Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10521/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2020. Зареєстровано: 16.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 14.07.2020
Номер судового провадження: A/855/9037/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10521/19                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		Головуючого судді                              Файдюка В.В.
		суддів:                                        Земляної Г.В.
		                                                  Мєзєнцева Є.І.
		 
		При секретарі:                              Марчук О.О.
		          
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» (далі-позивач/ТОВ «Грейн Пауер») звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі-відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 березня 2019 року № 0146140302, № 0147140302, № 0148140302.
		Позов мотивовано тим, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 19 лютого 2019 року № 65/1-26-15-14-03-02/40427580 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року даний адміністративний - задоволено в повному обсязі.
		Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що при списанні товарів в межах норм природного убутку (при зберіганні, транспортуванні, перевалці) податкові зобов`язання з ПДВ не враховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість такої продукції включається до вартості іншої продукції, що реалізується підприємством.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Відповідачем у скарзі заявлено клопотання про допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - ГУ ДПС у ум. Києві.
		Ознайомившись із заявленим клопотанням, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.
		Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.
		Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі, допустивши заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві. 
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечує проти задоволення скарги, наполягає на законності оскаржуваного рішення. Доводи відзиву аналогічні доводам позовної заяви.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грейн Пауер» (код 40427580) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15 квітня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 15 квітня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 15 квітня 2016 року по 30 вересня 2018 року.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:
		- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 15 квітня 2016 року по 30 вересня 2018 року на суму 1 430 698,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму 901 305,00 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду станом на 30 вересня 2018 року на суму 392 грн.;
		- п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1 430 697,00 грн.
		За результатами перевірки складено акт від 19 лютого 2019 року № 65/1-26-15-14-03-02/40427580 та винесено податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2019 року:
		- № 0146140302, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість - за основним платежем в розмірі 901 305,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 225 326,00 грн.;
		- № 0147140302, яким розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 529 392,00 грн.;
		- № 0148140302, яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування на суму ПДВ 1 430 697,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 715 349, 00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1 430 697,00 грн. 
		Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Основний КВЕД ТОВ «Грейн Пауер» 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, а основний фактичний вид діяльності, що відповідає зазначеному КВЕД - експортні поставки українського зерна, тобто саме реалізація товарів, як зазначено в п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
		З метою здійснення зазначеного виду діяльності, тобто експортних поставок зерна, ТОВ «Грейн Пауер»: купує зерно у постачальників на території України; здійснює його зберігання на спеціалізованих зернових елеваторах, пристосованих саме під зберігання зазначеної продукції, що в т. ч. дозволяє зменшити розмір втрат зерна в даному процесі; здійснює його перевезення автомобільним та залізничним транспортом до порту; здійснювати накопичення товару до корабельної партії на складі порту, тобто фактичне зберігання зерна; перевалку (завантаження) зерна на судно.
		Отже, ТОВ «Грейн Пауер», здійснюючи на свій власний ризик незаборонену чинним законодавством господарську діяльність у вигляді реалізації товарів, а саме зерна на експорт, має проходити вищезазначені технологічні процеси, без яких здійснення постачання товарів на експорт не є можливим, тобто уникнути будь-якого із зазначених процесів не є можливим.
		Однак, зважаючи на фізичні властивості товару, а саме дрібні розміри, сипучість, абсорбцію вологи та необхідність покращення якісних характеристик за рахунок зменшення кількості, зокрема: очищення, сушіння, вентилювання, знезараження, в результаті проведення зазначених вище операцій вага зерна зменшується, уникнути такого зменшення не можливо.
		Згідно пп.14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податковий кодекс України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податковий кодекс України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу п. 135.1 статті135 Податковий кодекс України).
		Відповідно до п. 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
		Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
		Відповідно до пп. «г» п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Згідно п. 189.1 статті 189 Кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
		Згідно статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
		Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб`єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 статті 198 Податковий кодекс України). 
		Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
		- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.
		Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Кодексу.
		Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
		Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для  нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Отже, з наведеного вбачається, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому, результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
		Як зазначалося вище, основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД (46.21) є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.
		У перевіряємий період позивач здійснював реалізацію зерна (пшениця, ячмінь та кукурудза) та здійснював списання товару у зв`язку з убутком зерна (природніми втратами) під час транспортування та зберігання зерна.
