Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/9892/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 61-5489ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                        
		 
		15 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/9892/17
		провадження № 61-5489св19
		 
		Верховний Суд у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), 
		Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа - Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» на постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» (далі - ТОВ «Агрофірма «Іванків», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, про відшкодування завданих збитків.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначало, що позивач є підприємством, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур на території Бориспільського району Київської області, основним видом діяльності якого є вирощування зернових, бобових культур та насіння олійних культур, яке у своїй господарській діяльності використовує орендовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у тому числі: 
		- земельну ділянку площею 1,6369 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0453, на підставі договору оренди землі від 30 травня 
		2017 року № 30/05/17; 
		- земельну ділянку площею 1,6368 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0549 (земельна ділянка № 706 згідно схеми поділу земель колективної власності), на підставі договору оренди землі від 21 жовтня 
		2015 року № 195;
		- частину земельної ділянки (паю) площею 2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно схеми поділу земель колективної власності має № 705, на підставі договору оренди 1/3 частини земельної ділянки (паю) від 27 грудня 2016 року 
		№ 93;
		- частину земельної ділянки (паю) площею 2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно схеми поділу земель колективної власності має № 705, на підставі договору оренди 1/3 частини земельної ділянки (паю) від 27 грудня 2016 року 
		№ 94;
		- земельну ділянку (пай) площею 2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно схеми поділу земель колективної власності має № 701, на підставі договору оренди земельної ділянки (паю) від 22 вересня 2015 року № 117.
		 
		Наприкінці квітня 2017 року ОСОБА_1 самовільно зайняв земельні ділянки площею 4,3779 га, розташовані на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, на полі з назвою «Пісковахи», що знаходяться в оренді ТОВ «Агрофірма «Іванків», засіявши їх соняшником. 
		 
		На вказаному полі у 2017 році позивач планував вирощування кукурудзи, у зв`язку з чим у період осінь-весна 2017 року ним проведено комплекс сільськогосподарських робіт спрямованих на підготовку грунту до посіву кукурудзи, однак унаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , що полягали у свідомому неправомірному зайнятті орендованої ТОВ «Агрофірма «Іванків»земельної ділянки, товариство понесло витрати, і не змогло отримати прибуток від господарської діяльності.
		 
		За наслідками звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Київській області виявлено порушення вимог земельного законодавства, а зокрема самовільне зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 4,3779 га на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що перебувають в оренді ТОВ «Агрофірма «Іванків», у зв`язку з виявленими правопорушеннями відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за результатами розгляду якого винесено постанову 
		від 14 вересня 2017 року № 186-ДК/0022По/08/01/-17, якою його визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення, а також видано припис про усунення виявленого правопорушення шляхом звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.
		 
		Ураховуючи, що середня врожайність кукурудзи по підприємству станом 
		на 15 листопада 2017 року склала 74,69 ц/га, середня ринкова вартість 1 тони кукурудзи станом на 07 листопада 2017 року - 4 205,00 грн, унаслідок самовільного зайняття ОСОБА_1 земельних ділянок 4,3779 га, які перебувають в оренді ТОВ «Агрофірма «Іванків», позивач не одержав дохід у розмірі: 104 490,33 грн = 4205,00 грн * 74,69 ц/га* 4,3779 га - 4 985 624,31 грн / 939,00 га * 4,3779 га - 9 762,55 грн, де: 
		- 939,00 га - загальна площа посіву кукурудзи у врожаю 2017 року;
		- 4 985 624,31 грн - прямі затрати товариства при вирощуванні кукурудзи врожаю 2017 року (вартість насіння кукурудзи - 1 511 546,48 грн, вартість паливно-мастильних матеріалів - 759 939,12 грн, прямі виробничі затрати на оплату праці - 116 581,16 грн, прямі виробничі затрати на закупівлю мінеральних добрив - 1 753 181,00 грн, прямі виробничі затрати на придбання робіт, послуг - 334 690,31 грн, прямі виробничі затрати: внески на соціальні заходи - 25 314,79 грн; прямі виробничі затрати: засоби захисту - 
		484 371,45 грн);
		- 9 762,55 грн - орендна плата сплачена власникам за користування земельною ділянкою площею 4,3779 га.
		 
