Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/3051/14 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 61-10861ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		15 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 199/3051/14
		 
		провадження № 61-10861св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого  Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач  Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі  ПАТ) «Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Позов мотивовано тим, що 19 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк (далі  ВАТ КБ) «Надра», правонаступником якого він є, та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1782-Н, відповідно до якого останній було надано у позику грошові кошти в розмірі 101 750,00 доларів США.
		В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/2007/840-К/1782-Н між банком та ОСОБА_2 19 грудня 2007 року був укладений договір поруки № 1782/1-Н, відповідно до умов якого останній зобов`язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором.
		 
		Вказувало, що позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим станом на 22 жовтня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 51 976,64 доларів США та 96 266,01 грн, які підлягають стягненню на його користь.
		 
		Ураховуючи наведене, ПАТ «Комерційний банк «Надра» просило суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 976,64 доларів США (загальна заборгованість), 96 266,01 грн (пеня, штрафні санкції) та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2014 року в складі судді Подорець О. Б. позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» задоволено. 
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1782-Н від 19 грудня 2007 року, яка виникла станом на 22 жовтня 2013 року та складається з: 37 460,62 доларів США  сума основного боргу; 14 516,02 доларів США  сума нарахованих відсотків; 1868,79 доларів США, що еквівалентно 12 937,23 грн  пеня; 10 175,00 доларів США, що еквівалентно 81 328,78 грн  штраф, а всього: 51 976 доларів США 64 центів та 96 266 грн 01 коп.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		 
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2017 року заяву представника ОСОБА_1  ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2014 року залишено без задоволення.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2014 року скасовано.
		Позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» задоволено частково.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 8/2007/840-К/1782-Н від 19 грудня 2007 року станом на 22 жовтня 2013 року в сумі 37 460, 62 доларів США.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем ОСОБА_1 порушено виконання умов договору, оскільки починаючи з вересня 2008 року суми мінімально необхідного платежу в рахунок погашення заборгованості вносилися у меншому розмірі, ніж передбачено, тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з боржника.
		При цьому з відповідача на користь банку підлягає стягненню сума тіла кредиту у розмірі 37 460, 62 доларів США, яка підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
		 
		Щодо штрафних санкцій апеляційний суд вважав, що такі стягненню не підлягають, оскільки банком не виконано умови договору щодо здійснення перерахунку графіку погашення кредиту з визначенням суми відсотків, отже, суд позбавлений можливості визначити виниклу заборгованість по відсоткам за користування кредитом на час розгляду справи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що на ОСОБА_2 , який є поручителем за кредитним договором, розповсюджуються вимоги пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань, зокрема, перед банками, та нарахування процентів за користування кредитом. Вказана обставина залишена апеляційним судом поза увагою.
		 
		Стверджує, що судом апеляційної інстанції проігноровано подану нею копію заяви на видачу готівки від 19 грудня 2007 року на суму 100000 доларів США, а не на суму 101750 доларів США, як зазначено у кредитному договорі. Крім того, у матеріалах справи міститься копія квитанції № 413 від 01 серпня 2008 року про погашення нею кредитної заборгованості у розмірі 64907 доларів США.
		 
		Вважає, що висновки апеляційного суду щодо суми залишку кредиту  37460,62 доларів США, що підлягають поверненню після сплати нею 01 серпня 2008 року 64907 доларів США, є неправильними, оскільки базуються на неповному вивченні та недостатній оцінці матеріалів справи.
		 
		Зазначає, що позивач без поважних причин не надав витребувані судом докази  матеріали кредитної справи, в тому числі докази на підтвердження суми виданих кредитних коштів.
		 
		Крім того, апеляційний суд всупереч положень статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення не зазначив мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі.
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У лютому 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Верховного Суду Мартєва С. Ю. від 23 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		19 грудня 2007 року між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1782-Н, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 101 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12, 49% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 10 грудня 2032 року (а. с. 10-13).
		 
		19 грудня 2007 року між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1782/1-Н, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_1 свого обов`язку за кредитним договором від 19 грудня 2007 року (а. с. 14-15).
		 
		01 серпня 2008 року ОСОБА_1 сплатила банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором платіж у розмірі 64 907 доларів США, що еквівалентно 314 480, 91 грн, що підтверджується квитанцією № 413 від 01 серпня 2008 року (а. с. 58).
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
		 
		Частиною першою статті 533 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). 
		 
		Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 
		 
		Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		 
		Судами встановлено, що 19 грудня 2007 року між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1782-Н, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 101 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12, 49% річних. Крім того, 19 грудня 2007 року між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1782/1-Н, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_1 обов`язку за кредитним договором від 19 грудня 2007 року.
		 
		Задовольняючи позов в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 37 460, 62 доларів США, апеляційний суд зазначив, що неналежне виконання позичальником умов кредитного договору є підставою для стягнення тіла кредиту, оскільки така сума підтверджена матеріалами справи.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій за кредитним договором, апеляційний суд дійшов висновку, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо здійснення перерахунку графіку погашення кредиту з визначенням суми відсотків, суд позбавлений можливості визначити виниклу заборгованість по відсоткам.
		 
		З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується та вважає, що апеляційним судом досліджено всі обставини справи, а наявним доказам надано належної правової оцінки.
		 
		Посилання касаційної скарги про те, що судом неправильно визначено суму кредитних коштів, яка була видана боржнику є необґрунтованими та спростовуються наданим позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 8/2007/840-К/1782-Н. 
		Вказаний розрахунок виготовлений ПАТ «КБ «Надра» за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Надра» Стрюковою І. О., містить печатку ПАТ «КБ «Надра», сумнівів у достовірності поданої інформації у касаційного суду немає, відтак колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо стягнення з відповідачів коштів у розмірі 37460,62 доларів США.
		 
		Доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як на підставу для припинення нарахування штрафних санкцій та процентів за кредитними зобов`язаннями, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
		 
		У довідці Управління Служби безпеки України в Донецькій області від 29 травня 2015 року № 171 зазначено, що ОСОБА_2 проходить військову службу в Службі безпеки України з 13 вересня 2000 року.
		 
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
		 
		Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту  військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним  з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
		 
		Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів  витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
		 
		Колегія суддів вважає, що доводи заявника про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників. 
		Правовідносини між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 за договором поруки носять зобов`язальних характер та спрямовані на забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 . 
		З огляду на відсутність кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 , підстав для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» немає.
		Крім того, відповідачем ОСОБА_2 не надано суду документів, що підтверджують виконання ним обов`язків із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередню участь в антитерористичній операції в особливий період, а подана довідка від 29 травня 2015 року лише засвідчує проходження ним військової служби в Службі безпеки України. 
		 
		Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не надано мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеному учасниками справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		 
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
		 
		У § 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. 
		 
		З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дав відповідь на всі аргументи і доводи учасників справи, які мають важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд апеляційної інстанції з дотриманням статей 263-265, 382 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, встановив усі обставини справи, які необхідні для правильного її вирішення та належно перевірив доводи сторін.
		 
		Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити дію постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Судді:Д. Д. Луспеник  І. А. Воробйова  Б. І. Гулько  Р. А. Лідовець  Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...