		Так, вказане списання зерна було віднесено до складу інших витрат операційної діяльності (Д-т 93, 947 К-т 281) та оформлювалось первинним документами у вигляді актів списання.
		Втрати зерна при здійсненні комплексу дій, спрямованих на його експорт, є неминучими технологічними втратами та такими, які не можливо уникнути, саме тому зазначені втрати в чинному законодавстві визначаються природними втратами, тобто такими, на наявність чи відсутність яких впливати не можливо, як і неможливо уникнути.
		Термін «природні втрати» використовується, зокрема, у статті 7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», в якій зазначено, що суб`єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб`єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.
		Отже, здійснюючи законну господарську діяльність в т. ч. згідно положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, на які посилається в апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, ТОВ «Грейн Пауер» здійснює необхідний га неминучий перелік господарських операцій, в межах вчинення яких товар (зерно) зазнає природних втрат, тобто таких втрат, на наявність яких не можливо вплинути.
		При цьому, допустимий розмір таких втрат з точки зору існуючих технологій був визначений в ряді нормативних актів, частина з яких була прийнята ще за часів Радянського Союзу та які не скасовані і є чинними на території України.
		Відповідно до п.1.13. розділу VIII Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики від 13 жовтня 2008 року №661 (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до 21 травня 2017 року), списання убутку за формулою (4) може проводитися тільки в розмірі не більше 0,2%. Списання втрат понад 0,2 % може бути проведено тільки з дозволу керівника підприємства та згідно з висновком комісії із зачистки партій зерна і продукції. За партіями зерна, що не підлягали доопрацюванню чи переміщенням механізмами в процесі зберігання, списання за рахунок зниження смітної домішки не допускається.
		Згідно п.1.14. розділу VIII Інструкції №661, природний убуток зерна при зберіганні розраховується згідно з нормами природного убутку, затвердженими постановою Державного комітету СРСР по матеріально-технічному забезпеченню від 07 січня 1986 року N4 (v0004400-86) та введеними в дію наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 28 січня 1986 року N 23 (v0023400-86) «Об утверждениии норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки, семян трав, кормов травяных, искусственно высушенных и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР».
		Разом з тим, 23 листопада 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1066 «Про визнання деяких актів Української РСР такими, що втратили чинність, та актів Союзу РСР такими, що не застосовуються на території України», якою скасовано, зокрема, постанову Держпостачу СРСР від 18 грудня 1987 року N 152 «Норми природного убутку зерна під час перевезення у вагонах-зерновозах», постанову Держпостачу СРСР від 31 січня 1985 року N 12 «Про затвердження норм природного убутку окремих видів сільськогосподарської продукції при зберіганні та транспортуванні» та наказ Міністерства хлібопродуктів СРСР від 28 січня 1986 року N 23 «Про затвердження норм природного убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно висушених, та насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР».
		Так, за наслідками скасування основних актів, які визначали природній убуток зерна, залишились чинними наступні нормативно-правові акти, які регулюють норми природного убутку зерна при транспортування залізничним транспортом, автомобільним транспортом та при зберіганні, а саме: «Правила видачі вантажів», затверджена наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644, Норми природнього убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно висушених, та насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджені постановою Держпостачу СРСР 07 січня 1986 року № 4 «Про затвердження норм природнього убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно висушених, та насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджені постановою Держпостачу СРСР» та норми природнього убутку окремих видів вантажів при перевезенні автомобільним транспортом, затверджені постановою Держпостачу СРСР 02 червня 1986 року № 63.
		Тобто, позивач в період, за який проводилася перевірка - з 15 квітня 2016 року по 30 вересня 2018 року, здійснював списання товарів (зерна), керуючись як чинними та той час, так і іншими, що залишаються чинним на даний час, нормативними документами щодо визначення норм природного убутку зерна при транспортування та зберіганні.
		Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що необґрунтованими є доводи податкового органу про те, що нормативні акти, які визначали норми природнього убутку зерна скасовані, у зв`язку із чим товариство при визначенні зазначених норм користувалось виключно своїм внутрішнім наказом та не мало права самостійно визначати нормативи природніх втрат.
