Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/715/2020 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2020. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2020.
Дата набрання законної сили: 25.08.2020
Номер судового провадження: 1-кп/497/69/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160270000132

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		                            23.07.2020
		Єдиний унікальний номер 497/715/2020
		Провадження № 1-кп/497/69/2020
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23.07.2020 року                                 м.Болград
		 
		   Болградський районний суд Одеської області у складі:
		   головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		   за участю секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		   прокурора  ОСОБА_4 ,
		   обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		   потерпілої  ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісуду вмісті Болградобвинувальний актв кримінальномупровадженні № 12020160270000132від 15.05.2020року відносно
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Криничне, Болградського району, Одеської області, за національністю болгарина, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 12.02.1998 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалась до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у вигляді домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, в період часу з червня 2019 року по травень 2020 року, зловживаючи спиртними напоями, умисно, систематично вчиняв за місцем свого проживання психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є його матір`ю, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі стоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, у тому числі втрати позитивних емоцій, посилення негативних переживань, тощо при наступних обставинах.
		Так, ОСОБА_5 16.06.2019 року о 15:00 годині, знаходячись за адрресою: АДРЕСА_1 , по відношенню до своєї матері ОСОБА_6 висловлювався нецензурною лайкою, у результаті чого своїми діями вчинив домашнє насильство та внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю громадянці ОСОБА_6 
		20.06.2019 року о 15:00 годині ОСОБА_5 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , на адресу своєї матері ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю громадянці ОСОБА_6 .
		Надалі 30.10.2019 року о 19:00 годині ОСОБА_5 знаходячись там же, за адресою свого місця проживання, відносно своєї матері ОСОБА_6 висловлювався нецензурною лайкою, у результаті чого своїми діями вчинив домашнє насильство та як наслідок його діями була завдана шкода психологічному здоров`ю громадянці ОСОБА_6 .
		Не зупиняючись на вчиненому, 06.12.2019 року о 15:00 годині ОСОБА_5 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою на адресу своєї матері ОСОБА_6 , в результаті чого своїми діями вчинив домашнє насильство, яким завдав шкоду психологічному здоров`ю громадянці ОСОБА_6 
		12.05.2020 року о 17:00 годині, ОСОБА_5 перебуваючи у своєму домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , відносно своєї матері ОСОБА_6 висловлювався нецензурною лайкою, у результаті чого своїми діями вчинив домашнє насильство, внаслідок якого була завдана шкода психологічному здоров`ю громадянці ОСОБА_6 .
		В результаті перелічених протиправних дій ОСОБА_5 обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст.126-1 КК України за ознаками: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства до особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи. 
		   Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачений ОСОБА_5 не визнав, стверджуючи, що його мати все вигадує. Суду пояснив, що після смерті батька мати ОСОБА_6 дуже змінилася, у всьому його звинувачує, безпричинно робить йому різні зауваження. Раніше він був одружений, але з дружиною розлучилися, має дорослого сина, проживав завжди з батьками, а наразі проживає з матір`ю у батьківському будинку. З 1996 року ніде офіційно не працює, але періодично ходить на роботу за наймом до приватних осіб, на що й живе. Алкогольні напої вживає рідко при зустрічах з однокласниками, вихованцями.
		   Щодо неодноразово притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насилля відносно матері - заперечував.
		   В судових дебатах пояснив, що інколи він буває різким до своєї матері, і може підвищувати тон свого голосу при розмові з нею, можливо інколи виражався на адресу матері нецензурною лайкою, але він має намір працювати і піклуватися про матір.
		 
		Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння повністю підтверджується:
		Заявою ОСОБА_6 від 15.05.2020 року про те, що ОСОБА_5 , її син, проживаючий з нею за однією адресою:  АДРЕСА_1 систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство відносно неї, ОСОБА_6 (а.с.41, 42).
		За даним фактом були внесені відомості в ЄРДР за № 12020160270000132 від 15.05.2020 року та розпочато досудове слідство (а.с.40).
		Постановою слідчого від 15.05.2020 року заявник ОСОБА_6 була визнана потерпілою (а.с.43).
		Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснилапро те,що ОСОБА_5 є їїсином,та вонипроживають разомза адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство відносно неї вже на протязі багатьох років. Все почалося після смерті чоловіка (батька). ЇЇ син ОСОБА_5 постійно вживає алкогольні напої, ніде не працює тривалий час, не заробляє коштів навіть на своє утримання. Інколи ходить до людей на підробітки, та отримані кошти витрачає на випивку. Виносить все з дому та продає, все що було чоловіком (батьком) зароблено та заощаджено за життя. Вона закриває гараж, сарай на замок навісний, а він їх ламає, ріже, та виносить всі інструменти, міняє їх на вино. Пояснила, що коли обвинувачений у стані алкогольного сп`яніння то він не контролює своїх дій, наносить побої їй, потерпілій та виганяє її з рідного дому. Постійно погрожує потерпілій, що вб`є її та кине у колодязь, тому вона не може навіть підійти до колодязя та набрати води, а просить сторонніх людей, сусідів принести їй води. Свариться на неї з різних причин, хватає її за руки та викручує їх, потім залишаються синці. Штовхає її так, щоб вона вдарилася тілом об якісь предмети, двері, шафу, тумбу. Перебив майже весь посуд в будинку. Вона не може сину зробити зауваження, так як він відразу починає кричати, махати руками, накидається на нею.
		Потерпіла дуже боїться за своє життя та просила призначити обвинуваченому найтяжке покарання, та можливо він зробить висновки та змінить своє відношення до неї.
		 
