Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/5668/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2020. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/490/156/2018
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016150000000305

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва 
		__________________________________________________
		Справа № 490/5668/17 
		Провадження № 1-кп/490/156/2018 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"25" червня 2020 року
		 
		Центральний районний суд міста Миколаєва
		 
		У складі : головуючого    - судді ОСОБА_1 
		        при секретарі     ОСОБА_2 
		 
		за участі    прокурора                -     ОСОБА_3 
		           обвинувачених            -     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		           захисників             -     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 42016150000000305 за обвинуваченням:
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Добропілля Донецької області, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, є одруженим. має доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . раніше не вчиняв злочинів та не судився
		та
		ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Херсоні, є українцем, громадянином України, здобув вищу освіту, є одруженим, має сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України, -
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене та визнане недоведеним.
		 
		1. Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звинувачено у вчиненні злочину за таких обставин
		Відділом процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Миколаївської області здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження №42016151030000070 від 26.02.2016 за фактом зайняття гральним бізнесом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.203-2 КК України.
		В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження на підставі ухвал слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва проведено низку обшуків у м. Одеса, м. Миколаїв та м. Херсон, в ході яких вилучено майно, у тому числі комп`ютерна техніка та автотранспортні засоби.
		В подальшому, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, на вищевказане майно Заводським районним судом м. Миколаєва накладено арешт.
		В ході досудового розслідування кримінального провадження №42016151030000070 встановлено, що вилучена комп`ютерна техніка, яка використовувалась для зайняття незаконним гральним бізнесом та автотранспортні засоби належать, у тому числі, жителю Одеської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та жителю м. Херсон ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник спільний злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - одному з процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42016151030000070, з метою забезпечення повернення вилученого майна та уникнення кримінальної відповідальності.
		Реалізуючи виниклий спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_5 , 15.12.2016 прибули до одного з процесуальних керівників - заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Миколаївської області ОСОБА_13 та розповіли про деталі своєї злочинної діяльності, прибутки від неї і, достовірно знаючи про те, що останній є службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи спільно, запропонували останньому отримати від них неправомірну вигоду у розмірі 30.000 доларів США за те, що останній з використанням свого службового становища посприяє поверненню вилученого в ході обшуків майна, а саме: комп`ютерної техніки та автотранспортних засобів, не вживатиме з використанням свого службового становища дій по припиненню злочинної діяльності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та вживе інших заходів, спрямованих на непритягнення останніх до кримінальної відповідальності у подальшому.
		Розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за які законодавством передбачена кримінальна відповідальність, ОСОБА_13 відмовився від пропозиції отримати неправомірну вигоду у розмірі 30.000 доларів США, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запропонували поміркувати над їх пропозицією та зустрітись 19.12.2016.
		Так, 19.12.2016 ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 знову прибули до процесуального керівника - заступника начальника відділу процесуально керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Миколаївської області ОСОБА_13 та у службовому кабінеті №23 прокуратури Миколаївської області за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, знову розповіли про деякі деталі своєї злочинної діяльності, прибутки від неї і, достовірно знаючи про те, що останній є службовою особою, яка займає відповідальне становище, реалізуючи спільний злочинний умисел запропонували останньому отримати від них неправомірну вигоду у розмірі 30.000 доларів США за те, що ОСОБА_13 з використанням свого службового становища посприяє поверненню вилученого в ході обшуків майна, а саме комп`ютерної техніки та автотранспортних засобів, не вживатиме з використанням свого службового становища дій по припиненню злочинної діяльності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та вживе інших заходів, спрямованих на непритягнення останніх до кримінальної відповідальності у подальшому. При цьому ОСОБА_4 повідомив, що наразі ОСОБА_13 надається неправомірна вигода у розмірі 10.000 доларів США, а решта суми, 20.000 доларів США, буде надана пізніше.
		У той же день, після надання неправомірної вигоди у сумі 10.000 доларів США ОСОБА_13 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були викриті правоохоронними органами.
		 
		2. Вказані дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України - як надання службовій особі, як займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб
		 
		 
		 
		Позиції сторін по справі.
		 
		3. Прокурор вважав вину обвинувачених у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною, їх дії - кваліфікованими вірно, та просив призначити їм покарання в межах санкції частини 3 статті 369 Кримінального Кодексу України.
		 
		4. Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження заявив, що відносно нього правоохоронні органи вчинили провокацію злочину, та від подальших показів у справі відмовився, пославшись на статтю 63 Конституції України.
		Його захисник просив визнати його невинуватим у вчиненні злочину та за пред`явленим йому обвинуваченням - виправдати.
		 
		5. Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду кримінального провадження заявив, що відносно нього правоохоронні органи вчинили провокацію злочину, та від подальших показів у справі відмовився, пославшись на статтю 63 Конституції України.
		Його захисник просив визнати його невинуватим у вчиненні злочину та за пред`явленим йому обвинуваченням - виправдати.
		 
		 
		 
		Підстави виправдання обвинувачених.
		 
		Загальні застереження щодо досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
		 
		І......Обставини досудового розслідування цього кримінального провадження зводяться до такого.
		 
		6. Приводом для початку досудового розслідування став рапорт від 15грудня 2016року заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області радника юстиції ОСОБА_13 на ім`я заступника прокурора Миколаївської області старшого радника юстиції ОСОБА_14 .. 
		 
		7. У той же день - 15грудня 2016року - на рапорт була накладена резолюція такого змісту: "Шалабоде Д - до ЄРДР".
		Текст цієї резолюції свідчить, що у такий спосіб було прийняте рішення про початок досудового розслідування та визначений слідчий.
		 
		8. З залученого до матеріалів кримінального провадження витягу з ЄРДР вбачається, що 15грудня 2016року о16:26:37 слідчим ОСОБА_15 викладені в рапорті відомості про стверджуване вчинення кримінального правопорушення були внесені до вказаного реєстру.
		 
		9. В той же день - 15грудня 2016року - заступником прокурора Миколаївської області старшим радником юстиції ОСОБА_14 була винесена постанова про визначення підслідності.
		Цією постановою встановлювалось, що 
		Прокуратурою Миколаївської області 15.12.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016150000000305 за фактом надходження пропозиції працівнику прокуратури Миколаївської області про надання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням службового становища.
		Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ч. з ст.369 КК України.
		Відповідно до вимог ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
		З огляду на викладене, з метою забезпечення повного, об`єктивного досудового розслідування кримінального провадження, подальше його здійснення необхідно доручити слідчому відділу прокуратури області.
		Спираючись про такі обставини та посилаючись про вимоги статті 2, частини 5 статті 36, статей 110, 216, 218 Кримінального Процесуального Кодексу України заступник прокурора Миколаївської області постановив 
		Визначити підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України, у кримінальному провадженні № 42016150000000305 за слідчими слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області.
		 
		10. При цьому досудове розслідування цього кримінального провадження здійснювалось лише слідчими слідчого відділу прокуратури Миколаївської області; це кримінальне провадження ніколи до будь-якого іншого органу досудового розслідування не передавалось; з провадження будь-якого органу досудового розслідування також ніколи не передавалось.
		 
