Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/6635/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 16.07.2020. Зареєстровано: 17.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 11-кп/813/1244/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160000000941

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/1244/20
		Номер справи місцевого суду: 509/6635/19 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.07.2020 року                                    м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_2 
		суддів             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю:        
		секретарів судового засідання     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 к
		прокурора                 ОСОБА_7 
		захисника                 ОСОБА_8 
		обвинуваченого             ОСОБА_9 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.02.2020 року, у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12019160000000941 від 05.10.2019 року, яким
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Подільська (Котовська) Подільського району Одеської області, громадянин України, з середньою освітою, холостий, маючий на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працюючий водієм у ТОВ «Вібро-Прес-Буд», раніше не судимий, офіційно зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , 
		засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
		   На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням обов`язків передбачених п.п.1,2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
		Вирішено питання з речовими доказами у кримінальному провадженні.
		Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати у сумі 10205 гривень.
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст оскаржуваного рішення.
		Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_9 засуджений за те, що 4 жовтня 2019 року, приблизно о 19:22 год., у темний час доби, в порушенням п. 2.9 ПДР України, керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним вантажним автомобілем марки «КАМАЗ 5511», д/н НОМЕР_1 , на правому пасажирському сидінні якого перебував пасажир ОСОБА_11 , рухаючись по автодорозі сполученням «Овідіополь - Надлиманське», з боку смт. Овідіополь в напрямку с. Надлиманське Овідіопольського району Одеської області, проїжджаючи нерегульовану ділянку автодороги поблизу с. Миколаївка Овідіопольського району Одеської області, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 1.5, 13.1 ПДР діючи необережно, будучи неуважним за кермом, не стеживши за дорожньою обстановкою, не врахувавши швидкість руху і стан керованого ним автомобілю, маючи при цьому реальну і об`єктивну можливість своєчасного виявлення на автодорозі автопоїзда у складі сідлового тягача марки «Renault», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 з напівпричепом марки «Van Hool 3B0053», д/н НОМЕР_3 , з вантажем «навантажувач фронтальний «CYANGLIN-ZL50H» реєстраційний номер НОМЕР_4 , що рухався попереду у правого краю дороги, в попутному напрямку, не відреагував на зміну дорожньої обстановки і не вжив належні і своєчасні заходи до зниження швидкості керованого ним вантажного автомобілю марки «КАМАЗ 5511», не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого правою передньою частиною керованого ним автомобілю марки «КАМАЗ 5511» скоїв наїзд на ліву задню частину напівпричепу марки «Van Hool 3B0053», внаслідок чого пасажир ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження та від яких помер.
		Зміст вимог апеляційної скарги та заперечень.
		В апеляційній скарзі прокурор не оспорює доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_9 у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, посилаючись на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, а також безпідставно застосував ст. 75 КК України.
		Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції про постановленні вироку не врахував положення постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» та при призначенні покарання безпідставно не призначив додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як не дав належної оцінки тому, що вчинений злочин є тяжким злочином та злочином проти безпеки руху, а також тому, що внаслідок вчиненого злочину померла людина.
		   В порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність суд у вироку не визнав перебування ОСОБА_9 під час вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, як обставину, що обтяжує покарання.
		Суд першої інстанції застосував ст. 75 КК України, однак уникнення обвинуваченого від реального покарання може негативно вплинути на сприяння суспільством, зокрема, іншими водіями щодо необхідності дотримання Правил дорожнього руху.
		   В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, посилаючись на те, що суд не допустив при призначенні покарання неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, так призначене судом покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
		В обґрунтування заперечень захисник послався на обставини кримінального провадження та дані щодо особи обвинуваченого, які були встановлені при судовому розгляді в суді першої інстанції та враховані при призначенні покарання та при застосуванні ст. 75 КК України щодо обвинуваченого.
