Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/6227/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2020.
Дата набрання законної сили: 02.07.2020
Номер судового провадження: 61-21615ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		02 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 766/6227/17
		провадження № 61-21615св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),               Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», 
		представник відповідача - Проценко Людмила Сергіївна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги  ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М., та представника товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» - Проценко Людмили Сергіївни на рішення Херсонського міського суду Херсонської області          від 24 травня 2019 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом                  до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» (далі - ТОВ «Херсонавтотранс») про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2008 року її було прийнято на роботу до ТОВ «Херсонавтотранс» на посаду інженера відділу контролю, у червні 2009 року переведено на посаду виконуючого обов`язки начальника служби економічної безпеки, контролю і юридичного забезпечення, а з липня 2009 року переведено на посаду інженера служби відділу економічної безпеки контролю і юридичного забезпечення, який пізніше реорганізовано у відділ служби безпеки. У жовтні 2009 року її було звільнено з роботи у         ТОВ «Херсонавтотранс» на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін.
		07 лютого 2011 року її знову було прийнято на роботу до ТОВ «Херсонавтотранс» на посаду провідного інженера планово-економічного відділу, у жовтні 2012 року переведено на посаду провідного інженера у відділ охорони праці та безпеки руху, у червні 2013 року - на посаду заступника начальника планово-економічного відділу, а 03 січня 2014 року - на посаду головного фахівця з економічних питань та стандартизації.
		13 січня 2017 року її відповідно до наказу від 13 січня 2017 року № 4 «Про скорочення штату працівників ТОВ «Херсонавтотранс» було попереджено про скорочення її посади головного фахівця з економічних питань та стандартизації, а також про звільнення через два місяці та про відсутність вакантних посад, які можуть бути запропоновані для її працевлаштування, а наказом від 13 березня 2017 року № 41-к її було звільнено з посади головного фахівця з економічних питань та стандартизації планово-економічного відділу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. 
		Вважала вказаний наказ про скорочення штату працівників незаконним, оскільки його було видано без попередньої згоди первинної профспілкової організації щодо скорочення штату працівників, а така згода була надана профспілковим комітетом лише 25 січня 2017 року. 
		Крім того, ТОВ «Херсонавтотранс» не дотрималось вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки не подало профспілковій організації за три місяці до запланованих звільнень інформацію про наступні звільнення, кількість і категорію працівників, які підлягають звільненню, що призвело до порушення її прав.
		Також станом на 13 грудня 2016 року існувала вакансія провідного інженера служби безпеки, а твердження ТОВ «Херсонавтотранс» про те, що на цю вакантну посаду була переведена ОСОБА_3 не відповідає дійсності, оскільки остання до 17 січня 2017 року працювала на посаді провідного інженера відділу охорони праці та безпеки руху, що підтверджується службовими записками начальника відділу охорони праці та безпеки руху ОСОБА_4 від 25 січня 2017 року і від 26 січня 2017 року.
		У порушення вимог статті 42 КЗпП України роботодавцем не враховано її переважне право на залишення на роботі, оскільки ОСОБА_3 , будівельник за фахом, має стаж роботи у ТОВ «Херсонавтотранс» 3 роки, а вона є фахівцем автотранспортником зі стажем роботи 8 років, а тому на посаду провідного інженера служби безпеки мали перевести її.
		На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним і скасувати наказ від 13 березня 2017 року № 41-к про її звільнення                      з 13 березня 2017 року з посади головного фахівця з економічних питань та стандартизації ТОВ «Херсонавтотранс» у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її на посаді головного фахівця з економічних питань та стандартизації          ТОВ «Херсонавтотранс»; стягнути з ТОВ «Херсонавтотранс» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня          2017 року по день ухвалення рішення суду.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Скасовано наказ генерального директора ТОВ «Херсонавтотранс»                    від 13 березня 2017 року № 41-к про звільнення ОСОБА_1                     з 13 березня 2017 року у зв`язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу посаду згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного фахівця з              економічних питань та стандартизації планово-економічного відділу                   ТОВ «Херсонавтотранс» з 13 березня 2017 року.
		Стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2017 року                до 24 травня 2019 року у розмірі 126 926,50 грн, який визначений без вирахування податку та інших обов`язкових платежів.
		Стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 100,00 грн.
		Стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс» у дохід держави судовий збір у розмірі 2 037,66 грн.
		У задоволенні інших вимог  ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не було дотримано вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», що свідчить про те, що на підприємстві не відбулося скорочення численності працівників чи штату, а лише скорочення посади, яку обіймала позивач. Крім того, на час прийняття рішення про скорочення штату була вакантна посада провідного інженера служби безпеки,                       яка відповідала кваліфікації позивача і на зайняття якої позивач                     мала переважне право, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України. Таким чином, звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено з порушенням вимог трудового законодавства, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Херсонавтотранс» - Проценко Л. С. задоволено частково.
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня  2019 року в частині розміру стягнутого з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та періоду стягнення змінено та стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у межах одного року у розмірі 58 203,75 грн.
		Змінено рішення в частині вирішення питання розподілу судових витрат, зменшивши розмір стягнутих з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з 5 100,00 грн до                2 338,00 грн та зменшивши розмір судового збору, стягнутого з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь держави, з 2 037,66 грн до 934,39 грн.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, разом з тим, судом при вирішенні питання стягнення середнього заробітку невірно застосовано положення статті 235 КЗпП України, оскільки вказаною нормою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		У касаційній скарзі представник ТОВ «Херсонавтотранс» - Проценко Л. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                від 13 січня 2020 року року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ТОВ «Херсонавтотранс», витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                від 13 січня 2020 року року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1  і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що, змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 235 КЗпП України посилався на те, що розгляд справи неодноразово відкладався за заявою сторони позивача, однак не дав належної оцінки поважності причин, з яких позивачем та її представником подавалися клопотання про відкладення розгляду справи.
		 
