Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/12782/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2020. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.

Номер судового провадження: 2/201/290/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                № 201/12782/18
		провадження 2/201/290/2020
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 липня 2020 року Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		в складі: головуючого
		судді Антонюка О.А.
		при секретарі - Плевако О.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області і старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди і судових витрат, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		        ОСОБА_1 22 листопада 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ГУ Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області і старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди і судових витрат; позовні вимоги не змінювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилається на те, що 01 серпня 2018 року СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018040000000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, за фактом, нібито, умисного ухилення від сплати податків, що вчинене посадовими особами ТОВ «Форт Стіл» та ТОВ «Керне Груп», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів. 20 вересня 2018 року старшим слідчий з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 подано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська два клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у цьому кримінальному провадженні за адресами: АДРЕСА_1 ; у тексті обох клопотань старший слідчий з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 зазначає наступне: «Оперативним управлінням ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено, що фактично ТОВ «Форт Стіл» (код 37005670 підконтрольне ОСОБА_1., ОСОБА_2 та іншим громадянам, яким також підконтрольна група підприємств: ТОВ НВП з II «Укртрубоізол» (код 31017014), ТОВ «Укртрубоізол НВП» (код 38835516), ТОВ «Стройтрансгаз» (код 37732905), ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект» (код 37180015), ТОВ «Альфа Тьюб» (код 39930128) та інші підприємства».
		При цьому, у загальнодоступних даних ЄДРЮОФОПГФ наявна інформація про засновників та керівників вказаних вище підприємств, а саме: ТОВ «НВП з II «Укртрубоізол» - 6 фізичних осіб, окрім позивача, засновників та директор ОСОБА_3 ; ТОВ «Укртрубоізол-НВП» 7 фізичних осіб, окрім позивача, засновників та директор ОСОБА_4 ; ТОВ «Форт Стіл» - засновник та директор ОСОБА_5 ; ТОВ «Стройтрансгаз» - засновник та директор ОСОБА_6 ; ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект» - засновник та директор ОСОБА_7 ; ТОВ «Альфа Тьюб» - засновник та директор ОСОБА_8 .. За результатами вказаних обшуків у приміщеннях (офісних, виробничих, складських), що належать ТОВ НВП з II «УКРТРУБОІЗОЛ» та орендуються іншими суб`єктами господарювання, не вилучено жодного документу, який би доказував протиправність і незаконність його дій, як одного із засновників ТОВ «НВП з II «Укртрубоізол» та ТОВ «Укртрубоізол-НВП». Більш того, на час подання клопотання старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 проводилося досудове розслідуванні у кримінальному провадженні № 32018040000000066 від 01 серпня 2018 року за ч. 1 ст. 212 KK України у диспозиції якої відсутній кваліфікуюча ознака - за попередньою змовою групою осіб. Також, як стало відомо позивачу, на даний час відсутні кримінальні провадження за фактом ухилення від сплати податків ТОВ НВП з II «Укртрубоізол», ТОВ «Укртрубоізол НВП», ТОВ «Стройтрансгаз», ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект», ТОВ «Альфа Тьюб».
		Таким чином, старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 поширено інформацію про те, що позивач вчиняє незаконні дії у сфері господарської діяльності, а саме: спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролюю ТОВ «Форт Стіл» та має відношення до протиправних та незаконних дій посадових осіб цього підприємства; спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролюю ТОВ «Стройтрансгаз»; спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролює ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект» та має відношення до протиправних та незаконних дій посадових осіб цього підприємства; спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролює ТОВ «Альфа Тьюб» та має відношення до протиправних та незаконних дій посадових осіб цього підприємства. Позивач вважає, що дані твердження і звинувачення старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 є неправдивими, необгрунтованими та такими, що принижують його гідність та честь, а також ділову репутацію.
