Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/904/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 61-2663ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 липня 2020 року
		місто Київ
		 
		справа № 711/904/18
		провадження № 61-2663св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Олійник А. С., Погрібного С. О. 
		(суддя-доповідач), 
		учасники справи:
		позивач - Обласне об`єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Обласного об`єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2018 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		У лютому 2017 року Обласне об`єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств (далі - ООКРЧОССТ, Об`єднання колгоспних ринків) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
		Позивач обґрунтовував позов тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 січня 2018 року, виданим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецьким В. В., спадкоємицею ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з майнового права на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 98 040, 00 грн, що стягнута з ООКРЧОССТ на користь ОСОБА_2 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року, яким частково задоволено вимоги ОСОБА_2 . Позивач вважав, що зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним судом, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2012 року стягнуто з ООКРЧОССТ на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9 253, 17 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 000, 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 23 липня 2012 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси змінено в частині відшкодування моральної шкоди, яка збільшена до 10 000, 00 грн. В основу зазначених рішень покладено той факт, що позивач ОСОБА_2 28 грудня 2010 року, направляючись додому повз Центральний ринок на вул. Смілянській у напрямку вул. Ільїна, втратив рівновагу, підковзнувся та впав, внаслідок падіння отримав травму. 30 грудня 2010 року ОСОБА_2 прооперували, замінивши шийку лівого стегна на протез. Рішенням суду встановлено, що отримання травми сталося внаслідок бездіяльності Об`єднання колгоспних ринків, а саме на відрізку тротуару на вул. Смілянській, де сталося падіння позивача, не було належним чином прибрано територію від снігу та льоду, не було посипано піском чи іншою сумішшю. Зазначене рішення відповідачем виконано повністю. 23 травня 2016 року ОСОБА_2 проведено оперативне лікування-тотальне ревізійне ендопротезування лівого кульшового суглоба. Винним у повторній операції ОСОБА_2 вважав ООКРЧОССТ, тому повторно звернувся до суду з позовом. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року у справі № 711/9908/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 до ООКРЧОССТ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я. Стягнуто з ООКРЧОССТ у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 98 040, 00 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 21 червня 2017 року.
		ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, на день смерті ОСОБА_2 рішення не набрало законної сили, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, вважає позивач, оскільки предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		Відповідач позов не визнала, вважала його необґрунтованим.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався недоведеністю позовних вимог, оскільки дійшов висновку, що спадщина, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом, складається з майнового права на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 98 040, 00 грн на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року, яке є чинним, тому відповідач звернулася на законних підставах до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Отже, відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2019 року, ООКРЧОССТ просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на підставі незаконно отриманого рішення, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті жодна особа не мала права отримувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2018 року від його імені. Скаржник вказує, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. Суди не дослідили зазначену обставину, внаслідок чого дійшли необґрунтованих висновків про відмову у позові. Заявник зазначив, що на момент смерті ОСОБА_2 рішення суду про відшкодування майнової шкоди у розмірі 98 040, 00 грн не набрало законної сили, отже ОСОБА_1 фактично успадковане право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 1219 ЦК України не входить до складу спадщини.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 
		У наданому відзиві ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 03 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки. 
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2012 року стягнуто з ООКРЧОССТ на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9 253, 17 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 1 000, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 23 липня 2012 року змінено рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси в частині відшкодування моральної шкоди, яка збільшена до 10 000, 00 грн.
		Зазначеним судовим рішенням встановлено вину відповідача - ООКРЧОССТ у завданні позивачу ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди, яка полягає у неналежному виконанні зобов`язань у сфері благоустрою, визначених Правилами та нормами чинного законодавства.
