Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/11718/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2020. Зареєстровано: 17.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/759/422/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100080004246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА 
		 
		ун. № 759/11718/19
		пр. № 1-кп/759/422/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 липня 2020 року м. Київ
		Святошинський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2019 за №12019100080004246, за обвинуваченням  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, українця, громадянина України, номер картки фізичної особи  платника податків невідомий, який здобув неповну середню освіту, не працює, неодружений, зареєстрований (зі слів) за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимий:
		- 10.06.2005 Новозаводським районним судом міста Чернігова за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст.186; ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 2 роки;
		- 23.11.2005 Новозаводським районним судом міста Чернігова за ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст.186; ст.70; ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
		- 19.04.2011 Новозаводським районним судом міста Чернігова за ч. 2 ст. 190; ч. 2 ст.185; ст.395; ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
		- 13.11.2012 Харківським районним судом Харківської обл. за ст. 391; ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
		- 30.10.2014 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
		- 30.01.2017 Новозаводським районним судом міста Чернігова за ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст.186; ч. 1 ст. 187; ч. 2 ст. 190; ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6місяців, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, 
		 
		сторони кримінального провадження: 
		прокурори  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		обвинувачений  ОСОБА_3 , 
		захисник  ОСОБА_7 ,
		інші учасники кримінального провадження: 
		потерпілий  ОСОБА_8 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, 13.06.2019 приблизно о 09 год. 30 хв., перебуваючи біля станції метро «Академмістечко», що розташована за адресою: м. Київ, пр. Палладіна, 7/60, не маючи місця роботи та постійного джерела доходів, з метою отримання грошових коштів та особистого збагачення, вирішив повторно, відкрито заволодіти чужим майном.
		Маючи намір повторно, відкрито заволодіти чужим майном, ОСОБА_3 підійшов до наглядно знайомого ОСОБА_8 , який знаходився біля кіоску, після чого вони разом направилися до будинку № 3, що по вул. Єфремова в м. Києві, де застосовуючи погрози застосувати насильство, почав вимагати у ОСОБА_8 передати йому грошові кошти в сумі 2000 грн. Отримавши відповідь від ОСОБА_8 , що грошових коштів немає, ОСОБА_3 , побачив у нього мобільний телефон.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на повторне, відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 вирвав з рук ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Samsung A605», ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , вартістю 5500 грн, у якому знаходилась дві сім-карти № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , загальною вартістю 100 грн, флеш-карта на 64 Гб, вартістю 600 грн, у силіконовому чохлі вартістю 200 грн., при цьому, висловлюючи погрози про застосування щодо нього насильства. Придушивши таким чином спротив потерпілого, ОСОБА_3 наказав ОСОБА_8 зняти з шиї та віддати йому під`єднану до телефону аудіо гарнітуру - навушники марки «TUNE110bt», вартістю 1199 грн, завдавши потерпілому своїми діями матеріального збитку на загальну суму 7599 грн.
		Після чого ОСОБА_3 з місця злочину пішов, виконавши всі дії для доведення злочину до кінця та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав та показав, що потерпілого ОСОБА_8 він знав раніше, оскільки він продав йому та його знайомому за 4000 грн мобільний телефон, через який у нього були непорозуміння з працівниками поліції. Даний мобільний телефон виявився краденим і він був вилучений у них працівниками поліції. Після цього, він звернувся до ОСОБА_8 про повернення грошових коштів за куплений у нього мобільний телефон і останній частково повернув йому грошові кошти у сумі 2500 грн. На даний час ОСОБА_8 винен йому ще 1500 грн. 13.06.2019 він зранку проходив біля ст.м. «Академмістечко» і побачив біля кіоску з продажу шаурми ОСОБА_8 , який був зі своїм знайомим ОСОБА_9 , якого він раніше не знав. Він підійшов до них і вони всі разом пішли до будинку АДРЕСА_2 . Ідучи до вказаного будинку, вони розмовляли. Ніякого тиску він на потерпілого ОСОБА_8 не чинив, не погрожував йому. Коли вони підійшли до будинку, він попросив ОСОБА_9 відійти, оскільки хотів поговорити з ОСОБА_8 з приводу повернення грошових коштів за придбаний раніше у нього мобільний телефон. ОСОБА_9 погодився і відійшов приблизно на 10-15 м. Після цього він запитав у ОСОБА_8 коли він поверне йому грошові кошти за мобільний телефон, однак ОСОБА_8 сказав, що грошових коштів він немає. Тоді він сказав ОСОБА_8 , щоб той віддав свій мобільний телефон та навушники у заставу і до 17 год. 00хв. цього ж дня приніс грошові кошти у сумі 1500 грн до будинку АДРЕСА_3 , де він на той час проживав. Після цього він поверне ОСОБА_8 його мобільний телефон і навушники. ОСОБА_8 з задньої кишені своїх шортів витягнув мобільний телефон та зняв з шиї навушники і передав йому. Жодних погроз на адресу ОСОБА_8 він не висловлював і тиску на ОСОБА_8 він не чинив. Ніж, який він мав при собі, ОСОБА_8 не показував і не погрожував ним. Після цього він пішов до ст.м. «Академмістечко», де був зупинений працівниками поліції і яким він повідомив, що має мобільний телефон, який йому не належить. Він не тікав і не мав наміру продавати мобільний телефон ОСОБА_8 . Він лише хотів повернути свої кошти, висловлював вимогу на повернення грошових коштів. Просив ухвалити стосовно нього виправдувальний вирок.
