України передбачено, що особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути, зокрема, спеціально виготовлені копії, зразки об`єктів, речей і документів; стенограма, аудіо -, відеозапис процесуальної дії; фото таблиці та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. При цьому додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		Як було вказано вище, усі докази суд досліджує безпосередньо. Проведена процесуальна дія, зафіксована у протоколі огляду місця події, складена слідчим і оформлена відповідно до його бачення обставин, незважаючи на відсутність заперечень осіб, які брали участь у такій дії, так як при проведенні огляду не було захисника чи іншої особи, яка володіла б достатніми знаннями в сфері юриспруденції, для надання іншої оцінки чи зауважень стосовно проведеної слідчої (розшукової) дії. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, відносяться у тому числі верховенство права та законність.
		Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		У ч. 5 ст. 9 КПК України зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. 
		Так,у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначено, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. 
		Крім цього, у рішеннях Європейського суду з прав людини, неодноразово вказано про те, що вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).
		Належність та допустимість доказів регламентовані ст.ст. 85, 86 КПК України, а саме: належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Частиною 2 ст. 86 КПК України передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.
		З урахуванням вище наведеного, суд приходить до переконання, що задля належної перевірки дотримання вимог Кримінального процесуального законодавства стороною обвинувачення при проведенні слідчої (розшукової) дії, надання технічного носія інформації, у разі здійснення фіксації, є обов`язковим. Фіксування кримінального провадження має принциповий характер і покликане забезпечити як результативність проведених процесуальних дій, так і перевірку забезпечення при цьому прав і законних інтересів громадян. Таким чином, суд вважає, що вказаний протокол огляду місця події не може бути визнаний допустимим доказом, так як до суду не надано доказів дотримання Кримінального процесуального законодавства під час проведення слідчої (розшукової) дії у виді огляду місця події. 
		Крім цього, Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішенні у справі «Балицький проти України», різновид доктрини «плодів отруєного дерева» - визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. 
		Таким чином, суд приходить до переконання, що оригінал листа Президента ОООАСТУ ОСОБА_13 (т.2 а.22), проект Наказу без номера та дати (т. 2 а. 23), копія незасвідченого Регламенту (т. 2 а. 24-26) є недопустимими доказами, так як вони були вилучені стороною обвинувачення під час проведення вище вказаного огляду місця події, а тому мають похідних характер.
		Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Обов`язковим елементом складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який інкримінується стороною обвинувачення ОСОБА_9 , є неправомірна вигода у грошовому еквіваленті, таким чином розмір такої неправомірної вигоди підлягає доказуванню відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
		Як випливає із вище аналізованого протоколу огляду місця події, сторона обвинувачення вважає, що грошові кошти, які були вилучені у службовому кабінеті ОСОБА_36 і є тією неправомірною вигодою. При цьому, ОСОБА_9 ставиться у провину заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_13 , де предметом злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на твердження сторони обвинувачення, виступають ці самі грошові кошти, які були передані ОСОБА_13 , а тому розмір матеріальної шкоди за ч. 1 ст. 190 КК України також підлягає доказуванню відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України
		Відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України ( в редакції станом на момент проведення досудового розслідування) - підставою для обов`язкового проведення експертизи, було визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням, чи встановлення розміру заподіяної шкоди суспільним інтересам у сфері суспільної чи професійної діяльності.
		Суд аналізуючи наведені доводи, приходить до висновку, що слідчий або прокурор зобов`язані були звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, завданих вказаним у обвинувальному акті кримінальним правопорушенням, тобто розмір завданої шкоди в кримінальному провадженні у встановленому законом порядку не визначений. Крім цього, у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що вказані грошові кошти взагалі є грошовими коштами та знаходяться у обігу.
