Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-34/6378-2012 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання.
Надіслано судом: 22.07.2020. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 22.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		22.07.2020Справа №  5011-34/6378-2012
		За скаргою:            Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 
		про визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування рішень
		у справі
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
		до:                     1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Солідарність"; 
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ"; 
		3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд"
		про                     стягнення 194 572 627,87 грн., та 75 985,08 шв. франків
		 
		Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. 
		за участю секретаря судового засідання 
		Тарасюк І.М.
		Представники учасників судового процесу:
		від позивача: Черей О.В.
		від відповідача 1: Святюк С.П., Богомазов П.С.
		від відповідача 2: не з`явився 
		від відповідача 3: не з`явився 
		від приватного виконавця: Павлюк М.В.
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Державний експорно-імпортний банк України"  звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Солідарність", Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво Світ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" про стягнення 194 572 627,87 грн., та 75 985,08 шв. франків.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором №18106К31/2159 від 18.06.2006 із змінами і доповненнями внесеними додатковими договорами №18106КЗ1-1/2159 від 12.09.2006, №18106К31-2/2159 від 20.12.2006, №18106КЗ1-3/2159 від 22.01.2007, №18106КЗ1-4/2159 від 06.07.2007, №18106К31-5/2159 від 31.08.2007 та додатковими угодами №18106КЗ1-6/2159 від 07.11.2007, № 18106К31-7/2159 від 31.01.2008, № 18106КЗ1-8/2159 від 29.08.2008, №18106КЗ1-9/2159 від 15.01.2009, №18106К31-10/2159 від 06.02.2009, №18106К31-11/2159 від 27.02.2009, №18106К31-12/2159 від 05.03.2009, №18106К31-13/2159 від 14.04.2009, №18106К31-14/2159 від 28.08.2009, № 18106К31-15/2159 від 29.09.2009, №18106К31-16/2159 від 29.10.2009, №18106К31-17/2159 від 01.12.2009, №18106К31-18/2159 від 04.02.2010, № 18106КЗ1-19/2159 від 30.03.2010, № 18106КЗ1-20/2159 від 27.09.2011, №18106КЗ1-21/2159 від 08.11.2011, а враховуючи те, що відповідач-1 як Позичальник, свої зобов`язання за вищезазначеним Кредитним договором належним чином не виконав, позивач на підставі кредитного договору та договорів поруки вимагає відшкодування заборгованості в сумі 194 572 627,87 грн., та 75 985,08 шв. франків солідарно з усіх відповідачів. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2012 порушено провадження у справі №5011-34/6378-2012
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у складі судді Сташків Р.Б., яке залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. та Вищого господарського суду України від 06.02.2013, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто солідарно з Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за Кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006 у розмірі 194       535      754  грн. 37 коп. та 71       988 франків 98 сантимів, яка складається із: 173          143      570,82 грн. - прострочена заборгованість за Кредитом; 20      163      679,33 грн. - нараховані проценти за користування Кредитом; 497 577,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення Кредиту; 57      385,83 шв. франків - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом; 376 546,67 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом; 59 527,96 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням Кредиту; 14 603,15 шв. франків - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування Кредитом; 155 059,99 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом; 139 792,08 грн. - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням Кредиту та процентів за користування Кредитом; та 64 366 (шістдесят чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 48 коп. судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
		25.02.2013 на виконання рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
		07.07.2020 через відділ діловодства суду надійшла скарга Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю  про визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування рішень, в якій скаржник просить: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №62227840, винесення постанов щодо розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешту майна боржника, розшуку майна боржника, арешту коштів боржника; опису та арешту майна (коштів) боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, у зв`язку із безпідставно відкритим виконавчим провадженням; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.06.2020, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 01.06.2020 постанову про арешт майна боржника від 01.06.2020, постанову про розшук майна боржника від 02.06.2020, постанову про арешт коштів боржника від 02.06.2020, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.06.2020, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15.06.2020, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.06.2020 у межах виконавчого провадження ВП № 62227840; зняти арешт з коштів та майна боржника, накладений приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною, накладений згідно постанови про арешт майна боржника від 01.06.2020, постанови про арешт коштів боржника від 02.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.06.2020 у межах виконавчого провадження ВП № 62227840; скасувати розшук майна боржника, накладений постановою про розшук майна боржника від 02.06.2020 у межах виконавчого провадження ВП № 62227840.
