Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5341/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано судом: 24.07.2020. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2020.
Дата набрання законної сили: 12.10.2020
Номер судового провадження: П/520/7039/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 23 липня 2020 р.                                                                                 № 520/5341/2020  
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )  до  Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м.Харків, вул. Космічна, 21, 2 під., пов. 8-9)  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач,   ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд :
		- визнати протиправним та таким, що не відповідає нормам ст. 118 Земельного кодексу України, ч. 2 ст.19 Конституції України Наказ № 2943-СГ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 11 лютого 2020 року "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким було відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області.
		- визнати бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру в Харківській області ненадання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме ненадання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за межами населених пунктів на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області для подальшої передачі її у власність за заявою ОСОБА_2 , поданої у відповідності із вимогами ч.ч.6,7 ст. 118 Зелеьного кодексу України;
		- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Харківській області виконати обов`язки, покладені на нього державою України та видати наказ про надання ОСОБА_2 , зареєстрованій в  будинку АДРЕСА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області протягом одного місяця з моменту вступу в силу судового рішення.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що неповнолітній особі ОСОБА_2 протиправно наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 2943-СГ від 11.02.2020 року відмовлено  у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі дії законний представник позивача вважає незаконними, а наказ таким, що підлягає скасуванню.
		Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому не погодився з позовними вимогами, просив відмовити у їх задоволенні, оскільки  оскаржуваний наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є правомірним, у зв`язку із тим, що заявниця є особою, яка не досягла вісімнадцяти років (неповнолітня особа). Зазначено, що неповнолітня особа має право на набуття у власність  земельної ділянки та видачу правовстановлюючих документів до неї, проте вчинення усіх необхідних дій остання може здійснювати виключно за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та отримання дозволу органу опіки та піклування.
		Через канцелярію суду надано відповідь на відзив, у якій позивач просила задовольнити позовні вимоги.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
		13.01.2020 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за межами населених пунктів на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області з подальшим її отриманням у власність.
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області області №2943--СГ від 11.02.2020 року відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу. Свою відмову управління мотивувало тим, що заявниця є неповнолітньою особою, яка має право на набуття у власність  земельної ділянки та видачу правовстановлюючих документів до неї, проте вчинення усіх необхідних дій остання може здійснювати виключно за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та отримання дозволу органу опіки та піклування.
		Надаючи правову оцінку, суд зазначає наступне.
		На виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
		Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України відповідно до ч. 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Як визначено наведеними нормами, ст. 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.
		Судом встановлено, що 13.01.2020 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за межами населених пунктів на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області з подальшим її отриманням у власність., однак отримала відмову.
		Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_2 , повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Харківській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.
		Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в оскаржуваному наказі відповідач зазначив, що у зв`язку із тим, що заявниця є неповнолітньою особою вона не має права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки.
		У вказаному наказі ГУ Держгеокадастру у Харківській області не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.
		При цьому суд визнає необґрунтованими посилання представника відповідача на відсутність права у зв`язку із тим, що позивачка є неповнолітньою особою, на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, як на підставу для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Так, в даному випадку мова йде не про розпорядження земельною ділянкою, як нерухомим майном (ст. 181 Цивільного кодексу України), а про ініціювання процедури виділення, формування та передання у власність такої земельної ділянки, первісним етапом якої є отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
		Отже, у спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву заявниці у встановленому порядку. Відповідачем при розгляді клопотання заявниці не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.
		Суд зазначає, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
		З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання ГУ Держгеокадастру прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 року по справі № 814/1959/17.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що наказ від 11.02.2020 року № 2943-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим, є протиправним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Зважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру  прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 13.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення , розташованої за межами населеного пункту села Байрак на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області для подальшої її передачі у власність.
		Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою.
		Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
		Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до вимог  п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" є звільненою від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню.
		На підставі викладеного, керуючись    ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов   ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )  до  Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м.Харків, вул. Космічна, 21, 2 під., пов. 8-9)  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -     задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 2943-СГ від 11.02.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_2.
		Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 13.01.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту села Байрак на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області для подальшої її передачі у власність.
		В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                                                        Рубан В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...