		Крім цього, вилучені в ході огляду місця події грошові кошти із відповідними номерами та серіями купюр, зазначені у протоколі (т. 2 а.19) судом не можуть вважатися доказом, так як вони не були надані для безпосереднього дослідження у судовому засіданні. Також, із наданих до суду документів, не встановлено, де на даний час ці грошові кошти знаходяться. Сторона обвинувачення не вчинила жодних дій для надання до суду такого доказу, і не вказала на причини, які унеможливлюють надання речових доказів для дослідження, що позбавило суд можливості дослідити вказані грошові кошти безпосередньо, перевірити чи співпадають купюри, вказані в протоколі їх позначки з виявленими в ході огляду кабінету обвинуваченого, тощо.
		Відповідно до заяви ОСОБА_9 від 23.05.2016 року (т. 2 а. 28), він надав добровільний дозвіл на проведення працівникам поліції його робочого місця, яке розташоване на вул. Пр. Шевченка, 4 каб. 567
		Протокол огляду місця події від 23.05.2016 року (т.2 а. 29-34), складений старшим слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_33 , за результатом проведення слідчої (розшукової) дії у період часу з 15 год.28 хв. по 15 год. 45 хв. у службовому кабінеті працівника Одеської обласної державної адміністрації №567, а саме головного спеціаліста управління по справам дітей, сім`ї, молоді та спорту ОДА ОСОБА_9 , в ході якого виявлено його посадову інструкцію, також не може бути визнано допустимим доказом, так як до суду не надано доказів дотримання Кримінального процесуального законодавства під час проведення слідчої (розшукової) дії у виді огляду місця події, так як із вище зазначеної заяви ОСОБА_9 не можливо прийти до однозначного висновку про те, що він надає дозвіл на проведення саме огляду чи будь-якої іншої слідчої (розшукової) дії.
		Крім цього, протокол огляду від 23.05.2016 року (т. 2 а. 35-37) складений ст. слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_33 , за результатом проведення слідчої (розшукової) дії у період часу з 15 год. 55 хв. по 16 год. 12 хв. у службовому кабінеті працівника Одеської обласної державної адміністрації №567, а саме головного спеціаліста управління по справам дітей, сім`ї, молоді та спорту ОДА ОСОБА_9 , в ході якого виявлено і вилучено його мобільний телефон марки Леново.
		Наступний документ, наданий стороною обвинувачення  це протокол огляду предмета від 23.05.2016 року (т. 2 а. 38-40), складений старшим слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_33 мобільного телефона ОСОБА_9 із фотокопіями. У вказаному протоколі зазначено про те, що огляд службового кабінету №567 ООДА (службового кабінету ОСОБА_9 ) було проведено на підставі письмового дозволу начальника управління ООДА ОСОБА_15 . 
		Вказані два останні протоколи містять між собою суттєві суперечності. Так, у матеріалах наданих та безпосередньо досліджених у суді відсутній вище вказаний письмовий дозвіл ОСОБА_37 на проведення огляду 23.05.2016 року. Крім цього, у матеріалах кримінального провадження відсутній письмовий дозвіл ОСОБА_9 на проведення повторного огляду 23.05.2016 року в його службовому кабінеті. 
		Відповідно доч.2ст.237КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
		З урахуванням вище викладених положень закону, суд приходить до переконання, що у разі проведення огляду (місця події, приміщення, службового кабінету та ін.) слідчий повинен або отримати дозвіл володільця, тобто особи, яка безпосередньо користується приміщенням, або ухвалу про дозвіл на проведення огляду. У разі проведення огляду в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, то слідчий за погодженням з прокурором повинен звернутися із клопотання про легалізацію дозволу на проведення огляду. У даному випадку стороною обвинувачення порушено вказані вимоги Кримінального процесуального кодексу України, а тому такі протоколи визнаються судом недопустимими доказами. Більше того, відеофіксації проведених оглядів до суду також не надано, у зв`язку із чим судом також встановлені порушення, які уже були зазначені при дослідженні протоколу огляду місця події від 23.05.2016 року у службовому кабінеті ОСОБА_15 .
		Що стосується протоколу огляду мобільного телефона, зазначеного вище, то суд розцінює його як очевидно недопустимий доказ в зв`язку з відсутністю дозволу на втручання в приватне спілкування.