		В обґрунтування поданої скарги заявник посилався на те, що виконавче провадження безпідставно було відкрито приватним виконавцем на підставі заяви про примусове рішення, яка була підписана з боку стягувача неповажною особою. Вказані обставини, на думку заявника, вказують на відсутність підстав для вчинення приватним виконавцем дій стосовно виконання рішення, зокрема, накладення арешту на майно та грошові кошти боржника, розшук майна, стягнення витрат виконавчого провадження.
		За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи у зв`язку з лікарняним судді Сташківа Р.Б., вказана скарга була передана для розгляду судді Спичаку О.М. 
		Ухвалою від 09.07.2020р. розгляд скарги призначено на 15.07.2020р.
		15.07.2020р. судом було задоволено клопотання стягувача про відкладення розгляду скарги та відкладено судове засідання на 21.07.2020р.
		21.07.2020р. судом було відкладено розгляд скарги на 22.07.2020р. 
		22.07.2020 р. в судовому засіданні представники скаржника надали усні пояснення по суті скарги та підтримали її в повному обсязі.
		Представники стягувача та приватного виконавця надали заперечення що до скарги, просили суд відмовити в її задоволенні.
		Розглянувши у судовому засіданні 22.07.2020р. скаргу Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на дії приватного виконавця, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для її часткового задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.
		Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
		Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави. 
		Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
		За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р.  Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
		Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
		За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»  виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»  примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України,  судове рішення у справі №5011-34/6378-2012, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.
		Як свідчать матеріали справи, на підставі заяви №0000603/12491-20 від 01.06.2020р. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", яка від імені товариства підписана представником Д.В. Дольським, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною було прийнято постанову від 01.06.2020р. про відкриття виконавчого провадження №62227840 з примусового виконання наказу від 25.02.2013р. Господарського суду міста Києва по справі №5011-34/6378-2012.
		01.06.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною також було винесено:
		- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62227840;
		- постанову про стягнення з боржника основної винагороди; 
		- постанову про арешт майна боржника від 01.06.2020р.
		02.06.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною було винесено постанови про розшук майна боржника та про арешт коштів боржника. 
		02.06.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
		Також в межах виконавчого провадження ВП №62227840 приватним виконавцем також було прийнято постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15.06.2020р. та постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.06.2020р.
		Судом вище вказувалось, що в обґрунтування скарги боржник посилався на те, що фактично виконавче провадження було відкрито на підставі заяви про примусове виконання судового рішення, яка була підписана з боку стягувача неуповноваженою особою, а отже, всі вчинені в межах безпідставно відкритого виконавчого провадження виконавчі дії є неправомірними, а відповідні постанови такими, що підлягають скасуванню.
		Оцінюючи вказані доводи скаржника судом враховано таке. 
		Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;  9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
		У п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у  статті 3  цього Закону  за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Закон України "Про виконавче провадження"  є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої  Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5  , яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
		Згідно п.3 розділу ІІІ вказаної Інструкції заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
		До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
		У ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
		Тобто, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що відкриття виконавчого провадження обумовлюється волевиявленням стягувача на виконання судового рішення у примусовому порядку. 
		Частиною 1 ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.
		Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності. Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору (ч.ч.3, 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Суд зазначає, що згідно ч.1, 3  ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.   Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Зі змісту ст.244 Цивільного кодексу України вбачається, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.  Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
		Судом вище було встановлено, що на підставі заяви №0000603/12491-20 від 01.06.2020р. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", яка від імені товариства підписана представником Д.В. Дольським, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною було прийнято постанову від 01.06.2020р. про відкриття виконавчого провадження №62227840 з примусового виконання наказу від 25.02.2013р. Господарського суду міста Києва по справі №5011-34/6378-2012.
		Як вбачається з наданої суду копії матеріалів виконавчого провадження, в якості доказів наявності повноважень на підписання від імені Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заяви про примусове виконання судового рішення приватному виконавцю було надано довіреність №0001000/11799-20 від 25.05.2020р. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".
