Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/10164/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2020.
Дата набрання законної сили: 06.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України 
		06 липня 2020 року                                                                                         місто Київ
		Справа № 369/10164/19
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Лівінського С.В. (суддя-доповідач),
		Березовенко Р.В., 
		Суханової Є.М., 
		секретар судового засідання: Малашевський О.В.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Дубас Тетяни Володимирівни, від 25 листопада 2019 року у справі за заявою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,
		В С Т А Н О В И В:
		У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, до якої долучив заяву про забезпечення позову.
		Вказану заяву позивач обґрунтовував тим, що відповідач ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі може відчужити спірне майно на користь інших осіб. 
		Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482001:01:007:0693, цивільне призначення для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, площею 0,0236 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:007:0693, цивільне призначення для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, площею 0,0236 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_1 з вказаною ухвалою суду не погодилася та подала апеляційну скаргу. Просила скасувати вказану ухвалу та відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку. Вказала на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. 
		Позивач, в особі представника ОСОБА_3 подав свій відзив на апеляційну скаргу. Просив відмовити в задоволені апеляційної скарги. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		За приписами п. 2) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
		Зі справи вбачається та її матеріалами підтверджене, що з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482001:01:007:0693, цивільне призначення для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, площею 0,0236 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
		Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
		Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).
		Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
		При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
		Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
		Ці висновки щодо застосування наведених норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (провадження № 61-9850св19).
		Приймаючи судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову, районний суд наведений висновок не взяв до уваги того, що заявником факт існування ризику реалізації вказаного майна належним чином не обґрунтовано і доказів на підтвердження даної обставини не надано. 
		Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, не правильно встановив обставини справи й застосував норми процесуального права, дійшов не обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
		Тому, колегія суддів вважає, що районним судом судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та, відповідно до положень п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, являється підставою для його скасування і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову. 
		Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 376, ст. 381- 384 ЦПК України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.  
		Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2019 року скасувати. 
		Ухвалити по справі нове судове рішення.
		У задоволені заяви  ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. У випадках визначених ст. 389 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст постанови виготовлений 09 липня 2020 року. 
		 
		 
		Судді:                                                                                               С.В. Лівінський,        
		 
		 
		Р.В. Березовенко,
		 
		 
		                                                                                                          Є.М. Суханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...