Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/6303/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2020.
Дата набрання законної сили: 22.07.2020
Номер судового провадження: 61-6531ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		 
		22 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/6303/19
		 
		провадження № 61-6531св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача -  Чевгуз Максим Вікторович ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства  з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» про захист прав споживача та стягнення пені за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чевгуза Максима Вікторовича, на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, постановлену                      у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Нежури В. А., Сержанюка А. С., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 2» (далі - 
		ТОВ «Петрівський квартал 2») про захист прав споживача та стягнення пені 
		за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав 
		на квартиру. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2017 року між 
		ТОВ «Петрівський квартал 2» та нею укладено договір від 31 серпня                  2017 року № 12/ЛУ18-А купівлі продажу  майнових прав на квартиру (далі - договір) за 
		АДРЕСА_1 . Позивач вважала, що реалізація покупцем майнових прав на квартиру шляхом реєстрації права власності в установленому законом порядку можлива виключно після прийняття об`єкта будівництва до експлуатації 
		та за умови повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором. 
		У пункті 3.1. договору ними обумовлено, що ціна майнових прав на квартиру на момент підписання договору становить: 241 115,18 грн, зокрема, податок на додану вартість 40 185, 86 грн, що еквівалентно 9 426 доларам 11 центам США.
		Пунктом 2.4. договору встановлено, що орієнтовний строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації - 31 серпня 2017 рік. Продавець має право 
		в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також 
		в односторонньому порядку змінити термін прийняття до експлуатації об`єкта будівництва на строк до трьох місяців і це не буде вважатися порушенням умов цього договору.
		Позивач вважала, що оскільки станом на 13 лютого 2019 року відповідно до сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України 
		за № 163190390733 об`єкт будівництва до експлуатації прийнятий, а отже, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання.
		Позивач також зазначила, що підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. договору визначено, що продавець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за договором та виконувати інші функції 
		і обов`язки згідно форвардного контракту.
		Посилаючись на пункт 6.2. договору яким встановлено, що у разі недотримання орієнтовного строку прийняття об`єкта будівництва понад три місяці від орієнтовного строку прийняття об`єкта будівництва до експлуатації (пункт 2.4. договору) продавець сплачує пеню покупцю                       в розмірі 0,1 % від суми ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення, тому ОСОБА_1 вважала, що її право порушено. 
		Позивач просила суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 105 849, 29 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 
		від 28 листопада 2019 року, ухваленого у складі судді Медведського М. Д., позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Петрівський квартал 2» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 17 травня 2018 року по 13 лютого 2019 року за несвоєчасне виконання умов договору 
		за №12/ЛУ18-А купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 31 серпня 2017 року у розмірі 65 581, 92 грн. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		            
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання, що призвело до порушення орієнтовного строку прийняття об`єкта будівництва до експлуатації, встановленого пунктом 2.4 договору, тому нарахування пені необхідно проводити згідно пунктом 6.2 договору. 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що у ОСОБА_1 виникло право 
		на звернення до суду з вимогами до ТОВ «Петрівський квартал 2» щодо стягнення пені відповідно до пунктів 2.4., 6.2. договору з 17 травня 
		2017 року, а не з 01 грудня 2017 року, тобто з моменту, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тому необхідно застосувати строк позовної давності. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Петрівський  квартал 2» задоволено.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 
		від 28 листопада 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення. 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Петрівський квартал 2» про захист прав споживача та стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Петрівський квартал 2» судові витрати в сумі 1 587,74 грн.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретною датою не визначений, 
		а вказана орієнтовна дата, а прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, тому склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «Петрівський квартал 2» відсутній. Це виключає можливість застосувати цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені) до відповідача.
		Апеляційний суд застосував відповідну судову практику Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чевгуз М. В. подав 
		до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 369/6303/19 з Києво-Святошинського районного суду Київської області. 
		 