		ООКРЧОССТ зазначене рішення виконало повністю.
		23 травня 2016 року ОСОБА_2 проведено оперативне лікування, тотальне ревізійне ендопротезування лівого кульшового суглоба. Винним у тому, що виникла необхідність проведення повторної медичної операції ОСОБА_2 вважав ООКРЧОССТ, тому звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів у зв`язку із проведеним стосовно нього лікуванням.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року у справі № 711/9908/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 до ООКРЧОССТ про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я. Стягнуто з ООКРЧОССТ у рахунок відшкодування майнової шкоди 98 040, 00 грн на користь ОСОБА_2 .
		Апеляційна скарга ООКРЧОССТ на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року повернута без розгляду від 21 червня 2017 року і повторно не оскаржувалася.
		Як встановлено зазначеним рішенням, з 15 травня 2016 року до 07 червня 2016 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» із діагнозом - нестабільність лівого кульшового суглоба, стан після тотального ендопротезування лівого кульшового суглоба. 23 травня 2016 року ОСОБА_2 проведено оперативне лікування - тотальне ревізійне ендопротезування лівого кульшового суглоба.
		За час знаходження у стаціонарному відділенні лікарні пацієнту ОСОБА_2 призначені та використані медикаменти, що придбані за власний кошт (бюджетного фінансування на ці цілі не проводилося). Вартість витрачених коштів на лікування підтверджено відповідними видатковими накладними, товарними чеками, фіскальними чеками, що враховано судом.
		ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 січня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Кам`янецьким В. В., спадкоємцем ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 .
		Спадщина, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом, складається з майнового права на відшкодування майнової шкоди у сумі 98 040, 00 грн, що підлягає стягненню зООКРЧОССТ на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року № 711/9908/16-ц.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі 
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина першастатті 4 ЦПК України).
		За правилами статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		За правилом статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		В оцінці обставин цієї справи Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини право та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Як зазначено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
		Як встановлено судами у цій справі, спадщина, на яку видано свідоцтво ОСОБА_1 , складається з майнового права на отримання суми відшкодування майнової шкоди у розмірі 98 040, 00 грн, стягнутих рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року у справі № 711/9908/16-ц, яке набрало законної сили.
		Доводи касаційної скарги щодо того, що свідоцтво про право на спадщину є недійсним через те, що довіреність, на підставі якої видано копію рішення суду, припинилася з моменту смерті ОСОБА_2 з 24 травня 2017 року, а рішення отримано після 21 червня 2017 року, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.
		В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також встановлено, що у справі, що переглядається, свідоцтво про право на спадщину фактично видане не на право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а на грошові кошти, присудженні спадкодавцю судовим рішенням ще за його життя, тобто у цьому випадку обмеження, встановлені пунктом 3 частини першої статті 1219 ЦК України, не поширюються на зазначені правовідносини.
		При цьому відповідно до наведеного рішення судом стягнуто з відповідача (позивача у цій справі) грошові кошти, що вже були витрачені на лікування під час перебування спадкодавця на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», тобто йдеться про спадкування вже відшкодованих за рішенням суду реальних збитків, а не право на відшкодування шкоди, для реалізації якого необхідно вчинити певні юридично значимі дії, зокрема - звернутися до суду із відповідним позовом.
		Судом враховано, що відповідач у цій справі не набувала права на отримання майбутніх платежів, претендувати на які міг спадкодавець. Спадкодавець за життя зазнав певних майнових втрат, які були реальними і дійсними, у його майновій сфері, такі втрати полягали у тому, що особа була за життя змушена їх робити для відновлення свого порушеного права, такі втрати складали реальні збитки спадкодавця.
		Верховним Судом враховано, що право на відшкодування спадкодавець набув за життя.
		Принципове значення для оцінки обставин цієї справи має той факт, що апеляційну скаргу ООКРЧОССТ, подану на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2017 року у справі № 711/9908/16-ц, ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2017 року, визнано неподаною, тобто апеляційний розгляд у зазначеній справі не відбувався.
		Розглядаючи зазначений позов, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		ЄСПЛ визначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		За приписами статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Обласного об`єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 жовтня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              О. В. Ступак
		 
		І. Ю. Гулейков
		 
		Б. І. Гулько
		 
		А. С. Олійник
		 
		С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...