		11. Відповідно до наданого суду обвинувального акту, за версією органів досудового розслідування та публічного обвинувачення злочин був вчинений громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо ОСОБА_13 .
		При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 на той період обіймав посаду заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області. До того ж, згідно показів ОСОБА_13 , як свідка, у відносинах з обвинуваченими він діяв, як начальник вказаного відділу, адже на той період особа, яка обіймала посаду начальника відділу, була відсутньою.
		Що ж стосується ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то кожен з них є пересічним громадянином та жоден з них у період, що має відношення до обставин справи, не обіймав жодної посади ані в органах держави, ані - в органах місцевого самоврядування та не мав відношення до управління державною або комунальною власністю.
		 
		12. Відповідно до наданого суду обвинувального акту, за версією органів досудового розслідування та публічного обвинувачення предметом стверджуваного злочину є неправомірна вигода у загальному розмірі 30.000 доларів США, що на час стверджуваних подій становило 789.222 грн., тобто - перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину, в 493,26 рази.
		 
		 
		 
		ІІ......Оцінюючи ці обставини, суд виходе з такого.
		 
		13. Компетенція органів досудового розслідування щодо розслідування певних категорії злочинів є вичерпно визначеною у статті 216 Кримінального Процесуального Кодексу України, яка передбачає предметну підслідність органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділів детективів, підрозділів внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
		При цьому стаття 1 розділу ХІ Перехідних Положень Кримінального Процесуального Кодексу України передбачає, що повноваження щодо здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, що віднесені до підслідності органів державного бюро розслідувань мали здійснювати слідчі органів прокуратури.
		 
		14. Відповідно до частини 4 статті 216 Кримінального Процесуального Кодексу України /в редакції, що діяла станом на момент вчинення стверджуваного злочину/ до підслідності слідчих органів державного бюро розслідувань та (відповідно до Перехідних Положень) - слідчих органів прокуратури відноситься розслідування злочинів: 
		-вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п`ятою цієї статті; 
		-вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п`ятою цієї статті;
		-проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), крім злочинів, передбаченихстаттею 422Кримінального кодексу України.
		 
		15. Інші приписи статті 216 Кримінального Процесуального Кодексу України /в редакції, що діяла станом на момент вчинення стверджуваного злочину/, стосовно обставин цієї справи, регулювали компетенцію органів досудового розслідування щодо розслідування певних категорій злочинів таким чином:
		"1.Слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування".
		 
		" 5. Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбаченихстаттями 191,206-2,209,210,211,354(стосовно працівників юридичних осіб публічного права),364,366-1,368,368-2,369,369-2,410Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
		1)злочин вчинено:
		-Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;
		-державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";
		-депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;
		-суддею Конституційного Суду України, суддею суду загальної юрисдикції, народним засідателем або присяжним (під час виконання ними цих функцій), Головою, членами, дисциплінарними інспекторами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Головою, заступником Голови, секретарем секції Вищої ради юстиції, іншим членом Вищої ради юстиції;
		-прокурорами органів прокуратури, зазначеними упунктах 1-4,5-11частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру";
		-особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище;
		-військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
		-керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
		2)розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
		3)злочин, передбаченийстаттею 369,частиною першоюстатті 369-2Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної участині четвертійстатті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
		Прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.
		Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.
		У разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України злочинів, передбаченихстаттями 354,364-370Кримінального кодексу України, які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника), такі злочини розслідуються детективами зазначеного підрозділу.
		 
		16. Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про прокуратуру" /у редакції, що діяла на час вчинення стверджуваного злочину/ відділи регіональної прокуратури є її структурними підрозділами.
		 
		17. Відповідно до частини 5 статті 36 Кримінального Процесуального Кодексу України Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
		 
		 
		 
		ІІІ......Застосування цих законодавчих приписів до фактичних обставин розслідування цього кримінального провадження призводить до такого.
		 
		18. Відповідно до наведених вище приписів статті 216 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого раніше підозрювались, а наразі - обвинувачують ОСОБА_4 та ОСОБА_5 могло бути віднесено до підслідності:
		-або - детективів Національного антикорупційного бюро - у разі, якщо у відносинах з обвинуваченими/підозрюваними ОСОБА_13 діяв, як начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області (про що наразі містяться посилання лише в його показах);
		-або - слідчих органів Національної поліції - в усіх інших випадках
		але в будь-якому випадку не могло бути віднесене до підслідності ані - слідчих органів Державного бюро розслідувань, ані - слідчих органів прокуратури.
		 
		19. За такого відповідно до приписів частини 2 статті 218, частини 7 статті 214 Кримінального Процесуального Кодексу України керівник регіональної прокуратури або ж його заступник були зобов`язані передати наявні в них матеріали до компетентних слідчих органів.
		Проте, всупереч цим приписам 15 грудня 2016 року заступник прокурора Миколаївської області виніс постанову, якою визначив підслідність цього кримінального провадження за слідчими органами прокуратури.
		 
		20. Але в результаті винесення такої постанови порушення процесуального закону в частині визначення підслідності усунуте не було.
		Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у Постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 761/34909/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме статтею 216 Кримінального Процесуального Кодексу України. 
		 
		Для реалізації ж прокурором повноваження, передбаченого у частині 5 статті 36 цього Кодексу, законом передбачена обов`язкова передумова, яка полягає у тому, що досудове розслідування має здійснюватись відповідним органом, визначеним у ст. 216 цього Кодексу, та має бути додатково встановлений факт неефективності здійснюваного розслідування за його наслідками.
		В даному випадку ж кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розпочате за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України, в порушення наведених вище норм не передавалось з дотриманням правил підслідності слідчим органам Національної поліції або детективам Національного Антикорупційного бюро для здійснення досудового розслідування. 
		Тому передбачених частиною 5 статті 36 Кримінального Процесуального Кодексу підстав доручати здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу, ніж той, що прямо визначений у ст. 216 цього Кодексу, у прокурора не було.
		 
		Відповідно до правової позиції, сформульованій у вказаній вище Постанові, за таких обставин суд має констатувати, що в цьому випадку органи прокуратури діяли поза межами наданих їм процесуальним законом повноважень.
		 
		 
		 
		ІV......Вирішуючи питання про наслідки цього, суд виходе з наступного.
		 
		21. Згідно з вимогами статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.
		Відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно приписів статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених Кримінальним Процесуальним Кодексом України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		З огляду на таке Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у Постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 761/34909/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої здійснення досудового розслідування не уповноваженими на те органами є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
		 
		 
		 
		V......Приймаючи рішення щодо допустимості доказів, отриманих внаслідок проведення досудового розслідування не уповноваженим на те органом, в цьому конкретному випадку. суд враховує й таке.
		 
		22. В цьому випадку стверджуваний злочин був вчинений відносно заступника начальника структурного підрозділу прокуратури Миколаївської області.
		При цьому досудове розслідування у справі здійснювалось прокуратурою Миколаївської області, тобто - органом, у якому працює фігурант по справі та до колективу якої він входе.
		 