		У серпні 2000 року позивач разом із іншими особами створив ТОВ НВП з II «УКРТРУБОІЗОЛ», а у 2006 році підприємством було придбано колишній « Ремонтно -механічний завод» у сел. Меліоративне, Новомосковського районну, куди було перенесено всі виробничі потужності по ізоляції труб. На даний час продуктивність 3-х ліній з нанесення зовнішньої ізоляції екструдованим поліетиленом становить від 100 до 300 кілометрів труб в місяць, у залежності від діаметра, продуктивність лінії поліуретанової ізоляції - 40-50 кілометрів труб в місяць, а продуктивність лінії внутрішнього епоксидного покриття - 100-150 кілометрів труб в місяць. Продукція підприємства використовувалась під час будівництва нафтопроводу «Жулине - Надворна», газопроводів «Джанкой - Армянськ », «Суворово - Залізничне», «Ялта - Форос», «Броди - Госграниця» та інших, а продукція поставлялася до Туркменістану, Азербайджану, Казахстану, Російської Федерації, Грузії, Арменії, Литви, Латвії, Молдавії, Словакії, Сербії, Хорватії, Тунісу, Лівії, Лівану, Китаю, Нігерії тощо. Остання перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства була проведена на підприємстві у травні 2016 року (акт перевірки від 13 травня 2016 року №238/04-67- 14-09/31017014, період перевірки з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року). Тобто, вони створили підприємство, яке протягом 18 років має відмінну ділову репутацію, здійснює свою діяльність у всьому світі, не допускає порушень вимог податкового або митного законодавства, а керівництво підприємства не є підозрюваними, обвинуваченими у кримінальних провадженнях по злочинах у сфері господарської діяльності.
		Вважає вказані в клопотанні слідчого факти і обставини невірними, не відповідаючими дійсності, вони порочать його честь і гідність, ділову репутацію, інформація набула великого розголосу. Винним у всьому вказаному є відповідачі. Про нього розповсюджена особиста інформація, яка не може поширюватися без його дозволу. Позивач звертався з заявами до правоохоронних органів та інш. з метою спростування вказаної інформації, але такого спростування не відбулося, фактично була відмова. Позивачу завдана значна моральна шкода. Звертався з цим питанням і до відповідачів, але в добровільному порядку спростування вказаної інформації в цьому повідомленні не відбулося, відповідачі відмовилися це робити і він вимушений звернутися з позовом до суду. Просив визнати дії відповідачів, що виразилися в поширенні недостовірної інформації, неправомірними, зобов`язати їх спростувати вказану інформацію і стягнути з відповідачів моральну шкоду, задовольнивши позов в повному обсязі.
		Представник відповідача ГУ Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області і відповідач старший слідчий з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 з представником в судовому засіданні і в письмовому зверненні до суду заперечували проти позовних вимог, їх дії були в межах наданих повноважень і закону, все ними зроблено правильно і законно, ніяких інших зобов`язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, будь-якої шкоди позивачу не завдавали. Вважають позовні вимоги до них безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
		        Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача і його представника, з`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		       В судовому засіданні встановлено, що дійсно 01 серпня 2018 року СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018040000000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків, що вчинене посадовими особами ТОВ «Форт Стіл» та ТОВ «Керне Груп», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів. 20 вересня 2018 року старшим слідчий з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 подано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська два клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у цьому кримінальному провадженні за адресами: АДРЕСА_1 ; на підставі ухвал суду вказані обшуки були проведені, вилучене майно. Як стверджує позивач, на даний час відсутні кримінальні провадження за фактом ухилення від сплати податків ТОВ НВП з II «Укртрубоізол», ТОВ «Укртрубоізол НВП», ТОВ «Стройтрансгаз», ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект», ТОВ «Альфа Тьюб».
		Таким чином, на думку позивача, старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 поширено інформацію про те, що позивач вчиняє незаконні дії у сфері господарської діяльності, а саме: спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролює ТОВ «Форт Стіл» та має відношення до протиправних та незаконних дій посадових осіб цього підприємства; спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролюю ТОВ «Стройтрансгаз»; спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролюю ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект» та має відношення до протиправних та незаконних дій посадових осіб цього підприємства; спільно з ОСОБА_2 та іншим громадянам контролює ТОВ «Альфа Тьюб» та має відношення до протиправних та незаконних дій посадових осіб цього підприємства. Позивач вважає, що дані твердження і звинувачення старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 є неправдивими, необгрунтованими та такими, що принижують його гідність та честь, а також ділову репутацію.