		Обвинувачений систематично притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення пов`язаного з сімейним насиллям, так:
		-16.06.2019 року Інспектором ГРПП Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 47). За наслідками розгляду матеріалів постановою Болградського районного суду Одеської області від 25.06.2019 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1. ст.173-2 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170.00 гривень (а.с.48);
		- 20.06.2019 року поліцейським Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.173-2 КУпАП (а.с.54), на підставі чого постановою Болградського районного суду Одеської області від 25.06.2019 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2. ст.173-2 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень (а.с.55). Постанова суду набрала законної сили та сплачено штраф і судовий збір;
		- 10 жовтня 2020 року ОСОБА_6 подала до Болградського ВП заяву про вчинений відносно неї злочин сином ОСОБА_5 , який завдавав їй побої по голові та тулубу (а.с.57). З протоколу допиту ОСОБА_6 слідує, що син будучи в стані алкогольного сп`яніння завдав їй побоїв. З показів ОСОБА_5 вбачається, що він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння сварився з матір`ю, штовхнув її, він чого вона впала, та більше нічого не пам`ятає. За даним фактом були внесені відомості в ЄРДР за № 12019160270000372 від 07.11.2019 року та розпочато досудове слідство (а.с.58).
		Постановою слідчого від 22.11.2019 року кримінальне провадження №12019160270000372 від 07.11.2019 року за ознаками кримінального злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (а.с.65).
		Втім, 25.11.2019 року поліцейським Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області оформлено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с.66), на підставі якого постановою Болградського районного суду Одеської області від 26.11.2019 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді 30 (тридцяти) годин громадських робіт (а.с.67). Постанова суду набрала законної сили, однак особою яка притягалась до адміністративної відповідальності адміністративне стягнення не виконано;
		- 06.12.2019 року поліцейським Болградського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (а.с.73). За наслідками розгляду якого постановою Болградського районного суду Одеської області від 25.02.2020 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2. ст. 173-2 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 7 (сім) діб (а.с.74). 
		Жодне із прийнятих судом рішень не було оскаржено обвинуваченим ОСОБА_5 , та набрали законної сили. Деякі з них виконані, а деякі ні.
		Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що потерпіла є її сестрою, а обвинувачений її племінником. Їх обох вона дуже любить, та вони найрідніші для неї люди.
		Після смерті чоловіка сестри 06.03.2019 року племінник ОСОБА_5 дуже змінився, щодня випиває, хоча ніде не працює, і коштів не заробляє. Виносить все майно з дому, продає або міняє на випивку. Мати ОСОБА_6 робить йому зауваження, але обвинувачений реагує досить агресивно, свариться на нею нецензурною лайкою, викручує їй руки, штовхає, та наносить стусани. Жодним чином матері не допомагає, проте вимагає, щоб вона йому готувала їжу, прибирала за ним, прала, хоча вона вже у досить похилому віці.
		12 травня 2020 року вона, свідок перебувала у них в дома, садила на городі фасоль, тому обвинувачений її не бачив. Коли вона зайшла до будинку попити води, то почула крики сестри ОСОБА_6 , та побачила, що обвинувачений тримає її за руки, та викручує, завдає потерпілій сильного болю, при цьому виражався на її адресу нецензурною лайкою, висказував слова погрози. Вона, свідок почала його сварити, щоб він відпустив матір та перестав себе так вести по відношенню до неї, однак ОСОБА_5 зі всієї сили відштовхнув матір в сторону, від чого вона впала і сильно вдарилась. Далі ОСОБА_5 ніяк не міг вгамуватися так як був в стані алкогольного сп`яніння, тому вона його зачинила в гаражі, та викликала поліцію.
		Таку агресію ОСОБА_5 постійно проявляє до своєї матері, і не реагує на жодні зауваження. Сусіди все чують і бачать, але бояться його, і не хочуть зв`язуватися з ним.
		Стверджувала, що такі дії сина сильно шкодять здоров`ю матері, вона втрачає сили, дуже нервується і хвилюється, постійно вживає ліки. Не один раз після побоїв сина лежала у лікарні.
		 