		Сторона обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме:
		- показання допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_8 , який показав, що зранку 13.06.2019 він разом зі своїм другом ОСОБА_9 йшли від ст.м. «Академмістечко» до вул.Єфремова, 3 в м. Києві, коли їх зустрів наглядно знайомого ОСОБА_3 . Вони в трьох пішли до вул.Єфремова, 3 в м. Києві. Коли вони йшли до парадного, то ОСОБА_3 йому погрожував та вимагав грошові кошти, на що він дав йому 15 грн, оскільки більше у нього не було. Коли вони підійшли до парадного, то ОСОБА_3 попросив ОСОБА_9 відійти, оскільки ОСОБА_3 мав до нього ( ОСОБА_8 ) розмову. ОСОБА_9 відійшов на 10-15 м. Після цього ОСОБА_3 почав вимагати у нього грошові кошти у сумі 2000 грн та погрожувати, сказав, що дасть йому по обличчю. Також ОСОБА_3 вийняв ніж, він злякався і ОСОБА_3 вихватив з його рук мобільний телефон, навушники він зняв сам на вимогу ОСОБА_3 . Також показав, що він раніше працював на «Модна каста», на складі, і його співробітник продав йому мобільний телефон. Даний телефон він приблизно за місяць до цих подій перепродав ОСОБА_3 . Через деякий час ОСОБА_3 сказав, що мобільний телефон крадений і вимагав кошти, які він йому віддав;
		- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який показав, що отримав виклик по «102» про вчинення грабунку. Він разом з напарником виїхали на місце події, а саме: м. Київ, вул. Єфремова, 3, з метою допомогти СОГ. Коли вони приїхали приблизно через годину, то біля вказаного будинку знаходився чоловік  потерпілий ОСОБА_8 та СОГ. ОСОБА_8 пояснив, що на нього напала особа чоловічої статі, у якої був ніж. Також потерпілий ОСОБА_8 описав вказану особу. Вони пішли на ринок, що біля ст.м.«Академмістечко», де побачили чоловіка, який підходив під опис нападника. Даний чоловік спокійно ходив по ринку і їв морозиво. Даним чоловіком виявився ОСОБА_3 , якого він знає по оперативній роботі приблизно 6 місяців. Вони до нього підійшли і на їх запитання ОСОБА_3 відповів, що має мобільний телефон, який йому не належить, і ніж. Вони його затримали. Мобільний телефон вилучав слідчий. Під час затримання ОСОБА_3 опору не чинив та пояснював, що мобільний телефон забрав у потерпілого ОСОБА_8 , бо останній йому щось винен;
		- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , який показав, що з потерпілим ОСОБА_8 він знайомий зі школи, а обвинуваченого ОСОБА_3 раніше не знав. Приблизно рік тому, вранці, він разом з ОСОБА_8 перебував біля кіоску з продажу шаурми, що біля ст.м.«Академмістечко», коли до них підійшов ОСОБА_3 і сказав, що йому потрібно поговорити з ОСОБА_8 . Вони відійшли від кіоску і всі разом пішли до парадного, що біля будинку № 3 по вул. Єфремова в м. Києві, це приблизно 50-60 м. Коли вони йшли, то ОСОБА_3 і ОСОБА_8 спілкувалися нормально, ніяких погроз ОСОБА_3 у бік ОСОБА_8 не висловлював, всі були веселі. Біля парадного ОСОБА_3 попросив його відійти, оскільки він ( ОСОБА_3 ) має розмову до ОСОБА_8 . Він відійшов приблизно на 10 м. та стояв до ОСОБА_3 і ОСОБА_8 спиною. Жодних криків, погроз та розмови на підвищених тонах він не чув. Через деякий час до нього підійшов ОСОБА_8 , який був у пригніченому стані, та сказав, що ОСОБА_3 забрав у нього мобільний телефон і навушники. Він у ОСОБА_8 нічого не запитував. Також показав, що мобільний телефон ОСОБА_8 знаходився у шортах останнього, а навушники  на шиї.