		У серпні 2000 року позивач разом із іншими особами створив ТОВ НВП з II «УКРТРУБОІЗОЛ», а у 2006 році підприємством було придбано колишній « Ремонтно -механічний завод» у сел. Меліоративне, Новомосковського районну, куди було перенесено всі виробничі потужності по ізоляції труб. На даний час продуктивність 3-х ліній з нанесення зовнішньої ізоляції екструдованим поліетиленом становить від 100 до 300 кілометрів труб в місяць, у залежності від діаметра, продуктивність лінії поліуретанової ізоляції - 40-50 кілометрів труб в місяць, а продуктивність лінії внутрішнього епоксидного покриття - 100-150 кілометрів труб в місяць. Продукція підприємства використовувалась під час будівництва нафтопроводу «Жулине - Надворна», газопроводів «Джанкой - Армянськ », «Суворово - Залізничне», «Ялта - Форос», «Броди - Госграниця» та інших, а продукція поставлялася до Туркменістану, Азербайджану, Казахстану, Російської Федерації, Грузії, Арменії, Литви, Латвії, Молдавії, Словакії, Сербії, Хорватії, Тунісу, Лівії, Лівану, Китаю, Нігерії тощо. Остання перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства була проведена на підприємстві у травні 2016 року (акт перевірки від 13 травня 2016 року №238/04-67- 14-09/31017014, період перевірки з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року). Тобто, вони створили підприємство, яке протягом 18 років має відмінну ділову репутацію, здійснює свою діяльність у всьому світі, не допускає порушень вимог податкового або митного законодавства, а керівництво підприємства не є підозрюваними, обвинуваченими у кримінальних провадженнях по злочинах у сфері господарської діяльності.
		Вважає вказані в клопотанні слідчого факти і обставини невірними, не відповідаючими дійсності, вони порочать його честь і гідність, ділову репутацію, інформація набула великого розголосу. Винним у всьому вказаному є відповідачі. Про нього розповсюджена особиста інформація, яка не може поширюватися без його дозволу. Позивач звертався з заявами до правоохоронних органів та інш. з метою спростування вказаної інформації, але такого спростування не відбулося, фактично була відмова. Позивачу завдана значна моральна шкода. Звертався з цим питанням і до відповідачів, але в добровільному порядку спростування вказаної інформації в цьому повідомленні не відбулося, відповідачі відмовилися це робити, виник спір, який добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звернутися з позовом до суду.
		       Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі ст. 270 ЦК України право на повагу до гідності та честі віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи. Відповідно до ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом та тісно пов`язані з фізичною особою. 
		Судом з`ясовано, що 01 серпня 2018 року СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018040000000066 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків, що вчинене посадовими особами ТОВ «Форт Стіл» та ТОВ «Керне Груп», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів. 20 вересня 2018 року старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 подано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська два клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у цьому кримінальному провадженні за адресами: АДРЕСА_1 . У тексті обох клопотань старший слідчий з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 зазначив: «Оперативним управлінням ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено, що фактично ТОВ «Форт Стіл» (код37005670» підконтрольне ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим громадянам, яким також підконтрольна група підприємств: ТОВ НВП з II «Укртрубоізол» (код 31017014), ТОВ «Укртрубоізол НВП» (код 38835516), ТОВ «Стройтрансгаз» (код 37732905), ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект» (код 37180015), ТОВ «Альфа Тьюб» (код 39930128) та інші підприємства». 
		При цьому, у загальнодоступних даних ЄДРЮОФОПГФ наявна інформація про засновників та керівників вказаних вище підприємств, а саме: ТОВ «НВП з II «Укртрубоізол» - 6 фізичних осіб, окрім позивача, засновників та директор ОСОБА_3 ; ТОВ «Укртрубоізол-НВП» 7 фізичних осіб, окрім позивача, засновників та директор ОСОБА_4 ; ТОВ «Форт Стіл» - засновник та директор ОСОБА_5 ; ТОВ «Стройтрансгаз» - засновник та директор ОСОБА_6 ; ТОВ «ТД «Трубоізолкомплект» - засновник та директор ОСОБА_7 ; ТОВ «Альфа Тьюб» - засновник та директор ОСОБА_8
		Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, не здійснює публічно-владні управлінські функції встановлені Конституцією України та Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, як органу державної влади (органу місцевого самоврядування), його посадової чи службової особи. Відповідно до статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
		Фактичні обставини з цього приводу наступні: до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про порушене кримінальне правопорушення КП № 32018040000000066 від 01 серпня 2018 року по встановленому відповідним територіальним контролюючим органом ДФС України факту ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) в значних розмірах службовими особами ТОВ «Форт Стіл» (код ЄДРПОУ 37005670), за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Тобто, дане кримінальне провадження на час звернення до суду перебувало на стадії досудового розслідування. 