		Касаційна скарга представника ТОВ «Херсонавтотранс» - Проценко Л. С. мотивована тим, що, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що товариство належно виконало вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, оскільки запропонувало  їй наявну на підприємстві роботу, тобто усі вакантні посади, які ОСОБА_1 могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації і досвіду.
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
		 
		У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ТОВ «Херсонавтотранс», вказуючи на те, що підстав для задоволення вказаної касаційної скарги немає, оскільки судами правильно встановлено, що при її звільненні відповідачем не було дотримано вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України. 
		 
		У лютому 2020 року ТОВ «Херсонавтотранс» подало відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_1 , вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано зменшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки саме з вини сторони позивача розгляд справи тривав більше одного року.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У період з 01 серпня 2008 року до 01 жовтня 2009 року та з 07 лютого        2011 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з                    ТОВ «Херсонавтотранс, а з 03 січня 2014 року обіймала посаду головного фахівця з економічних питань та стандартизації планово-економічного відділу. 
		 
		Відповідно до попередження про скорочення штату працівників від 13 січня 2017 року № 09/25 ОСОБА_1 була попереджена, що відповідно до наказу від 13 січня 2017 року № 4 у ТОВ «Херсонавтотранс» здійснюється скорочення штату працівників та посада, яку вона займає, підлягає скороченню. Після закінчення двомісячного терміну з дня попередження, тобто 13 березня 2017 року, вона підлягає звільненню з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також зазначено, що на момент попередження відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй у відповідності до вимог чинного законодавства.
		 
		Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету ТОВ «Херсонавтотранс» від 25 січня 2017 року № 1 надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади головного фахівця з економічних питань та стандартизації у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		 
		Відповідно до повідомлення від 24 січня 2017 року № 10/83 на         підприємстві відсутні вакантні посади відповідно до фаху і кваліфікації          ОСОБА_1 , однак запропоновано наявні вакантні посади, які не потребують кваліфікації, а саме: чергового бюро довідок Новокаховської автостанції 0,5 ставки; прибиральника службових приміщень Голопристанської автостанції 0,5 ставки. 
		Повідомлення направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням             та актом від 25 січня 2017 року, складеним працівниками ТОВ «Херсонавтотранс», підтверджено, що ОСОБА_1 була повідомлена про наявність некваліфікованих вакантних посад на підприємстві і відмовилась отримати повідомлення під підпис.
		 
		Відповідно до повідомлення від 08 лютого 2017 року № 10/154, адресованого ОСОБА_1 , на підприємстві є вакантна посада начальника Чаплинського куща автостанцій ТОВ «Херсонавтотранс», яка їй пропонується. Також повідомлено про наявність вакантних посад, які не потребують кваліфікації, але вимагають дотримання випробувального терміну, а саме: квиткового касиру Голопристанської автостанції; квиткового касиру Чаплинської автостанції. 
		Вказаний лист-пропозиція від 08 лютого 2017 року не містить підпису ОСОБА_1 , який би свідчив про її ознайомлення, акт про відмову від підпису не складався, докази вручення цього листа позивачу відсутні.
		 
