Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4026/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2020. Зареєстровано: 16.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/30408/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 420/4026/19
		адміністративне провадження № К/9901/30408/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
		суддів: Мартинюк Н.М.,  Яковенка М.М., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,  в особі Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлова В.М. про визнання протиправним та нечинним подання, зобов`язання вчинити певні дії,   провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року (суддя Токмілова Л.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: Єщенка О. В., Димерлія О. О., Коваля М. П.), 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлова В. М., в якому просила:
		- визнати протиправним та нечинним подання Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлова В. М., направлене Одеському міському голові листом від 28.02.2019;
		- зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області направити Одеському міському голові подання з пропозицією внесення до «Правил про встановлення та експлуатацію телекомунікаційних мереж на будинках та спорудах у м. Одесі» доповнень, якими визначити умови встановлення домофону в редакції, яка відповідає вимогам чинного законодавства України та міжнародного права, а саме: «Домофон може бути встановлений виключно в разі згоди (підпису) не менше 100% власників чи їх уповноважених представників».
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказане подання несе в собі неправдиву та викривлену інформацію і містить пропозиції, які суперечать вимогам діючого законодавства України та нормам міжнародного права. На думку позивача, така пропозиція Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлова В. М. в частині «надання мешканцям коду доступу», не ґрунтується на законі і є грубим порушенням прав мешканців, які не надали згоди на встановлення домофону, на їх вільний доступ до своєї оселі та приміщень загального користування.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08.08.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовив.
		Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що у разі звернення відповідача до Одеського міського голови з поданням про внесення до Правил, відповідно до яких домофон може бути встановлений виключно у разі згоди (підпису) не менше 100% власників чи їх уповноважених представників будуть перевищені службові повноваження регіонального представника Уповноваженого. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Суд першої інстанції встановив, що лист від 28.02.2019 № 23.5/10-240/Д329793.19/15-202 є ненормативним актом та вичерпав свою дію в момент виконання, оскільки Департамент міського господарства Одеської міської ради на вказаний лист надав лист-відповідь від 27.03.2019 № 01-69/236. Також суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Рішення щодо розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників. Суд першої інстанції встановив, що в парадній в житловому будинку АДРЕСА_1 квартир. Відповідно до листа, адресованого ПП «ДОМОФОН-СЕРВІС-ЮГ», який підписаний власниками 14-ти квартир та наявного протоколу зборів - надано згоду власниками квартир на встановлення домофону у зазначеній парадній, що перевищує 75% загальної площі всіх квартир. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019.
		Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що за цим позовом позивачем не оскаржується відповідне рішення зборів співвласників щодо управління майном багатоквартирного будинку, у тому числі, щодо встановлення на дверях під`їзду домофонного обладнання, а також рішення про затвердження правил по встановленню та експлуатації телекомунікаційних мереж на будівлях та спорудах у м. Одесі. Суд зазначає, що з огляду на те, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є, зокрема, захист прав громадянина, запобігання порушенням цих прав, сприяння їх поновленню, і, як показали обставини справи, відповідачем вжито заходів для вирішення порушених у зверненні позивача питань, під час розгляду справи встановлено, що позивач самостійно відмовляється від одержання засобів для входу у багатоквартирний будинок, а фактична незгода із рішенням співвласників багатоквартирного будинку та законом, що регулює спірні питання, не свідчить про автоматичне порушення прав та інтересів позивача у цій сфері.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.
		Позиція інших учасників справи
		Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлов В. М. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М. (суддя-доповідач), Мартинюк Н. М., Яковенка М. М. від 06.11.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019.
		Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 справу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		08.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, зареєстрованою в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за вх. № О329839.18/15, в якій просила зобов`язати Одеську міську раду в особі КП ЖКС «Вузовський» здійснити заходи по демонтажу домофонного обладнання у під`їзді квартир НОМЕР_1 АДРЕСА_2.
		У вказаній заяві позивачка зазначила про те, що у листопаді 2017 року мешканцями квартир НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_2 ) вирішено встановити на двері під`їзду замок системи «Домофон». Вказане рішення прийняте з грубим порушенням чинного законодавства, без згоди позивача як співвласника багатоквартирного будинку та перешкоджає позивачу у вільному доступі до свого житла. Оскільки контроль за дотриманням законів України при користуванні приміщеннями житлових будинків покладається на балансоутримувача (управителя) будинку, а саме КП ЖКС «Вузівський», засновником якого є Одеська міська рада, але відповідальна особа у здійсненні демонтажу домофонного обладнання відмовила, тому заявник вимушений ставити перед Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини питання про порушення Одеською міською радою в особі КП ЖКС «Вузівський» його права на вільний доступ до власної квартири та зобов`язання вчинити певні дії на їх усунення.
		Після реєстрації заяви у громадській приймальні Уповноваженого, вона передана на розгляд Департаменту моніторингу прав власності, контроль за діяльністю якого покладено на Представника Уповноваженого з дотримання соціальних та економічних прав.
