Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/3407/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: 61-15070ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		08 липня 2020 року
		м. Київ
		справа № 501/3407/18
		провадження № 61-15070св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,
		третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Незалежна профспілка працівників морського торгововельного порту «Чорноморськ» (далі - незалежна профспілка), про визнання наказів незаконними та їх скасування.
		На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працює на посаді головного бухгалтера у ДП «МТП «Чорноморськ». Оспорюваними наказами відповідач запровадив зміни до істотних умов праці, штатного розпису, внаслідок чого зменшив розмір оплати праці позивача з грубими порушеннями встановленого порядку.
		Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора порту від 30 жовтня 2018 року № 552 «Про внесення змін до наказу № 447 від 04 вересня 2018 року «Про зміну істотних умов праці» щодо внесення змін до штатного розпису підприємства в частині зменшення головному бухгалтеру ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 місячного посадового окладу. Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки директора порту від 05 листопада 2018 року № 635-0 «З особового складу» в частині встановлення і зміни головному бухгалтеру ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 розміру оплати праці. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що мотиви запровадження відповідачем змін істотних умов праці позивачеві (оплати праці) не пов`язані зі змінами в організації виробництва і праці, а є одностороннім рішенням відповідача, спрямованим на економію фонду оплати праці та збільшення прибутку відповідача шляхом зменшення розмірів нарахувань і виплат заробітних плат працівникам, у тому числі і позивачеві. Незважаючи на те що суд роз`яснив учасникам процесу їх права та обов`язки, відповідач не надав доказів того, що запровадження змін оплати праці узгоджено з профспілками, які діють на підприємстві. Строк подання позову ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, і тому він підлягає поновленню.
		Постановою Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ДП «МТП «Чорноморськ» задоволено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував положення статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, дійшов помилково висновку, що підприємство зменшило розмір посадового окладу позивача без урахування норм законодавства; норму частини другої статті 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), згідно з якою форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами; 2) положення Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» щодорівня посадових окладів і тарифних ставок за основними професійно-кваліфікаційними групами робітників порту, коефіцієнта місячної тарифної ставки професіонала і фахівця (інженера), який становить 3,0 від мінімального розміру місячної тарифної ставки (окладу) працівника у розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з законодавством України. Апеляційний суд також зазначив, що вразі зміни в організації виробництва і праці відповідач як роботодавець мав право без згоди працівника змінити розмір та систему оплати праці, при цьому не порушуючи мінімально встановлені державою розміри та гарантії заробітної плати; позивач станом на дати видання оскаржуваних наказів не був членом жодної з профспілок, які легалізувались та діють підприємстві, повідомив порт про вступ до незалежної профспілки лише 01 січня 2019 року, а тому посилання суду першої інстанції на відсутність доказів погодження змін в оплаті праці позивача з профспілками, які діють на підприємстві, є необґрунтованим.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У серпні 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2019 року залишити в силі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у всупереч статті 97, частині третій статті 247 КЗпП України та статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дійшов помилкового висновку, що оскільки позивач не є членом профспілки, роботодавець має право без погодження з виборним органом профспілки вирішувати питання оплати праці: форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розміру надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат. Апеляційний суд, попри визнання стороною відповідача факту односторонньої зміни умов оплати праці позивача у бік погіршення, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог; не врахував належності способу захисту порушеного права шляхом оспорювання незаконних наказів відповідача; дійшов помилкового висновку, що до змін в організації виробництва і праці належить поліпшення економічних та соціальних показників підприємства, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників, збереження кадрового потенціалу.
		У вересні 2019 року надійшов відзив ДП «МТП «Чорноморськ» на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволенні, оскаржуване судове рішення - без змін. 
		У вересні 2019 року надійшов відзив незалежної профспілки на касаційну скаргу, в якому третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Суди встановили, що 14 травня 2013 року на підставі наказу начальника ДП «МТП «Чорноморськ» № 260/О-16 позивач був прийнятий на роботу на посаду заступника головного бухгалтера порту з відповідними умовами оплати праці із розміром посадового окладу 5 408 грн. (а. с. 12).
		14 червня 2013 року на підставі наказу начальника порту № 334-О, позивача переведено на посаду головного бухгалтера порту з оплатою відповідно до штатного розпису (а. с. 40).
		29 грудня 2017 року виконуючим обов`язки директора порту видано наказ № 772 «Про встановлення розмірів середньорічних годинних ставок працівникам підприємства у 2018 році», відповідно до якого працівникам підприємства перераховано розміри середньорічних годинних ставок у штатних розписах підрозділів порту за відповідною формулою з урахуванням річної норми тривалості робочого часу на 2018 рік (а. с. 13).
		Відповідно до штатного розпису підприємства, затвердженого наказом директора порту від 29 грудня 2017 року № 772, позивачу, посаду якого віднесено до категорії керівних, встановлено місячний оклад у розмірі 41 777 грн. (а. с. 21).
		30 березня 2018 року виконуючий обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» видав наказ № 167 «Про встановлення розмірів середньорічних годинних ставок працівникам підприємства», згідно з яким з 01 квітня 2018 року середньоденні тарифні ставки та доплати працівникам підприємства підлягають підвищенню на коефіцієнт 1,1 (а. с. 24-27).
