Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/2893/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2020. Зареєстровано: 16.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 09.07.2020
Номер судового провадження: 22-ц/4820/983/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                       Справа № 683/2893/19
		Провадження № 22-ц/4820/983/20
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		09 липня 2020 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		 
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., 
		секретар судового засідання Кошельник В.М.,
		з участю сторін та їх представників,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання заповіту та його дублікату недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області у складі судді Завадської О.П. від 13 березня 2020 року.
		Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
		встановив:
		 
		В жовтні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . До складу спадщини увійшли житловий будинок та дві земельні ділянки. В березні 2018 року вона звернулася із письмовою заявою до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Згодом, в ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до неї про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, їй стало відомо про наявний заповіт від 07 жовтня 2010 року, посвідчений Пеньківською сільською радою, за умовами якого своє майно на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіла онуку ОСОБА_2 Пізніше 02 червня 2015 року ОСОБА_2 також був виданий дублікат цього заповіту. Зазначила, що її мати на момент складання заповіту 07 жовтня 2010 року була інвалідом першої групи по зору, а тому не могла прочитати його зміст, а свідків, які б могли зачитати його зміст, не було залучено. 
		Оскільки порушена форма посвідчення заповіту, позивач просила визнати недійсним заповіт, вчинений 07 жовтня 2010 року ОСОБА_3 , та дублікат цього заповіту від 02 червня 2015 року, що були видані ОСОБА_2 та зареєстровані в реєстрі за №73 Пеньківською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області.
		Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у справі, - не взяв до уваги довідку про встановлення заповідачці першої групи інвалідності у зв`язку із сліпотою, її посвідчення інваліда І групи по зору та членський квиток про належність її до спілки незрячих. Тому висновок суду про недоведеність сліпоти заповідача та неспроможності прочитати зміст заповіту є необґрунтованим. Крім цього, судом також безпідставно не враховано показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які у судовому засіданні, що ОСОБА_3 була незряча. Пояснення відповідача, що підписувати заповіт ОСОБА_3 допомагав її чоловік, теж свідчить про порушення закону, так як посвідчення цього правочину здійснюється виключно за особистим підписом заповідача, а в разі наявності у нього вад здоров`я, у присутності не менше двох свідків. Заповіт не був належно оформлений, що не дозволяє встановити волю заповідача, його слід визнати недійсним. Як наслідок, визнанню недійсним підлягає і дублікат цього заповіту.
		Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
		В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін. 
		Представник Пеньківської сільської ради в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи. 
		Апеляційний суддійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає частковому скасуванню з таких підстав.
		Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
		Позивач ОСОБА_1 є донькою спадкодавиці, а відповідач ОСОБА_2 - її онуком. 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 склала заповіт, за умовами якого все майно, що належатиме їй на момент смерті і на що за законом буде мати право, вона заповіла ОСОБА_2 .
		Згідно посвідчувального напису секретаря Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 07.10.2010 року, текст заповіту складено зі слів заповідача, до підписання прочитаний вголос ОСОБА_3 і власноручно нею підписаний в присутності секретаря сільської ради. Зареєстровано в реєстрі за №73.
		У зв`язку із втратою оригіналу цього заповіту 02 червня 2015 року секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області видано ОСОБА_2 його дублікат.
		28 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Старокостянтинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері, однак їй було відмовлено у зв`язку із неможливістю встановлення родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавцем.
		Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2019 року встановлено факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2019 року ОСОБА_2 надано додатковий строк шість місяців для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , подавши відповідну заяву до нотаріуса.
		Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
		   Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з презумпції правомірності правочину та недоведеності неспроможності заповідача прочитати та підписати заповіт, тому вказав про відсутність підстав для визнання його недійсним.
		Проте з цим висновком не можна погодитися, зважаючи на таке. 
		Так, за змістом статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Відповідно достатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).
		Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно дочастини четвертої статті 207цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252цього Кодексу.
		  Згідноз ст.1248ЦК України нотаріуспосвідчує заповіт,який написанийзаповідачем власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів.  Нотаріусможе напрохання особизаписати заповітз їїслів власноручноабо задопомогою загальноприйнятихтехнічних засобів.  У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
		Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253цього Кодексу).
		У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті1248і статтею1252цьогоКодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою (частина другастатті 1253 ЦК України).
		Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків (частини п`ята і шостастатті 1253 ЦК України).
		За змістом ч.ч. 1-2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що заповідач через фізичні вади (сліпоту) не могла сама прочитати заповіт, що унеможливлює встановлення її дійсного волевиявлення.