		23. Відповідно до статті 26 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури та затвердженого Наказом Генерального Прокурора України № 123 від 28 листопада 2012 року, що діяв на час подій, які є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, 
		Взаємини між працівниками прокуратури в їх колективах повинні ґрунтуватися на засадах товариського партнерства, взаємоповаги і взаємодопомоги.
		У стосунках між собою працівники прокуратури повинні уникати проявів недоброзичливого ставлення один до одного, спрямовуючи свої зусилля на виконання покладених на прокуратуру завдань.
		Отже, в цьому випадку усі без винятку особи, причетні до досудового розслідування цього кримінального провадження (як слідчі, які безпосередньо здійснювали досудове розслідування, так й керівники відповідних відділів та прокурори, які здійснювали процесуальне керівництво у справі), були зобов`язані виявляти до одного з фігурантів справи товариське партнерство та допомогу та спрямовувати свої зусилля на виконання завдань щодо підвищення довіри до органів прокуратури. 
		 
		24. Такий обов`язок становить "приватний інтерес" в сенсі абзацу 12 /станом на грудень 2016 року - 11/ частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції".
		При цьому стосовно обставин цього кримінального провадження особи, причетні до досудового розслідування цього кримінального провадження (як слідчі, які безпосередньо здійснювали досудове розслідування, так й керівники відповідних відділів та прокурори, які здійснювали процесуальне керівництво у справі) мали, маючи такий приватний інтерес, здійснювати свої функції щодо встановлення обставин справи, зокрема - встановлювати дії ОСОБА_13 , їх значення, його роль у подіях, що підлягали дослідженню, надавати належну правову оцінку його діям.
		Отже, в цьому випадку в зв`язку з розслідуванням цього кримінального провадження виникла ситуація, яка є передбаченою абзацом 13 /станом на грудень 2016 року - 12/ частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", а саме - реальний конфлікт інтересів.
		 
		25. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" за такого слідчі прокуратури Миколаївської області були зобов`язаними не вчиняти жодних дій щодо досудового розслідування цього кримінального провадження; відповідно до пункту 3 частини 1 статті 77 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин вони, так само, як й прокурори Миколаївської обласної прокуратури, підлягали відводу.
		 
		Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку порушення підслідності кримінального провадження було не тільки формальним, але - мало наслідком здійснення досудового розслідування в умовах реального конфлікту інтересів особами, які були зацікавлені в його результатах.
		 
		 
		Отже,усі докази,отримані підчас досудовогорозслідування цьогокримінального провадження,як отриманіне уповноважениморганом,-є недопустимими.
		 
		 
		 
		Додаткові застереження щодо відомостей, отриманих внаслідок проведення негласної слідчої дії - аудіо- відеоконтролю особи відносно ОСОБА_13 .
		 
		VІ……Оцінюючи ці відомості із точки зору їх допустимості, суд виходе з такого.
		 
		26. В межах цього кримінального провадження відповідно до ухвали слідчого судді Апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_16 від 19 грудня 2016 року № 4557т відносно ОСОБА_13 проводилась негласна слідча дія - аудіо- відеоконтроль.
		При цьому з показів ОСОБА_13 під час судового розгляду, як свідка, вбачається, що на момент проведення цієї слідчої дії він був освічений про факт та методи її проведення та свідомо брав участь у ній з метою документування злочинної діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		 
		 
		 
		27. Оцінюючи ці обставини, суд виходе з такого.
		 
		27.1. Відповідно до частини 1 статті 246 Кримінального Процесуального Кодексу України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню,за виняткомвипадків,передбачених цимКодексом. 
		 
		З цим узгоджуються й приписи статті 260 цього Кодексу, відповідно до яких аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без їївідома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		 
		 
		 
		27.2. Відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав людини докази, одержані за допомогою застосування спеціальних методів розслідування, можуть вважатися допустимими за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого тапередбачуваного порядку санкціонування, здійснення відповідних оперативно-слідчих заходів та контролю за ними /див., окрім іншого, рішення Суду від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» (скарга № 74420/01); від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини»; від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії» (скарга№ 59696/00) та інші/.
		 
		27.3. Відповідно до частини 1 статті 84 Кримінального Процесуального Кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до частини 2 статті 93 цього Кодексу сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		 
		27.4. Відповідно ж до частини 1 статті 86 цього ж Кодексу доказ є допустимим лише у разі, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		 
		 
		 
		28. В цьому випадку ж, всупереч наведених вище приписів статей 246, 260 Кримінального Процесуального Кодексу України та сталої практики Європейського Суду з прав Людини під виглядом аудіо- відеоконтролю особи була проведена слідча дія, яка не передбачена діючим законодавством, а саме - втручання в приватне спілкування шляхом контролю розмов або інших звуків, рухів та дій особи, пов`язаних з її діяльністю або за місцем її перебування з відома та за згодою такої особи.
		Отримання доказів стороною обвинувачення внаслідок проведення такої слідчої дії діючим кримінальним процесуальним законом не передбачене взагалі.
		Отже, відомості, отримані внаслідок проведення такої дії, як отримані всупереч встановленого законом порядку та у спосіб, що не є передбаченим діючим законодавством, є недопустимими доказами.
		 
		 
		 
		29. Суд також відзначає, що в межах цього кримінального провадження результати негласної слідчої дії відносно ОСОБА_13 фактично були використані з метою втручання в приватне спілкування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Та й з показів свідка ОСОБА_13 та інших матеріалів кримінального провадження вбачається, що саме втручання у приватне спілкування обвинувачених з самого початку було метою негласної слідчої дії. 
		 
		30. Проте, відповідно до статті 258 Кримінального Процесуального Кодексу ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді, а прокурор або слідчий за погодженням з прокурором зобов`язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченомустаттями 246,248,249цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.
		 
		31. Та з огляду на таке, маючи на меті втрутитись в приватне спілкування обвинувачених /на той час - підозрюваних/, прокурор або ж слідчий за погодженням з прокурором були зобов`язані отримати дозвіл на втручання саме в їх приватне спілкування.
		Протилежна думка ж суперечить наведені вище практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується при розгляді справ як джерело права, адже призводить до утвердження інакшого, ніж прямо передбаченого у статті 258 Кримінального Процесуального Кодексу України порядку втручання у приватне спілкування особи що матиме наслідком свавільне розширення такого порядку, та робить його непередбачуваним. Але таке є неприпустимим.
		В той же час, дозвіл слідчого судді на втручання у приватне спілкування ОСОБА_4 або ОСОБА_5 отриманий не був.
		Отже відомості щодо обставин приватного спілкування обвинувачених відповідно до прямих приписів пункту 1 частини 2 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України є недопустимими доказами.
		 
		 
		 
		 
		 
		Додаткові застереження щодо документів - відеофайлів, які містяться на оптичних дисках та картках пам`яті та висновку № 17-2178, 5680, 5681, 5682/07, 29 судової криміналістичної експертизи відео - звукозапису.
		 
		VІІ……Оцінюючи ці доказ із точки зору їх допустимості, суд виходе з такого.
		 
		32. На вказаних відеофайлах зафіксований відео - та аудіообраз очної розмови між трьома дикторами - ОСОБА_13 та ОСОБА_4 й ОСОБА_5 ..
		Згаданий висновок експертів же вказує про те, що під час запису, обробки та зберігання цього образу у відеофайли дії щодо його спотворення не вчинялись.
		Разом із цим, матеріали справи свідчать, що цей образ фіксувався в процесі - контролю розмов або інших звуків, рухів та дій ОСОБА_13 , пов`язаних з його діяльністю або за місцем його перебування з його відома та за його згодою.
		 