		Досудове слідство у кримінальних справах розглядається як попередній (підготовчий) етап до судового розгляду таких справ за правилами КПК України. І хоча за законом жоден доказ не має наперед встановленої сили, а суд має дослідити докази безпосередньо, якість (ефективність) досудового розслідування може істотно впливати на розгляд кримінальної справи судом, а отже, і реалізація права на судовий захист відбувається безпосередньо на стадії досудового розслідування, оскільки проведення багатьох видів слідчих (розшукових) дій та застосування певних видів запобіжних заходів здійснюється за рішенням суду (слідчого судді).
		Порядок провадження в кримінальних справах - це встановлена кримінальним процесуальним законодавством процедура, умови її реалізації, гарантії дотримання прав, свобод і законних інтересів учасників провадження (процесу) та виконання покладених на них процесуальних обов`язків.
		В КПК України міститься ціла низка норм насамперед норм-принципів, які встановлюють і гарантують права і свободи людини у кримінальному процесі, зокрема: рівність всіх перед законом (ст. 24), особисту недоторканість ст. 29) та недоторканість житла чи іншого володіння особи (ст. ЗО), таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32), право на повагу до гідності (ст. 28), право на доступ до правосуддя і судовий захист (ст. 55), право на правову допомогу та захист від обвинувачення (ст. 59), презумпція невинуватості (ст. 62), право на звільнення від самообвинувачення та обвинувачення близьких родичів і членів сім`ї (ст. 63) тощо. Можливість прямого застосування судом конституційних норм у кримінальному провадження є гарантією дотримання прав і свобод людини, свідченням демократизму судочинства.
		При цьому, передбачений законодавцем механізм оскарження певних видів слідчих (розшукових) дій чи бездіяльності слідчого (прокурора, слідчого судді) узгоджується з приписами Конституції України щодо відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, зміст і спрямованість якої визначаються правами і свободами людини та їх гарантіями (ч. 2 ст. З Конституції України). Будь-яке обмеження прав людини і громадянина у кримінальному процесі, повинне бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним.
		За правилами частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 9 ст. 10 ЦПК України). Крім того, згідно норм пунктів 4 та 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
		Натомість, як свідчить зміст позовних вимог позивача до відповідачів, позивачем ставиться питання про визнання в судовому порядку: «Визнати недостовірною інформацію, яка була оприлюднена старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 у клопотаннях про надання дозволу на проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_2 , по матеріалам кримінального провадження № 32018040000000066 від 01 серпня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, у якій його звинувачено у контролі за діяльністю ТОВ «Форт Стіл», ТОВ «Стройтрансгаз», TOB ТД «Трубоізолкомплект», ТОВ «Альфа Тьюб» та інших незаконних діях, направлених на умисне ухилення від сплати податків в значних розмірах».
		Позивачем також висуваються вимоги способів захисту нібито і порушеного у вищезазначений спосіб права, що полягає, зокрема, - у покладанні судом зобов`язань на обох відповідачів щодо спростування нібито оприлюдненої старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ТУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 у клопотаннях про надання дозволу на проведення обшуків за вказаними адресами недостовірної інформації, шляхом розміщення на офіційному порталі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області інформації наступного змісту: Старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 у клопотаннях про надання дозволу на проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_2 , по матеріалам кримінального провадження № 32018040000000066 від 01 серпня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, звинувачено ОСОБА_1 у контролі за діяльністю ТОВ «Форт Стіл», ТОВ «Стройтрансгаз», ТОВ ТД «Трубоізолкомплект», ТОВ «Альфа Тьюб» та спільних незаконних діях направлених на умисне ухилення від сплати податків в значних розмірах. Вказана інформація є неправдивою та не відповідає дійсності, а ОСОБА_1 не вчиняв протиправних і злочинних дій на умисне ухилення від сплати податків та не має відношення до діяльності ТОВ «Форт Стіл», ТОВ «Стройтрансгаз», TOB ТД «Трубоізолкомплект», ТОВ «Альфа Тьюб», а також висуваються вимоги про стягнення у солідарному порядку на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто) тисяч гривень і судових витрат, що складаються з витрат по сплаті судового збору.