		Згідно змісту вказаної довіреності Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, 127 (далі - AT «Укрексімбанк» або банк), в особі Голови Правління Мецгера Євгена Володимировича, який діє на підставі Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2000 року за № 1250. цією довіреністю уповноважує керівника напряму виконавчого провадження Управління примусового стягнення та супроводження процедури банкрутства Департаменту по роботі з непрацюючими активами AT «Укрексімбанк» Дольського Дениса Валерійовича представляти інтереси AT «Укрексімбанк» в органах державної виконавчої служби (державних виконавців) з питань примусового стягнення заборгованості за непрацюючими активами з боржників банку за виконавчими документами. Для цього представнику надається право (за винятком права на укладення мирової угоди з боржником та її підписання): подавати в органи державної виконавчої служби (державним виконавцям) заяви, з правом їх підпису, в тому числі заяви про примусове виконання рішення, заяви про повернення виконавчого документа стягувачу; пред`являти виконавчі документи до виконання в органи державної виконавчої служби (державним виконавцям); подавати в органи державної виконавчої служби (державним виконавцям) та отримувати від них у порядку, встановленому чинним законодавством України, оригінали та/або копії матеріалів, документів, надавати пояснення, довідки та іншу інформацію, що необхідні для проведення органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) виконавчих дій; вчиняти всі інші юридично значимі дії, а також користуватися іншими правами, необхідними для реалізації представницьких повноважень за цією довіреністю.
		Тобто, виходячи зі змісту вказаної довіреності ОСОБА_1 було уповноважено на представництво інтересів Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" саме в органах державної виконавчої служби (державних виконавців), проте, не під час примусового виконання рішення приватним виконавцем. Отже, повноваження на звернення від імені стягувача до приватного виконавця з заявою про примусове стягнення у ОСОБА_1 були відсутніми. Доказів зворотного матеріали виконавчого провадження не містять. 
		Судом враховано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються  Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічна правова норма викладена у ст.1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
		Систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ст.6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ).
		Згідно ст.7  Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
		Тобто, нормами чинного законодавства чітко визначено систему органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень, зокрема, передбачено право стягувачів на виконання рішень у порядку Закону України «Про виконавче провадження» шляхом звернення до органів державної виконавчої служби чи до приватних виконавців. При цьому, суд звертає увагу стягувача на те, що приватні виконавці ніяким чином не входять до структури органів державної виконавчої служби, а є окремими суб`єктами примусового виконання.
		З приводу заперечень приватного виконавця суд вважає з доцільне зауважити таке. 
		Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
		Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини  у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
		Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
		Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
		До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р.  Європейського суду з прав людини  у справі «Домбо  Бегеер Б.В.  проти Нідерландів»). 
		У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини  у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
		В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Проте, за висновками суду, додані приватним виконавцем до заперечень на скаргу докази не є більш вірогідними та такими, що могли б спростувати обставини, які наведені у скарзі. 
		Зокрема, приватним виконавцем вказано, що після отримання від стягувача заяви про примусове виконання рішення, до якої було додано довіреність №0001000/11799-20 від 25.05.2020р. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною було витребувано у заявника докази наявності повноваження на представництво інтересів банку саме у приватного виконавця. 
		Зі змісту пояснень виконавця та стягувача вбачається, що на запит приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни  Дольським Денисом Валерійовичем було надано довіреність №0001000/11798-20 від 25.05.2020р., зі змісту якої вбачається, що останнього уповноважено на подання відповідних заяв приватним виконавцям.
		Проте, оцінюючи надані до матеріалів справи докази, суд критично ставиться до заперечень приватного виконавця, оскільки, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на копії довіреності №0001000/11798-20 від 25.05.2020р. штампу про реєстрацію приватним виконавцем вхідної документації не міститься, в додатках до заяви про примусове виконання судового рішення остання не вказана, в додатках до будь якої іншої заяви, що пройшла відповідну реєстрацію вона також відсутня. Тоді як, інші заяви, наприклад, №000603/12598-20 від 02.06.2020р. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", лист №062/14-5916 (И-2020) від 11.06.2020р. Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» містять відмітку про реєстрацію вхідної документації.
		Також слід звернути увагу, що представники боржника неодноразово знайомились з матеріалами виконавчого провадження, на доказ чого надана відповідна копія матеріалів, разом з тим вказана довіреність №0001000/11798-20 була відсутня.
		Таким чином, за висновками суду, представлена приватним виконавцем в матеріалах справи копія довіреності №0001000/11798-20 від 25.05.2020р. не дає суду підстав достеменно вважати, що станом на момент відкриття виконавчого провадження остання була надана ОСОБА_1 на підтвердження наявності повноважень на представництво інтересів Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".
		Отже, за висновками суду, ані приватним виконавцем, ані стягувачем не було надано суду більш вірогідних доказів, які б спростовували докази, які було надано заявником. 