		Відповідно до протоколу від 13 березня 2017 року № 7 профспілковим комітетом ТОВ «Херсонавтотранс» надано згоду на звільнення головного фахівця з економічних питань та стандартизації планово-економічного відділу ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		 
		Наказом ТОВ «Херсонавтотранс» від 13 березня 2017 року № 41-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного фахівця з економічних питань та стандартизації планово-економічного відділу у зв`язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на інші посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року         № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального              кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень                  Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін                       до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційних скарг  ОСОБА_1 і представника ТОВ «Херсонавтотранс» - Проценко Л. С. здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції        Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 і представника ТОВ «Херсонавтотранс» - Проценко Л. С. підлягають залишенню без задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
		Щодо касаційної скарги представника ТОВ «Херсонавтотранс» -     Проценко Л. С .
		 
		Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. 
		 
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		 
		Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. 
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджено його за два місяці про наступне вивільнення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		 
		Судом установлено, що у відповідача проводилися зміни в організації виробництва і праці (реорганізація), внаслідок яких здійснювалося скорочення штату працівників. Про можливе наступне вивільнення позивач була повідомлена попередженням від 13 січня 2017 року № 4.
		 
		Разом з тим, суди обґрунтовано вважали, що відповідачем не дотримано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.
		 
		Так, судом установлено, що відповідно до інформації про наявність вакансій у ТОВ «Херсонавтотранс» станом на 13 грудня 2016 року існували вакансії, які відповідають кваліфікації позивача, зокрема, провідного інженера служби безпеки, начальника Херсонського куща автостанцій, начальника Чаплинського куща автостанцій та посади, які не потребують кваліфікації.
		 
		Разом з тим, після попередження про звільнення позивачу пропонувалися лише некваліфіковані посади. При цьому письмове повідомлення                  від 08 лютого 2017 року № 10/154, адресоване ОСОБА_1 , щодо наявності на підприємстві вакантної посади начальника Чаплинського куща автостанцій ТОВ «Херсонавтотранс» не містить підпису ОСОБА_1 , який би свідчив про її ознайомлення, акт про відмову від підпису не складався, докази вручення цього листа позивачу відсутні.
		 
		З указаного вбачається, що відповідачем у порушення вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України позивачу не було запропоновані                 усі вакантні посади, наявні на підприємстві, що свідчить про недотримання ТОВ «Херсонавтотранс» при звільненні ОСОБА_1 вимог трудового законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		 
		Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої                                    статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		 
		Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.
		 
		Таким чином, встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення позивача на роботі.
		 
		При цьому, докази та обставини, на які посилається ТОВ «Херсонавтотранс» у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
		 
		Щодо касаційної скарги  ОСОБА_1 .
		 
		За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
		 
		Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
		 
		Згідно до довідкою ТОВ «Херсонавтотранс» заробітна плата позивача за два останні місці роботи (січень, лютий 2017 року) складає 9 350,00 грн, отже середньоденна заробітна плата становить 233,75 грн.
		 
		У пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
		 
		Колегія суддів погоджується зі висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період більше одного року, оскільки розгляд справи тривав більше одного року з вини позивача.
		 
		Так, судом установлено, що розгляд справи неодноразово відкладався за заявою сторони позивача, зокрема, позов було подано 12 квітня 2017 року, провадження у справі відкрито 13 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року адвокатом Сачаєвою І. О. зроблено запит до Херсонського обласного центру зайнятості, 12 липня 2017 року - запит до ТОВ «Херсонавтотранс», що свідчить про надання вказаною особою правової допомоги позивачу. Разом з тим, 10 серпня 2017 року представником позивача - ОСОБА_5 подано заяву про відкладення розгляду справи для ознайомлення із матеріалами справи. 15 січня 2018 року розгляд справи відкладено за заявою представника позивача, як і наступне судове засідання, яке відбулось 17 липня 2018 року, до 15 листопада 2018 року для ознайомлення із матеріалами справи та уточнення позову.
		 
		У частині першій статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.
		У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.
		Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі.
		 
		За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що саме з вини сторони позивача розгляд справи відкладався декілька разів, внаслідок чого тривав більше одного року, обґрунтовано зменшив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому судом враховано, що представник позивача мав можливість завчасно вчинювати процесуальні дії, що вказувалися в якості підстави для відкладення розгляду справи.к     
		 
		Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
		 
		Таким чином доводи касаційних скарг ТОВ «Херсонавтотранс» і  ОСОБА_1 не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. 
		 
		У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 і представника товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» - Проценко Людмили Сергіївни залишити без задоволення.
		 
		Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня  2019 року у незміненій частині та постанову Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...