		 
		 
		33. Оцінюючи ці обставини, суд виходе з такого.
		Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, фактичні данні під час кримінального провадження мають бути отриманими компетентними посадовими особами у передбаченому законом порядку внаслідок вчинення дій, які передбачені діючим законодавством, та з відповідними гарантіями дотриманням прав та свобод громадян.
		При цьому Конституційний Суд України зауважив, що:
		"фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті … діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото -, кіно -, відео -, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні. 
		При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому частиною другою статті 66 Кодексу, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
		Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 Кодексу речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом"
		З огляду на таке Конституційний Суд України вирішив, що
		"положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних … шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності" 
		 
		 
		 
		34. З огляду на це суд відзначає, що в цьому випадку образ очної розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 й ОСОБА_5 був одержаний шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо його отримання та фіксації із застосуванням заходів, передбачених для негласних слідчих (розшукових) дій та без їх відома, але - внаслідок дії, яка не передбачена діючим законодавством.
		Отже, отриманий у такий спосіб образ очної розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 й ОСОБА_5 є недопустимим доказом.
		 
		35. В зв`язку із цим недопустимими доказами є й похідні безпосередньо від нього докази, а саме - висновки експертів про результати дослідження цього образу.
		 
		 
		 
		Підсумкова оцінка зібраних у справі доказів із точки зору їх допустимості.
		 
		VIIІ……На підтвердження винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням надані такі докази:
		-рапорт ОСОБА_13 від 15 грудня 2016 року;
		-витяги з матеріалів кримінального провадження № 42016151030000070 від 26 лютого 2016 року;
		-протокол огляду матеріалів вказаного кримінального провадження;
		-результати аудіо- відеоконтролю ОСОБА_13 ;
		-протокол огляду місця події - службового кабінету, у якому був вчинений стверджуваний злочин;
		-речові докази - грошові кошти в сумі 10.000 доларів США;
		-висновок експерта № 3 від 16 січня 2017 року;
		-висновок № 17-2178, 5680, 5681, 5682/07, 29 судової криміналістичної експертизи відео - звукозапису;
		Також безпосередньо під час судового засідання були отримані покази ОСОБА_13 , як свідка.
		 
		36. Стосовно:
		-результатів аудіо- відеоконтролю ОСОБА_13 ;
		-висновку № 17-2178, 5680, 5681, 5682/07, 29 судової криміналістичної експертизи відео - звукозапису;
		-протоколу огляду матеріалів кримінального провадження № 42016151030000070 від 26 лютого 2016 року
		суд зазначає, що, як доведено вище, ці докази є недопустимими.
		Отже, ці докази не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.
		 
		37. Стосовно протоколу огляду місця події - службового кабінету, у якому був вчинений стверджуваний злочин - суд відзначає, що з позначок у цьому протоколі вбачається, що слідча дія, за наслідками якої був складений вказаний протокол, здійснювалась 19 грудня 2016 року в період часу з 15:03 до 17:24 працівниками прокуратури Миколаївської області в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42016150000000305 від 15 грудня 2016 року.
		Отже, ця слідча дія, як доведено вище, була вчинена не уповноваженими особами, в зв`язку із чим її результати - як відомості, викладені в протоколі, так й отримані під час проведення слідчої дії речові докази та документи - є недопустимим доказами, в зв`язку із чим не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.
		 
		38. Стосовно речових доказів - грошових коштів у сумі 10.000 доларів США - суд відзначає, що вони були вилучені внаслідок проведення згаданого вище огляду місця події, отже, як отримані всупереч встановленого законом порядку, є недопустимими доказами.
		 
		39. Стосовно висновку експерта № 3 від 16 січня 2017 року суд відзначає, що його підставою стала постанова старшого слідчого СВ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області ОСОБА_15 в межах кримінального провадження № 42016150000000305 від 15 грудня 2016 року, а предметом її дослідження - 10.000 доларів США, тобто - речі, вилучені всупереч встановленого законом порядку.
		За такого цей висновок експерта, як отриманий на підставі звернення не уповноваженої особи та такий, що містить результати дослідження недопустимих доказів, в свою чергу є недопустимим доказом.
		 
		40. Щодо витягу з матеріалів кримінального провадження № 42016151030000070 від 26 лютого 2016 року суд відзначає, що він був отриманий внаслідок слідчої дії, що була проведена не уповноваженою посадовою особою - слідчим прокуратури Миколаївської області.
		Таке тягне недопустимість цього доказу, отже - цей доказ також не може бути покладеним у підґрунтя судового рішення.
		 
		41. Вирішуючи питання про можливість допустити покази ОСОБА_13 , як свідка, як доказ у кримінальному провадженні, суд відзначає таке.
		Судове провадження є однією зі стадій кримінального провадження, яка відбувається після закінчення досудового розслідування. Для постановлення судом законного, обґрунтованого і справедливого процесуального рішення судовому розгляду має передувати вирішення питання про початок досудового розслідування; здійснення швидкого, повного і неупередженого досудового розслідування, під час якого починає формуватися основний обсяг доказів, який буде досліджуватися в судовому засіданні, здійснення письмового повідомлення особі про підозру, що означає початок стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності; вирішення прокурором на основі цього розслідування, в якій формі закінчити досудове розслідування.
		З огляду на таке, суд відзначає, що під час досудового розслідування покази ОСОБА_13 , як свідка, були сформовані лише початково та ці покази отримали доказове значення лише під час судового розгляду внаслідок їх надання безпосередньо перед судом після попередження про кримінальну відповідальність за надання заздалегідь неправдивих свідчень та необґрунтовану відмову свідчити, а також - після складання присяги. 
		За такого встановлені вище вади досудового розслідування хоча й відобразились певною мірою на показах вказаної особи, але не вплинули на них такою мірою, що це робить їх, навіть незважаючи на їх остаточне формування у суді, недопустимими доказами.
		За такого суд вважає,що покази ОСОБА_13 у судіє допустимимдоказом,через що-можуть бутипокладеними упідґрунтя судовогорішення. 
		 
		42. Вирішуючи питання про можливість допустити рапорт ОСОБА_13 , як доказ у кримінальному провадженні, суд відзначає, що цей документ був складений до початкудосудового розслідування та став приводом для його початку.
		Встановлені ж вище вади досудового розслідування виникли після того, як цей документ був складений та направлений адресату.
		Відомості про порушення порядку складання цього документу, його реєстрації та розгляду матеріали справи не містять.
		За такого суд вважає, що цей документ слід допустити, як доказ у цьому кримінальному провадженні.
		 
		 
		 
		Встановлення обставин справи.
		 
		ІХ……Отримані судом належні та допустимі докази зводяться до такого.
		 
		43. У своєму рапорті від 15 грудня 2016 року на ім`я заступника прокурора Миколаївської області старшого радника юстиції ОСОБА_14 ОСОБА_13 зазначав так
		Доповідаю Вам про те, що відділом процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016151030000070 від 26.02.2016 за фактом зайняття гральним бізнесом за ч. 1 ст. 203-2 КК України.
		Мною у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється процесуальне керівництво у складі групи прокурорів.
		15.12.2016 близько 12 години до мене звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із пропозицією надання неправомірної вигоди за не притягнення їх до кримінальної відповідальності у вищезазначеному кримінальному провадженні та за зняття арештів з майна, які накладено у ході проведення досудового розслідування.
		 