		Так, відповідно до ст. 14 КПК України під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.
		Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.
		До вказаного протоколу долучено «Скрін-шоти» вихідних і вхідних дзвінків ОСОБА_9 із зазначенням мобільних номерів та тривалості здійснених викликів. По суті, вказаний огляд мобільного телефону є втручанням у таємницю спілкування. У сторони обвинувачення не було дозволу на здійснення таких дій, що свідчить про істотне порушення прав і свобод під час кримінального провадження. 
		Лист начальника управління ОСОБА_15 від 23.05.2016 року №01-02-16/588 (т. 2 а. 41-42), адресований старшому слідчому СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_38 доказів винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не містить. Відповідно до вказаного листа, ОСОБА_15 зазначено, що на основі звернення Осередку асоціації спортивного танцю України в Одеській області щодо надання сприяння в проведенні чемпіонату України зі спортивних танців, було підготовлено Наказ на підставі регламенту проведення заходу №653/55 від 10.05.2016 року, відповідно до Положення про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року №2025.
		Копія розпорядження про призначення ОСОБА_15 на посаду начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації (т. 2 а. 44), та копія Розпорядження про затвердження положення про управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації (т. 2 а. 45-49) підтверджує, що ОСОБА_15 має 8 ранг державного службовця та серед іншого має повноваження вносити пропозиції щодо формування планів роботи облдержадміністрації, представляти інтереси управління в тому числі з підприємствами, установами та організаціями. 
		Відповідно до прим. 2 до ст. 364 КК України службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.
		Згідно з приміт. 2 до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище у ст ст 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у п. 1 прим. до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» (далі -Закону) належать до категорії «Б».
		На підтвердження належності посади ОСОБА_15 до категорії «Б» сторона обвинувачення надала довідку головного спеціаліста з питань персоналу управління ОСОБА_21 від 20.05.2016 року №4 (т. 2 а. 8) при дослідженні якої суд звертає увагу на наступне.
		Так, довідка - це документ, який містить опис та підтвердження юридичних та біографічних фактів і подій, пов`язаних з діяльністю окремих осіб, обставинами діяльності установ, організацій. Довідка повинна бути складена відповідно до вимог оформлення такого документу із наявністю необхідних реквізитів. До обов`язкових реквізитів належить, в тому числі, печатка установи, організації чи підприємства від імені якого її надають. В даному випадку, вказана довідка не засвідчена гербовою печаткою установи, а тому вона немає жодної юридичної сили, а суд немає права посилатися на неї як на доказ підтвердження обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні.
		Копія журналу реєстрації вхідних документів Управління у справах молоді та спорту (т.2 а.52-53) підтверджує, що Асоціація спортивного танцю України 20.05.2016 року надіслала лист щодо проведення чемпіонату зі спортивного танцю. Резолюція до виконання ОСОБА_9 надати сприяння у межах компетенції.
		Копія листа Президента ОООАСТУ (т. 2 а. 54), долучена до вказаного вище журналу є копією неналежної якості, і не зважаючи на наявність напису про засвідчення документа, прочитати вказаний лист і встановити із нього суттєві обставини у суду немає можливості.
		Завірена копія Наказу управління у справах сім`ї та молоді від 09.11.2015 №37-к «Про звільнення працівників управління» (т. 2 а. 57); завірена копія попередження про наступне вивільнення від 10.09.2015 (т. 2 а. 58); завірена заява ОСОБА_9 щодо переведення до відділу у справах фізичної культури та спорту (т. 2 а. 60-61); та завірена копія Наказу управління у справах сім`ї, молоді та спорту від 28.04.2016 №15-к «Про затвердження структури управління у справах сім`ї молоді та спорту» (т. 2 а. 63-64) не є належними доказами, так як не підпадають під критерії визначені в ст. 85 КПК України.
