Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13348/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення прав на свободу думки і слова.
Надіслано судом: 14.07.2020. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2020.
Дата набрання законної сили: 14.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/31164/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа №826/13348/17
		адміністративне провадження №К/9901/31164/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №  826/13348/17
		за адміністративним позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Приватного акціонерного товариства «Студія «Європозитив» про зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Пилипенко О. Є., Бєлова Л. В., Беспалов О. О.) від 29 жовтня 2019 року, 
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У жовтні 2017 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до суду з адміністративним позовом до ПрАТ «Студія «Європозитив», в якому просила:
		- анулювати Приватному акціонерному товариству «Студія «Європозитив» ліцензії на мовлення НР № 00018-м від 30 січня 2013 року; НР № 00014-м від 20 вересня 2012 року; НР № 00015-м від 08 червня 2011 року; НР № 00016-м від 26 лютого 2010 року; НР № 00017-м від 21 квітня 2016 року.
		2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що у зв`язку зі зміною у відповідача кінцевого бенефіціара, останній мав подати до Національної ради заяву про переоформлення ліцензій на мовлення, що відповідачем зроблено не було. Відтак, ПрАТ «Студія «Європозитив» порушено п. «б» ч.  5 ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», що має наслідком анулювання ліцензій на мовлення.
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року задоволено адміністративний позов.
		Анульовано Приватному акціонерному товариству «Студія «Європозитив» ліцензії на мовлення НР № 00018-м від 30 січня 2013 року; НР № 00014-м від 20 вересня 2012 року; НР № 00015-м від 08 червня 2011 року; НР № 00016-м від 26 лютого 2010 року; НР № 00017-м від 21 квітня 2016 року.
		4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Студія «Європозитив».
		Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
		5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 11 листопада 2019 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року залишити в силі.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та установлено строк для подання відзиву. 
		7. 19 лютого 2020 року до Верховного Суду від ПрАТ «Студія «Європозитив» надійшов відзив на касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Національної ради надійшла заява громадської організації «Детектор Медіа» (вх. від 26 травня 2017 року № 24а/57) з проханням провести перевірку щодо того, чи подано вчасно заяви про переоформлення ліцензій та документи або їх завірені копії, які підтверджують зміну кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ «Студія «Європозитив», м. Київ.
		10. На засіданні Національної ради від 01 червня 2017 року рішенням № 828 призначено позапланову перевірку ПрАТ «Студія «Європозитив».
		11. За результатами перевірки складено Акт від 10 липня 2017 року № 45 ПП/Кв/С/17, яким зафіксовано, що 20 квітня 2017 року до Національної ради надійшов інформаційний лист вх. №  16/2817 довільної форми від ПрАТ «Студія «Європозитив», м. Київ з повідомленням про зміну кінцевого бенефіціарного власника, яким став ОСОБА_1 . Документальних підтверджень ПрАТ «Студія «Європозитив» до листа не долучено.
		12. Враховуючи факт відсутності заяви ПрАТ «Студія «Європозитив» про переоформлення ліцензій у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата, станом на день проведення перевірки, 05 жовтня 2017 року Національною радою прийнято рішення № 1876, яким визнано факт неподання відповідачем заяви про переоформлення ліцензій на мовлення НР № 00014-м від 20 вересня 2012 року, НР № 00015-м від 08 червня 2011 року, НР № 00016-м від 26 лютого 2010 року, НР № 00017-м від 21 квітня 2016 року, НР № 00018-м від 30 січня 2013 року, пунктом 2 резолютивної частини рішення Національною радою вирішено звернутися до суду з позовом про анулювання ліцензій на мовлення ПрАТ «Студія «Європозитив» НР № 00014-м від 20 вересня 2012 року, НР №  00015-м від 08 червня 2011 року, НР № 00016-м від 26 лютого 2010 року, НР № 00017-м від 21 квітня 2016 року, НР № 00018-м від 30 січня 2013 року.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		13. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що твердження ПрАТ  «Студія «Європозитив» щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, спростовано судовими рішеннями у справі № 826/14601/17 та, як наслідок, на відповідача покладався обов`язок протягом 10 робочих днів з моменту зміни бенефіціарного власника, подати позивачу заяву про переоформлення ліцензії на мовлення. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звертаючись до суду з цим позовом діяла виключно на підставі та в межах норм чинного законодавства.
