Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/28416/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2020.
Дата набрання законної сили: 01.07.2020
Номер судового провадження: 61-16568ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України 
		01 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 761/28416/17
		провадження № 61-16568св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Погрібного С. О., 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач), 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Національна академія державного управління при Президентові України,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -  Президент Національної академії державного управління при Президентові України Куйбіда Василь Степанович,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національної академії державного управління при Президентові України на постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Президент Національної академії Куйбіда В. С., про скасування наказу про відрахування з аспірантури.
		На обґрунтування позову посилалась на те, що наказом Президента Національної академії Ковбасюка Ю. В. від 14 листопада 2014 року № 716-к вона була зарахована до аспірантури Національної академії з відривом від виробництва за державним замовленням з 17 листопада 2014 року, у зв`язку з чим 17 листопада 2014 року між нею та Національною академією підписано угоду № 01 АД/14 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення в аспірантурі з відривом від виробництва, яка набрала чинності з дати зарахування і діяла до 16 листопада 2017 року. Наказом президента Національної академії Куйбіди В. С. від 07 червня 2017 року № 391-ос, винесеним на підставі рішення Вченої ради Національної академії від 01 червня 2017 року № 247/6-7, на третьому році навчання її без поважних причин відраховано з аспірантури за невиконання індивідуального плану роботи. Зазначала, що зазначений наказ є незаконним та протиправним, оскільки вчена рада може прийняти рішення про відрахування аспіранта за результатами щорічного атестування, яке згідно з пунктом 17.2 індивідуального плану проводиться науковим керівником у період з 04 до 15 вересня 2017 року. Проте атестаційний висновок її науковий керівник склав передчасно, а саме 06 квітня 2017 року, тобто, не за результатами навчального року, як того вимагає положення «Про підготовку науково-педагогічних працівників і наукових кадрів», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 309 (далі - Положення № 309), та погоджене сторонами, а за результатами першого півріччя третього навчального року (2016-2017 рік). Крім того, відповідно до оскаржуваного наказу підставою для її відрахування з аспірантури стало невиконання нею індивідуального плану роботи без поважних причин, що не відповідає дійсності, так як індивідуальний план роботи на третій рік навчання був схвалений на засіданні кафедри соціальної і гуманітарної політики від 12 вересня 2016 року № 1 та погоджений з її науковим керівником. Зазначений індивідуальний план роботи на третій рік навчання не містить строків виконання кожної окремої роботи, план є загальним річним, а тому твердження керівника про невиконання нею запланованих робіт станом на перше півріччя навчального року є безпідставними та надуманими. Також в атестаційному висновку від 06 квітня 2017 року її науковий керівник вказав, що вона впродовж першого півріччя третього року навчання не виконала завдання щодо виконання індивідуального плану підготовки аспіранта другого півріччя другого року навчання із завершення роботи над двома статтями та подачі їх до друку до 15 листопада 2016 року, що не відповідає дійсності, оскільки вона доопрацювала та опублікувала зазначені статті у порядку та строки, погоджені із науковим керівником. Також не відповідають дійсності твердження наукового керівника щодо втрати нею зв`язку із кафедрою починаючи з листопада 2016 року і до 2017 року, оскільки вона весь цей час здійснювала роботи з виконання індивідуального плану, окрім того, відсутність її на деяких засіданнях кафедри пояснюється тим, що вона не змогла прибути на засідання кафедри через сімейні обставини, про що завчасно повідомляла наукового керівника. З урахуванням наведеного, просила: визнати незаконними та скасувати рішення Вченої ради Національної академії від 01 червня 2017 року № 247/6-7 «Про відрахування аспірантів Національної академії» та наказ Президента Національної академії Кубійди В. С. від 07 червня 2017 року № 391-ос «Про відрахування аспірантів за результатами звітування» в частині відрахування її з аспірантури Національної академії як аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва за державним замовленням кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії; поновити її як аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва за державним замовленням кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії.
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Вчена рада Національної академії та Президент Національної академії Куйбіда В. С. при прийнятті рішення та виданні наказу про відрахування ОСОБА_1 з аспірантури Національної академії у зв`язку з невиконанням індивідуального плану роботи без поважних причин діяли у межах наданих їм повноважень та відповідно до чинного законодавства України.