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , суд бере їх до уваги, оскільки вони є послідовними, логічними і не викликають у суду жодних сумнівів, на відміну від показань потерпілого ОСОБА_8 , які є непослідовними, плутаними, а також різняться з письмовими і речовими доказами, які були ретельно досліджені та перевірені під час судового розгляду, а саме в частині того, що ОСОБА_3 саме шляхом ривка вирвав мобільний телефон з його рук, яким чином ОСОБА_3 йому погрожував, яку саме суму коштів вимагав ОСОБА_3 , 1000 чи 2000грн. Відтак, показання потерпілого ОСОБА_8 суд не може покласти в основу обвинувального вироку; 
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.06.2019, відповідно до якого ОСОБА_8 повідомив, що 13.06.2019 за адресою: м.Київ, вул. Єфремова, 3, наглядно знайомий у відкритій формі заволодів мобільним телефоном марки «Самсунг гелаксі А6+», при цьому погрожував фізичною розправою. При цьому, у вказаній заяві не зафіксовано факту вимагання у ОСОБА_8 грошових коштів (т. 1 а.п. 166);
		- протокол огляду місця події від 13.06.2019, схема та ілюстрована таблиця до нього, відповідно до якого в період часу з 11 год. 05 хв. до 11 год. 15 хв., за участю потерпілого ОСОБА_8 та спеціаліста ОСОБА_11 із застосуванням технічного засобу фіксування на цифровий фотоапарат проведено огляд асфальтованої ділянки місцевості, що розташована навпроти входу до під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 . Поблизу входу до даного під`їзду знаходиться чоловік, який назвався як ОСОБА_8 та який повідомив, що 13.06.2019 приблизно о 10 год. 00 хв. він біля станції метро «Академмістечко» зустрів наглядно знайомого чоловіка, з яким пройшов до вул. Єфремова, 3 у м. Києві. Біля даного будинку наглядно знайомий чоловік, погрожуючи фізичною розправою, почав вимагати у ОСОБА_8 мобільний телефон, який він дістав з задньої правої кишені, а наглядно знайомий чоловік забрав належний йому мобільний телефон. Також наглядно знайомий чоловік забрав у нього навушники. Під час огляду нічого не вилучалось (т. 1 а.п. 167-170, 171, 172-173);
		- протокол огляду місця події від 13.06.2019 та ілюстрована таблиця до нього, відповідно до якого в період часу з 11 год. 50 хв. до 11 год. 55 хв., за участю понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_3 та спеціаліста ОСОБА_11 із застосуванням технічного засобу фіксування на цифровий фотоапарат проведено огляд службового приміщення  кабінету № 1 ВП № 1 Святошинського УП ГУ НП в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 13-Б. У даному кабінеті знаходиться чоловік, який назвався ОСОБА_3 , у якого було вилучено та в подальшому оглянуто мобільний телефон «Самсунг Гелаксі А6+», а також предмет зовні схожий на кухонний ніж з рукояткою зеленого кольору. Вказані речі були належним чином запаковані (т.1 а.п. 174-177, 178-179).
		При цьому, безпосередньо дослідити у судовому засіданні додатки до даних протоколів огляду місця події від 13.06.2019, які проводилися за адресою: м.Київ, вул. Єфремова, 3, та м.Київ, вул.Чорнобильська,13-Б, а саме відеозаписи проведення вказаних слідчих (розшукових) дій, не вдалося за можливе, оскільки на електронному CD-R,який наданийстороною обвинувачення,відсутні відеозаписивказаних слідчих(розшукових)дій (т. 1 а.п. 180);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання від 13.06.2019 та відеозапис даної слідчої дії, відповідно до якого в період часу з 16 год. 12 хв. до 16 год. 20 хв., в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_8 впізнав особу під № 3, а саме ОСОБА_3 за такими ознаками: в обличчя та по одягу (т. 1 а.п. 187-188, 189).