		Для прискорення вирішення питання вдосконалення документу, який впорядковує діяльність підприємств з надання послуг зі встановлення та обслуговування домофонів у багатоквартирних будинках м. Одеси, надані доручення Регіональному представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області.
		Після перевірки відповідності вимогам Законів України, міжнародного права, Правилам про встановлення та експлуатацію телекомунікаційних мереж на будинках та спорудах у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 №    3901-VІ, Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлов В. М. направив Одеському міському голові Труханову Г. Л. подання від 28.02.2019 № 23.5/10-240/Д329793.19/15-202 з пропозицією внести зміни до вищезазначених Правил, відповідно до яких домофон може бути встановлений винятково в разі згоди (підпису) не менше 100% власників чи їх уповноважених представників або надання мешканцям коду доступу.
		Посилаючись на те, що вказане подання містить викривлену інформацію щодо розгляду заяви та не відновлює порушені права та інтереси заявника, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про його визнання нечинним із зобов`язанням відповідача направити звернення, яке б відповідало чинному законодавству.
		Крім того, судом першої інстанції встановлено, що Департаментом міського господарства Одеської міської ради розглянуто звернення Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 28.02.2019, на що направлено відповідь від 27.03.2019 № 01-69/236, відповідно до якої рекомендації щодо внесення змін до Правил по встановленню та експлуатації телекомунікаційних мереж на будівлях та спорудах м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3901-VI прийняті до уваги.
		Також Департамент міського господарства Одеської міської ради, повідомляє, що відповідно до листа КП ЖКС «Вузівський» від 13.02.2019 № 01-69/1406/1 у багатоквартирному будинку, в якому проживає заявниця було проведено збори власників багатоквартирного будинку, на якому було прийнято рішення щодо встановлення металевих дверей та підключення домофону з метою збереження майна мешканців багатоквартирного будинку. Водночас, на вказаних зборах у зв`язку з небажанням заявниці встановлювати металеві двері, останній було видано безкоштовно ключ від вхідної двері з кодовим замком, тобто надано вільний доступ до квартири. Заявниця від отримання безкоштовного ключа відмовилась, про що складений відповідний акт.
		11.03.2019 Регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області за № 23.5/10-293/ДЗ29793.19/15-202 на адресу керівника ПП «Домофон-Сервіс-ЮГ» направлено лист з вимогами надати ОСОБА_1 електронний код доступу з метою поновлення її права на вільний доступ до власної квартири.
		У відповідь Регіональному представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області на лист від 11.03.2019, директор ПП «Домофон-Сервіс-ЮГ» направив лист від 26.03.2019 вих. № 6, відповідно до якого, вважав за необхідне зауважити, що підприємство «Домофон-Сервіс-ЮГ» жодним чином не здійснює свою господарську діяльність шляхом порушення права законних інтересів громадян, та, більш того, жодним чином не порушує право на свободу пересування місцями загального користування. Підприємство надає послуги Домофонного зв`язку лише та виключно бажаючим отримати такі послуги. Так, компанія встановила Домофонне обладнання в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 парадна № 6, керуючись згодою та задовольняючи прохання більшості співвласників спільного майна зазначеного багатоквартирного будинку. Компанією здійснена низка заходів для забезпечення ОСОБА_1 засобами безперешкодного доступу в парадну № 6 в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2. Більшість власників квартир, а саме 12 парадної № 6 в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2, уклали з ПП «Домофон-Сервіс-ЮГ» Договори на отримання послуг домофонного зв`язку.
		За даними договорами, ПП «Домофон-Сервіс-ЮГ» зобов`язані надавати послуги домофонного зв`язку, а власники квартир мають право на їх отримання. Ці договори на теперішній час дійсні та жодних порушень виконання зобов`язань за договорами не існує. І власники квартир (сторони договору) не мають жодного бажання розірвати договір та не отримувати в подальшому послугу домофонного зв`язку в зазначеному будинку. Отже, демонтаж Домофонного обладнання (в тому числі електромагнітного замку встановленого на вхідній двері в парадну № 6 в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2) призведе до порушення умов договору з боку ПП «Домофон-Сервіс-ЮГ» та в цілому до порушення прав та інтересів більшості власників квартир в парадній № 6 в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2.
		Відповідно до листа директора ПП «Домофон-Сервіс-ЮГ», співробітники підприємства намагалися надати ОСОБА_1 електронний код доступу та ключ доступу, але остання відмовляється його отримувати. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (стаття 101 Конституції України).
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
		Статтею 1 Закону України від 23.12.1997 № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами. Дія цього Закону також поширюється на відносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права, а також фізичними особами, які перебувають на території України, у випадках, передбачених окремим законом (стаття 2 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).
		Статтею 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є: 1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; 2)    додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб`єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; 3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; 4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; 5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; 6)    запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; 7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. 
		Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. 
		За змістом статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений має право, зокрема, вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів.
		Частиною першою статті 14 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначений обов`язок Уповноваженого додержуватися Конституції України і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права.