		 
		 
		44. Будучи допитаним під час судового розгляду кримінального провадження, як свідок, ОСОБА_13 зазначав, зокрема, таке.
		 
		44.1. Цим рапортом він повідомив одного з керівників прокуратури Миколаївської області - заступника прокурора Миколаївської області ОСОБА_14 - про вчинений щодо нього / ОСОБА_13 / або за його участі злочин; подаючи його, очікував від керівництва прийняття рішення про внесення викладених у рапорті відомостей до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань та початку досудового розслідування із приводу факту, викладеного у рапорті.
		Точно обставин подання цього рапорту він не пам`ятає, але, виходячи з практики подання та розгляду рапортів, що склалась в прокуратурі Миколаївської області, ймовірніше за все він приніс рапорт особисто ОСОБА_14 .
		 
		44.2. Свідок також пояснив, що відповідно до своїх функціональних обов`язків, як заступник начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області, він підпорядковується начальнику цього відділу, далі - начальнику управління, у складі якого функціонує цей відділ, далі - заступнику прокурора області, який "куріруєт" роботу управління (на той момент таким був ОСОБА_17 ), далі - прокурору Миколаївської області та далі - посадовим особам Генеральної Прокуратури України /наразі - Офісу Генерального Прокурора України/.
		Також свідок пояснював, що, як член групи прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016151030000070 від 26.02.2016 року, перебував під керуванням старшого групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_18 .
		При цьому, не зважаючи на наполегливі запитання захисту про причину, які спонукали його звернутись із рапортом саме до заступника прокурора Миколаївської області ОСОБА_14 свідок пояснив лише, що таких причин він на момент допиту (на 11 квітня 2018 року) не пам`ятає, так само, як й того, чи виконував ОСОБА_14 на той момент повноваження прокурора області в порядку взаємозамінності, проте з певністю може стверджувати, що у службовому підпорядкуванні в ОСОБА_14 він на той момент вже не перебував, з ним був лише знайомим, в нього з ОСОБА_14 відбувалось спілкування (із приводу чого - він не пам`ятає), та вони не товаришують, "не сплять", кожного дня не бачаться, тобто - підтримують суто службові взаємини.
		 
		44.3. Щодо обставин, які стали підставою для написання рапорту, ОСОБА_13 загалом засвідчив, що в середині грудня 2016 року на його мобільний телефон зателефонував чоловік, який представився, як " ОСОБА_19 ", та зазначив, що хоче /далі - мовою оригіналу/ "побеседовать" (пізніше у показах - /мовою оригіналу/: " ОСОБА_20 встрече").
		На таке він / ОСОБА_13 / запропонував " ОСОБА_19 " /далі - мовою оригіналу/: "Сделать это по месту моей [ ОСОБА_13 ] роботы, то есть - на АДРЕСА_3 ".
		Далі, в узгоджений час " ОСОБА_19 " /як з`ясувалось пізніше - ОСОБА_4 / разом із ОСОБА_5 прийшли до приміщення прокуратури Миколаївської області. Там їх зустрів ОСОБА_13 , який провів їх до свого службового кабінету.
		Там ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що прокуратурою Миколаївської області здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, яке стосується грального бізнесу, у цій сфері вони можуть співпрацювати, а на теперішній час /далі - мовою оригіналу/: "Если есть такая возможность .. развалить дело".
		Він /свідок/ уточнив, що вони мають на увазі, та вони пояснили, що /далі - мовою оригіналу/: "Необходимо помочь им снять арест с данных транспортных средств, с имущества, потому что им необходимо продолжать осуществлять деятельность, и за это, как [свідок] понял, они предложили [йому] неправомерное вознаграждение".
		Свідок також зазначив, що під час /далі - мовою оригіналу/: "беседы" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомили йому про роль тих осіб, яким вже було повідомлено про підозру, також повідомили про свою роль в організації незаконного грального бізнесу на території міст Миколаєва, Херсона та Одеси.
		 
		44.4. Стосовно обставин, що стосуються власне пропозиції неправомірної вигоди, свідок повідомив, що під час першої зустрічі ані - розмір неправомірної вигоди, ані - валюту, у якій вона може бути наданою, ані умови або строки її передачі ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_5 не називали. Стосовно цих обставин свідок зазначив лише, що за наслідками розмови він /далі - мовою оригіналу/: "Понял, что [йому] предложили фактически в данном случае неправомерную выгоду за [його] определенные действия, связанные с [його] служебными обязанностями".
		 
		44.5. Стосовно своєї реакції на пропозицію неправомірної вигоди ОСОБА_13 пояснив таке /далі - мовою оригіналу/:
		"Я на их предложение ответил отказом. Они порекомендовали мне подумать: "Мол, давайте через какое-то время, - как они сказали, - давайте мы Вам перезвоним, встретимся, Вы подумаете хорошенько", и т.д., то есть - наше предложение в силе".
		За свідченнями ОСОБА_13 , саме на цьому розмова між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 й ОСОБА_5 була завершена.
		Далі ОСОБА_13 пояснив таке /далі - мовою оригіналу/:
		"После этого, соответственно, как я говорил, я понял, что мне предложили, фактически, в данном случае, неправомерную выгоду за мои определенные действия, связанные с моими служебными обязанностями. Я посчитал правильным, необходимым и нужным - я написал рапорт … о случившихся событиях."
		 
		44.6. Щодо форми розгляду звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідок ОСОБА_13 пояснював таке.
		Станом на 15 грудня 2016 року він був включений у групу прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016151030000070 від 26.02.2016 за фактом зайняття гральним бізнесом за ч. 1 ст. 203-2 КК України.
		Водночас на той період він обіймав адміністративну посаду заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області та, в зв`язку з тимчасовою відсутністю начальника цього відділу, виконував його обов`язки.
		При цьому він пояснював, що станом на 15 грудня 2016 року спілкувався з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". При цьому метою такого спілкування стало те, що він /далі - мовою оригіналу/: "Для себя решил выяснить, по какому вопросу люди обратились… То есть, я принял для себя решение выяснить, по какому вопросу они обратились и в моей это компетенции им помочь. Если бы это было не в моей компетенции, я бы так и сказал, и сказал бы: "Спасибо, до свидания"".
		При цьому зі змісту показів свідка вбачається, що до переконання про те, що вирішення питання, з якого звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не віднесене до його компетенції, він не прийшов.
		В той же час, з його ж показів вбачається, що, обіймаючи адміністративну посаду, він не міг давати вказівок старшому групи прокурорів про вчинення чи не вчинення певних конкретних процесуальних дій, міг лише обговорювати з ним загальні тенденції здійснення досудового розслідування, хоча й не міг вимагати виконання висловлених ним рекомендацій.
		Свідок також вказував, що, як на його переконання, не будучи старшим групи у кримінальному провадженні № 42016151030000070 від 26.02.2016, він не міг самостійно, без погодження зі старшим групи, приймати будь-яких процесуальних рішень та вчиняти будь-яких процесуальних дій, хоча припускає, що у разі вчинення ним таких дій вчинені ним дії були б законними. Зазначав свідок й те, що, як процесуальний керівник, міг спілкуватись з фігурантами у справі лише у спосіб та в порядку, що передбачений Кримінальним Процесуальним Кодексом України, тобто - вчиняючи певні процесуальні дії у передбаченому законом порядку. При цьому свідок не заперечував, що 15 грудня 2016 року жодних процесуальних дій у згаданому кримінальному провадженні, зокрема - під час спілкування з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не вчиняв.
		 