		Так, захисник зазначив, що судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 послідовно, з моменту вчинення кримінального правопорушення, під час досудового розслідування та судового розгляду, визнає вину, в зв`язку з чим кримінальне провадження судом було розглянуто в скороченому порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.
		У вироку суд обґрунтовано визнав обставинами, що пом`якшують покарання, повне визнання вини та щире каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, повне добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілої, а також наявність на утриманні малолітньої дитини та матері похилого віку, яка потребує допомоги через хронічні захворювання.
		Також судврахував наявністьу обвинуваченогопостійногомісця проживання та роботи, де він позитивно характеризується, що свідчить про наявність у останнього міцних соціальних зв`язків.
		   Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» суд врахував при призначенні покарання думку потерпілої, яка просила призначити покарання обвинуваченому без позбавлення права керувати транспортними засобами та не позбавляти його свободи.
		Позиції учасників апеляційного розгляду.
		Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
		Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Згідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. 
		Згідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. 
		Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		Вина обвинуваченого  ОСОБА_9 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2 ст.286 КК України, якпорушенняправил безпекидорожнього рухуособою, якакерує транспортнимзасобом,що спричинилосмерть потерпілого, встановлена судом першої інстанції на підставі показань обвинуваченого  ОСОБА_9 , який послідовно, в повному обсязі визнавав обвинувачення, в зв`язку з чим суд 1-ї інстанції визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, та розглянув кримінальне провадження у спрощеному порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Як зазначалось, в апеляційній скарзі прокурор не оспорював доведеність вини обвинуваченого  ОСОБА_9 у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також кваліфікацію його дій.
		Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування у вироку суду закону України про кримінальну відповідальність в частині не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з урахуванням тієї обставини, що під час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим покарання не відповідає ступеню тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення з причин м`якості призначеного покарання.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Суд першоїінстанції привизначенні видута мірипокарання обвинуваченому,відповідно довимог ст.65КК України,врахував характерта ступеньтяжкості злочину,вчиненого знеобережності,особу винного, який ранішене судимий, йоговік,позитивні характеристики з місця проживання та роботи.
		У відповідності до приписів ст.66 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, зокрема, повне визнання вини та щире каяття у вчиненому злочині, повне добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілої, а також першу судимість. 
		У відповідності до вимог ст.67 КК України, судом встановлена обставина, що обтяжує покарання, зокрема, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, апеляційна скарга прокурора в цій частині не знаходить підтвердження.
		Апеляційний судперевірив зазначені увироку судуобставини,що пом`якшують покарання, а також обставину, що обтяжує покарання, та вважає, що суд обгрунгтовано встановив наявність вищезазначених обставин, що в апеляційній скарзі прокурор не оспорював.
		Апеляційний судвважає,що суд першоїінстанції з урахуваннямвимог ст.ст.65-67КК України прийшовдо обґрунтованоговисновку,що обвинуваченомунеобхідно призначитипокарання увигляді позбавленняволі,у межісанкції ч.2ст.286КК України, у виді5 років позбавлення волі, з чим згодні усі учасники кримінального провадження.
		Разом з тим, знаходять підтвердження доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно при призначенні покарання обвинуваченому не призначив додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України. 
		При цьому, згідно п.п.20,21 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		При прийнятті рішення про призначення обвинуваченому покарання без позбавленням права керувати транспортними засобами суд врахував, що обвинувачений працює водієм у ТОВ «Вібро-Прес-Буд» завдяки чому він фінансово утримує себе та свою сім`ю. 
		Однак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що обвинувачений вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин у стані алкогольного сп`яніння, наслідком якого стала смерть людини.
		Зазначені обставини на думку апеляційного суду вказують на необґрунтованість висновку суду щодо не призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами. Працевлаштування обвинуваченого водієм беззаперечно не вказує на можливість не призначення обвинуваченому додаткового покарання. 