		Приписами статті 15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» встановлено, що актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб. Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
		Статтею 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об`єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов`язані співпрацювати з ним і подавати йому необхідну допомогу, зокрема: 1) забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, визначених законодавчими актами щодо захисту інформації з обмеженим доступом; 2) надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень; 3)    розглядати пропозиції Уповноваженого щодо поліпшення їх діяльності у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та у місячний строк з дня одержання пропозицій надавати вмотивовану письмову відповідь на них. Відмова органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Статтею 319 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Відповідно до частини другої статті 369 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		Частиною другою статті 13 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
		Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України від 14.05.2015 № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) співвласники мають право, зокрема: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; інші права, визначені законом. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
		Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані, зокрема,  виконувати рішення зборів співвласників.
		За змістом статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення. 
		Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
		Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 101 Конституції України та статті 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України.
		Сферою застосування Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.
		Частиною другою статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до змісту листа від 28.02.2019 № 23.5/10-240/Д329793.19/15-202 до Одеського міського голови Труханова Г. Л. відповідач пропонує внести зміни до Правил по встановленню та експлуатації телекомунікаційних мереж на будинках та спорудах  м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міського голови від 09.10.2013 № 3901-VІ, відповідно до яких домофон може бути встановлений винятково в разі згоди (підпису) не менше 100% власників чи їх уповноважених представників або надання мешканцям коду доступу.
		В ході перевірки регіональним представництвом Уповноваженого в Одеській області також було встановлено, що після встановлення системи «Домофон» були видані електронні ключі усім співмешканцям квартир, у тому числі ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, відмовилася його отримувати.
		Згідно зі статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у разі звернення відповідача до Одеського міського голови з поданням про внесення до Правил, відповідно до яких домофон може бути встановлений виключно у разі згоди (підпису) не менше 100% власників чи їх уповноважених представників будуть перевищені службові повноваження регіонального представника Уповноваженого. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 зазначив, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
		Як встановлено судом першої інстанції, лист від 28.02.2019 №    23.5/10-240/Д329793.19/15-202 є ненормативним актом та вичерпав свою дію в момент виконання, оскільки Департамент міського господарства Одеської міської ради на вказаний лист надав лист-відповідь від 27.03.2019 № 01-69/236. 
		Також судом першої інстанції встановлено, що у позові позивач посилається на позицію Уповноваженого у 2013 році щодо встановлення домофонів виключно за згодою всіх співвласників майна, що є у спільній сумісній власності. Водночас, у 2015 році до абзацу першого частини другої статті 369 Цивільного кодексу України були внесенні зміни згідно із Законом України від 14.05.2015 № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до яких розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
		Разом з тим, за цим позовом позивачем не оскаржується відповідне рішення зборів співвласників щодо управління майном багатоквартирного будинку, у тому числі, щодо встановлення на дверях під`їзду домофонного обладнання, а також рішення про затвердження правил по встановленню та експлуатації телекомунікаційних мереж на будівлях та спорудах у м. Одесі.
		З огляду на те, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є, зокрема, захист прав громадянина, запобігання порушенням цих прав, сприяння їх поновленню, і, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем вжито заходів для вирішення порушених у зверненні позивача питань, позивач самостійно відмовляється від одержання засобів для входу у багатоквартирний будинок, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що фактична незгода із рішенням співвласників багатоквартирного будинку та законом, що регулює спірні питання, не свідчить про автоматичне порушення прав та інтересів позивача у цій сфері.
		Разом з цим, регіональні представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини були створені у структурі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповідно до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» для забезпечення ефективної діяльності Уповноваженого та доступності здійснення особистого прийому громадян у кожному регіоні України. Регіональне представництво у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, іншими нормативно-правовими актами України, актами Уповноваженого та керівника Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, а також Положенням про регіональні представництва Уповноваженого ВРУ з прав людини.
		Водночас, під час звернення із цим позовом позивачем не ставилось питання про відсутність у відповідача повноважень на вирішення його звернення. 
		Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, Одеською міською радою розглянуто звернення відповідача від 28.02.2019 № 23.5/10-240/Д329793.19/5-202, та повідомлено листом від 27.03.2019 за № 01-69/236, що рекомендації щодо внесення змін до Правил по встановленню та експлуатації телекомунікаційних мереж на будівлях та спорудах м. Одеси, затверджених рішенням  Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3901-VI, прийняті до уваги.
		За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
		Щодо посилання позивача на те, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 48 КАС України та не замінив неналежного відповідача на належного, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи відповідачем уданій справі є Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області Михайлова В. М. Крім того, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про заміну сторони. Також відповідно до протоколу судового засідання Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 позивач заявила про уточнення до позовної заяви в усній формі, проте головуючою суддею було роз`яснено, що справа розглядається в спрощеному позовному провадженні, а тому уточнені позовні вимоги повинні подаватися до суду до першого судового засідання, у зв`язку з чим позивачка просила залишити зазначене клопотання без розгляду.
		Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у даній справі.  
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/4026/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк   М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...