		45. Свідок також зазначав, що 19 грудня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повторно звернулись до нього.
		На той час він /свідок/ вже діяв під контролем правоохоронних органів, про що був освіченим, зокрема - був освіченим про те, що в його службовому кабінеті були встановлені камери відеоспостереження з метою фіксації протиправних дій обвинувачених, та знав про місце їх розташування.
		З огляду на таке він провів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до свого службового кабінету, діючи під контролем правоохоронних органів, провів із ними бесіду, під час якої ті спочатку - запропонували йому неправомірну вигоду, а потім - фактично надали частину з обіцяної суми - 10.000 доларів США.
		Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були затримані. 
		 
		 
		 
		Х……Оцінюючи ці докази сукупно з встановленими вище обставинами здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні суд, окрім наведених вище норм діючого законодавства, враховує таке.
		 
		46. Відповідно до статей 5, 22 Закону України "Про звернення громадян" усі звернення, подані громадянами усно під час особистого прийому, підлягають реєстрації. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
		 
		47. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання корупції" особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів:
		1)відмовитися від пропозиції;
		2)за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
		3)залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
		4)письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		При цьому, відповідно до законодавчих приписів цієї норми, відповідна посадова особа не вибирає один чи декілька варіантів поведінки на власний розсуд, але зобов`язана виконати прямо передбачені вказаною нормою дії.
		 
		48. Верховний Суд у своїй практиці, зокрема - у Постанові Колегії суддів Другої судової палати Касаційного Кримінального Суду від 11 червня 2019 року у справі № 750/3402/16-к - зазначив, що з метою відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів слід керуватись сталою практикою Європейського Суду з прав Людини.
		У згаданому в наведеній Постанові рішенні у справі "Матановіч проти Хорватії" Європейський Суд з Прав Людини, окрім іншого, зазначив:
		Загальні принципи стосовно питання провокації вчинення злочину викладені в справі Раманаускаса. 
		У своєму розвинутому прецедентному праві з цього питання Суд розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочин, яке суперечить статті 6 § 1 Конвенції від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях.
		Ці критерії зводяться до двох тестів: сутнісного (щодо перевірки обґрунтованості підбурювання) та процедурного (щодо процедури, відповідно до якої було розглянуто заяву про підбурювання) тесту підбурювання. Відповідні критерії … викладені у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Баннікова проти Росії» (№ 18757/06, §§ 37-65, 4 листопада 2010 року)
		/пункти 121 - 122/
		Відповідно до згаданих критерієв стосовно сутнісного тесту підбурювання (за змістовним критерієм) суд має встановити:
		-чи були наявними об`єктивні підстави для підозри особи у готуванні вчинити злочин;
		-чи дійсно правоохоронні органи приєднались до злочину, який був розпочатий, або ж - своїми діями спровокували його початок;
		-чи мало місце підбурювання до вчинення злочину з боку правоохоронних органів;
		-чи була дотримана передбачена законодавством процедура санкціонування слідчих заходів та контролю за їх проведенням.
		Стосовно ж процедурного тесту підбурювання (за процесуальним критерієм) суд має вирішити, чи мав можливість обвинувачений надати докази провокації злочину стосовно нього під час змагального процесу.
		 
		 
		 
		ХІ……Така оцінка призводить до наступного.
		 
		49. Суд відзначає, що наведені вище відомості, що містяться у показах свідка ОСОБА_13 , а також - у наданому ним рапорті - по суті не містять змістовних посилань про те, що ОСОБА_4 або ОСОБА_5 на момент початку звернення 15 грудня 2016 року дійсно мали намір надати неправомірну вигоду будь-якому співробітнику правоохоронних органів, зокрема - ОСОБА_13 ..
		Так, як зазначалось вище, сам ОСОБА_13 так й не спромігся вказати, яку ж саме неправомірну вигоду, у якому розмірі, за що саме та у якому саме випадку обвинувачені пропонували йому під час бесіди 15 грудня 2016 року.
		Показовим з цього приводу є й те, що всупереч прямих приписів частини 1 статті 24 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_13 не вжив передбачених законом обов`язкових заходів для належного встановлення цього факту, а саме - не залучив двох свідків, бодай, з числа співробітників прокуратури, та не повідомив про таку обставину прямо передбачену законом особу - свого безпосереднього керівника, яким може вважатись або - начальник відповідного управління прокуратури Миколаївської області, або ж - старший групи прокурорів у відповідному кримінальному провадженні.
		Факт же написання ним рапорту не свідчить бодай про спробу дотриматись вказаних вимог закону, адже рапорт був поданий особі, в підпорядкуванні якої на той час ОСОБА_13 не перебував та, як свідчать його ж покази, не з метою запобігання одержанню неправомірної вигоди, але - з метою подальшого здійснення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		 
		 
		 
		50. Обставини справи також свідчать про наступне.
		 
		50.1. Свідок ОСОБА_13 стверджує, що від пропозиції неправомірної вигоди з боку обвинувачених, що була висловлена йому 15 грудня 2016 року, він відмовився. 
		Але в цій частині покази свідка не є переконливими. Так, з огляду на його покази про те, що ані розмір, ані валюта, ані характер, ані спосіб передачі неправомірної вигоди обвинувачені 15 грудня 2016 року не вказували, неможливо навіть умоглядно уявити, від чого саме, у який спосіб та яким чином він "відмовлявся". У разі ж, якщо ОСОБА_13 лише з ходу розмови "зрозумів", що йому пропонується неправомірна вигода, з його показів неможливо усвідомити, яким саме чином він "дав зрозуміти" обвинуваченим, що від прийняття неправомірної вигоди він відмовляється.
		Далі, навіть якщо припустити, що ОСОБА_13 у доступний лише йому спосіб, який не може бути раціонально поясненим, збагнув, що йому пропонують неправомірну вигоду та якимось чином "відмовився" від неї, його покази доводять, що його відмова не була остаточною. Так, з його ж показів вбачається, що розмова була завершена тим, що обвинувачені запропонували йому "подумати" та зазначили, що їх "пропозиція" залишається в силі; при цьому жодних дій щодо надання їм однозначного твердження про відмову в отриманні неправомірної вигоди ним /свідком/ вжито не було. 
		До того ж, в обстановці, у якій, за твердженнями ОСОБА_13 , йому пропонувалась неправомірна вигода, ним всупереч вимог частини 1 статті 24 Закону України "Про боротьбу з корупцією" не були запрошені два свідка, які, за логікою законодавця, мали б однозначно засвідчити факт відмови від отримання неправомірної вигоди та зробити таку відмову однозначною та зрозумілою для особи, яка таку вигоду пропонує.
		Наведене у сукупності та сукупно з тим, що факт надходження пропозиції надання неправомірної вигоди від обвинувачених не є встановленим, дозволяє суду прийти до висновку про те, що:
		-15 грудня 2016 року була створена обстановка, яка надавала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об`єктивні підстави припустити можливість надання ними неправомірної вигоди;
		-15 грудня 2016 року він неправомірної вигоди ОСОБА_13 в дійсності не відмовлявся.
		 
