Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/3094/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2020. Зареєстровано: 15.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2020.
Дата набрання законної сили: 28.08.2020
Номер судового провадження: 2/154/59/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія
		154/3094/19 
		2/154/59/20 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2020 року м. Володимир-Волинський 
		 
		Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі: 
		головуючого - судді Каліщука А.А.
		за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10.08.2009 р. ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу медичного факультету університету. На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням та Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням 01.09.2009 року між ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського та відповідачем було укладено угоду №109 про підготовку фахівців з вищою освітою. Згідно з умов укладеної Угоди відповідач зобов`язувався прибути після закінчення Університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі; у разі відмови - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання. Однак, відповідно до інформації головного лікаря Володимир-Волинського територіального медичного об`єднання управління охорони здоров`я Вололинської обласної державної адміністрації від 29.07.2019 року, ОСОБА_1 , після закінчення інтернатури за спеціальністю «Хірургія» до роботи за направленням на посаді лікаря-хірурга не приступив. 
		       Оскільки відповідач відмовляється відпрацювати не менше трьох років як молодший фахівець в державній установі охорони здоров`я, та не виконує умов укладеної Угоди, тому позивач просить стягнути із ОСОБА_1 витрачені Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського МОЗ України кошти на його навчання в сумі 106778,61 грн., а також судові витрати у справі.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги задовольнити.
		В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що угода про підготовку фахівців є недійсною, так як укладена ОСОБА_1 , котрий був неповнолітнім і для укладення такої угоди необхідна була згода батьків, котрої не було. Крім того, законодавством не передбачено відшкодування коштів на навчання. Також просить застосувати строк позовної давіності, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, так як ОСОБА_1 закінчив навчання у 2015 р., а позивач звернувся із позовом у 2019 р. 
		Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Встановлені судом обставини справи.
		10.08.2009 р.  ОСОБА_1   зараховано студентом першого курсу медичного факультету ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського».
		01.09.2009 р. між університетом та  ОСОБА_1   укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою №109.
		Відповідно до умов даної угоди ОСОБА_1 зобов`язався прибути після закінчення університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менш  трьох років по закінченню навчання в інтернатурі, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.
		16.01.2015 р. комісія з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2015 р. постановила направити ОСОБА_1 , як молодого спеціаліста на роботу у Володимир-Волинське відділення КЗ «Волинський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф Управління охорони здоров`я Волинської облдержадміністрації на посаду лікаря станції швидкої та невідкладної медичної допомоги.
		19.03.2015 р. видано направлення ОСОБА_1 на роботу у Володимир-Волинське відділення КЗ «Волинський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф Управління охорони здоров`я Волинської облдержадміністрації на посаду лікаря станції швидкої та невідкладної медичної допомоги. Встановлено дату прибуття - 01.08.2015 р.
		Із пропозицією щодо працевлаштування відповідач був ознайомлений 25.06.2015 під розписку та зазначив, що згідний та отримав цього ж дня направлення на роботу.
		25.06.2015 на підставі результатів державних екзаменів та згідно з рішенням державної екзаменаційної комісії  ОСОБА_1  присвоєно кваліфікацію лікаря і видано диплом.
		Наказом від 09.07.2015 р. №233-ос  в.о. начальника Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 був прийнятий на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «медицина невідкладних станів» з 01.08.2015 до 31.01.2017 р. Після закінчення інтернатури направити ОСОБА_1 у розпорядження головного лікаря КЗ «Волинський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» для роботи на посаді лікаря відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги Володимир-Волинського відділенння.
		В подальшому, у зв`язку із зміною місця призначення на роботу ОСОБА_1 , наказом начальника Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації від 18.09.2015 р. № 337-ос та від 18.05.2015 р. №338-ос звільнено ОСОБА_1 21.09.2015 р. з посади лікаря-інтерна з медицини невідкладних станів та зараховано у Володимир-Волинське територіальне медичне об`єднання на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «хірургія» з 22.09.2015 р. по 21.09.2018 р. Після закінчення інтернатури направити ОСОБА_1 у розпорядження головного лікаря Володимир-Волинського територіального медичного об`єднання на посаду лікаря-хірурга.
