Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/1363/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2020. Зареєстровано: 16.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 14.07.2020
Номер судового провадження: 33/803/809/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 33/803/809/20 Справа № 175/1363/20   Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		14 липня 2020 року                            м. Дніпро
		Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Андрієнко В.А., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої Федосєєва Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року щодо 
		ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
		визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 14.04.2020 року близько 13.30 годин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою на адресу своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , тобто скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
		Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року  ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень та стягнуто з останнього на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень.
		Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, постановити нову постанову, якою провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що, в порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, в постанові суду зазначено лише зміст протоколу про адміністративне правопорушення. 
		Всупереч вимогам ст. 251 КУпАП факти вчинення ним будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру не підтверджуються жодними об`єктивними даними, які містяться в матеріалах справи. Відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ґрунтуються виключно на заяві та письмових поясненнях ОСОБА_2 , які не були перевірені особою, уповноваженою на складання протоколу.
		Матеріали справи не містять встановлених обставин вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
		Таким чином, протокол не містить викладу суб`єктивної та об`єктивної сторони правопорушення, зокрема відсутнє посилання на його умисел, а також на те, яке саме домашнє насильство (фізичного, психологічного чи економічного характеру) було застосовано до потерпілої. Крім того, в протоколі відсутнє посилання на те, чи була, або могла бути завдана шкода фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілого та чим саме.
		Зазначає, що постанова суду взагалі не містить опису обставин, встановлених під час розгляду справи. В судовому засіданні потерпіла не повідомила, які саме дії він вчинив відносно неї, не містить опису таких дій і протокол про адміністративне правопорушення.
		Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність обставин адміністративного правопорушення, не надав оцінки його поясненням та запереченням на адміністративний протокол, не оглянув диск з відеозаписом, який мав істотне значення для розгляду справи, чим порушив вимоги, передбачені ст.245 КУпАП.
		Також суд не надав оцінки тому факту, що об`єктом правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є суспільні відносини у сфері сім`ї і захисту прав членів сім`ї, тобто зазначений склад адміністративного правопорушення, пов`язаний із вчиненням насильства будь-якого характеру між членами сім`ї.
		Посилається на те, що ним до суду було надано копію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу між ним та потерпілою, яким встановлено факт того, що він з ОСОБА_2 протягом двох років не мають спільного побуту і фактично не пов`язані сімейними правами та обов`язками, проживають окремо, а тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки він з ОСОБА_2 не є членами сім`ї.
		Таким чином, докази, надані ним суду, свідчать про те, що 14.04.2020 року він не вчиняв жодних дій, які могли б тлумачитися як «домашнє насильство», що свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення.
		Однак суд в постанові не зазначив, які докази спростовують його пояснення та чому він віддає перевагу цим доказам, та відкидає як доказ його пояснення.
		Крім того, судом не було перевірено, чи не обмовила його потерпіла в своїх поясненнях, що є реальним, оскільки ним подано до суду позовну заяву про поділ майна подружжя, яким його колишня дружина одноособово розпорядилась, про що свідчить витяг з ЄРДР.
		В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Андрієнко В.А. підтримали доводи апеляційної скарги та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Потерпіла ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.
		   Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
		У відповідності до ст.7КУпАП ніхтоне можебути підданийзаходу впливув зв`язкуз адміністративнимправопорушенням інакшеяк напідставах ів порядку,встановлених законом.Провадження усправах проадміністративні правопорушенняздійснюється наоснові суворогододержання законності. 
		   За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності...
		   Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		   Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		   Проте, цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повному обсязі, належним чином не надав оцінки дослідженим доказам, а його висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є передчасним.
		   Так, частиною першою ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
		   Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року за № 2229-VIII психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		   Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія АПР18 №432376 від 14.04.2020 року ОСОБА_1 за місцем проживання АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою та нецензурно лаявся, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю.
		   Дослідженими матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції в постанові послався як на докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 , на зазначений протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2 .
		   Відповідно до пояснень потерпілої ОСОБА_2 та протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення, остання вказала, що 14.04.2020 року о 13.30 в АДРЕСА_1 її колишній чоловік ОСОБА_1 погрожував фізичною розправою та нецензурно висловлювався в її бік. 
		   Натомість в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав зовсім протилежний виклад обставин подій, ніж зазначила потерпіла, згідно з якими остання провокувала лайку протягом дня, намагалася вивезти з дому його речі та забрати дитину в невідомому напрямку, чинить тиск щодо розподілу майна, колишню дружину він не бив та не грубив. У зв`язку з чим суд необґрунтовано взяв до уваги зазначені письмові пояснення як доказ його вини.
		   Разом з тим, з рапорту чергового Дніпровського РВП Калюжного М.В. (а.с.2) слідує, що 14.04.2020 року о 13.32 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 14.04.2020 року о 13.32 за адресою Дніпровський (Сільський) район, смт Обухівка вул. Дзержинського буд. 4А колишній чоловік ОСОБА_1 свариться із заявницею та не дає взяти ліки для лікування та намагався забрати ключі.
		Отже, відомості, які зазначені в рапорті чергового інспектора не узгоджуються з обставинами, викладеними в письмових поясненнях потерпілої, протоколі прийняття заяви про правопорушення та в самому протоколі про адміністративне правопорушення.
		Будь-яких інших доказів, окрім письмових пояснень потерпілої, які б об`єктивно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.
		   Суд не надав належної оцінки доказам, на підставі яких він дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, поклавши в основу судового рішення суперечливі докази в підтвердження його вини. 
		Крім того, в суді першої інстанції сторона захисту долучила до матеріалів справи відеозаписи з камер відеоспостереження з місця проживання ОСОБА_1 , проте як суд першої, так і апеляційної інстанції не приймає їх як докази, оскільки суд розглядає справу в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення, а ці записи не стосуються подій, які відбувалися 14.04.2020 року о 13.30, коли був складений цей протокол. 
		Отже,під часперегляду справиапеляційний суддійшов висновку,що постановамісцевого судупідлягає скасуваннючерез недостатністьдоказів длядоведення вини ОСОБА_1 ,а провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП. 
		Приймаючи таке рішення, апеляційний суд керується також вимогами ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості та передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись саме на користь цієї особи.
		Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року задовольнити.
		Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року, якою  ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.    
		 
		 
		 
		Суддя Дніпровського 
		апеляційного суду О.Є. Джерелейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...