		Відповідно до дослідженої у судовому засіданні завіреної копії Наказу управління у справах сім`ї, молоді та спорту від 25.12.2015 №4-к «Про переведення працівників управління у справах сім`ї, молоді та спорту» (т. 2 а. 59) ОСОБА_9 обіймав посаду головного спеціаліста відділу у справах сім`ї та оздоровлення дітей управління у справах сім`ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації
		Відповідно до дослідженої у судовому засіданні завіреної копії Наказу начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту від 29.02.2016 №8-к «Про переведення ОСОБА_9 , ОСОБА_39 » (т. 2 а. 62); - ОСОБА_9 перебував на посаді головного спеціаліста відділу у справах фізичної культури та спорту управління у справах сім`ї, молоді та спорту ООДА. 
		Копія не завіреного клопотання про арешт майна від 23.05.2016 року (т. 2 а. 65-68) та копія ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 року (т. 2 а. 69-74), відповідь на Вимогу №36/150-СВ від 27.05.2016 р. директора ТОВ «Лайтек Сістемз» ОСОБА_20 , відповідно до ч. 4 ст.95КПК України, не є доказами вини чи невинуватості ОСОБА_9 .
		Відповідно до завіреної копії «Договора об оказании услуг» від 30.03.2016 року (т. 2 а. 77), укладеного між ф.о. ОСОБА_26 (виконавцем) та ТОВ «ЛАЙТЕК СІСТЕМЗ» (замовником), Замовник поручає, а Виконавець зобов`язується за винагороду, за дорученням і в інтересах Замовника здійснювати від свого імені, але за рахунок Замовника комплекс послуг, пов`язаних з організацією і проведенням різноманітних заходів, місця і дати проведення яких погоджуються із Замовником в кожному випадку окремо, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем належним способом послуги і оплатити їх вартість на умовах даного Договору. При цьому, у даному договорі вказано про умови оплати послуг, факт виконання послуг підтверджується актом виконаних робіт.
		Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань( т. 2 а. 78-86), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТЕК СІСТЕМЗ» здійснюють в тому числі електромонтажні роботи, оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення… 
		Так, протокол огляду місця події від 25.05.2016 року складений старшим слідчим Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_40 не може бути визнаний допустимим доказом з огляду на наступне.
		Огляд місця події, службового кабінету №567 яким володів ОСОБА_9 проведений на підставі письмового дозволу ОСОБА_15 . Однак, як вбачається із наданих стороною обвинувачення документів, ОСОБА_15 не є відповідальною особою за розподіл і призначення приміщень в ООДА, також він не має права розпорядження комп`ютерним обладнанням, яке перебуває у віданні працівників ООДА. Як уже було вказано судом раніше, огляд приміщення чи іншого володіння особи (кабінету працівника в тому числі) здійснюється або за наявності дозволу такого володільця або на підставі ухвали слідчого судді. В даному випадку, відсутні такі правові підстави, що свідчать про істотні порушенням вимог Кримінального процесуального закону. Більше того, слідчим знову ж таки, не надано результатів проведеної фото- чи відеофіксації слідчої дії, не зазначено про проведення пакування вилучених речей і документів, кількість носіїв інформації, на яких зафіксовано проведення слідчої дії. І оцінку таким порушенням суд також уже надавав вище.
		Крім того, відповідно до статті 94КПК суд, який розглядає обвинувачення по суті, зобов`язаний оцінити кожен доказ, серед іншого, й з погляду його допустимості. Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов`язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, зокрема, чи дотримана належна процедура та гарантії, надані учасникам процесу. Законодавець наділяє суд, широкими повноваженнями під час дослідження та оцінки доказів, визначаючи у частині 2 статті 94 КПК, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.
		Зважаючи на вище викладене і зазначені судом раніше висновки, докази, які отримані під час незаконно проведеної слідчої (розшукової) дії, зважаючи на їх похідний характер визнаються судом недопустимими доказами.
		Таким чином, висновок судово-технічної експертизи документів за матеріалами кримінального провадження №42016162030000003 від 08.07.2016 року та висновок експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів №2838/29 від 04.07.2016 року суд визнає недопустимими доказами, так як в ході експертизи були досліджені речі, предмети і грошові кошти вилучені відповідно до протоколів огляду місць події, які визнані судом недопустимими доказами. 