		21 листопада 2017 року ТОВ «Агрофірма «Іванків» на виконання положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
		від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284), звернулося до Бориспільської районної державної адміністрації з проханням направити на розгляд комісії з питань дотримання чинного законодавства України у сфері земельних правовідносин Бориспільської районної державної адміністрації заяву про визначення розміру збитків (неодержаних доходів) ТОВ «Агрофірма «Іванків» унаслідок самовільного зайняття ОСОБА_1 земельних ділянок орендованих товариством на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, у розмірі 104 490,33 грн, за результатами розгляду якого отримало відповідь, що зазначене питання буде винесено на розгляд відповідної комісії, у разі звернення до суду з позовом про відшкодування збитків як землекористувачу, у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. 
		 
		Посилаючись на наведене, ТОВ «Агрофірма «Іванків» просило стягнути з ОСОБА_1 104 490,33 грн на відшкодування збитків (неодержаного доходу), а також відшкодувати судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області 
		від 19 листопада 2018 року позов ТОВ «Агрофірма «Іванків» задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «Іванків» збитки у вигляді неодержаного доходу у розмірі 104 490,33 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 4,3779 га на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що перебувають в оренді ТОВ «Агрофірма «Іванків», їх розміру та періоду часу, протягом якого вони використовуються відповідачем без належних правових підстав, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 01 вересня 2017 року № 186-ДК/139/АП/09/01/-17; акт обстеження земельної ділянки від 01 вересня 
		2017 року № 186-ДК/42/АО/10/01/-17; протокол про адміністративне правопорушення від 07 вересня 2017 року № 186-ДК/0020П/07/01/-17; постанова про накладення адміністративного стягнення від 14 вересня 
		2017 року № 186-ДК/0020По/08/01/-17; припис від 14 вересня 2017 року 
		№ 186-ДК/0007Пр/03/01/-17. Ураховуючи, що унаслідок самовільного заняття земельної ділянки площею 4,3779 га, ТОВ «Агрофірма «Іванків» не одержало дохід, який згідно з розрахунком позивача становить 104 490,33 грн, та розмір якого відповідач не спростував, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати заподіяні позивачеві збитки на зазначену суму. Зважаючи на відсутність документального підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також їх розрахунку, суд першої інстанції вважав необгрунтованими вимоги ТОВ «Агрофірма «Іванків» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Іванків» відмовлено.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову ТОВ «Агрофірма «Іванків» про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям ОСОБА_1 земельних ділянок площею 4,3779 га, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження протиправного використання земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача саме відповідачем ОСОБА_1 , як фізичною особою, а не як директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор»(далі - ТОВ «Агрофірма «Макрогор»). Постанова заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Київській області - заступника начальника - начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14 вересня 2017 року № 186-ДК/0007Пр/03/01/-17 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 
		493,00 грн, не є допустимим доказом на підтвердження вини відповідача у самовільному зайняття земельної ділянки, оскільки зазначена постанова оскаржена ОСОБА_1 в адміністративному порядку та перебуває у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Не встановлено факту самовільного зайняття та використання земельних ділянок ОСОБА_1 , як фізичною особою, і в актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 вересня 2017 року та в акті обстеження земельної ділянки від 01 вересня 2017 року. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважав висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «Агрофірма «Іванків» про стягнення з 
		ОСОБА_1 заподіяних збитків, як з особи, яка самовільно зайняла та використовує земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача таким, що грунтується на припущеннях. 
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи 
		 