		З урахуванням вищезазначеного змісту позовних вимог та викладу обставин, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, суд вважає, що заявлені вимоги суперечать способам захисту прав або інтересів, передбачених законом. При цьому, для спростування доводів позивача ОСОБА_1 , про нібито порушення слідчим зазначених в позовній заяві вимог (норм) статті 68 Конституції України відповідних процесуальних норм КПК України при здійсненні слідчих дій, та зокрема при оформленні (погодженні з прокурором) звернення до слідчого судді з клопотаннями про проведення обшуків у порядку ч. З ст. 234 КПК України, у слідчого виникає необхідність розголошувати відомості досудового розслідування, що забороняється вищенаведеними нормами статті 222 КПК України. Отже, такі застереження законодавця, додатково вказують на те, що скарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду та слідчого, а також визнання протиправними їх дій та бездіяльності при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, та у т.ч. під час оформлення погоджених з прокурором звернень до слідчого судді з клопотаннями про проведення обшуків у порядку ч. З ст. 234 КПК України, не відносяться до юрисдикції загальних судів, які розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання пудових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.
		Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, організацію і процесуальне керівництво позасудовим розслідуванням, вирішення відповідно до Закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.
		Статтями 1, 2, 25 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (із змінами та доповненнями) визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює і встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. На прокуратуру покладається функція, зокрема, нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, у тому числі вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження.
		Так, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України. Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов`язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.
		Статтями 13, 233 КПК України, які кореспондуються зі статтею 30 Конституції України, передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Відповідно до частини 1 статті 236 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті (ч. 6 ст. 236 КПК України).
		Відповідно до частини 10 статті 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису. Як свідчить зміст мотивувальної частини ухвали від 27 вересня 2018 року слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, в рамках досудового розслідування по кримінальному правопорушенню КП № 32018040000000066 від 01 серпня 2018 року на стадії досудового слідства прокурор санкціонував (погодив) клопотання старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 про проведення обшуку в офісній будівлі бізнес центру за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належать ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ТОВ «Інтерсервісбуд» (код ЄДРПОУ 35340388) та де орендує один із офісів ТОВ «Форт Стіл» (код ЄДРПОУ 37005670).
		Як свідчить зміст мотивувальної частини ухвали від 28 вересня 2018 року слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в рамках досудового розслідування по кримінальному правопорушенню КП № 32018040000000066 від 01 серпня 2018 року, на стадії досудового слідства прокурор санкціонував (погодив) клопотання старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9 про проведення обшуку у приміщеннях (офісні, складські, виробничі та інші) за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві приватної власності належать ТОВ НВП з II «Укртрубоізол « (код ЄДРПОУ 31017014).
		Вищезазначені ухвали слідчого судді від 27 вересня 2018 року та від 28 вересня 2018 року, які додані позивачем ОСОБА_1 , як належні письмові докази, якими обгрунтовуються позовні вимоги, не містять недостовірної інформації стосовно позивача ОСОБА_1 та не оприлюднювалася старшим слідчим з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9.
		Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 303 («Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження») КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
		Отже, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ТОВ «Форт Стіл») та й інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування мають (мали) право оскаржувати дії та бездіяльність слідчого під час проведення обшуків в офісній будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , де орендує один із офісів ТОВ «Форт Стіл» (код ЄДРПОУ 37005670) та у приміщеннях (офісні, складські, виробничі та інші) за адресою: АДРЕСА_2, які на праві приватної власності належать ТОВ НВП з II «Укртрубоізол» (код ЄДРПОУ 31017014). Так, згідно з вимогами статей 303 - 307 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються суддею відповідного місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 КПК України цього КПК України, з урахуванням положень цієї глави. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється відповідна ухвала (ч. 1 ст. 307 КПК України).
		Тобто, незаконність рішень, дії чи бездіяльності слідчого на досудовому розслідуванні у ході кримінального провадження КП № 32018040000000066 та зокрема в період проведення слідчих дій з проведення вищезазначених обшуків на підставі відповідних ухвал слідчого судді, мали б підтверджуватись відповідним судовим рішенням (ухвалою). Зазначені в позовній заяві обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та надані докази, про нібито наявність факту «оприлюднення та поширення недостовірної інформації стосовно позивача ОСОБА_1 » та такої, що на думку позивача, «порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації», - не підтверджуються належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 77 - 80 ЦПК України.
		Навпаки, додані до позовної заяви докази, а саме ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2018 року та від 28 вересня 2018 року у кримінальному провадженні (справа № 201/10224/18, провадження № 1- кс/201/5995/2018; справа № 201/10223/18, провадження № 1-кс/201/5994/2018), копії протоколів обшуку від 03 жовтня 2018 року на 4 та 15 аркушах (разом із зауваженнями адвоката до протоколу обшуку), фактично свідчать про оскарження у такий спосіб процесуальних дій слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_9, з похідними вимогами до відповідачів за відсутності їх вини.        У відповідності до положень статті 68 Конституції України та за нормами статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, право звернутися до суду з позовом про захист такого права, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
		Разом з тим, згідно статті 1 (Визначення термінів) Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (із змінами та доповненнями), де законодавцем встановлено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Натомість, діючими нормами Законів України та/або іншими нормативно- правовими актами не надано правове визначення терміну (словосполученню) «недостовірна інформація».