		Таким чином, оскільки нормою п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що  виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у  статті 3  цього Закону  за заявою стягувача про примусове виконання рішення, та з огляду на те, що відсутні підстави вважати доданою до заяви про примусове виконання рішення копії довіреності №0001000/11798-20 від 25.05.2020р. та наявності останньої у приватного виконавця саме не момент прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження,  дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №62227840 є неправомірними, оскільки фактично стягувачем не було у передбаченому чинним законодавством порядку ініційовано примусового  виконання судового рішення у справі №5011-34/6378-2012.
		Відповідно до частини першої  статті 13 Закону України "Про виконавче провадження"  під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно з положеннями  статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"  виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Тобто, з наведеного вбачається, що виконавчі дії, як то накладення арешту, розшук майн, тощо можуть вчиняти саме в межах певного виконавчого провадження.
		Отже, з огляду на висновки суду щодо неправомірності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №62227840, винесення постанов щодо розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешту майна боржника, розшуку майна боржника, арешту коштів боржника; опису та арешту майна (коштів) боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні також є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
		За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо достатньої доказової обґрунтованості та наявності підстав  для задоволення скарги Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №62227840, винесення постанов щодо розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешту майна боржника, розшуку майна боржника, арешту коштів боржника; опису та арешту майна (коштів) боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, у зв`язку із безпідставно відкритим виконавчим провадженням; скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2020, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.06.2020, постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 01.06.2020, постанови про арешт майна боржника від 01.06.2020, постанови про розшук майна боржника від 02.06.2020, постанови про арешт коштів боржника від 02.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.06.2020, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.06.2020 у межах виконавчого провадження ВП № 62227840; зняття арешту з коштів та майна боржника, накладений приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною, згідно постанови про арешт майна боржника від 01.06.2020, постанови про арешт коштів боржника від 02.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.06.2020 у межах виконавчого провадження ВП № 62227840.
		При цьому, в контексті скасування арешту судом враховано, що за приписами ч.ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»  підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у  частині шостій  статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені  пунктом 1-2  розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
		Тобто, з метою відновлення порушених прав боржника, суд дійшов висновку щодо доцільності зняття арешту накладеного на майно та грошові кошти, який було накладено приватним виконавцем Сулімою Оленою  Олександрівною.
		Вимоги скарги, в частині скасування розшуку майна боржника запровадженого відповідно до постанови про розшук майна боржника від 02.06.2020 у межах виконавчого провадження ВП № 62227840, суд вважає безпідставними, оскільки відповіді дії вчиняються саме на підставі постанови, щодо якої судом прийнято рішення про скасування. Тобто, скасування у даному випадку відповідної постанови має своїм правовим наслідком припинення відповідної виконавчої дії.
		Наразі, суд зазначає, що задоволення скарги   Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ніяким чином не призводить до порушення права Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на судовий захист та виконання рішення суду, оскільки останній не позбавлений права та можливості звернутись до органів примусового виконання шляхом подання відповідної заяви через повноваженого представника. 
		Клопотання скаржника про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа яке подане 16.07.2020 р. судом не розглядалось, так як було відкликано представниками в судовому засіданні 22.07.2020р.
		Керуючись ст.   ст.    234, 235, 341, 342, 343  Господарського процесуального кодексу України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Частково задовольнити скаргу Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на дії приватного виконавця.
		2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни щодо відкриття виконавчого провадження ВП №62227840, винесення постанов щодо розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешту майна боржника, розшуку майна боржника, арешту коштів боржника; опису та арешту майна (коштів) боржника, призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, у зв`язку із безпідставно відкритим виконавчим провадженням. 
		3. Скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни:
		- про відкриття виконавчого провадження ВП №62227840 від 01.06.2020р.;
		-про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62227840  від 01.06.2020р.;
		- про стягнення з боржника основної винагороди від 01.06.2020р.;
		- про арешт майна боржника від 01.06.2020р.;
		- про розшук майна боржника від 02.06.2020р.;
		- про арешт коштів боржника від 02.06.2020р.;
		- про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.06.2020р.; 
		- про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15.06.2020р.;
		-  про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.06.2020 р. у межах виконавчого провадження ВП № 62227840.
		4. Зняти арешт з коштів та майна боржника, накладений приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Сулімою Оленою Олександрівною, накладений згідно постанови про арешт майна боржника від 01.06.2020, постанови про арешт коштів боржника від 02.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.06.2020, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.06.2020 у межах виконавчого провадження ВП № 62227840.
		5. В задоволенні решти вимог Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відмовити. 
		6. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. 
		 
		 
		Повний текст складено та підписано 22.07.2020р. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...