		Більше того, відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. 
		У матеріалах кримінального провадження переданих до суду, відсутні документи, що підтверджують законність знаходження у володінні слідчого тимчасово вилученого майна, а саме: ноутбука HP ProBook 4540s інвентаризаційний №10484146, блоку живлення до нього №СТ: WBGSV0BCX2Y3ZC та флеш накопичувача Transcend C306591817/ЭD33193.
		Так, постанова про визнання та долучення в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 30.05.2016 (т. 2 а. 93-98), постанова про призначення судово-технічної експертизи документів від 03.06.2016 року (т. 2 а. 111-116), постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 03.06.2016 року (т. 2 а. 117-118а) - не є доказами.
		Крім цього, важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення.
		Порядок засвідчення копій документів, визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55).
		Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.
		Копії документів, надані на прохання слідчого Президентом Осередку Асоціації Спортивного танцю України Одеської області ОСОБА_13 (т.2 а.99-108) не вважаються судом допустимими доказами, так як вони не засвідчені жодним чином. Суд бере до уваги, що стороною обвинувачення на підтвердження винуватості у даному кримінальному провадженні надано велику кількість документів, без належного засвідчення, і кожен такий документ, судом був оцінений з точки зору допустимості як доказу. 
		В той же час, суд враховує що, проведення Чемпіонату України зі спортивних танців серед команд у м. Одесі з 20 по 21 травня 2016 року було на підставі Регламенту проведення чемпіонату України зі спортивних танців, затвердженого Першим заступником Міністра молоді та спорту України ще 10.05.2016 року.
		Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 20.05.2016 року (т.2 а. 131-132) складений старшим слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_33 судом визнається недопустимим доказом, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов`язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. 
		Суд, при ухваленні вироку, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так,у постановіПершої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду по справі № 754/12820/15-к від 05 лютого 2019 року зазначено, що відповідно до частини другої статті 92КПК обов`язок доведення допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За змістом частин першої та третьої статті 22КПК кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій з використанням засобів, передбаченими цим Кодексом, а функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. 
		Суд зазначає, що постанова прокурора про дозвіл на проведення негласної слідчої дії є невіддільним складником контролю за законністю такої дії, а отже виконує роль, схожу з дозволом суду в інших випадках суттєвого втручання у права і свободи особи.
		Таким чином, саме прокурор у судовому засіданні повинен довести наявність відповідних процесуальних рішень про призначення проведення негласної слідчої (розшукової) дії, і таким чином підтвердити законність її проведення.
		Крім цього, до суду надано протокол №186нт про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 07.2016 року. 
		Відповідно до ст. 260 КПК України Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		Для оцінки доказів, отриманих в результаті НСРД, необхідно дослідити процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД. Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД повинні бути взяті до уваги, оскільки без з`ясування їх змісту неможливо прийняти рішення про допустимість доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року звернула увагу на те, що ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і тому вони повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки цих доказів.
		Висновки про те, що суд повинен оцінити докази, отримані у результаті НСРД у комплексі із правовою підставою для проведення НСРД, в тому числі з відповідною ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, сумнівів не викликають.
		В той же час, ні до суду ні стороні захисту під час досудового розслідування відповідні ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не надавалися. Крім цього, із реєстру матеріалів кримінального провадження не вбачається наявність таких ухвал слідчих суддів.
		Варто зазначити, за умови наявності активних дій зі сторони обвинувачення на отримання копій судових рішень сама відсутність таких ухвал не може бути підставою для визнання доказів не допустимими. В даному разі, сторона обвинувачення не надала жодних доказів на підтвердження звернення із відповідним клопотанням до апеляційного суду Одеської області про отримання копій рішень суддів, які надавали дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. 
		У рішенніпо справі«Нечипорук іЙонкало протиУкраїни» Європейськийсуд зправ людинизазначив,що докази,отримані вкримінальному провадженніз порушеннямвстановленого порядку,призводять дойого несправедливостів цілому,незалежно віддоказової силитаких доказіві відтого,чи малоїх використаннявирішальне значеннядля засудженняобвинуваченого судом. 
