Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4765/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2020. Зареєстровано: 19.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Результат оскарження 02.12.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/420/4912/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/4765/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 липня 2020 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці,  
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі  ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивач просить: 
		визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання, починаючи з лютого 2020 року;
		зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з лютого 2020 року згідно довідки ДСА України в Одеській області № 5-730/2/20 від 16 березня 2020 року, яка складає 141 885, 00 гривень. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач вважає, що має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку суддівської винагороди діючого судді, згідно довідки ТУ ДСА України в Одеській області №5-730/2/20 від 16.03.2020 р., у зв`язку з чим 17.03.2020 р. звернувся до органу ПФУ з відповідною заявою. Відповідачем протиправно не здійснено позивачу перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання на підставі зазначеної довідки, з тих підстав, що розрахунки проводяться, виходячи з прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, як розрахункової величини. Позивач не погоджується з такою відповіддю відповідача, зазначивши, що саме, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб надано довідку ДСА для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, враховуючи приписи ст.ст. 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. у справі №1-15/2018/4-85/16. 
		Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25168/20 від 30.06.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155350002771 від 06.03.2020р. позивачу проведено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII з урахуванням наданої довідки у розмірі 90 % від суддівської винагороди. Перерахунок було проведено з 01.01.2020р. у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, на думку відповідача, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у позивача виникне при зміні розміру складових суддівської винагороди після 18.02.2020р. Відтак, оскільки після 18.02.2020р. розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не змінювався та позивачу вже було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідної довідки з 01.01.2020р., відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
		Ухвалою суду від 05.06.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); призначено судове засідання по справі на 02.07.2020 р. 
		До судового засідання 02.07.2020 р. сторони не з`явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином та завчасно.
		01.07.2020р. (вх. № ЕП/9893/20) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та участі представника.
		01.07.2020р. (вх. № ЕП/9945/20) від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
		За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Вищої ради правосуддя №1252/0/15-19 від 23.04.2019р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Малиновського районного суду міста Одеси у відставку» позивача звільнено з посади судді Малиновського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		Наказом Малиновського районного суду міста Одеси № 7-ОС/с від 10.05.2019 р. суддю Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 відраховано зі штату зазначеного суду .
		Позивачу з 11.06.2019р. призначено довічне грошове утримання у розмірі 90% від заробітку.
		16.03.2020р. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 5-730/2/20, згідно якої станом на 19.02.2020р. його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 141885,00 грн. (а.с. 12).
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №155350002771 від 17.03.2020р. позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої ТУ ДСА України в Одеській області № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р.
		В оскаржуваному рішенні відповідачем, зокрема, зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. у справі №1-15/2018/4-85/16 визнано неконституційним п. 25 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням вказаного Рішення.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
		Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. 
		Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
		Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. 
		Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
		Згідно з ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ч. 3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді З 1 січня 2020 року становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Відповідно до ч. 1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
		Разом з тим, «Прикінцевими та перехідними» положеннями Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
		Так, пп.1 п. 24 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, для судді місцевого суду з 1 січня 2020 року - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019 р., виключено п.п. 22, 23 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
		Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
		Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011, зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
		Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
		Суд акцентує увагу, що рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.
		Суд враховує, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст.126 Конституції України).
		Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 ппп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 р. № 10-рп/2013).
		Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року№ 3-рп/2013).
		Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
		Відповідно до положень Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 1998 р. рівень винагороди за виконання суддями професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість.
		У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 13.10.1994 р. № (94)12 та від 17.11.2010 р. №(2010)12 передбачено, що кожна держава має забезпечити узгодженість між статусом, винагородою суддів і гідністю їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Тому суддівську винагороду необхідно розглядати і як «запобіжник» вчинення корупційних правопорушень суддями.
		Крім того, Монреальською універсальною декларацією про незалежність правосуддя від 1983 р. установлено, що строк перебування суддів на посадах, їхня незалежність, соціальні гарантії, адекватна оплата і умови праці гарантуються законом і не можуть скорочуватися.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. № 294-IX установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 грн.
		Таким чином, з 1 січня 2020 року змінилась складова суддівської винагороди.
		Відповідно до пп. 1 п.24 розділу ХІІ «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII, розмір посадового окладу судді для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Згідно п. 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 р., перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
		Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що разом із заявою від 17.03.2020р. про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем надано органу Пенсійного фонду України видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області довідку № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що оформлена у відповідності з вимогами зазначеного вище Порядку.
		Довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання (у даному випадку довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р.) згідно вищевказаного Порядку є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці  ОСОБА_1 .
		Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020р., положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Таким чином, перерахунок, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020.
		Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув саме з 19.02.2020 р.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області довідки № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020р., оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п. 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № №1402-VIII, якими визначалось, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005р. №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.
		Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 8.06.2016р. за №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
		Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом №1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покликана забезпечити єдність статусу судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя, зі статусом судді у відставці.
		Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень ст.ст. 126, 130 Конституції України, ст. 142 Закону №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.
		Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку, оскільки підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає.
		За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
		Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
		Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді у 2019р. та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та останнє має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а також, враховуючи рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 р., суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №155350002771 від 17.03.2020р., яким позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області довідку № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р., є протиправним та підлягає скасуванню.
		Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
		За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області довідки № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 р.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці,- задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення №155350002771 від 17.03.2020р., яким позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р. 
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області довідки № 5-730/2/20 від 16.03.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та здійснити його виплату з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 19.02.2020 р. 
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
		Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя Г.П. Самойлюк 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...