Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 287/575/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2020.
Дата набрання законної сили: 01.07.2020
Номер судового провадження: 61-29527ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                         
		Іменем України
		 
		01 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 287/575/16-ц
		провадження № 61-29527св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		Яремка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року у складі судді Волощука В. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов`язання її повернути.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, від 27 травня 2015 року 
		№ 6-2227/14-15-СГ затверджений проєкт землеустрою про відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824487200:04:000:0279, розташованої на території Олевського району Житомирської області, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради. У подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Черпак Г. А., зареєстрованого у реєстрі за № 2860, відчужила належну їй земельну ділянку ОСОБА_2 . 
		 
		Відповідно до пункту 3.5 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки, консервації рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством, тоді як у порушення зазначених вимог передача земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 була здійснена без розроблення агрохімічного паспорта земельної ділянки.
		 
		Крім того, надання у власність земельної ділянки у зоні незаконного видобування бурштину ставить під сумнів те, що вона буде використовуватися за цільовим призначенням. Відповідно до відомостей Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області від 13 квітня 2016 року № 769 на земельній ділянці, що перебуває у власності ОСОБА_2 , ведеться незаконний видобуток бурштину. 
		 
		Посилаючись на наведене, прокурор просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області 
		від 27 травня 2015 року № 6-2227/14-15-СГ про затвердження проєкту землеустрою про відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1824487200:04:000:0279, розташованої на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області; скасувати рішення реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_2 від 03 липня 2015 року № 22585169, проведену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області 
		Черпак Г. А., зареєстрованого у реєстрі за № 2860; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1824487200:04:000:0279, передавши її до земель запасу Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
		 
		Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 15 січня 
		2018 року у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перелік документів для затвердження проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» є вичерпним, а тому вимога про надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорично заборонена (статті 118, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)). Відповідно до положень Закону України «Про землеустрій» наявність агрохімічного паспорта не входить до переліку необхідних документів для виготовлення проєкту відведення земельної ділянки у власність, твердження прокурора про наявність покладів бурштину на земельній ділянці належній ОСОБА_2 грунтуються на припущеннях. 
		 
		Оскільки позов пред`явлено з підстав незаконного надання земельної ділянки у власність  ОСОБА_1 , а не з підстав її нецільового використання, встановлені на підставі акту обстеження земельної ділянки Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 03 березня 2016 року № 8/22, обставини використання спірної земельної ділянки не за її цільовим призначенням (зняття верхнього родючого шару грунту) не мають правового значення для вирішення зазначеного спору. У матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази на підтвердження нецільового використання земельної ділянки саме ОСОБА_2 . 
		 
		Прокурор не навів обгрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, ураховуючи недоведеність того, що спірна земельна ділянка перебуває у адміністративно-територіальних межах Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, та що на ній розташовані корисні копалини загальнодержавного значення - бурштин сирець.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишено без задоволення, рішення Олевського районного суду Житомирської області 
		від 15 січня 2018 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Житомирської області.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
		 
		У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргазаступника прокурора Житомирської області, у якій він просив скасувати рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року і постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин виключно положення статті 118 ЗК України та статті 50 Закону України «Про землеустрій», без взаємозв`язку зі статтями 1, 2 Закону України «Про особисте селянське господарство», статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статей 16, 37 Закону України «Про охорону земель», Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Порядком ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 
		2011 року № 536. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою, що при вирішенні питання про затвердження проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , Головне управління Держземагентства у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, як державним органом, не встановлено всіх істотних обставин передачі спірної земельної ділянки у власність та можливість її використання у сільськогосподарських цілях.
		 
		Суди не надали оцінку його доводам про те, що ОСОБА_1 не мала наміру обробляти земельну ділянку та займатися особистим селянським господарством, оскільки майже одразу після отримання земельної ділянки у власність, відчужила її користь ОСОБА_2 . Відсутність наміру обробляти земельні ділянки та займатися особистим селянським господарством підтверджується і тим, що всього на даному масиві Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області передано у власність громадянам 15 земельних ділянок, загальною площею понад 29 га, більшість з яких відчужено на користь інших осіб.
		 
		Суди не взяли до уваги, що при прийнятті оспорюваного наказу про відведення спірної земельної ділянки у власність  ОСОБА_1 , Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області проігноровано вимоги про обов`язкову наявність агрохімічного паспорта поля (земельної ділянки), чим порушено норми чинного законодавства України. Інформація про результати агрохімічної паспортизації земель, проведеної у 2011 році, Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області не запитувалася, що також унеможливлює нарахування ОСОБА_1 збитків за нецільове використання земельної ділянки (зняття верхнього родючого шару грунту), у зв`язку з відсутністю початкових показників родючості на спірній земельній ділянці. 
		 