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Вченої ради Національної академії від 01 червня 2017 року № 247/6-7 «Про відрахування аспірантів Національної академії» у частині відрахування з аспірантури Національної академії ОСОБА_1 , аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва за державним замовленням кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії. Визнано незаконним та скасовано наказ Президентна Національної академії Куйбіди В. С.від 07 червня 2017 року № 391-ос «Про відрахування аспірантів за результатами звітування» в частині відрахування з аспірантури Національної академії ОСОБА_1 , аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва за державним замовленням кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії. Поновлено ОСОБА_1 , аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва за державним замовленням кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії, в аспірантурі Національної академії. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення про відрахування ОСОБА_1 прийняте не за результатами атестації, як це передбачено у пункті 41 Положення № 309, а за результатами звітування аспіранта за перше півріччя, що не відповідає вимогам закону.Відрахування позивача з навчального закладу проведено з порушенням норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У квітні 2018 року Національна академія звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що розпорядженням Національної академії від 22 березня 2017 року № 8-р встановлено, що аспіранти звітують на кафедрі щодо виконання індивідуального плану у період з 03 до 14 квітня 2017 року, а кафедри готують та подають висновки у формі витягу з протоколу до 28 квітня 2017 року. Науковий керівник 06 квітня 2017 року провів атестацію за результатами роботи аспіранта ОСОБА_1 за перше півріччя навчального року та склав висновок про неможливість атестації аспіранта, у зв`язку з невиконанням нею індивідуального плану роботи. Висновок керівник подав на засідання кафедри, що стало підставою для прийняття рішення кафедрою за результатами звітування про відрахування аспіранта. Тобто на засіданні кафедри 06 квітня 2017 року роботу ОСОБА_1 визнали незадовільною та не атестували аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва за результатами виконання індивідуального плану. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що атестація за наслідками другого року навчання у жовтні 2016 року була проведена за умови виконання ОСОБА_1 робіт, передбачених індивідуальним планом, проте аспірант їх не виконала. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.
		Суди встановили, що наказом Національної академії від 14 листопада 2014 року № 716-к ОСОБА_1 зарахована до аспірантури з відривом від виробництва Національної академії за державним замовленням з 17 листопада 2014 року за спеціальностями галузі науки «Державне управління» кафедра соціальної і гуманітарної політики, та призначено позивачу наукового керівника - ОСОБА_2 (а. с. 9).
		17 листопада 2014 року між Національною академією та ОСОБА_1 укладено угоду № 01 АД/14 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення в аспірантурі з відривом від виробництва, за умовами якої Національна академія, зокрема, зобов`язується забезпечити якісну наукову підготовку аспіранта на кафедрі соціальної і гуманітарної політики згідно з навчальним та індивідуальним планами роботи, а аспірант зобов`язується дотримуватися всіх умов Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, цієї Угоди, Положення про Національну академію, Правил внутрішнього трудового розпорядку Національної академії, Положення про надання послуг щодо проживання в гуртожитках готельного типу Національної академії, оволодіти науковими знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю згідно з обраною науковою спеціальністю, планувати методологію проведення наукових досліджень, підвищити загальний культурний рівень, виконати індивідуальний план роботи; звітувати на засіданнях кафедри про хід написання дисертації та виконання індивідуального плану роботи тощо (а. с. 10).
		Відповідно до Індивідуального плану роботи аспіранта ОСОБА_1 , схваленого рішенням Вченої ради Національної академії від 29 січня 2015 року, (протокол № 220/1-3) на третьому році навчання (17 листопада 2016 року - 16 листопада 2017 року) позивач: згідно з пунктом 10.2 плану мала подати відповідні документи (заяву, додаткову програму, списки наукових праць, копії наукових праць, подання кафедри) у період 13-31 березня 2017 року; згідно з пунктом 17.1. плану - подати звіт про виконання індивідуального плану за півріччя у період 
		03-14 квітня 2017 року (а. с.14-17).
		Відповідно до розпорядження Національної академії від 22 березня 2017 року № 8-р «Про звітування докторантів та аспірантів» вирішено провести на кафедрах Національної академії у період 03-14 квітня 2017 року звітування докторантів та аспірантів. Завідувачам кафедр Національної академії заслухати, зокрема, звіти аспірантів другого-третього років навчання з відривом від виробництва та аспірантів другого-четвертого років навчання без відриву від виробництва про виконання індивідуального плану (додаток 5).