		При цьому, слід зазначити, що диск, на якому міститься відеозапис даної слідчої дії, пошкоджений. Крім того, під час даної слідчої дії потерпілий ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_16 вимагав у нього грошові кошти, телефон забрав у заставу і зобов`язувався віддати. Також потерпілий ОСОБА_8 не зміг вказати, які саме погрози висловлював ОСОБА_3 на його адресу. Разом з тим, особа, яка пред`являлася для впізнання  ОСОБА_3 , зазначила, що ОСОБА_8 винен йому грошові кошти, оскільки продав йому крадений мобільний телефон. Мобільний телефон ОСОБА_8 віддав йому у заставу;
		- протокол огляду речей від 21.06.2019, відповідно якого слідчий Святошинського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_17 у період часу з 16 год. 10 хв. до 17 год. 05 хв., у приміщенні службового кабінету № 333 Святошинського УП ГУ НП України в м. Києві, розташованого по просп.Перемоги, 109 в м. Києві, в присутності потерпілого ОСОБА_8 , провів огляд мобільного телефону «Самсунг Галаксі А6+» та предмету схожого на кухонний ніж. Після перегляду, оглянуті предмети поміщено до поліетиленового пакету, прошито ниткою, заперечатано паперовою биркою з печаткою «Для пакетів № 1» Святошинського УП ГУ НП у м. Києві (т. 1 а.п. 191-196);
		- протокол проведення слідчого експерименту від 22.06.2019 та відеозапис даної слідчої дії, яка проводилася в період часу з 10 год. 33 хв. до 10 год. 39 хв. за участю потерплого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 . При цьому, слід зазначити, що диск, на якому міститься відеозапис даної слідчої дії, пошкоджений. (т. 1 а.п. 197-198, 199).
		Проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження документи, які на думку сторони обвинувачення, є доказами, суд дійшов до такого висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Положеннями ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
		Відповідно до положень ст. 237 КПК України огляд місцевості, приміщення, речей та документів проводять слідчий, прокурор з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		При цьому, положеннями вказаної статті КПК України не передбачено проведення огляду особи, речей, відібрання пояснень. 
		У судовому засіданні достовірно встановлено і стороною обвинувачення не спростовано те, що саме під час огляду місця події від 13.06.2019, який проводився у період часу з 11 год. 50 хв. до 11 год. 55 хв. у службовому приміщенні  кабінеті № 1 ВП № 1 Святошинського УП ГУ НП в м.Києві за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 13-Б, фактично проводився огляд особи  ОСОБА_3 , у якого вилучено мобільний телефон «Самсунг Гелаксі А6+» та в подальшому здійсненого огляд даного мобільного телефону. Також у ОСОБА_3 вилучено предмет зовні схожий на кухонний ніж з рукояткою зеленого кольору. 
		Крім того, даний огляд місця події проводився за участю ОСОБА_3 , однак, не вказано в якості якого учасника ОСОБА_3 приймав участь у вказаній слідчій (розшуковій) дії. При цьому, на останньому аркуші даного протоколу взагалі відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 як учасник ознайомлений з даним протоколом та проставлення підпису ОСОБА_3 .
		Також слід звернути увагу на те, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.06.2019, фактичним часом затримання ОСОБА_3 є 13.06.2019 об 11 год. 45 хв. Тобто саме під час затримання слідчий на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України має право здійснювати обшук затриманої особи, а не під час проведення огляду місця події.
		До того ж, як вбачається з протоколу огляду місця події від 13.06.2019 огляд проводився за участю експерта (спеціаліста) ОСОБА_11 , однак, підпису даного експерта (спеціаліста) протокол не містить.
		Щодо такої слідчої (розшукової) дії як проведення слідчого експерименту за участю потерплого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , який проводився 22.06.2019, то слід зазначити таке.
		Відповідно доположень ст.240КПК Україниз метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
		Разом з тим, під час проведення слідчого експерименту стороною обвинувачення не в повному обсязі перевірено та уточнено відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: в частині здійснення погроз обвинуваченим ОСОБА_3 на адресу потерпілого ОСОБА_8 , вимагання ОСОБА_3 грошових коштів у потерпілого ОСОБА_8 і в якій сумі.