		50.2. Суд відзначає й ту обставину, що 15 грудня 2016 року звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розглядалось неналежним чином.
		Так, очевидним є факт, що звернення обвинувачених не мало передбаченої кримінальним процесуальним законом форми, свого процесуального оформлення, так само, як й свого процесуального вирішення не знайшло.
		В той же час, воно не було зареєстровано в порядку, що передбачений Законом України "Про звернення громадян", на нього не готувалась відповідь в порядку такого закону.
		Далі, з наведених вище показів свідка ОСОБА_13 вбачається, що по суті ані - як член групи прокурорів, ані - як особа, що обіймає адміністративну посаду в прокуратурі Миколаївської області - він не мав жодних повноважень щодо розгляду та вирішення питання, із приводу якого звернулись обвинувачені. При цьому про таку обставину обвинуваченим ОСОБА_13 не повідомив, у спілкуванні із ними межі своїх повноважень не окреслив, звернутись до компетентних осіб обвинуваченим не запропонував, але - відповіді на порушені ними питання природно не надав.
		В той же час, з його ж показів вбачається, що він не заперечував проти подальшого розгляду аналогічних звернень обвинувачених.
		Та сам факт організації подальших дій з фіксування дій обвинувачених з залученням ОСОБА_13 доводить, що після 15 грудня 2016 року обвинувачені мали додатково звернутись до свідка за вирішенням порушеного питання.
		 
		50.3. Принагідно суд відзначає й те, що в цьому випадку початок досудового розслідування у кримінальному провадженні та саме це досудове розслідування здійснювалось в умовах реального конфлікту інтересів.
		Таке, за логікою законодавства, є передумовою власне корупції, тобто - отримання неправомірної вигоди в зв`язку із виконання функцій держави.
		При цьому про таку організацію досудового розслідування ОСОБА_13 під час спілкування з обвинуваченими був освіченим.
		Отже, правоохоронним органом була створена обстановка, яка надавала необмежені можливості для отримання неправомірної вигоди та одночасно прихиляла до її надання.
		 
		Підсумовуючи викладене, суд відзначає, що в цьому випадку сукупність обставин, якими супроводжувався розгляд звернення обвинувачених до органів прокуратури, зокрема - до ОСОБА_13 , а саме:
		-розгляд цього звернення поза встановленою законодавством процедурою;
		-розгляд цього звернення некомпетентною посадовою особою;
		-той факт, що звернення не було вирішене по суті;
		-той факт, що розгляд звернення саме в такому порядку мав бути продовженим;
		-той факт, що обставини розгляду цього звернення давали можливість припустити можливість надання обвинуваченими неправомірної вигоди;
		якщо не заохочувала, то об`єктивно сприяла утвердженню у прийнятті початкового рішення про надання неправомірної вигоди обвинуваченими 
		 
		 
		 
		51. Далі, з показів свідка ОСОБА_13 вбачається, що 19 грудня 2016 року він з метою документування злочинних дій обвинувачених продовжив спілкування з обвинуваченими в обраний раніше спосіб, але - вже під контролем правоохоронних органів, та під час такого спілкування обвинувачені надали йому неправомірну вигоду у розмірі 10.000 доларів США.
		Ці твердження свідка в частині того, що 19 грудня 2016 року він діяв під контролем правоохоронних органів, підтверджуються іншими матеріалами справи та сторонами кримінального провадження не оспорюються.
		Викладені у цих показах обставини доводять, що 19 грудня 2016 року органи прокуратури Миколаївської області, діючи цілеспрямовано, створили відповідні умови з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , спостереження за їхньою поведінкою та прийняття ними рішень щодо вчинення злочину.
		Відповідно до підпункту 1.12.4 пункту 1.12 розділу І Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби Безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16 листопада 2012 року дії щодо створення відповідних умов з метою перевірки дійсних намірів осіб, спостереження за їхньою поведінкою та прийняття ними рішень щодо вчинення злочину є негласною слідчою дією - спеціальним слідчим експериментом, який є різновидом контролю за вчиненням злочину.
		Відповідно до пункту 2.3. розділу ІІ згаданої Інструкції, а також - прямих приписів частини 4 статті 246, частини 7 статті 271 Кримінального Процесуального Кодексу України такі дії мають бути проведені виключно на підставі відповідного рішення прокурора.
		До того ж, відповідно до частини 4 статті 271 Кримінального Процесуального Кодексу України про результати таких дій мав бути складений окремий протокол, який, з огляду на обставини цього кримінального провадження, а саме - на те, що обвинувачені були затримані - мав бути складений у присутності обвинувачених.
		Проте, в цьому випадку рішення про проведення спеціального слідчого експерименту прокурором не приймалось; протокол про результати фактично вчиненої дії, зокрема - за участі обвинувачених - не складався.
		 
		До того ж, як вже зазначалось вище, під час проведення цієї дії було допущене втручання у приватне спілкування обвинувачених без відповідного дозволу слідчого судді.
		 
		Наведене доводить, що в цьому випадку мало місце грубе порушення передбаченої законом процедури проведення відповідних заходів та контролю за їх проведенням.
		 
		 
		 
		Наведені обставини у їх сукупності дозволяють суду на підставі результатів сутнісного тесту прийти до висновку про те, що в цьому випадку мала місце провокація злочину з боку правоохоронних органів, тобто - підбурювання обвинувачених до вчинення протиправних дій з метою подальшого їх притягнення до кримінальної відповідальності.
		З огляду на таке той факт, що кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дійсно було вчиненим, суд вважає не доведеним.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого за пред`явленим обвинуваченням як ОСОБА_4 , так й ОСОБА_5 слід визнати невинуватими та виправдати.
		 
		 
		 
		Вирішення питання про розподіл судових витрат.
		 
		52. В межах цього кримінального провадження були проведені судова криміналістична експертиза відео - звукозапису та судова технічна експертиза.
		Оскільки цим вироком обвинувачені визнаються невинуватими, підстави для відшкодування витрат на проведення цих експертиз обвинуваченими є відсутніми, отже - ці витрати мають бути віднесеними на рахунок держави.
		 