		Так, згідно з довідкою серії НОМЕР_1 № 124781, виданою 04.05.1982 року Лікарсько-трудовою експертною комісією при Хмельницькій обласній поліклініці, ОСОБА_3 пройшла освідування 04.05.1982 року і визнана інвалідом першої групи по зору за загальним захворюванням безстроково; у зв`язку з цим потребує стороннього догляду (а.с.7).
		Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 на ім`я спадкодавиці ОСОБА_3 з молодого віку мала вади зору, - пенсія по інвалідності ІІ групи їй була встановлена з травня 1976 року.
		Згідно з членським квитком, виданим 24.06.2003 року Старокостянтинівською організацією УТОС, ОСОБА_3 входила до членів Українського товариства сліпих і мала пільги, встановлені для незрячих Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ.
		Згідно з Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 07.04.2004 року № 183 та чинною на час складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_3 , до I групи інвалідності належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю нездатні до самообслуговування, потребують повного постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, абсолютно залежні від інших осіб або, які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, залежні від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій (пункт 2.1). 
		За змістом пункту 4.1 Інструкції (підпункти 4.1.1- 4.1.3) перша група інвалідності по зору встановлюється в разі відсутності очей; уроджених рудиментарних очних яблук; сліпоти (гострота зору з переносною корекцією менше 0,05 або концентричне звуження поля зору до 10 градусів від точки фіксації) на обидва ока чи око, що краще бачить. 
		Аналогічні положеннямістили нормативніакти Української РСР (ст. 82 Закону Української РСР «Про охорону здоров`я», Постанова Ради Міністрів УРСР від 18 листопада 1948 р. N 2701 "Про організацію роботи лікарсько-трудових експертних комісій" з відповідними змінами і доповненнями), чинні на час встановлення ОСОБА_3 I групи інвалідності по зору довічно.
		Суд першої інстанції в порушення ст. 89 ЦПК України не дав жодної оцінки представленим документам і не врахував, що вони є достатніми та допустимими доказами на підтвердження факту сліпоти заповідачки ОСОБА_3 . 
		Той факт, що ОСОБА_3 була незрячою, потребувала постійного стороннього догляду і не могла прочитати текст та підписати його також підтвердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , що цілком узгоджується з наведеними вище письмовими доказами у справі.
		При цьому матеріали справи не містять жодних доказів на спростування фізичної вади (сліпоти) ОСОБА_3 на час складання заповіту.
		Пояснення відповідача ОСОБА_2 не є таким доказом відповідно до ст. 76 ЦПК України.
		Отже, заповідач ОСОБА_3 через фізичну ваду (сліпоту) не могла сама прочитати заповіт, відтак посвідчення заповіту мало відбуватися при свідках відповідно до частини другої статті1248 та статті 1253 ЦК України.
		Встановлено, що текст оспорюваного заповіту викладено за допомогою технічних засобів.
		Під вказаним текстом наявне надруковане слово «підпис» та невиразні штрихи значно нижче лінії проти надрукованого за допомогою технічних засобів прізвища та ініціалів заповідачки.
		Згідно посвідчувального напису заповіту ОСОБА_3 від 07.10.2010 року текст заповіту складений зі слів заповідача, до підписання прочитаний вголос ОСОБА_3 і власноручно нею підписаний в присутності секретаря Пеньківської сільської ради ОСОБА_7 .
		Заповідач ОСОБА_3 через фізичну ваду (сліпоту) не могла сама прочитати текст заповіту, що цілком спростовує зміст посвідчувального напису заповіту. 
		В свою чергу підписання заповідачем заповіту за неспроможності самостійно прочитати його текст та недотримання процедури посвідчення заповіту при свідках, не свідчить про наявність вільного волевиявлення ОСОБА_3 заповісти все своє майно відповідачу, і що таке волевиявлення відповідало її внутрішній волі.
		Згідно з ч.1ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
		За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 2ст. 1257 ЦК Україниза позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		Оскільки заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, у зв`язку з чим неможливо встановити дійсне волевиявлення заповідача, наявні підстави для визнання його недійсним. 
		Разом з тим, відсутні правові підстави для визнання недійсним дублікату оспорюваного заповіту.
		Так, відповідно до пункту 2.16 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особамиорганів місцевогосамоврядування нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011 року, підставою для видачі дубліката заповіту, виданого посадовою особою органу місцевого самоврядування, є його втрата або зіпсування. 
		Дублікат втраченого (зіпсованого) заповіту видається згідно з порядком, передбаченимстаттею 53Закону України"Пронотаріат". Дублікат документа, посвідченого або виданого посадовою особою органу місцевого самоврядування, повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа.
		Отже, дублікат оспорюваного заповіту, який втрачено, не є окремим правочином і не підлягає визнанню недійсним у разі визнання недійсним самого заповіту. 
		Суд першої інстанції не дав належної оцінки представленим доказам у справі, не з`ясував повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, водночас безпідставно, в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства вдався до обговорення інших обставин, які не входять до предмету доказування в цій справі. 
		З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково - визнати недійсним заповіт, складений 07 жовтня 2010 року ОСОБА_3 . В решті позову слід відмовити.
		Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки ОСОБА_1 по 960,50 грн. понесених судових витрат з кожного (768, 40 грн. +(768,40*150%). 
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Позов задовольнити частково.
		Визнати недійсним заповіт, складений 07 жовтня 2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений секретарем Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Гурською В.Н. та зареєстрований в реєстрі за №73.
		В решті позову відмовити.
		Стягнути з Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (31110, Хмельницький обл., Старокостянтинівський район, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04405395), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) по АДРЕСА_3 , 50 грн. понесених судових витрат.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повна постанова складена 14 липня 2020 року.
		 
		Судді                             Л.М. Грох
		 
		Р.С. Гринчук
		 
		А.М. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...