		Згідно з Індивідуальним планом роботи на третій рік навчання (2016-2017), схваленим на засіданні кафедри соціальної і гуманітарної політики 12 вересня 2016 року № 1, позивач не виконала: роботи з підготовки рукопису дисертації: продовження роботи над дослідженням, підготовку третього розділу дисертації; підготовку автореферату дисертації; упровадження результатів дисертаційного дослідження; не надала науковому керівнику розділи дисертації; не виконала публікації у науково-фахових виданнях України, у науково періодичних виданнях інших держав з напрямку, з якого готується дисертація або у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз, та частково виконала роботи з публікації у матеріалах науково-практичних конференцій. Враховуючи викладене, науковий керівник позивача ОСОБА_2 зробила висновок про невиконання ОСОБА_1 індивідуального плану роботи аспіранта за друге півріччя другого року та перше півріччя третього року навчання, у зв`язку з чим робота визнана незадовільною та прийнято рішення про неатестацію ОСОБА_1 (а. с. 25-28).
		Відповідно до атестаційного висновку наукового керівника ОСОБА_2 про виконання індивідуального плану роботи за перше півріччя 2016-2017 навчального року аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії від 06 квітня 2017 року встановлено, що за результатами атестації ОСОБА_1 за 2015-2016 роки аспіранту було вказано, що «На виконання плану підготовки аспіранта на 2015-2016 роки аспіранту рекомендовано завершити роботи над двома статтями та подати їх до друку до 15 листопада 2016 року» (пункт 5 Атестаційного висновку наукового керівника ОСОБА_2 від 12 вересня 2016 року). ОСОБА_1 не виконала цієї рекомендації, а починаючи з листопада 2016 року і до квітня 2017 року взагалі втратила зв`язок з керівником і кафедрою. Аспірант також не розробила та не погодила з керівником індивідуальний план роботи на третій рік. ОСОБА_2 як науковий керівник повідомила про ситуацію, що склалася, завідувача кафедри ОСОБА_4 та звернулась із проханням скликати засідання кафедри і розглянути питання щодо звільнення її від виконання обов`язків наукового керівника кандидатської дисертації ОСОБА_1 та доцільності подальшого перебування ОСОБА_1 в аспірантурі. Засідання кафедри було заплановано на 16 грудня 2016 року, на яке ОСОБА_1 не з`явилась, повідомивши електронним листом наступне: «За сімейними обставинами, прошу перенести розгляд питання про доцільність мого навчання в аспірантурі до початку занять у березні 2017 року». ОСОБА_1 не надала жодних документів, які б засвідчували поважні причини її неявки на засідання кафедри. Завідувач кафедри призначив чергове засідання кафедри на 22 грудня 2016 року для розгляду питання щодо виконання навчального плану підготовки аспіранта ОСОБА_1 (про що аспіранта повідомили електронним листом від 16 грудня 2016 року). На чергове засідання кафедри ОСОБА_1 знову не з`явилась. Аспірант впродовж першого півріччя третього року навчання не виконала зобов`язань щодо довиконання індивідуального плану підготовки аспіранта другого півріччя другого року навчання (2015-2016) та не виконала завдання щодо планування індивідуального плану роботи третього року навчання та виконання програми підготовки аспіранта у першому півріччі 2016-2017 навчального року, у зв`язку з чим науковий керівник не може атестувати аспіранта ОСОБА_1 , оскільки вона не виконала індивідуальний план роботи аспіранта без поважних причин (а. с. 30-31).
		06 квітня 2017 року на засіданні кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії (протокол № 13) було заслухано звіт аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва ОСОБА_1 про виконання індивідуального плану роботи за 2016-2017 рік підготовки (а. с. 73) та ухвалено визнати роботу ОСОБА_1 незадовільною, не атестувати аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва ОСОБА_1 за результатами виконання індивідуального плану роботи за 2016-квітень 2017 рік підготовки.
		Згідно з рішенням Вченої ради Національної академії від 01 червня 2017 року № 247/6 «Про відрахування аспірантів Національної академії», заслухавши та обговоривши інформацію першого віце-президента Національної академії ОСОБА_3 про відрахування аспірантів Національної академії Вчена рада ухвалила, відповідно до пунктів 16, 22 Положення № 309, відрахувати з аспірантури Національної академії у зв`язку з невиконанням індивідуального плану роботи без поважних причин ОСОБА_1 , аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва за державним замовленням кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії, на підставі висновку наукового керівника від 06 квітня 2017 року та рішення кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії від 06 квітня 2017 року № 13 (а. с. 13).