		Також, протокол за результатом проведеної негласної слідчої (розшукової) дії повинен також відповідати вимогам вказаним у ст. ст. 103-107, 252-256 КПК України. Однак, у протоколі не вказано дату його складення , а тільки 07.2016 року, що не дає право суду перевірити дотримання вимог строку складення протоколу. Не надані і відсутні рішення прокурора про припинення проведення негласних (слідчих) розшукових дій. Не дотримано вимог щодо оформлення протоколу і його та не надано їх.
		Відповідно дост.253КПК України, особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.
		Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
		Відомостей про повідомлення обвинуваченого про проведення щодо нього негласних слідчих (розшукових) дій до суду не надано. Крім цього, під час судового провадження захисник та обвинувачений зазначили, що сторона обвинувачення не повідомляла їх про проведення НСРД.
		Як зазначалось раніше, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЕСПЛ у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006р., констатовано порушення ст. 13 Конвенції з тієї підстави, що особа, до якої вживались заходи спостереження, не будучи вчасно повідомлена про проведення таких заходів, обмежена в праві оскаржити законність такого рішення.
		Крім цього, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, як умисне заволодіння чужим майном шляхом обману. 
		На підтвердження винності ОСОБА_9 у цьому обвинуваченні сторона обвинувачення надала заяву ОСОБА_13 про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а. 135-137) від 13.06.2016 року, із якої вбачається, що останній давно знайомий з ОСОБА_9 , який працював у ООДА, між ними були довірливі стосунки. ОСОБА_13 знав, що до обов`язків обвинуваченого входить організація діяльності пов`язаної з проведенням різноманітних конкурсів, змагань. З тих підстав, що Асоціація спортивного танцю України Одеської області практично не фінансується, ОСОБА_13 звернувся із листом на ім`я начальника управління про справам сім`ї. молоді та спорту ООДА ОСОБА_41 про надання сприяння у виділенні світлового екрану. ОСОБА_9 запропонував допомогу домовитися з ТОВ «ЛАЙТЕК СІСТЕМЗ» за меншу суму за надання світлового екрана у розмірі 6000 грн. 23 травня 2016 року грошові кошти у розмірі 6000 грн. ОСОБА_13 , передав ОСОБА_9 , а він у свою чергу повинен був передати квитанцію чи касовий ордер про внесення оплати за використання світлового оснащення і діодного екрана фірми «ЛАЙТЕК СІСТЕМЗ».
		Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №10 Відповідно до статті 190 КК ( 2341-14 ) шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. 
		Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. 
		Отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. 
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайство  є злочином з матеріальним складом, тобто для кваліфікації дії особи за цією статтею повинно бути встановлена матеріальна шкода.
		Як суд уже зазначав, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		В обвинувальному акті зазначено, що розмір матеріальної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_13 складає 6 000 грн. При цьому, ці ж грошові кошти у розмірі 5 000 грн. є предметом неправомірної вигоди. 
		Однак, суд не може прийти до висновку, що вказані у заяві про вчинене кримінальне правопорушення обставини відповідають фактичним обставинам, з огляду на наступне. 
		Як було вбачається із заяви про вчинене правопорушення, 23.05.2016 року ОСОБА_13 передав грошові кошти у розмірі 6000 грн. ОСОБА_9 . В обвинувальному акті вказано, що грошові кошти потерпілий передав в період часу з 13 до 14 години. 
		Як вбачається із реєстру матеріалів кримінального провадження №42016162030000003, 23 травня 2016 року у період часу з 14 год. 37 хв. по 15 год. 22 хв. був проведений огляд місця події. Оцінку такому протоколу суд надавав вище. Однак, під час вказаного огляду та подальшого затримання ОСОБА_9 було вилучено тільки 5000 гривень. Суд ставиться скептично до розміру грошових коштів, про які вказують сторона обвинувачення і потерпілий, так як він не підтверджується жодним чином. Варто зазначити, що у своїх поясненнях суду потерпілий ОСОБА_13 вказав про те, що екран їм був наданий, і у разі самостійної оренди такого екрану, вартість склала б приблизно 800 доларів США.