		Згідно зі ст. 1 Закону України від 7 грудня 2017 року N 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон N 2229-VIII) під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
		Як наголошується у Стамбульській конвенції (ст. 2), її положення застосовуються до всіх форм насильства щодо жінок, у тому числі до домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.
		З огляду на викладене очевидним є те, що формулювання поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст.126-1 КК і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. Тому поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» не є відсилочним, у розумінні законодавця має комплексний характер й регламентується у різних сферах суспільних відносин. Тому при встановленні змісту згаданого поняття слід виходити з конкретних фактичних обставин справи, а не тільки з кваліфікації дій винуватця.
		У контексті зазначеного «злочином, пов`язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону N 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
		Разом із цим, згідно з пунктами «a», «b» § 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально поінформованим про характер та причини обвинувачення, висунутого проти нього, і мати час та можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
		Наведені гарантії стосуються всіх обставин, які належать до предмета доказування у кримінальному провадженні в силу ст.91 КПК України (тобто й такого важливого елемента обвинувачення, як вчинення злочину, пов`язаного з домашнім насильством, що обтяжує покарання). При цьому відповідно до ст.92 КПК України тягар доказування згаданих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Отже, обов`язковою умовою визнання судом злочину - незалежно від його родового чи безпосереднього об`єкта  пов`язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
		Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Засада диспозитивності, правила ст. 22 КПК вимагають від суду під час здійснення розгляду справи зберігати об`єктивність та неупередженість; функції суду та державного обвинувачення є несумісними.
		Відповідно до чинного законодавства всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування в підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_5 з метою з`ясування їх належності та допустимості були перевірені судом у відкритому судовому засіданні відповідно до ст. 23 КПК України за участі учасників кримінального провадження і кожному з них судом була дана оцінка як це вимагає ст. 94 КПК України, бо для прийняття правильного, неупередженого та остаточного рішення суду жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом».
		Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовної презумпції, достатньо вагомої, чіткої і взаємоузгодженої.
		Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.
		 
		Суд, розцінює критично заперечення обвинуваченого ОСОБА_5 та вважає їх вибраним способом захисту, аби уникнути відповідальності. Навіть поведінка обвинуваченого під час судового розгляду свідчила про його негативне, вкрай агресивне ставлення до матері навіть у присутності сторін судового процесу.
		Неодноразове вчинення домашнього насильства відносно матері підтверджується матеріалами справ про адміністративні правопорушення, що наявні матеріалах кримінального провадження, втім ОСОБА_5 суду пояснював, що такого не було і він до відповідальності не притягувався. Щоразу до суду приходив у такому стані, який свідчив, що на передодні обвинувачений вживав алкогольні напої, однак суду намагався довести, що він взагалі не випиває.
		 
		Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що домашнє насильство  дії, характерні для фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються між родичами або подружжям чи між іншими людьми, які спільно проживають, але не перебувають у родинних відносинах чи у шлюбі між собою.
		Приймаючи рішення щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого суд враховую, що психологічне насильство, відповідно до закону,  це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ст.126-1 КК України, так як встановлено, що він умисно систематично вчиняв психологічне насильство до особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи. 
		 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який мешкає за вищевказаною адресою разом з матір`ю та сином (онуком потерпілої) (а.с.92), за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, часто вчиняє сварки в сім`ї, піднімає руки на матір, регулярно надходять скарги до виконавчого комітету сільської ради (а.с.93), з 1996 року ніде постійно не працює (а.с.91), перебивається тимчасовими заробітками, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.94).
		 
		Обставини, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України відсутні.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому в силу ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину до особи похилого віку, та особи інваліда.
		 
		Згідно висновку, викладеного в досудовій доповіді сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області слідує, що обвинувачений ОСОБА_5 оцінюється як правопорушник з високим рівнем ймовірності вчинення повторного кримінального злочину. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий. З урахуванням інформації, яка характеризує особистість ОСОБА_5 наявні такі захисні фактори, як те, що обвинувачений, має власне житло, не бажає відбувати покарання у місцях позбавлення волі, що можуть сприяти його виправленню. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_5 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.с.28-35).
		 
		При призначенні покарання, суд враховує практику Верховного Суду, (постанова N634/609/15-к від 01.02.2018 року щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Відповідно до п.1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7від 24.10.2003 зі змінами від 06.11.2009 звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише в ізоляції його від суспільства з призначенням йому покарання у вигляді арешту.
		Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваного.
		Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні  не застосовувалися.
		Речові докази відсутні.
		Цивільний позов по справі не заявлявся.
		Процесуальні витрати - відсутні.    
		Керуючись ст.ст.369 ч.1, 373 ч.2-3, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у вигляді арешту на строк 6 (шість) місяців.
		На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...