		Також, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		Правове тлумачення статті 277 ЦК України свідчить про те, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь- який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.
		Згідно із частинами 4 та 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Клопотання слідчого повністю відповідає вимогам, що встановлені законодавцем для таких клопотань ч. З ст. 234 КПК України. При цьому старшим слідчим ОСОБА_9 не поширювалася інформація про позивача, яка за твердженнями позивача (без зазначення конкретного ЗМІ, документу/доказу) нібито також поширювалася, та зокрема інформація зазначена у змісті позовної заяви. 
		Стосовно стягнення у солідарному порядку на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень та солідарну відповідальність за законом. Відповідно до частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		Поняття зобов`язання та підстави його виникнення встановлені статтею 509 ЦК України. Втім, є очевидним, що у вищезазначених правовідносинах за участі позивача ОСОБА_1 відсутній закон чи договір, що передбачають солідарну відповідальність слідчого та відповідного органу (ГУ ДФС у Дніпропетровській області), що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
		Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
		Так дійсно, частиною 2 цієї статті (статті 1167 ЦК України) встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Норми останнього пункту 3 частини 2 цієї статті (статті 1167 ЦК України), з урахуванням пунктів 1) та 2) вказують на можливість встановлення такої відповідальності безпосередньо у законах, які регулюють окремі питання правового регулювання цивільних відносин. При цьому, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (із змінами та доповненнями).
		Отже, за відсутності належних письмових доказів, які б свідчили про протиправність дій слідчого у вищезазначеному кримінальному провадженні, - згідно з нормами статті 1167 ЦК України, і відсутні підстави для відшкодування у т.ч. моральної шкоди солідарно відповідачами. 
		В позовній заяві позивачем не було надано належні докази наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань.
		       Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). 
		Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. 
		Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З викладеного видно, що позивачу діями відповідачів не було завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. 
		 Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Частиною 3 статті 12 ЦПК України, зазначено, шо - «Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».
		Змагальність - це один із найбільш важливих конституційних принципів сучасного судочинства. Він створює умови для всебічного та повного дослідження обставин справи та постановлення судом обґрунтованого та законного рішення. В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані надати до суду докази, які підтверджують або спростовують ті чи інші факти/обставини.
		Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Працюючи на благо малозабезпечених верств населення, позивач здійснює вагомий внесок в соціальний захист населення, що свідчить про його морально-етичні якості, особисті та ділові якості оцінюються суспільством, що він має гарну ділову репутацію, свідчать численні подяки на його адресу.  
		Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Статтею 3 Конституції України визначено, що - «людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».  Згідно зі статтею 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.  
		Статтею 32 Конституції визначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 269 ЦК України визначено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.  
		Нормами статті 275 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, захист особистого немайнового права може здійснюватися відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.  
		Згідно зі статтею 276 ЦК України орган державної влади, фізична особа або юридична особа, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення, якщо такі дії не вчинюються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.  
		Відповідно до статті 277 ЦК України, визначено, що - «Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена».
		Під правом на спростування недостовірної інформації, слід розуміти право фізичної особи вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичної особи шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації.
		Згідно зі статтею 297 ЦК України, зазначено, що - «Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі».
		Відповідно до статті 299 ЦК України, визначено, що - «Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації».
		Право фізичної особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її особистого немайнового права передбачено у частині 1 статті 23 та статті 280 ЦК України. Моральна шкода полягає у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України). 
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Відповідно до статті 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених законодавством. 
		Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача не задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе віднести їх за рахунок позивача.
		       Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		       У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		       Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		       Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
		Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.
		Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі заперечують будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням. 
		Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки воно спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується. 
		При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ГУ Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області і старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди і судових витрат відмовити.
		Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню повністю.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 18, 22, 23, 94, 265, 269, 270, 275-277, 297, 299, 1166, 1167 ЦК України, ст. 471 Закону України «Про інформацію», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		ОСОБА_1 в задоволенні позову до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області і старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди і судових витрат відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		Повний текст рішення складено 22 липня 2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...