		При цьому, суд повинен звернути увагу, що на підставі заяви ОСОБА_13 розпочато досудове розслідування за №12016160500004542 від 22.06.2016 року. Постанови прокурора про об`єднання матеріалів вказаного кримінального провадження і з кримінальним провадженням №42016162030000003 до суду не надано. З урахуванням чого суд не може пересвідчитися у можливості використання як доказів шахрайства, матеріалів досліджених у рамках кримінального провадження №42016162030000003.
		Відповідно до ст. 217 КПК України у разінеобхідності водному провадженніможуть бутиоб`єднані матеріалидосудових розслідуваньщодо декількохосіб,підозрюваних увчиненні одногокримінального правопорушення,або щодооднієї особи,підозрюваної увчиненні кількохкримінальних правопорушень,а такожматеріали досудовихрозслідувань,по якихне встановленопідозрюваних,проте єдостатні підставивважати,що кримінальніправопорушення,щодо якихздійснюються цірозслідування,вчинені однієюособою (особами). Рішення про об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.
		Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена у ч. 3 ст. 62 Конституції України, а згідно з ч. 2 ст.64Конституції України - ця гарантія не може бути обмежена.
		На вказані обставини наголошено в п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011, який на підставі аналізу положення ч. 3 ст.62Конституції України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме, порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо. (п.3.2 Рішення конституційного Суду України №12-рп/2011).
		Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б з достовірністю і достатністю вказували на вчинення обвинуваченим злочинів передбачених ч. 3 ст. 369 та ч. 1 ст. 190 КК України сторона обвинувачення суду не надала.
		Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі "Козинець проти України", заява №75520/01, п.54, від 6 грудня 2007 року із внесеними змінами від 27 лютого 2008 року, рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п.150, від 21 квітня 2011 року, та рішення у справі "Яременко проти України", заява N 32092/02, п.57, від 12 червня 2008 року).
		У постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 01 квітня 2020 року зазначено, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, проте, жодні з наведених показань свідків та доказів, наданих суду стороною обвинувачення не містять відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
		Недоліки, допущені органом досудового слідства при його проведенні, є суттєвим порушенням вимог норм КПК України, їх виправлення за допомогою засобів, якими наділений суд, не видається можливим.
		Таким чином, оскільки, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому суд вважає, що судом всім учасникам провадження в даному випадку були створені належні умови щодо справедливого судового розгляду та доведення перед судом своїх правових позицій. Вказаний висновок суду цілком узгоджується зі ст.92ч.1КПК України та системним аналізом рішень ЄСПЛ.
		Відповідно до ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 
		1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 
		2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
		3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинувачення щодо вчинення обвинуваченими не підтверджено в результаті судового розгляду; крім цього, формулювання обвинувачення щодо вчинення обвинуваченими  не підтверджено в результаті судового розгляду, а обвинувачений підлягає виправданню у зв`язку із недоведеністю вини у пред`явленому обвинуваченні.
		Витрати за залучення експерта віднести на рахунок держави.
		У зв`язку із постановленням виправдувального вироку, відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  залишити без розгляду. 
		Зважаючи на те, що речові докази до суду не надавались, рішення щодо них не приймати.
		Заходи забезпечення кримінального провадження  скасувати у зв`язку із розглядом кримінального провадження по суті.
		Керуючись ст.ст. 349,367-368,370-371,373-376,395,532 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_9  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст.369 КК України та виправдати його за ч. 3 ст. 369 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		ОСОБА_9  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.190 КК України та виправдати його за ч. 1 ст. 190 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, віднести на рахунок держави.
		Цивільний позов ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  залишити без розгляду
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2016 року - скасувати.
		Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно вручити виправданому та прокуророві.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Головуючий суддя: 
		09.07.2020

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...