Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/946/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: 61-44416ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		08 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/946/18
		провадження № 61-44416св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2018 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2017 року комісією ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» проведено перевірку системи теплопостачання нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та встановлено, що зазначене приміщення не має інших джерел опалення, окрім спільної внутрішньобудинкової системи опалення з житловим будинком, та опалюється від централізованої системи теплопостачання. 
		24 листопада 2017 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до ОСОБА_1 із пропозицією № 30.1-13/2552 щодо укладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4478 «С» разом з додатком «Розрахунок обсягу теплової енергії». Однак ОСОБА_1 ухиляється від укладання зазначеного договору.
		Ураховуючи викладене, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просило суд визнати укладеним договір № 4478 «С» між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 з додатком «Розрахунок обсягу теплової енергії», у редакції, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що направлений ОСОБА_1 із пропозицією від 24 листопада 2017 року № 30.1-13/2552.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року у складі судді Савченко Л. І. позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено.
		Визнано укладеним договір про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою: АДРЕСА_1, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 з додатком «Розрахунок обсягу теплової енергії», у редакції ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що направлений ОСОБА_1 з пропозицією від 24 листопада 2017 року № 30.1-13/2552.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 ухиляється від укладення договору на умовах, запропонованих ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», на основі тарифів на теплову енергію для потреб інших споживачів, які встановлені уповноваженим органом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», хоча належне їй приміщення опалюється від централізованої системи теплопостачання.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року змінено.
		Визнано укладеним договір про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_1 , у редакції ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що направлений ОСОБА_1 з пропозицією від 24 листопада 2017 року № 30.1-13/2552.
		Виключено з другого абзацу резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання на додаток «Розрахунок обсягу теплової енергії».
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , як власник зазначеного нежитлового приміщення, ухиляється від укладання договору на умовах, запропонованих ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», на основі тарифів на теплову енергію для потреб інших споживачів, встановлених уповноваженим органом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Однак, задовольняючи позов у повному обсязі та визнаючи укладеним між сторонами договір № 4478 «С» про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з додатком «Розрахунок обсягу теплової енергії», у редакції позивача, що направлений відповідачу з пропозицією від 24 листопада 2017 року № 30.1-13/2552, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що сторони не дійшли згоди щодо обсягів теплової енергії у зазначеному нежитловому приміщенні та розміру (розрахунку) теплового навантаження, з огляду на відсутність в цьому приміщенні приладів опалення (батарей). Тому наявні підстави для виключення з рішення суду першої інстанції посилання на додаток «Розрахунок обсягу теплової енергії».
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що додаток «Розрахунок обсягу теплової енергії» до договору № 4478 «С» містить детальну інформацію щодо розрахунку обсягу теплової енергії, посилання на цей додаток міститься в тексті самого договору, оскільки він є невід`ємною частиною останнього. Відсутність додатку впливає на зміст договору.
		Посилання суду апеляційної інстанції на те, що сторони не досягли згоди щодо розрахунку обсягу теплової енергії, є необґрунтованим, оскільки сторони не досягнли згоди за договором в цілому, а не в частині розрахунку обсягу теплової енергії, викладеного в додатку.
		 
		Короткий зміст позиції інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до неналежного відповідача, оскільки нежитлове приміщення передане в оренду. Тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		У відповіді на відзив ОСОБА_1 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зазначило, що відповідно до вимог чинного законодавства України та того факту, що саме відповідач є власником нежитлового приміщення, суди дійшли правильного висновку про укладення договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води саме із власником цього приміщення. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року і витребувано із Октябрського районного суду м. Полтави цивільну справу № 554/946/18.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		2.     Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08 листопада 2017 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 432,5 кв.м на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В. І.
		 
		17 листопада 2017 року комісією ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» проведено перевірку системи теплопостачання нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , якою встановлено, що зазначене приміщення не має інших джерел опалення, окрім спільної внутрішньобудинкової системи опалення з житловим будинком, та опалюється від централізованої системи теплопостачання.
		 
		24 листопада 2017 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до ОСОБА_1 із пропозицією № 30.1-13/2552 щодо укладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4478 «С» разом з додатком «Розрахунок обсягу теплової енергії».
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
		 
		Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		 
		Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).
		 
		Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12-15, 20 ЦК України) можна дійти висновку про те, що в разі відмови виконавця від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
		 
		Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 травня 2018 року в справі № 757/45133/15-ц (провадження                       № 14-114цс18).
		 
		Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		 
		Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України передбачено, що правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
		 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642?643 ЦК України.
		 
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		Договір укладається шляхом пропозиції сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. 
		 
		Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		 
		За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (стаття 714 ЦК України).
		 
		Відповідно до частин другої та третьої статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає зі суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
		 
		Положеннями пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		 
		Зазначені положення закону конкретизовані у Законі України «Про теплопостачання» та у Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (далі - Правила користування тепловою енергією)
		 
		Так, згідно з частинами другою, третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання.
		Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
		 
		Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи, що  ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки, передбачені статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статтею 24 Закону України «Про теплопостачання», перед ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», оскільки не уклала запропонований останнім договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
		 
		Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо виключенння з другого абзацу резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання на додаток «Розрахунок обсягу теплової енергії» до договору про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4478 «С», з таких підстав.
		 
		Додаток «Розрахунок обсягу теплової енергії» до договору № 4478 «С» містить детальну інформацію щодо розрахунку обсягу теплової енергії, посилання на цей додаток міститься в тексті самого договору, він є невід`ємною частиною цього договору. Відсутність додатку впливає на зміст договорупро відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4478 «С».
		 
		Посилання суду апеляційної інстанції на те, що сторони не досягли згоди щодо розрахунку обсягу теплової енергії, є необґрунтованим, оскільки сторони не досягли згоди за договором в цілому, а не в частині розрахунку обсягу теплової енергії, викладеного в додатку.
		 
		Щодо неузгодженості розрахунків, то вони зводяться до того, що в своєму нежитловому приміщенні відповідач демонтувала прилади опалення, однак її приміщення є вбудованим у житловий будинок і має єдину систему централізованого опалення з житловим будинком.
		 
		Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту. 
		 
		Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
		 
		Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункти 2.1, 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4»)
		 
		Відповідно до пункту 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
		 
		Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійної діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. 
		 
		Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено.
		 
		Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4», які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
		 
		Матеріали справи не містять відповідної проєктної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщення відповідача від мереж централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй теплової енергії в повному чи частковому обсязі.
		 
		Відповідно до пункту 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири (приміщення). Підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення відповідача свідчить про постачання теплової енергії позивачем.
		 
		Таким чином, позивач виконує свої зобов`язання щодо постачання теплової енергії, а відповідачка, незалежно від споживання теплової енергії або відмови від її споживання, зобов`язана оплачувати постачання теплової енергії. У разі наміру споживача не отримувати теплову енергію, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення свого приміщення від мережі централізованого опалення. 
		 
		Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для неукладання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та звільнення від її оплати.
		 
		Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2015 року (провадження                     № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15).
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що  ОСОБА_1 , як власник зазначеного нежитлового приміщення, ухиляється від укладання договору на умовах, запропонованих ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», на основі тарифів на теплову енергію для потреб інших споживачів, встановлених уповноваженим органом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а тому позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягають задоволенню у повному обсязі.
		 
		Крім того, додаток «Розрахунок обсягу теплової енергії» до договору № 4478 «С» містить детальну інформацію щодо розрахунку обсягу теплової енергії, посилання на цей додаток міститься в тексті самого договору, він є невід`ємною частиною цього договору.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції не є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню, у той час як рішення суду першої ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню в силі.
		 
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		 
		Системне тлумачення норм статті 3 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені, оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
		Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки в суді першої інстанції (при пред`явленні позову), а й на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скаргу). Ці стадії судового захисту є єдиними цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
		 
		Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження              № 14-57цс18).
		 
		Зважаючи на викладене, на ОСОБА_1 не можуть бути покладені судові витрати, понесені ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що складаються із судового збору за подання касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року.
		 
		Згідно зі частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Таким чином, судові витрати, понесені Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 грн, необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задовольнити.
		 
		Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року скасувати, заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року залишити в силі. 
		 
		Судові витрати, понесені Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                                       І. А. Воробйова 
		 
		 
		                                                                                                                   Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                                                   Р. А. Лідовець 
		 
		 
		                                                                                                                   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...