		 
		 
		Вирішення питання про долю речових доказів
		 
		53. В межах цього кримінального провадження 19 грудня 2020 року в службовому кабінеті ОСОБА_13 були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 10.000 доларів США у вигляді 100 банкнот номіналом по 100 доларів США: KK34156892AK11; KL58568793L12, KL07996639CL12, KF56205451BF6, KF86642141BF6, KB26083895KB2, KB40402131KB2, HB12483696HB2, KB20607867IB2, KB30986845QB2, KB98658409MB2, KB70539552PB2, KB19749911QB2, FJ10009753AJ10, KB44519846HB2, HK98205129BK11, KG43176180AG7, DH04830976AH8, KB06984226FB2, DB48645886AB2, KB79026518NB2, AF64284527BF6, FB39386251BB2, KB18477756AB2, KB53124273JB2, KF72219568AF6, HK80214332CK11, HB79878854IB2, KC39435524AC3, KI22369649AI9, KA66740315AA1, FH31102312AH8, HB10232152GB2, KD29918944BD4, KB66105172MB2, KB01722749LB2, DB56885322AB2, KB47095718KB2, KB80829310GB2, KL51330382AL12, KG51009611AG7, KB82206211IB, KB53124272JB2, HC12081158BC3, BB18674220BB2, HB35506481HB2, HD80386303AD4, HB46917607NB2, KK36996281CK11, KB90950036QB2, HF09008555FF6, KE86795667AE5, HB16004702MB2, HB18352238NB2, KL03429317EL12, KB22367019MB2, HL63440135EL12, HF95791762DF6, KF30746432DF6, HL59839169DL12, HH42533587AH8, KF43620407DF6, LH51065923CH8, LB47426989NB2, LF47214118KF6, LC39336584AC3, LL72818710FL12, LB74229457KB2, LD30259125DD4, LG02863794BB7, LF14653625HF6, LL71465514AL12, LB50517411LB2, LF13551158KF6, LF13551154KF6, LL19400391DL12, LB89625014KB2, LF13551151KF6, LB31691906SB2, LH59593189BH8, LB31316974AB2, LG91100908BG7, LB49742511LB2, LL06604324*L12, LG97090225CG7, LD74701726MB2, LL71465516AL12, LL71465506AL12, LC49967672AC3, LF13591152KF6, LF84591758HF6, LH36070044CH8, LF15163543AF8, LJ06663624BJ10, LB50405019LB2, LB50405018LB2, LB50405017LB2, LB50405016LB2, LF13551155KF6, LF13551153KF6.
		Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_15 ці предмети були визнані речовими доказами, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 грудня 2016 року на них був накладений арешт.
		 
		54. Вирішуючи питання про долю цих речових доказів, суд враховує таке.
		В цьому випадку факт вчинення кримінального правопорушення не є доведеним.
		В той же час, із згаданих постанови слідчого та ухвали слідчого судді вбачається, що згадані предмети, незважаючи на те, що факт вчинення злочину з їх використанням не є доведеним, тим не менш підшукувались та готувались, як неправомірна вигода, тобто - як предмет вчинення злочину. Так, зі змісту постанови слідчого вбачається, що ці гроші в будь-якому випадку були спеціально зібрані в якості предмету злочину.
		При цьому матеріали справи не місять доказів того, що ці предмети вибули з володіння їх власника (який, до речі, матеріалами справи не є встановленим) поза його /власника/ волею.
		Відповідно до прямих вказівок у пункті 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин ці предмети підлягають конфіскації.
		 
		55. З огляду на таке передбачені у статті 174 Кримінального Процесуального Кодексу України підстави для скасування арешту на це майно є відсутніми та такий захід забезпечення кримінального провадження слід застосовувати до виконання вироку в частині конфіскації предметів.
		 
		 
		 
		Вирішення питання про запобіжні заходи.
		 
		56. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 квітня 2018 року відносно кожного з обвинувачених був застосований запобіжний захід у вигляді застави у сумі 500.000 грн.
		Оскільки цим вироком обвинувачені виправдовуються, підстави для подальшого застосування цього запобіжного заходу є відсутніми.
		Отже, обрані відносно обвинувачених на період розгляду цього кримінального провадження запобіжні заходи слід скасувати.
		 
		 
		 
		Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.
		 
		Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
		 
		З А С У Д И В                    :
		 
		ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України.
		Виправдати  ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України - оскільки не доведено, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
		 
		ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України.
		Виправдати  ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального Кодексу України - оскільки не доведено, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
		 
		Речові докази у справі - грошові кошти в сумі 10.000 доларів США у вигляді 100 банкнот номіналом по 100 доларів США: KK34156892AK11; KL58568793L12, KL07996639CL12, KF56205451BF6, KF86642141BF6, KB26083895KB2, KB40402131KB2, HB12483696HB2, KB20607867IB2, KB30986845QB2, KB98658409MB2, KB70539552PB2, KB19749911QB2, FJ10009753AJ10, KB44519846HB2, HK98205129BK11, KG43176180AG7, DH04830976AH8, KB06984226FB2, DB48645886AB2, KB79026518NB2, AF64284527BF6, FB39386251BB2, KB18477756AB2, KB53124273JB2, KF72219568AF6, HK80214332CK11, HB79878854IB2, KC39435524AC3, KI22369649AI9, KA66740315AA1, FH31102312AH8, HB10232152GB2, KD29918944BD4, KB66105172MB2, KB01722749LB2, DB56885322AB2, KB47095718KB2, KB80829310GB2, KL51330382AL12, KG51009611AG7, KB82206211IB, KB53124272JB2, HC12081158BC3, BB18674220BB2, HB35506481HB2, HD80386303AD4, HB46917607NB2, KK36996281CK11, KB90950036QB2, HF09008555FF6, KE86795667AE5, HB16004702MB2, HB18352238NB2, KL03429317EL12, KB22367019MB2, HL63440135EL12, HF95791762DF6, KF30746432DF6, HL59839169DL12, HH42533587AH8, KF43620407DF6, LH51065923CH8, LB47426989NB2, LF47214118KF6, LC39336584AC3, LL72818710FL12, LB74229457KB2, LD30259125DD4, LG02863794BB7, LF14653625HF6, LL71465514AL12, LB50517411LB2, LF13551158KF6, LF13551154KF6, LL19400391DL12, LB89625014KB2, LF13551151KF6, LB31691906SB2, LH59593189BH8, LB31316974AB2, LG91100908BG7, LB49742511LB2, LL06604324*L12, LG97090225CG7, LD74701726MB2, LL71465516AL12, LL71465506AL12, LC49967672AC3, LF13591152KF6, LF84591758HF6, LH36070044CH8, LF15163543AF8, LJ06663624BJ10, LB50405019LB2, LB50405018LB2, LB50405017LB2, LB50405016LB2, LF13551155KF6, LF13551153KF6 - конфіскувати.
		 
		Судові витрати у справі - віднести на рахунок держави.
		 
		Обраний відносно обвинуваченого  ОСОБА_8 запобіжний західу виглядізастави - скасувати.
		Заставу усумі 500.000/п`ятсоттисяч/гривень,що булавнесена відповіднодо платіжногодоручення №1від 14квітня 2017року одержувачу-ТУ ДСАУкраїни вМиколаївській областіна розрахунковийрахунок №373170840116312в ДержавнійКазначейській СлужбіУкраїни /кодбанку 820172/-повернути заставодавцю ОСОБА_21 . 
		 
		Обраний відносно обвинуваченого  ОСОБА_11 запобіжний західу виглядізастави - скасувати.
		Заставу усумі 500.000/п`ятсоттисяч/гривень,що булавнесена відповіднодо платіжногодоручення №1від 23грудня 2016року одержувачу-ТУ ДСАУкраїни вМиколаївській областіна розрахунковийрахунок №37316051016294в ДержавнійКазначейській СлужбіУкраїни /кодбанку 820172/-повернути заставодавцю ОСОБА_22 . 
		 
		Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		 
		 
		 
		СУДДЯ                            = ОСОБА_23 =
		 
		 
		 
		25.06.2020

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...