		Із наказу головного лікаря Володимир-Волинського ТМО від 21.09.2018 р. встановлено, що  ОСОБА_1  звільнений із займаної посади лікаря-інтерна у зв`язку із закінченням інтернатури.
		Однак після закінчення навчання в інтернатурі відповідач не приступив до роботи за місцем направлення - Володимир-Волинське територіальне медичне об`єднання, що підтверджується листом даної установи від 29.07.2019 р.
		Відповідно до розрахунку фактичних витрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2015 року, проведеного позивачем, вартість навчання відповідача становила 80088,38 грн.
		Із довідки про доходи від 06.08.2019 р. встановлено, що за період навчання в університеті з вересня 2009 р. до червня 2015 року  ОСОБА_1  було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 26 690,23 грн.
		Загальна сума коштів, витрачених на навчання  ОСОБА_1 , за розрахунками позивача, становить 106 778,61 грн.
		       Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, які регулють спірні правовідносини.
		У ч.1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших
		актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з пп.1, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до ч.2 ст.52 Закону «Про освіту» від 23.05.91 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.
		Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, а саме: випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та 3 років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати - визначено ч.2 ст.52 закону «Про освіту» (що була чинною з 23.03.96 до 6.09.2014, у тому числі на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 1.09.2009 №109), п.2 указу Президента «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.96 №77/96, п.14 постанови КМ «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22.08.96 №992 (була чинною на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 1.09.2009 №109) та п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом МОЗ від 25.12.97 №367.
		Крім того, п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ від 25.12.97 №367, передбачено обов`язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати, зокрема виплату стипендії.
		Оскільки відповідно до умов угоди від 01.09.2009 р. ОСОБА_1 зобов`язався прибути після закінчення університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менш  трьох років по закінченню навчання в інтернатурі, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку, однак після закінчення навчання в інтернатурі не приступив до роботи, тому він зобов`язаний відповідно до вимог вищенаведеного законодавства та умов угоди відшкодувати вартість навчання, котра становить 106 778,61 грн. та не спростована відповідачем жодними належними, допустимими доказами.
		При цьому не беруться судом до уваги доводи представника відповідача про недійсність угоди від 01.09.2009 р. з тих підстав, що на момент укладення угоди ОСОБА_1 був неповнолітній, а тому на його укладення необхідна була згода батьків, оскільки судом встановлено, що ані батьки відповідача, ані сам відповідач, який досягнув повноліття ще в період навчання, не ставили питання про розірвання договору, визнання його недійсним чи визнання недійсними окремих його частин, а тому він є дійсним і суд бере його до уваги як доказ, який підтверджує зобов`язання відповідача відшкодувати вартість навчання.
		Також безпідставними є доводи представника відповідача про те, що законодавством не передбачено відшкодування коштів на навчання, оскільки на час виникнення спірних правовідносин такий обов`язок був передбачений ч.2 ст.52 Закону «Про освіту», п.2 указу Президента «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.96 №77/96, п.14 постанови КМУ «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22.08.96 №992 (в редакції, яка була чинною на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2009 №109), а також сторони передбачили такий обов`язок в угоді від 01.09.2009 р.
		Крім того, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 закінчив навчання у 2015 р., а позивач звернувся до суду із позовом про стягнення коштів на навчання у 2019 р., тобто з пропуском позовної давності.
		Однак на думку суду такі доводи представника відповідача є безпідставними, оскільки із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 закінчив навчання - інтернатуру саме 21.09.2018 р., а тому позивач звернувшись до суду із позовом у 2019 р. не пропустив строк позовної давності, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Горбачевського» підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст. 12,81,89,265 ЦПК України, суд,
		ухвалив:
		 
		позов задовольнити. 
		Стягнути з   ОСОБА_1  на користьТернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я 106 778, 61 гривню коштів за навчання.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я 1921 грн. судового збору.
		Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Головуючий:/підпис/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...