Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/8404/20 1-кс/947/8562/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 13.07.2020. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2020.
Дата набрання законної сили: 06.07.2020
Номер судового провадження: 11-сс/813/1090/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160000000155

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/1090/20
		Номер справи місцевого суду: 947/8404/20 1-кс/947/8562/20 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.07.2020 року                                         м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_2 ,
		суддів             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря с/з         ОСОБА_5 ,
		прокурора                 ОСОБА_6 ,
		захисника                 ОСОБА_7 , 
		підозрюваного             ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2020 року про продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160000000155 від 08.03.2020 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.146; ч.1 ст.263; ч.2 ст.187; ч.3 ст.289 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Зміст оскарженого судового рішення.
		 
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 19 червня 2020 року було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 , підозрюваному у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146; ч.1 ст.263; ч.2 ст.187; ч.3 ст.289 КК України, був продовжений строк тримання під вартою до 17 серпня 2020 року.
		Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що підозра ОСОБА_8 є необґрунтованою та не підтверджується жодним доказом, а ризики, передбачені ст.177 КПК України є недоведеними.
		Захисник зазначила, що слідчим суддею не враховано стан здоров`я ОСОБА_8 , який потребує лікування у лікаря хірурга та травматолога, у зв`язку з чим не може перебувати під вартою, проживає тривалий з цивільною дружиною, позитивно характеризується за місцем проживання, в силу ст.89 КК України є несудимим.
		Захисник вважає, що лише тяжкість злочину не може бути підставою для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційний суд залишити оскаржену ухвалу без змін.
		 