		Незаконне видобування бурштину на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області порушує інтереси держави в частині раціонального використання та охорони земель, що у свою чергу загрожує розвитку території з урахуванням державних та суспільних інтересів, а також відсутність застосування, протягом тривалого часу, заходів цивільно-правового характеру щодо усунення порушень вимог земельного законодавства Олевською міською об`єднаною територіальною громадою Житомирської області (колишня Тепеницька сільська рада Олевського району Житомирської області), на території якої знаходиться спірна земельна ділянка, є відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», підставою для звернення прокуратури Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області, про що попередньо, до звернення до суду, повідомлено Тепеницьку сільську раду Олевського району Житомирської області.
		 
		У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від 
		Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому відповідач просив у задоволенні касаційної скарги заступника прокурора Житомирської області відмовити та залишити без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснює передачу земельних ділянок у власність на підставі затвердженого проекту землеустрою і не вправі вимагати документи, що не передбачені ЗК України та статтею 50 Закону України «Про землеустрій». Закон України «Про охорону земель» та Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є нормативно-правовими актами, які лише встановлюють необхідність існування як документа агрохімічного паспорта земельної ділянки, і не визначають особу, яка повинна його отримувати, як і не визначають обов'язку надання його особою, яка заінтересована в отриманні у власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності. Згідно з Указом Президента України 
		від 02 грудня 1995 року «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення», саме держава в особі Української державної служби моніторингу і якості продукції Міністерства сільського господарства і продовольства України (нині Державний науково-технологічний центр охорони родючості грунтів «Центрдержродючість») взяла на себе обов`язок провести агрохімічну паспортизацію земель.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 27 травня 2015 року № 6-227/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Олевського району за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради. Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1824487200:04:000:0279, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради. 
		 
		03 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області 
		Черпак Г. А., зареєстрований у реєстрі за № 2860, за умовами якого покупець набув у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1824487200:04:000:0279, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради. 
		 
		Рішенням приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Черпак Г. А. від 03 липня 2015 року № 22585169 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна заступника прокурора Житомирської області не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 33 ЗК України (зараз і надалі у редакції, чинній станом на 
		27 травня 2015 року) земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
		 
		Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		 
		Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (зараз і надалі у редакції, чинній станом на 27 травня 2015 року) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
		 
		Відповідно до частини сьомої статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій».
		 
		За змістом статті 37 Закону України «Про охорону земель» (зараз і надалі у редакції, чинній станом на 27 травня 2015 року) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості грунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. З метою здійснення контролю за динамікою родючості грунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами грунтів і рівні їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розміру плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості грунтів.Форма агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
		 
		Частинами четвертою та сьомою статті 54 Закону України «Про охорону земель» визначено, що ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Моніторинг грунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження грунтів; контроль змін якісного стану грунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження грунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами грунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.
		 
		Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення грунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.
		 
		Такимчином, агрохімічнийпаспорт земельноїділянки є результатом агрохімічноїпаспортизації всіхземель сільськогосподарського призначення, якапроводиться зметою державногоконтролю зазміною показниківродючості, забрудненнягрунтів токсичнимиречовинами і радіонуклідами, раціональноговикористання земельсільськогосподарського призначення. 
		 
		Установивши, що порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України та Законом України «Про землеустрій» не передбачає надання громадянином, зацікавленим у приватизації земельної ділянки, в обов`язковому порядку агрохімічного паспорту земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування наказу Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 27 травня 2015 року № 6-227/14-15-СГ, з огляду на те, що передача ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки проведена без агрохімічного паспорта земельної ділянки.
		 
		Покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, суперечить змісту положень статей 116, 118, 186, 186-1 ЗК України, Закону України «Про землеустрій» та свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті реалізації права на приватизацію земельної ділянки.
		 
		Аналогічного за змістом правового висновку Верховних Суд дійшов у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 287/578/16-ц, від 17 жовтня 
		2019 року у справах за № 287/588/16-ц, 287/580/16-ц, від 17 лютого 
		2020 року у справі № 287/583/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі 
		№ 287/584/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 287/581/16-ц.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (стаття 4 ЦПК України 2004 року, якій кореспондують положення частини першої статті 5 ЦПК України). 
		 
		Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, якій кореспондують положення статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
		 
		Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
		 
		Зважаючи на те, щозаступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2  з підстав порушення порядку передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки нецільовому використанню спірної земельної ділянки є необгрунтованими, та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		Верховний Суд зауважує, що використання переданої у власність земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою наслідки, передбачені статями 141, 143 ЗК України, що полягають у припиненні права користування земельною ділянкою, або ж примусовому припиненні прав на землю (в цьому випадку може йтися і про право власності) (пункт «ґ» частини першої статті 141, пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).
		 
		Прокурор не обгрунтовував позовні вимоги положеннями статей 141, 143 ЗК України, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об`єднаної територіальної громади Житомирської області.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки та яким була надана належна правова оцінка цими судами. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги заступника прокурора Житомирської області.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                          О. В. Ступак
		Судді:                                                                          І. Ю. Гулейков
		С. О. Погрібний
		Г. І. Усик
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...