		До того ж, після проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , слідчий запросив даного свідка бути статистом при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 , що є порушенням порядку проведення даної слідчої (розшукової) дії, оскільки для виконання експериментальної частини цієї слідчої (розшукової) дії мають запрошуватися статисти чи виконавці певних дій, результати яких спостерігають інші учасники слідчого експерименту. А як вбачається з даної слідчої (розшукової) дії свідок ОСОБА_9 був безпосереднім її учасником.
		За таких обставин, суд відповідно до положень ст. 86, 87 КПК України визнає недопустимими доказами протокол огляду місця події від 13.06.2019, який проводився за адресою: м. Київ, вул. Чорнобильська, 13-Б, та протокол проведення слідчого експерименту від 22.06.2019 з додатками, оскільки вказані докази отримані з порушення порядку, встановленим КПК України.
		Крім того, матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо долі навушників, які обвинувачений ОСОБА_3 також забрав у потерпілого ОСОБА_8 .
		Відтак, перелічені вище недопустимі докази викликають сумніви та суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, не приймає їх як докази сторони обвинувачення та відкидає їх.
		До того ж слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Обов`язковими елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є кримінальним правопорушенням. 
		За змістом ст. 186 КК України грабіж  це корисливе кримінальне правопорушення, при вчиненні якого особа має намір незаконно відкрито заволодіти чужим майном як без застосування насильства, так і з його застосуванням.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, характеризується відкритим способом викрадення чужого майна, тобто, вилучення майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Одночасно і особа, яка викрадає майно, усвідомлює що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення, але ігнорує це.
		Суб`єктивна сторона грабежу характеризується наявністю у винуватої особи тільки прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом та метою, тобто спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та збагачення.
		Як достовірно встановлено у судовому засіданні і не оспорюється сторонами, обвинувачений ОСОБА_3 зустрів потерпілого ОСОБА_8 , з яким раніше був знайомий, біля ст.м.«Академмістечко». Разом вони пройшли від ст.м. «Академмістечко» до будинку АДРЕСА_2 , приблизно 50-60 м., при цьому спокійно розмовляли. Біля під`їзду вказаного будинку, обвинувачений ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_8 грошові кошти і мобільний телефон він забрав у потерпілого ОСОБА_8 у заставу. 
		Тобто, ОСОБА_3 не мав прямого умислу на протиправне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8 , а відтак не мав і корисливого мотиву та мети, які є обов`язковими елементами суб`єктивної сторони грабежу. 
		Крім того, слід зазначити, що стороною обвинувачення не перевірено та не спростовано версію обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була озвучена ним як на початку проведення досудового розслідування, так і в ході його проведення, а також під час судового розгляду, а саме про те, що потерпілий ОСОБА_8 був винен йому грошові кошти і мобільний телефон він забрав у потерпілого у заставу, наміру продавати мобільний телефон він не мав, а навпаки така його версія фактично підтверджується письмовими доказами у даному провадженні, а саме протоколом пред`явлення особи для впізнання та протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 , під час проведення вказаних слідчих (розшукових) дій потерпілий ОСОБА_8 вказував на ОСОБА_3 як на особу, яка вимагала у нього грошові кошти і забрала мобільний телефон та навушники в якості застави до вечора 13.06.2019 року.
		Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, дійшов до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в якому він обвинувачується. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За таких обставини, суд дійшов до переконання про відсутність в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно.
		Відтак, ОСОБА_3 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим та виправдати.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України (т. 1 а.п. 181, 182-183, 184-185, 186, 190, 200).
		Цивільний позов не пред`являвся. Судові витрати відсутні. 
		Враховуючи викладене та керуючись ч. 9 ст. 100, ст. 9, 17, 22, 25, 84, 85, 86, 91, 92, 237, 240, 369-371, 373, 374, 376, 377 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 186 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
		Запобіжний захід застосований до  ОСОБА_3  у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України скасувати.
		Звільнити  ОСОБА_3  з-під варти в залі судового засідання негайно.
		Речові докази: 
		- мобільний телефон марки «Samsung A605», ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , жовтого кольору, без чохла, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_8 , - залишити у належного володільця ОСОБА_8 ;
		- електронні CD-R з відеозаписами проведення слідчих (розшукових) дій: огляду місця події за адресами: м. Київ, вул.Єфремова, 3 та АДРЕСА_4 ; пред`явлення особи для впізнання; слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 , які прилучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
		- предмет схожий на кухонний ніж, з пластиковою зеленою ручкою в пластиковому зеленому чохлі з лезом довжиною 10,5 см, який переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Святошинського УП ГУ НП в м. Києві, - знищити.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...