		Мотиви апеляційного суду
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
		Згідно з вимогами ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя-доповідач апеляційного суду вважає за необхідне застосувати Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
		Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
		Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146; ч.1 ст.263; ч.2 ст.187; ч.3 ст.289 КК України є обґрунтованою.
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в тому, що згідно узгодженого та злочинного плану, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 07.03.2020 р. близько 17:10 годині рухаючись на транспортному засобі «BMW» BBIFA79 по вул. Маріїнська смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області за кермом якого перебувала невстановлена ході досудового слідства особа. Побачивши транспортний засіб потерпілого марки «Mazda 3» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 за кермом якого перебував сам потерпілий ОСОБА_11 здійснили небезпечний маневр та змусили останнього зупинити автомобіль. Після чого, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вийшли із автомобіля «BMW» BBI FA79, та в подальшому ОСОБА_10 тримаючи в руках вогнепальну зброю здійснив постріл вбік потерпілого. Далі, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок майна потерпілого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, проникли до зазначеного автомобіля марки «Mazda 3» перебуваючи в якому ОСОБА_10 наніс удар в область голови ОСОБА_11 , а ОСОБА_8 в свою чергу використовуючи невстановлений предмет за конструктивними особливостями схожий на вогнепальну зброю, як психологічний фактор можливого застосування відносно потерпілого насильства, небезпечного для життя та здоров`я останнього, із кишені куртки потерпілого дістав мобільний телефон марки «Самсунг А10» чорного кольору, який належить останньому, вартістю 5000 гривень, тим самим заволодівши майном ОСОБА_11 та яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.
		Далі, переслідуючи мету незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_8 силоміць перемістив потерпілого до заднього сидіння автомобіля, а ОСОБА_10 зайняв місце водія вказаного транспортного засобу та почав рух, вирушивши в бік с. Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області. Прибувши до кладовища с. Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської області, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 витягли потерпілого із авто та розпочали наносити останньому тілесні ушкодження, невстановленими предметами в область голови, тулуба та кінцівок. В ході завдання потерпілому фізичних страждань ОСОБА_8 здійснив постріл із вогнепальної зброї в результаті завдавши потерпілому тілесні ушкодження у виді рани нігтьової фаланги І пальця лівої стопи та відповідно до п.п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Після чого, продовжуючи реалізацію спільного умислу направленого на незаконне позбавлення волі потерпілого, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 силоміць посадили ОСОБА_11 до вищезазначеного автомобіля марки «Мазда 3» та, прибувши до вул. Фермерська, с. Молодіжне, Овідіопольського району, Одеської обл., обмежуючи можливість потерпілого вільно пересуватися, затягли того до багажного відділення автомобіля марки «BMW» BBI FA79, та вирушили у невідомому напрямку. В цей час до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 долучився ОСОБА_12 , який разом із іншими переліченими особами, прибув за невстановленої в ході слідства адресою. Де, діючи відповідно до свого узгодженого злочинного плану, дістали потерпілого із багажного відділення «BMW» BBI FA79, та розпочали наносити хаотичні удари в область голови, тулуба та ніг потерпілого невстановленими предметами, в результаті чого завдали потерпілому тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку та дві забійні рани голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та чотири садна правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В цей час ОСОБА_11 побоюючись за своє життя, скориставшись нагодою та часом поки ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 відвернули увагу від нього, здійснив змогу втечі. Однак, останні, не бажаючи припинити свої протиправні дії маючи при собі вогнепальну зброю, розпочали переслідування потерпілого та хаотичну стрілянину в бік потерпілого, проте, наздогнати його не вдалося.
		19 червня 2020 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 17 серпня 2020 року.
		Апеляційний суд вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146; ч.1 ст.263; ч.2 ст.187; ч.3 ст.289 КК України, підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами, зокрема:
		-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.03.2020 року;
		-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 08.03.2020 року;
		-протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 13.03.2020 року;
		-протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 12.04.2020 року;
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.03.2020 року;
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.04.2020 року;
		-протоколами додаткового огляду предмета від 16.04.2020 року, 24.03.2020 року, 16.04.2020 року;
		-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 28.04.2020 року; 
		-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 29.04.2020 року;
		-протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 19.05.2020 року;
		-протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 21.05.2020 року;
		-висновком експерта №642 від 08.04.2020 року;
		-висновком експерта №20-2482 від 29.05.2020 року;
		-протоколом обшуку від 22.04.2020 року; 
		-іншими матеріалами долученими до клопотання слідчого.
		Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.
		Враховуючи наведене, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
		Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності. 
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Крім того, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про існування ризику незаконного впливу підозрюваним на потерпілого у кримінальному провадженні.
		Апеляційний суд вважає, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого з метою змінити його первинні показання, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. 
		Даний ризик підтверджується тим, що потерпілий ОСОБА_11 , згідно протоколу додаткового допиту від 13.03.2020 року побоюється фізичної розправи відносно себе.
		Разом з тим, поведінка підозрюваного під час вчинення інкримінованих злочинів групою осіб, що супроводжувалося застосовуванням фізичної сили до потерпілого, свідчить про існування обґрунтованого ризику здійснення впливу на потерпілого з боку підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
		Апеляційний суд звертає увагу на обставини злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , а саме: скоєння нападу поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазначала нападу, спрямованого на заволодіння майном, та незаконного позбавлення волі людини, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань із застосуванням зброї, та незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, та вчинення вищезазначених злочинів за попередньою змовою групою осіб.
		Вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_8 , що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, вказують на актуальність існування ризику переховування підозрюваного від суду.
		Вищенаведене в сукупності з конкретними обставинами злочину та встановлені ризики дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що у свою чергу дає підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 .
		Щодо тверджень захисника про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, у зв`язку з чим до нього може бути застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, апеляційний суд вважає неспроможними з огляду на таке.
		У матеріалах провадження відсутні відомості про належність підозрюваному ОСОБА_8 на праві власності житла.
		Разом з тим, встановлення домашнього арешту у житлі третьої особи фактично є втручанням у право власності такої особи та передбачає певні обмеження права особи (володільця) на недоторканність житла. Зокрема, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю (частина 3, 5 статті 181 КПК).
		З цих підстав для встановлення судом домашнього арешту стосовно підозрюваного у житлі третьої особи суд має попередньо переконатись у наявності на це згоди власника житла та осіб, які проживають в ньому. Докази наявності такої згоди має надати суду зацікавлена сторона.
		До апеляційної скарги захисником доданий договір оренди ОСОБА_8 кімнати в квартирі третьої особи, проте не надано документів, що підтверджуються право власності особи на це житло, придатність для проживання та можливість проживання в ньому ОСОБА_8 , а також згоду власника та осіб, які в ньому проживають, на встановлення за місцем їх проживання домашнього арешту підозрюваного.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що підтверджується характеристикою особи підозрюваного ОСОБА_8 , який, знаходячись в працездатному віці, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, а тому існує ризик вчинення обвинуваченим іншого корисливого злочину.
		Апеляційний суд бере до уваги обставини, що відповідно до положень ст.178 КПК України слід враховувати при обранні запобіжного заходу, а саме те, що, ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення корисливих умисних злочинів, не має постійного місця проживання, оскільки проживає в орендованій кімнаті, не одружений, не має осіб, що перебувають на його утриманні, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.
		Щодо доводів захисника про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_8 , який потребує лікування у лікаря хірурга та травматолога, у зв`язку з чим не може перебувати під вартою, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки захисником не долучено жодних документів підтверджуючих те, що ОСОБА_8 на теперішній час потребує лікування та не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
		На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які слідчий посилається у своєму клопотанні.
		За таких підстав, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про відсутність підстав для продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, а слідчий суддя дослідив наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
		Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
		1) залишити ухвалу без змін;
		2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
		Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду  без змін.
		 
		 
		 
		Керуючись статтями 177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 19 червня 2020 року, якою ОСОБА_8 підозрюваному у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 17 серпня 2020 року, - залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:
		       
		ОСОБА_2     ОСОБА_4     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...