		При цьому, втрати товарів в процесі їх зберігання/транспортування є об`єктивно існуючими природніми та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами контролю та впливу підприємства і є невід`ємною частиною господарської діяльності. 
		Водночас, якщо контролюючий орган стверджує про списання ТОВ «Грейн Пауер» зернових понад межі норм природного убутку, то він мав би в акті перевірки довести таке понаднормове списання, яке провів сільгоспвиробник, визначивши відповідні кількісні показники, чого відповідачем не було зроблено. Крім того, в апеляційній скарзі фіскальний орган також жодних пояснень з даного приводу не навів, зокрема, не зазначив, з огляду на які обставини він дійшов висновку про списання позивачем зерна понад норми природного убутку, що, на його думку, є нормою та якими нормами та нормативно-правовими актами він при цьому керувався. Також апелянтом в скарзі не наведено, що саме було порушено судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в контексті саме оцінки правомірності списання позивачем товару у зв`язку з убутком зерна.
		Щодо посилання відповідача на п.198.5 статті 198 Податкового кодексу України, то слід звернути увагу на той факт, що дана норма вимагає у платника ПДВ нарахувати податкові зобов`язання та скласти і зареєструвати зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами які призначаються для їх використання або починають використовуватися в т.ч. в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Таким чином, дане положення жодним чином не зобов`язує платника податку вчинити аналогічні дії у випадку, якщо товар або його частина (тим більше природні втрати) не можуть бути використані в господарській діяльності. «Неможливість використання в господарській діяльності» і «використання у не господарській діяльності» є відмінними поняттями, тим більше, що втрати, тобто втрачена частина товару, взагалі жодним чином не можуть бути використані в жодній діяльності тим більше в негосподарській, як зазначено в цитованому пункті Податкового кодексу України.
		Отже, у разі списання природних втрат, що виникли в процесі закупівлі, транспортування та зберігання товару (зерна), у межах норм його природного убутку, та якщо під час придбання такого товару суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються.
		Більше того, на вартість всіх втрат зерна, що перевищують зазначені в чинному законодавстві норми природних втрат зерна, позивачем здійснено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, які чітко відображені у відповідних та належним чином складених і зареєстрованих податкових накладних.
		Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем зроблено безпідставний висновок про те, що ТОВ «Грейн пауер» зобов`язано було нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ та скласти і зареєструвати зведену податкову накладну, виходячи з вартості всього списаного товару, незалежно від того, в межах нормативних втрат або поза ними, та незалежно від того, в процесі зберігання чи перевезення він був втрачений, що є безпідставним.
		Податковий орган, нараховуючи податок на додану вартість з безповоротних відходів, списаних в межах норм та вартість якого включена до вартості готової продукції, фактично двічі оподатковує одну і ту ж операцію, тобто застосовує подвійне оподаткування.
		Враховуючи вищевикладене, протиправними є спірні податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2019 року № 0146140302 та № 0147140302, а тому вони підлягають скасуванню.
		Згідно абз.2 п.120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
		Відповідно до п.123.1 статті 123 Кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Отже, у разі встановлення відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних, незалежно від змісту проведеної операції, контролюючий орган виносить податкове повідомлення-рішення форми «ПН», яким попереджає про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
		Проте, як встановлено вище, у позивача був відсутній обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань на суму сформованого податкового кредиту та складення і, відповідно, реєстрації податкових накладних.
		Відповідно, порушення порядку та строків складання і реєстрації податкової накладної не можливе при відсутності обов`язку нарахування податкових зобов`язань, як правомірно було встановлено судом першої інстанції, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2019 року № 0148140302 та наявності правових підстав для його скасування.
		Жодного спростування даної інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.
		Оскільки суб`єкт владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав, не навів підстав незаконності оскаржуваних рішень, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, то підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
		Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
		За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331  КАС України суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Замінити відповідача Головне управління ДФС у місті Києві на його правонаступника - Головне управління  ДПС у місті Києві. 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
		Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2020 року.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      В.В. Файдюк
		                     
		                     Судді:                                                                       Г.В. Земляна
		                                                                                                    
		                                                                                                    Є.І. Мєзєнцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...