		14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно по правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 826/14599/17, зверненню Національної ради до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення мають передувати, як факти систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї послідовно таких санкцій, як попередження та стягнення штрафу.
		15. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляду цієї справи необхідно було, в тому числі, перевірити наявність підстав, визначених ч. 5 ст. 37 та ч. 13 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», для звернення Нацради до суду із позовом про анулювання ліцензії на мовлення, проте Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась до суду із підстави, що не передбачена нормами чинного законодавства та без урахування послідовності застосування санкцій за вчинене правопорушення.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
		17. Зокрема скаржник зазначив, що за неподання заяви про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку з організаційними змінами статуту та умов діяльності застосовується  пряма санкція, а саме анулювання ліцензії (п. «б» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»). Тобто, законом передбачено застосування прямої санкції у вигляді анулювання ліцензії без встановлення фактів систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї послідовно таких санкцій, як попередження та стягнення штрафу.
		18. Також скаржник зазначив, що апеляційним судом всупереч ч. 4 ст. 78 КАС України не враховано обставини у справі № 826/14601/17, де предметом розгляду була законність рішення Національної ради № 1876 від 05 жовтня 2017 року, що стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі. Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Студія «Європозитив» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради від 05 жовтня 2017 року № 1876 «Про результати позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства «Студія «Європозитив», м. Київ (HP № 00014-м від 20 вересня 2012 року, HP № 00015-м від 08 червня 2011 року, HP № 00016-м від 26 лютого 2010 року, HP № 00017-м від 21 квітня 2016 року, HP № 00018-м від 30 січня 2013 року, ефірне мовлення, позивні: «NRJ»)».
		19. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		20. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №  460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
		21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
		22. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		23. Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у спірних правовідносинах визначено, зокрема, законами України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення і радіомовлення» (тут і далі - у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
		24. Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
		25. Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що Національна рада, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; контроль та нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а за їх відсутності - про всіх власників та учасників телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги і всіх фізичних осіб та власників і учасників юридичних осіб на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги, про пов`язаних осіб та про структуру власності телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги. Контроль здійснюється шляхом подання Національною радою запитів про надання інформації до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, запитів на отримання інформації з державних реєстрів, а також запитів про надання інформації до компетентних органів іноземних держав відповідно до міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України.
		26. Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення передбачена ст. 71 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		27. Згідно ч. 2 ст. 71 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.
		28. Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги (ч. 7 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
		29. Рішення про стягнення штрафу приймається: якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені; якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продовження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень; якщо провайдер програмної послуги за час після сплати ним попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень (ч. 8 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
		30. Відповідно до ч. 12 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» якщо порушення не були усунені після попередження та стягнення штрафу, Національна рада подає до суду справу про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або справу про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.
		31. Верховний Суд у постановах від 04 липня 2019 року у справі № 826/25903/15 та від 10 вересня 2019 року у справі № 826/14599/17, обставини яких є релевантними, дійшов висновку, що аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що зверненню Національної ради до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення мають передувати як факти систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї послідовно таких санкцій, як попередження та стягнення штрафу.
		32. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
		33. Згідно п. 2.1., абз. 5 п. 2.3, п. 2.4 Розділу ІІ Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08 лютого 2012 року №  115, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2012 року № 313/20626 (далі - Інструкція № 115), Національна рада здійснює наглядові повноваження шляхом проведення планових і позапланових перевірок діяльності ліцензіатів.
		34. Підставами для здійснення позапланових перевірок є: заява фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.
		35. Планові та позапланові перевірки здійснюються за рішенням Національної ради. У рішеннях Національної ради про проведення позапланової перевірки вказуються найменування або прізвище, ім`я, по батькові ліцензіата, щодо якого буде проводитися перевірка, та предмет перевірки.
		36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позапланову перевірку ПрАТ «Студія «Європозитив» здійснено 10 липня 2017 року на підставі наказу голови Національної ради від 05 липня 2017 року № 5а/263 за заявою громадської організації «Детектор Медіа» від 26 травня 2017 року № 24а/57.
		37. Відповідно до п. 5.2 розділу V Інструкції № 115 за результатами планової чи позапланової перевірки складається акт перевірки (додатки 2-5) та/або протоколи (додатки 6, 7).
		38. Судами встановлено, що 10 липня 2017 року уповноваженою особою Національної ради складено Акт № 45 ПП/Кв/С/17 позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України, відповідно до якого, перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Студія «Європозитив» вимог ст. 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», з яким ознайомлено відповідача.