		Відповідно до штатного розпису підприємства, затвердженого наказом директора порту від 30 березня 2018 року № 167, позивачу, посаду якого віднесено до керівних, залишено місячний оклад у розмірі 41 777грн (а. с .28).
		03 квітня 2018 року виконуючим обов`язки директора порту видано наказ № 172 «Про зміни в організації виробництва і праці», згідно з яким начальника служби управління персоналом зобов`язано у тижневий термін оформити затверджений проєкт організаційної структури ДП «МТП «Чорноморськ» та здійснити низку організаційно-технічних заходів для погодження зазначеного проєкту структури порту та в термін до 20 квітня 2018 року подати проєкт штатного розпису підприємства відповідно до нової організаційної структури порту. На виконання цього наказу за погодженням з Міністерством інфраструктури України було затверджено нову структуру та штатний розпис підприємства (а. с. 33-34).
		04 вересня 2018 року виконуючим обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» видано наказ № 447 «Про зміну істотних умов праці», відповідно до якого з метою підтримання спокійної, ділової атмосфери у колективі порту, а також оптимізації навантаження на фонд оплати праці, позивачу з 01 листопада 2018 року встановлено місячний оклад у розмірі 14 857грн. (а. с. 35-37). Із цим наказом позивача ознайомлено 01 листопада 2018 року. Позивач зазначив про незгоду зі змістом цього наказу.
		Згідно з наказом виконуючого обов`язки директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 30 жовтня 2018 року № 552, з урахуванням досягнення цілей, визначених преамбулою наказу від 04 вересня 2018 року № 447 «Про зміни істотних умов праці», внесено зміни до зазначеного наказу (а. с. 38).
		З цим наказом позивача ознайомлено 01 листопада 2018 року. Позивач зазначив про незгоду зі змістом наказу.
		01 листопада 2018 року позивачу вручено повідомлення про зміну істотних умов праці без зазначення дати такого повідомлення, в якому позивач вказав про свою незгоду (а. с. 39).
		05 листопада 2018 року згідно з наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 635-О позивачу з 01 листопада 2018 року зменшено розмір місячного окладу з 41 777грн до 14 857грн (а. с. 43-46, 62-63).
		Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		У статті 93 КЗпП України дано визначення заробітної плати: це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		Відповідно до статті 21 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
		Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		Відповідно до пункту 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
		Згідно зі статтею 29 Закону № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		Однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
		Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо. 
		Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття «зміни в організації виробництва і праці» та «зміна істотних умов праці». Про це, наприклад, зазначив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), вказавши, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15). 
		Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
		Як відомо з матеріалів справи, зміні істотних умов праці на ДП МТП «Чорноморськ» передували зміни в організації виробництва і праці, про що свідчить наказ від 03 квітня 2018 року № 172. Такі зміни були обґрунтовані необхідністю приведення функцій та задач структурних підрозділів у відповідність з фактично виконуваними завданнями, оптимізації виробничих зв`язків та взаємодії структурних підрозділів у досягненні стратегічних цілей підприємства, з метою уникнення дублюючих функцій.  
		Отже, такі дії роботодавця були обґрунтованими та документально оформленими. Роботодавець дотримав установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці. 
		У справі, що розглядається роботодавець належним чином повідомив позивача про зміну істотних умов праці, проте позивач був не згоден з наказом про зміну істотних умов праці від 04 вересня 2018 року № 447 та повідомленням про зміну істотних умов праці, про що зазначив власноруч. Проте всупереч цьому позивач і надалі продовжував працювати на цьому ж підприємстві, не був звільнений за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, а отже, презюмується, що може вважатися таким, що погодився працювати у змінених умовах.
		Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
		Відповідно до статті 97 КЗпП України та статті 15 Закону № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі якщо колективний договір в організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності  - з іншим уповноваженим на представництво органом. 
		Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації разом з роботодавцем вирішує питання оплати праці працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат.
		Встановлено, що на ДП «МТП «Чорноморськ» укладений колективний договір, його сторони вже дійшли згоди щодо його основних умов, у тому числі й з приводу оплати праці. Так, згідно з додатком 1 до Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» рівні посадових окладів і тарифних ставок за основними професійно-кваліфікаційними групами робітників порту, коефіцієнт місячної тарифної ставки професіонала і фахівця (інженера), становить 3,0 від мінімального розміру місячної тарифної ставки (окладу) працівника у розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з законодавством України.
		Запровадженням нового штатного розпису роботодавець не порушив мінімально встановлені державою та колективним договором розміри та гарантії заробітної плати, а тому діяв у межах існуючих домовленостей між ним та виборним органом профспілкової організації.
		Тому доводи заявника про те, що підприємство діяло в односторонньому порядку, є безпідставними.
		Встановивши такі фактичні обставини справи та надавши наявним у справі доказам належну оцінку, апеляційний суд ухвалив обґрунтоване рішення про відмову в позові, яке відповідає нормам матеріального права.
		Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення позивачем норм права, незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, а також до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. В. Яремко
		 
		                                                                                                                         А. С. Олійник
		 
		                                                                                                                        С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...