Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/7929/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: 61-16422ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                     
		Іменем України                                          
		 
		08 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 204/7929/17
		провадження № 61-16422 св 19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, 
		треті особи: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 
		ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді 
		Басової Н. В. від 13 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О. від 23 липня 2019 року,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В. М. 
		(далі - приватний нотаріус), треті особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Новокодацької районної 
		у м. Дніпрі ради, про визнання протиправним та скасування рішення 
		про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року у справі 
		№ 205/2007/13-ц встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 разом із ним у період з січня 2005 року по 26 жовтня 
		2007 року, за ним визнано право власності на 1/2 частину квартири 
		 
		АДРЕСА_1 . АТ КБ «ПриватБанк» було стороною у даній справі. 
		На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 
		(з відкриттям розділу) приватного нотаріуса від 16 грудня 2016 року 
		за банком зареєстровано право власності на вказану квартиру, яка була передана в іпотеку в забезпечення виконання споживчого кредитного договору, укладеного 31 травня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та                            ОСОБА_2 в іноземній валюті. 
		Позивач указував, що він не підписував договору іпотеки квартири 
		з АТ КБ «Приватбанк» і не надавав згоди на її відчуження на користь банку. Вважав, що такими діями його протиправно позбавлено права власності 
		на належну йому на праві власності частину спірної квартири. 
		Крім того, при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на квартиру за банком безпідставно не застосовано вимоги Закону України 
		«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуто нерухоме майно, передане громадянами України в забезпечення зобов`язань за споживчими кредитами в іноземній валюті.
		З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса 
		від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32967779, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 
		на квартиру  АДРЕСА_1 за АТ КБ «ПриваБанк», скасувавши запис про проведену державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2016 року, номер 18076898, 
		та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис.
		Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 18 грудня 2017 року вказану цивільну справу передано за підсудністю 
		до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
		Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17січня
		2018 року цивільну справу передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12лютого2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в указаній справі.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса 
		від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32967779, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1 за 
		АТ КБ «ПриватБанк», скасовано запис про проведену державну реєстрацію прав від 13 грудня 2016 року, номер 18076898, зобов`язано приватного нотаріуса внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації прав.
		Вирішено питання судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного рішення законодавством не було передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов`язаної із переходом таких прав на об`єкт нерухомості.
		Крім того, у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_3 ,       ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в силу положень статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 Сімейного кодексу України правочини щодо майнових прав малолітньої дитини потребують дозволу органу опіки та піклування.
		Суд першої інстанції, посилаючись на правові висновки, викладені 
		у постановах Верховного Суду України: від 28 травня 2015 року (справа 
		№6-57цс15), від 11 листопада 2015 року (справа №6-9цс15), від 15 квітня 
		2015 року (справа №6-46цс15), зазначив, що установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»  мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) 
		у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
		Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи 
		та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
		Апеляційний суд зазначив, що під час державної реєстрації прав власності на спірну квартиру за АТ КБ «ПриватБанк» не було надано доказів надсилання боржнику письмової вимоги про усунення порушення, що свідчить про відсутність доказів на підтвердження прав банку та, відповідно, про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та проведення відповідних реєстраційних дій.
		При цьому ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 
		від 25 травня 2018 року відповідача зобов`язано надати пакет документів, які б підтверджували правомірність вчинення ним нотаріальної дії, однак, ухвала не була виконана. Суд апеляційної інстанції також вказав, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом 
		в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та двох малолітніх дітей.
		Крім того, звіт про оцінку вартості предмету іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком, останнім державному реєстратору не надавався (частина третя статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 
		від 09 вересня 2019 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 204/7929/17 із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, зупинено дію рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року 
		та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2019 року 
		до закінчення касаційного провадження та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/18364/16-ц (провадження № 61-21 цс 20) за позовом        ОСОБА_5  до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О., ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи:      ОСОБА_6 ,       ОСОБА_7 , Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації, про скасування нотаріальної дії та визнання дії приватного нотаріуса протиправними, за касаційною скаргою 
		  ОСОБА_5  на рішення Оболонського районного суду м. Києва 
		від 07 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 17 січня 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року поновлено касаційне провадження у вищевказаній справі.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду № 644/3116/18 (провадження 
		14-45 цс 20) за позовом  ОСОБА_8 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової Алли Валентинівни про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року поновлено касаційне провадження у вищевказаній справі, так як відпали підстави для зупинення провадження у справі.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено, у чому саме відбулося порушення прав позивача під час реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком. Зазначає, що банком були надані відповідачу всі необхідні документи, необхідні для реєстрації спірної квартири, у тому числі й докази надсилання письмової вимоги про порушення умов кредитного договору.
		АТ КБ «ПриватБанк» було повідомлено позивача про порушення боржником умов кредитного договору та задоволення вимог шляхом набуття права власності на заставлене майно. Вказує, що неправомірність вчинення реєстраційних дій повинен довести позивач, який цього не зробив, а тому висновки судів ґрунтуються на припущеннях.
		Крім того, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів 
		в іноземній валюті», оскільки він застосовується до примусового звернення стягнення на предмет іпотеки. Також посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року у справі 
		№ 645/5280/16-ц, провадження № 61-155св17; від 28 лютого 2018 року 
		у справі № 727/10081/15-ц, провадження № 61-2394 св 18.
		 
		Відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надходив.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		31 травня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNU0G100001255, відповідно до умов якого, позичальник отримала кредит у розмірі 44 000,00 доларів США на купівлю житла та сплату страхових платежів у розмірі 9 900 доларів США, 
		із терміном повернення до 31 травня 2027 року.
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором договором 31 травня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» 
		та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 
		Сусловою Н. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 5460, відповідно до умов якого, в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 , яка належала іпотекодавцю на праві власності 
		на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2007 року.
		Кредит є споживчим і сторони цих обставин не заперечували. 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року № 205/2007/13-ц, встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у період із січня 2005 року 
		по 26 жовтня 2007 року, а також визнано за ОСОБА_1 право власності
		на 1/2 частину квартири 
		АДРЕСА_1 .
		АТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до державного реєстратора прав 
		на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру 
		АДРЕСА_1 , за наслідками розгляду якої 16 грудня 2016 року прийнято рішення № 32967779 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 
		на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності 
		від 13 грудня 2016 року за АТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 
		від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, 
		що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких 
		не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, 
		що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції 
		до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до статті 1 Закону України«Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк 
		та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
		Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи 
		на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір 
		про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Стаття 36 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, яка діяла на час 
		укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку»її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором 
		між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
		1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
		3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
		07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
		- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває 
		в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
		- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
		Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України 12 травня 
		1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
		Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
		Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). 
		Отже, Закон України «Проіпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження
		в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
		Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
		З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції,                з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про те, що спірна квартира, що знаходиться за адресою: 
		по АДРЕСА_2 , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнуто на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за 
		ПАТ КБ «ПриватБанк», враховуючи що кредит є споживчим і наданий в іноземній валюті.
		Отже, у державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби В. М. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк».
		Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України 
		«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого 
		як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах 
		Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року 
		у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.
		Тобто після ухвалення судового рішення Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року по справі №464/8589/15-ц, Велика Палата Верховного Суду підтвердила свою раніше прийняту правову позицію, тому застосуванню підлягає положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про обов`язковість для судів висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.  
		У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Наведені в касаційній скарзі доводи щодо безумовного права іподекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки виходячи зі змісту договору іпотеки незалежно від претензій іпотекодавця, оскільки рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене лише у випадку доведеності факту повного виконання своїх зобов`язань боржником за кредитним договором, спростовуються вищезазначеними вимогами закону.
		Таким чином, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 
		2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Б. І. Гулько   Р. А. Лідовець    Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...