		39. Відповідно до ч. 1, 2, п. «г» ч. 3 ст. 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у разі зміни даних, передбачених частиною третьою цієї статті або абзацами п`ятим і шостим частини четвертої статті 27 цього Закону, ліцензіат подає Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення за встановленою Національною радою формою.
		До заяви додаються завірені у встановленому порядку копії документів, які підтверджують необхідність внесення змін до ліцензії.
		Підставами для переоформлення ліцензії на мовлення, в тому числі, можуть бути: зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.
		40. В акті перевірки Національною радою з питань телебачення і радіомовлення встановлено, що станом на 31 травня 2017 року ПрАТ «Студія «Європозитив» не подав заяву встановленого зразка про переоформлення ліцензій на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, документів або їх засвідчених копій.
		41. Згідно ч. 6 ст. 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може застосувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.
		42. Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі:
		а) факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності;
		б) факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;
		в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог;
		г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України;
		ґ) факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному капіталі телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.
		43. Зі змісту наведених правових норм слідує, що Законом України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено три види санкцій за порушення телерадіокомпанією законодавства у сфері телебачення і радіомовлення. При цьому, вичерпний перелік підстав, наведених у ч. 5 ст. 37 Закону України «Про телебаченні і радіомовлення», за яких Національна рада з питань телебачення і радіомовлення може звернутися до суду з позовом про анулювання ліцензії, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
		44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки № 45 ПП/Кв/П/17 від 10 липня 2017 року встановлено, що ПрАТ «Студія «Європозитив» не подано до Нацради заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника.
		45. Однак, у рішенні Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 05 жовтня 2017 року № 1876 «Про результати позапланової перевірки ПрАТ «Студія «Європозитив», прийнятому на підставі зазначеного акта перевірки, вирішено визнати факт неподання ПрАТ «Студія «Європозитив» заяв про переоформлення ліцензій у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата та звернутися у зв`язку з цим до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення.
		46. Суд звертає увагу, що правопорушення у виді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» не є тотожними та передбачають застосування різних видів санкцій за їх вчинення. При цьому, підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту саме несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.
		47. Такий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, що була, зокрема, висловлена у постановах від 01 лютого 2019 року у справі № 826/13000/15, від 04 липня 2019 року у справі №  826/25903/15, від 10 вересня 2019 року у справі № 826/14599/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 826/16345/17.
		48. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, саме з підстав, зазначених вище.
		49. Щодо доводів скаржника викладених у п. 18 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.
		50. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		51. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, у справі № 826/14601/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Студія «Європозитив» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради від 05 жовтня 2017 року № 1876 «Про результати позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства «Студія «Європозитив», м. Київ (HP №  00014-м від 20 вересня 2012 року, HP № 00015-м від 08 червня 2011 року, HP № 00016-м від 26 лютого 2010 року, HP № 00017-м від 21 квітня 2016 року, HP № 00018-м від 30 січня 2013 року, ефірне мовлення, позивні: «NRJ»)».
		52. Колегія суддів звертає увагу, що у справі № 826/14601/17 предметом судового розгляду була законність рішення Національної ради від 05 жовтня 2017 року № 1876, яке стало підставою для звернення до суду Нацради у цій справі. Проте, підтвердження законності такого рішення Нацради не може слугувати обов`язковою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до вимог ч. 1 - 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		53. Крім цього, колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 826/14601/17 задоволено касаційну скаргу ПрАТ «Студія «Європозитив». 
		Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 05 жовтня 2017 року № 1876 «Про результати позапланової перевірки ПрАТ «Студія «Європозитив», м. Київ (HP № 00014-м від 20 вересня 2012 року, HP № 00015-м від 08 червня 2011 року, HP № 00016-м від 26 лютого 2010 року, HP № 00017-м від 21 квітня 2016 року, HP №  00018-м від 30 січня 2013 року, ефірне мовлення, позивні: «NRJ»)».
		54. Отже, на підставі вищезазначених висновків та з урахуванням того, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 05 жовтня 2017 року № 1876, яке було однією з підстав звернення до суду з цим позовом - скасоване, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
		55. Відтак, оскаржуване рішення апеляційного суду ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
		56. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		58. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		59. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
		61. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		62. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		63. Отже, касаційна скарга Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.
		64. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №  826/13348/17 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                              І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                              О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...