		У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чевгуза М. В. мотивована тим, що строк та термін виконання зобов`язання визначений правочином, а саме встановлена орієнтовна дата - 31 серпня 2017 року, 
		а тому відповідно до договору остаточний термін прийняття об`єкта 
		до експлуатації не може перевищувати 01 грудня 2017 року. Також зазначає, що договір не носить технічний характер, оскільки у ньому встановлені строк прийняття об`єкта до експлуатації, умови його зміни та обчислення, а тому момент передачі майнових прав на квартиру нерозривно пов`язаний 
		з прийняттям об`єкта будівництва та є істотною умовою договору. Посилається на те, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тому за порушення умов та строків договору відповідач повинен сплатити штраф (пеню). Зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо включення до договору поняття «орієнтовного строку»
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У липні 2020 року ТОВ «Петрівський квартал 2» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржене судове рішення є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		31 липня 2017 року між ТОВ «Петрівський квартал 2» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру за 
		АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до пункту 1.1. договору, частини 1 статті 6 та статті 656 ЦК України продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець зобов`язувався прийняти у власність майнові права на квартиру та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених договором.
		 
		Пунктом 1.3. договору визначено, що предметом договору є майнові права на квартиру, які після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію реалізуються шляхом реєстрації покупцем права власності в установленому законом порядку. За умови виконання своїх обов`язків за цим договором продавець зобов`язаний передати покупцю документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру.
		 
		Пунктом 1.4. договору обумовлено, що майнові права на квартиру за цим договором передаються від продавця покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі квартири (як сукупності майнових прав), який 
		є невід`ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі квартири підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта будівництва та за умови повного виконання покупцем своїх зобов`язань за договором.
		 
		Відповідно до пункту 3.1. договору сторонами обумовлено, що ціна майнових прав на квартиру на момент підписання договору становила 241 115,18 грн, зокрема податок на додану вартість 40 185, 86 грн, що еквівалентно 
		9 426 доларам 11 центам США.
		 
		Згідно з пунктом 2.4. договору встановлено орієнтовний строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації - 31 серпня 2017 рік. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також 
		в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договору.
		 
		Станом на 13 лютого 2019 року відповідно до сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України за № 163190390733 об`єкт будівництва відповідно до договору до експлуатації прийнято. 
		Згідно з пунктом 6.2 договору встановлено, що у разі недотримання орієнтованого строку прийняття об`єкта будівництва понад три місяці 
		від орієнтованого строку прийняття об`єкту будівництва до експлуатації продавець сплачує пеню покупцю у розмірі 0, 1 % від суми ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення. За перші три місяці періоду прострочення від орієнтованого строку прийняття об`єкта будівництва 
		до експлуатації, пеня не нараховується та не сплачується.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Чевгуза М. В. задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду 
		за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод 
		чи інтересів.
		 
		У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		 
		Частина першої статті 638 ЦК України зазначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, 
		що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		 
		Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема:
		1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови 
		від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
		2) зміна умов зобов`язання;
		3) сплата неустойки;
		4) відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		 
		Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.
		 
		Згідно статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		 
		Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		 
		Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
		 
		Стаття 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме:
		 
		1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
		 
		2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що строк та термін виконання зобов`язання визначений правочином, а саме встановлена орієнтовна              дата - 31 серпня 2017 року, Верховний Суд спростовує, оскільки строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі конкретно                      не визначений, у пункті 2.4. договору зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 757/39364/15-ц (провадження 61-5917сво18) зробив висновок, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання щодо передачі майнових прав позивачу як покупцеві після сукупного настання подій - введення будинку до експлуатації, отримання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта 
		та повного розрахунку покупцем з компанією після обмірів бюро технічної інвентаризації. Оскільки позивачем виконано свої зобов`язання не виконані в повному обсязі, тому у відповідача не виникло обов`язку передати позивачу майнові права на квартиру, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення пені.
		 
		Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі 
		№ 752/7721/15-ц (провадження № 61-4139св18).
		 
		Встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації 
		в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою 
		не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття 
		до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони 
		ТОВ «Петрівський квартал 2» відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).
		 
		Також суд апеляційної інстанції вірно вказав, що докази перерахування позивачем коштів на поточний банківський рахунок відповідача, який вказаний в пункті 3.1 договору в розмірі ціни майнових прав на квартиру про виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо оплати майнових прав 
		на квартиру, у матеріалах справи відсутні, тому неможливо конкретно вказати дату, коли відповідач зобов`язаний передати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, 
		до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить 
		за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 403, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту                     її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Д. Д. Луспеник
		І. А. Воробйова 
		Б. І. Гулько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...