		Таким чином, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину і його наслідків у вигляді загибелі людини, а також, що злочин був вчинений у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не призначив обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами, так як на думку апеляційного суду не призначення додаткового покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та обставинам вчиненого злочину, з причин м`якості, в звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню в цій частині, вирок суду має бути скасований в частині призначення покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
		Разом з тим, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора щодо скасування вироку суду в частині застосування ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції дотримався приписів ст. 75 КК України звільняючи ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням та навів переконливі доводи на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
		Згідно з вимогами ч. 1ст. 75 КК Українисуд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбаченихст. 65 КК України.
		Вирішуючи питання про застосуванняст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
		Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними згідно зПостановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 12 червня 2009 року), рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції,приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, врахував обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та повне добровільне відшкодування потерпілій завданої шкоди.
		Також суд врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше ніколи до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався, має постійні місце проживання та роботи, де позитивно характеризується.
		Крім того, суд врахував, що обвинувачений проживає в родині з матерю похилого віку та малолітньою донькою, яку виховує один, члени родини перебувають на його утриманні.
		Зазначені обставини, на думку апеляційного суду, свідчасть про наявність міцних соціальних звязків, які значно зменшуть суспільну небезпеку вчиненного злочину.
		Відповідно до вимог законодавства та усталеної практики за цією категорією справ також обовязкого має бути врахована думка потерпілої, яка просила призначення покарання ОСОБА_13 , не пов`язаного з позбавленням волі, з урахуванням його поведінки після вчинення злочинів та намагання відвернути заподіяну шкоду.
		При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав вину та щиро каявся у вчиненому, що свідчить про те, що обвинувачений критично ставиться до своїх дій та виявив готовність нести кримінальну відповідальність за скоєне, тобто наявна обставина, що пом`якшує покарання, а саме щире каяття.
		Критичне ставлення обвинуваченого до вчинених дій також підтверджується поясненнями потерпілої, яка зазначила, що обвинувачений за власним бажанням повністю усунув заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
		Крім того, кримінальне провадження було розглянуто на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, показання обвинуваченого були покладені в обґрунтування вироку суду щодо встановлення фактичних обставин кримінальних правопорушень.
		З урахуванням того, що обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду визнавав вину, кримінальне провадження було розглянуто у спрощеному порядку на підставі визнавальних показань обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що зазначені обставини вказують на наявність, ще одної обставини, що пом`якшує покарання, зокрема, активне сприяння у розкритті злочину, яка прямо передбачена п.1 ч. 1 ст. 66 КК України.
		Активне сприяння обвинуваченим у розкритті злочину, апеляційний суд вважає необхідним визнати обставиною, що пом`якшує покарання, так як згідно приписів ч. 2 ст. 404 КПК України, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
		З урахуванням наведених обставини, в тому числі з урахуванням встановленої апеляційним судом обставини, що пом`якшує покарання, а також того, що вчинений злочин відноиться до категорії злочинів вчинених з необережності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до приписів ст.75 КК України, звільнив ОСОБА_9 від відбування покарання з іспитовим строком, так як прийшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, з урахуванням наведених даних щодо особи обвинуваченого, а саме міцність його соціальних зв`язків, наявність дитини, яку він самостійно виховує, матері похилого віку, постійного місця проживання та роботи, за якими він характеризується позитивно, а також з урахуванням стану його здоров`я.
		На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст.409, ст.ст. 414, 420 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду має бути скасований в частині призначення покарання обвинуваченому та в цій частині має бути ухвалений новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
		Керуючись ст.ст. 370, 371, 373,374, 404, 405, 409, 413,414, 420 КПК України, апеляційний суд, -
		                       УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10  задовольнити частково.
		Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.02.2020 року, яким ОСОБА_9 засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного йому основного виду покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього обов`язків передбачених п.п.1,2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, - скасувати в частині призначення обвинуваченому покарання.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.
		Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		В решті вирок Овідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від10.02.2020року- залишити без змін.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		ОСОБА_2                 ОСОБА_4             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...