		Наказом Національної академії від 07 червня 2017 року № 391-ос «Про відрахування аспірантів за результатами звітування» відповідно до пунктів 16, 22 Положення № 309, рішення Вченої ради Національної академії державного управління при Президентові України від 01 червня 2017 року № 247/6-7 позивача відраховано з аспірантури Національної академії у зв`язку з невиконанням індивідуального плану роботи без поважних причин (а. с. 11).
		Згідно із статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту.
		Право на освіту закріплене у статті 2 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. 
		Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1556-VII) право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров`я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.
		Здобувачі вищої освіти - особи, які навчаються у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації (пункт 11 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII).
		За змістом частини шостої статті 5 Закону № 1556-VII особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад`юнктурі).
		Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії; 5) доктор наук.
		Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 46 Закону № 1556-VIIпідставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом. Особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу вищого навчального закладу. Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
		Згідно з пунктом 16 Положення № 309 аспіранти і докторанти зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства, моральних, етичних норм поведінки; глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати загальний культурний рівень; опанувати методологію проведення наукових досліджень; виконувати індивідуальний план роботи над  дисертацією. Індивідуальний план роботи аспіранта передбачає складання кандидатських іспитів із спеціальності, іноземної мови та філософії, а у разі необхідності - додаткового іспиту, визначеного рішенням спеціалізованої вченої ради закладу, установи, де передбачається захист дисертації, і заліків з дисциплін, визначених рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням профілю підготовки, а також педагогічна практика; звітувати про хід виконання дисертації на засіданні кафедри, відділу, лабораторії, вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи; у встановлений термін захистити дисертацію або подати її спеціалізованій вченій раді; дотримуватися статуту і правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи.
		Згідно з пунктом 41 Положення № 309 аспірант працює за індивідуальним планом роботи, не менше ніж два рази на рік звітує про його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щорічно атестується науковим керівником. За результатами атестації відповідним наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи  аспірант переводиться на наступний рік навчання або відраховується з аспірантури.
		Пунктом 22 Положення № 309 встановлено, що аспірант або докторант може бути відрахований з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення. Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. 
		Таким чином, у контексті пункту 1 частини першої статті 46 Закону № 1556-VII аспірантів може бути відраховано за таких підстав: грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; за вчинення протиправних дій; за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин. Наведений перелік підстав відрахування є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Такий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 161/4684/15-ц (провадження № 61-4617св18).
		Суд першої інстанцій, встановив, що за результатами звітування аспіранта третього року навчання з відривом від виробництва про виконання індивідуального плану роботи за перше півріччя 2016-2017 навчального року науковий керівник підготувала атестаційний висновок, у якому зазначила, що ОСОБА_1 не виконала індивідуальний план роботи аспіранта без поважних причин, та з урахуванням наведеного дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. 
		Посилання апеляційного суду на те, що відрахування аспіранта відбулось з порушенням вимог законодавства, оскільки рішення про відрахування позивача прийнято не за результатами атестації, а за результатами звітування аспіранта за перше півріччя, є помилковими. Встановлено, що за результатами звітування науковий керівник зазначила,що аспірант впродовж першого півріччя третього року навчання не виконала зобов`язань щодо довиконання індивідуального плану підготовки аспіранта другого півріччя другого року навчання (2015-2016) та не виконала завдання щодо планування індивідуального плану роботи третього року навчання та виконання програми підготовки аспіранта у першому півріччі 
		2016-2017 навчального року, тобто аспірант не виконала індивідуальний план роботи аспіранта без поважних причин, а тому підготувала атестаційний висновок, у якому зазначила про неможливість атестувати аспіранта ОСОБА_1 . Складення атестаційного висновку за результатами звітування за перше півріччя навчального року не є порушенням Порядку № 309, оскільки невиконання індивідуального плану наукової роботи або порушення строків виконання індивідуального плану наукової роботи без поважних причин, передбачених законодавством, може бути підставою для відрахування аспіранта.
		Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням наведених норм права, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
		Водночас суд апеляційної інстанції неправильно застосував указані норми матеріального права та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Національної академії та скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, то з ОСОБА_1 на користь Національної академії підлягає стягненню 3 840 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Національної академії державного управління при Президентові України задовольнити.
		Постанову Апеляційного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року скасувати.
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року залишити в силі.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії державного управління при Президентові України 3 840 грн (три тисячі вісімсот сорок гривень) - витрати зі сплати судового збору.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                                                             І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		                                                                                                                        С. О. Погрібний
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...