		У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		ТОВ «Агрофірма «Іванків», у якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 
		2018, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «Іванків», суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що спір щодо користування спірними земельними ділянками виник саме між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Макрогор», яке не здійснює господарської діяльності, а створене з метою приховування протиправних дій його єдиного засновника та одноосібного працівника - директора ОСОБА_1 . Апеляційний суд безпідставно вважав недопустимим доказом вини відповідача у самовільному захопленні земельної ділянки постанову від 14 вересня 2017 року № 186-ДК/0007Пр/03/01/-17 про накладення адміністративного стягнення, та безпідставно не взяв до уваги інші наявні у матеріалах справи докази, які у їх сукупності підтверджують самовільне заняття ним, як фізичною особою, земельних ділянок, що перебувають в оренді позивача. Встановлюючи обставини справи та правову природу спірних правовідносин, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, правильно урахував обставини досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017110000000059 щодо посадової особи директора ТОВ «Агрофірма «Макрогор» ОСОБА_1 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у рамках якого установлено, що орендовані товариством землі використовуються не за цільовим призначенням, майже не обробляються, документально не відображається господарська діяльність, не сплачуються податки, не виплачується орендна плата за договорами, що укладені між власниками земель сільськогосподарського призначення та ТОВ «Агрофірма «Макрогор».
		 
		У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду, у травні 
		2019 року, ОСОБА_1 просив відхилити касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Іванків» та залишити без змін постанову Київського апеляційного суду 
		від 21 лютого 2019 року, посилаючись на те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними та допустимими доказами реальність упущеної вигоди, що неодержані ним доходи не є абстрактними і могли бути реально отримані у тій сумі, яка заявлена у позові. Сума збитків, яку позивач просить стягнути, обгрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, і не підтверджена допустимих доказом, яким є розрахунок завданих збитків, складеним відповідно до Порядку № 284. Апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність його вини у самовільному зайняття земельних ділянок площею 4,3779 га, як одного з елементів цивільно-правової відповідальності, оскільки постанова 
		від 14 вересня 2017 року № 186-ДК/0007Пр/03/01/-17 про накладення адміністративного стягнення ним оскаржена до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, і не набрала законної сили. 
		 
		У відповіді на відзив, що надійшла до Верховного Суду у травні 2019 року, ТОВ «Агрофірма «Іванків» зазначило про свою незгоду з доводами викладеними що ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, вказувало на обгрунтованість наданого ним розрахунку заподіяних збитків складеного на підставі фінансової звітності, яка подається товариством до відповідних державних органів та, що відповідач не спростував правильність наданого позивачем розрахунку. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Агрофірма «Іванків» орендує земельні ділянки, розташовані на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: 
		- земельну ділянку площею 1,6369 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0453, на підставі договору оренди землі від 30 травня 
		2017 року № 30/05/17; 
		- земельну ділянку площею 1,6368 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0549 (земельна ділянка № 706 згідно схеми поділу земель колективної власності), на підставі договору оренди землі від 21 жовтня 
		2015 року № 195;
		- частину земельної ділянки (паю) площею 2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно схеми поділу земель колективної власності має № 705, на підставі договору оренди 1/3 частини земельної ділянки (паю) від 27 грудня 2016 року 
		№ 93;
		- частину земельної ділянки (паю) площею 2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно схеми поділу земель колективної власності має № 705, на підставі договору оренди 1/3 частини земельної ділянки (паю) від 27 грудня 2016 року 
		№ 94;
		- земельну ділянку (паю) площею 2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно схеми поділу земель колективної власності має № 701, на підставі договору оренди земельної ділянки (паю) від 22 вересня 2015 року № 117.
		 
		Відповідно до довідки ТОВ «Агрофірма «Іванків» від 20 листопада 2017 року 
		№ 144 земельна ділянка площею 1,6369 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0453; земельна ділянка площею 1,6368 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0549; 2/3 земельної ділянки (паю) площею 
		2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно з схемою поділу земель колективної власності має № 705; земельна ділянка (пай) площею 2,69 умовних кадастрових гектарів, яка згідно з схемою поділу земель колективної власності має № 701, розташовані на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області в межах поля з історичною назвою «Пісковахи».
		 
		Згідно з довідкою ТОВ «Агрофірма «Іванків» від 20 листопада 2017 року № 143, товариство у 2017 році посіяло кукурудзу на загальній площі 939,00 га, в тому числі на полі з історичними назвами «Сощиха» та «Пісковахи». Середня врожайність кукурудзи станом на 15 листопада 2017 року склала 74,69 ц/га.
		 
		Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 01 вересня 2017 року № 186-ДК/139/АП/09/01/-17 та актом обстеження земельної ділянки від 01 вересня 2017 року № 186-ДК/42/АО/10/01/-17, складених державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Київській області - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Макашиним М. В., за наслідками проведеної перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства на земельних ділянках, які перебувають в оренді ТОВ «Агрофірма «Іванків» та розташовані на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, під час виїзду на місцевість встановлено, що земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ «Агрофірма «Іванків» самовільно зайняті шляхом посіву соняшника, 
		ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «Агрофірма «Макрогор». Частина посіяного соняшника площею 4,3779 га знаходиться у межах:
		-         земельної ділянки загальною площею 1,6369 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0453 (№ 704 згідно схеми поділу земель колективної власності);
		-         2/3 земельної ділянки № 705 згідно схеми поділу земель колективної власності загальною площею 1,70 га;
		-         земельної ділянки № 701 згідно схеми поділу земель колективної власності загальною площею 1,70 га;
		-         земельної ділянки загальною площею 1,6368 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0549 (земельна ділянка № 706 згідно схеми поділу земель колективної власності).
		 
		З протоколу про адміністративне правопорушення від 07 вересня 2017 року 
		№ 186-ДК/0020П/07/01/-17, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Макашиним М. В. при перевірці дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що ОСОБА_1 самовільно займає земельні ділянки загальною площею 4,3779 га земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, які передані в оренду ТОВ «Агрофірма «Іванків» громадянами-власниками земельних ділянок та власниками земельних часток (паїв). Самовільно зайняті земельні ділянки використовуються для вирощування соняшника, відповідальність за вчинене правопорушення, передбачена статтею 53-1 КУпАП та пунктом «б» частини першої статті 211 ЗК України. 
		 
		14 вересня 2017 року заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Київській області - заступником начальника - начальником Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Постуліним О. С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 186-ДК/0022По/08/01/-17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 493,00 грн.
		 
		14 вересня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 направлено припис №186-ДК/0007Пр/03/01/-17 про усунення виявленого правопорушення та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.
		 
		Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26 червня 2018 року № 29-10-0.47-352/90-18 під час проведення перевірки стану додержання вимог земельного законодавства, 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 особисто доставив державного інспектора ОСОБА_2 з приміщення Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області до місця розташування земельних ділянок задля їх спільного огляду в натурі (на місцевості). Тоді ж ОСОБА_3 під час усного спілкування підтвердив використання ним земельних ділянок, зазначених в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 01 вересня 2017 року № 186-ДК/139/АП/09/01/-17 та в акті обстеження земельної ділянки від 01 вересня 2017 року № 186-ДК/42/АО/10/01/-17. Однак письмові пояснення з приводу використання зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 надавати відмовився. Крім того, до Головного управління Держгеокадастру у Київській області від ТОВ «Агрофірма «Іванків» надійшло повідомлення від 09 жовтня 2017 року №124 з інформацією про те, що громадянином ОСОБА_1 зібрано врожай соняшника із земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ Агрофірма «Іванків», загальною площею 4,3779 га.
		 
		Згідно з довідкою ТОВ «Агрофірма «Іванків» від 20 листопада 2017 року 
		№ 142 прямі затрати, понесені ТОВ «Агрофірма «Іванків» за період з 01 січня 2017 року по 14 листопада 2017 при вирощуванні кукурудзи на загальній площі посіву 939,00 га становлять 4 985 624,31 грн, з яких: вартість насіння кукурудзи - 1 511 546,48 грн; вартість паливно-мастильних матеріалів - 759 939,12 грн; прямі виробничі затрати на оплату праці - 116 581,16 грн; прямі виробничі затрати на закупівлю мінеральних добрив - 1 753 181,00 грн; прямі виробничі затрати на придбання робіт, послуг - 334 690,31 грн; прямі виробничі затрати: внески на соціальні заходи - 25 314,79 грн; прямі виробничі затрати: засоби захисту - 484 371,45 грн. Середня врожайність кукурудзи по товариству станом на 15 листопада 2017 року склала 74,69ц/га; середня ринкова вартість 1 тони кукурудзи станом на 07 листопада 2017 року склала 4205,00 грн. З урахування зазначених вихідних даних, ТОВ «Агрофірма «Іванків» здійснило розрахунок неодержаного ним доходу, який товариство могло одержати із земельної ділянки 4,3779 га, і який воно не одержало внаслідок її самовільного заняття ОСОБА_1 : 104 490,33 грн = 4205,00 грн * 74,69 ц/га* 4,3779 га - 4 985 624,31 грн / 939,00 га * 4,3779 га - 9 762,55 грн.
		 
		Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - ТОВ «Агрофірма «Іванків» про визнання протиправною та скасування постанови від 14 вересня 2017 року № 186-ДК/0022По/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, відмовлено.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Агрофірма «Іванків» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		 
		Аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що фактичне використання земельної ділянки за відсутності у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, є її самовільним зайняттям.
		 
		Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок (пункт «б» частини першої статті 211 ЗК України).
		 
		Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного прав, має прав на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зізнищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		 
		ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів. 
		 
		Частиною другою статті 152 ЗК передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		 
		Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).
		 
		Згідно зі статтею 157 ЗК Українивідшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. 
		 
		Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. 
		 
		Наведене дає підстави для висновку, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Іванків», апеляційний суд вказав на відсутність допустимих доказів, які б підтверджували факт самовільного зайняття та використання земельних ділянок ОСОБА_1 , як фізичною особою, а не як директором ТОВ «Агрофірма «Макрогор».
		 
		Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов здійснивши переоцінку деяких доказів, наданих судом першої інстанції, зокрема постанови про накладення адміністративного стягнення № 186-ДК/0022По/08/01/-17 від 14 вересня 
		2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 493,00 грн; акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 01 вересня 2017 року № 186-ДК/139/АП/09/01/-17, та акта обстеження земельної ділянки від 01 вересня 
		2017 року № 186-ДК/42/АО/10/01/-17, складених державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Київській області - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області Макашиним М. В. На обгрунтування мотивів незгоди з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд навів категоричне заперечення ОСОБА_1 факту самовільного заняття земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача, з посиланням на те, що наведені вище акти про порушення у сфері земельного законодавства, у тому числі і протокол про адміністративне правопорушення, складені з порушенням вимог законодавства. При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не надав оцінки тому, що відповідач заперечуючи свою вину, не спростував факт самовільного захоплення земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача, і не вказував на те, що користування зазначеними земельними ділянками ним здійснювалося не як фізичною особою, а ТОВ «Агрофірма «Макрогор», директором якого він є. Суд не перевірив та не дав оцінки наявному у матеріалах справи виданому ОСОБА_1 припису Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області №186-ДК/0007Пр/03/01/-17 від 14 вересня 2017 року про усунення виявленого правопорушення та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також поясненням допитаного судом першої інстанції, як свідка, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Київській області Макашина М. В., не обговорив питання про приєднання до матеріалів справи наданих позивачем доказів на спростування доводів апеляційної скарги, та не надав їм у сукупності доводами позивача та наявними у справі доказами, що сприяло б об`єктивному та повному встановленню обставин у справі.
		 
		Зосередившись на перевірці недоведеності позивачем обставин самовільного зайняття земельної ділянки, як фізичною особою, а не як директором ТОВ «Агрофірма «Макрогор», суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав оцінки наданому позивачем розрахунку заподіяних збитків з урахуванням посилань ОСОБА_1 на те, що зазначений розрахунок не є допустимим доказом, оскільки складений на порушення вимог, передбачених Порядком 
		№ 284. 
		 
		При вирішенні спорів щодо відшкодування збитків, заподіяних унаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, судам належить ураховувати, що відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок , використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 
		2007 року № 963, а тому на підтвердження розміру заподіяних збитків, у тому числі упущеної вигоди, позивач не позбавлений права надати інші допустимі докази. 
		 
		Судам належить також ураховувати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки.
		 
		Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.
		 
		Суди попередніх інстанцій наведеного не урахували, що свідчить про порушення ними норм процесуального права, що призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.
		 
		Зважаючи на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставини справи, неналежну перевірку наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення та правильності визначеного позивачем розміру збитків, судові рішення є такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» задовольнити частково. 
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області 
		від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 21 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                         О. В. Ступак
		Судді:                                                                           І. Ю. Гулейков
		С. О. Погрібний
		Г. І. Усик
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...