Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/2210/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2020. Зареєстровано: 28.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2020.
Дата набрання законної сили: 21.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  560/2210/19 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції -  Блонський В.К.  
		Суддя-доповідач -  Полотнянко Ю.П.   
		21 липня 2020 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Полотнянка Ю.П. 
		суддів:  Драчук Т. О.  Ватаманюка Р.В. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Паламарчук Ю. В.,
		представника відповідача: Дмітрієвої А.Л. 
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И В :
		у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:
		- визнати протиправними та скасувати накази ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року та № 583 від 12.03.2019 року;
		- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області, а саме:
		- №0004641303 форми "Р", яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями;
		- №0004591303 форми "Р", яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 963282,11 грн., в тому числі 770625,69 грн. за основним платежем та 192656,42 грн. за штрафними санкціями;  
		- №0004631303 форми "Р", яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 80290,90 грн., в тому числі 64232,72 грн. за основним платежем та 16058,18 грн. за штрафними санкціями;
		- №0004601303 форми "ПС", яким позивачу застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 680.00 грн.;
		- №0004651303 форми "ПС", яким ОСОБА_1 застосовано адміністративний штраф на суму 510.00 грн.;
		- вимоги про сплати боргу № Ф 0004571303 від 12.04.2019 року  з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 251847,66 грн. та № Ф 18399-53 від 10.05.2019 року в сумі 292387,04 грн., в тому числі недоїмка 251847,66 грн. та штраф 40539,38 грн., рішення №0004581303, яким застосовано штрафні санкції за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 40539,38 грн.
		Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
		Зокрема, апелянт вказує, що протягом 2015 - 2018 років не проводив фінансово-господарської діяльності взагалі, ніяких відправлень запасних частин та інших товарно-матеріальних цінностей через ТОВ «Нова пошта» не здійснював, кошти через ТОВ «Пост фінанси» не отримував, торгівлю через мережу Інтернет не здійснював. Жодних доказів на підтвердження здійснення позивачем такої діяльності відповідачем не надано і в рішення суду такі докази не наведені.
		Також апелянт звертає увагу на те, що в рішенні суду та акті документальної перевірки не має жодного посилання на первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, чеки, платіжні доручення чи інші), які би підтверджував отримання доходу позивачем.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.
		Позивач в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
		Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 24.01.2006 року по 04.04.2013 року та на момент проведення перевірки був зареєстрований в податковому органі, як фізична особа-підприємець.
		Відповідачем проведено перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань  дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.10.2018. 
		Перевіркою встановлено, що позивач у період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року здійснював реалізацію товарів через мережу Інтернет, відправку товарів проводив користуючись послугами ТОВ "Нова пошта". Всього за зазначений період відправлено поштових вантажів загальною вагою 48855,77 кг. на суму 4377483,00 грн., в тому числі: за 2015 року вагою 97,20 кг на суму 15273,00 грн., за 2016 року вагою 1269,70 кг на суму 92243,0 грн., за 2017 року вагою 8710,48 кг на суму 1118708,00 грн., за 2018 року вагою 38778,39 кг на суму 3151259,00 грн. (ознака товару - запасні частини).
		Всього отримано платником грошових переказів за відправлений товар на суму 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 5563,00 грн., за 2016 рік - 63499,00 грн., за 2017 рік - 1130922,00 грн., за 2018 рік - 3151259,00 грн.
		Позивачем за період 2015-2018 роки задекларовано загального оподаткованого доходу у сумі  69062,00 грн.
		За результатами перевірки складено акт №0168/22-01-13-07/НОМЕР_1 від 22.03.2019 року. Відповідно до висновку вказаного акту документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення, а саме:
		- п. 167.1. ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2018 роки в розмірі - 770625,69 грн., в тому числі за 2015 рік завищено на суму 166,89 грн., за 2017 рік занижено на 203565,96 грн., за 2018 рік занижено на 567226,62 грн.;
		- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 177.2, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору на загальну суму 64232,72 грн., у тому числі за 2017 р. на 16963,83 грн., за 2018 р. на 47268,89 грн.;
		- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч.5, ч.11 ст. 8, абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, а саме: занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 251847,66 грн., в тому числі, за 2015 рік - 5293,88 грн., за 2016 рік - 13969,78, за 2017 рік - 109725,00 грн., за 10 міс. 2018 року - 122859,00 грн.;
		- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.193.1.ст.193, п.194.1.ст.194 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме занижено податок на додану вартість в сумі 630252 грн., у т.ч. за жовтень 2018р. в сумі 630252 грн.;
		- п.49.1, п.п.49.18.5 п.49.18 ст..49, п.177.11 ст..179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) фізичною особою, а саме податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 - 2016 роки подано із порушенням встановленого граничного терміну подання, за 2017 рік та 2018 рік декларації не подано;
		- п. 44.1 ст. 44, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме фізичною особою не забезпечено збереження документів, пов`язаних із виникненням оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015року по 31.10.2018 року.
		На підставі вказаного акту перевірки, відповідач 12.04.2019 року прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:  
		- №0004641303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями;
		- №0004591303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 963282,11 грн., в тому числі 770625,69 грн. за основним платежем та 192656,42 грн. за штрафними санкціями;  
		- №0004631303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 80290,90 грн., в тому числі 64232,72 грн. за основним платежем та 16058,18 грн. за штрафними санкціями;
		- №0004601303 форми "ПС", яким до позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними за результатами річного декларування, застосовано штрафну санкцію на суму 680,00 грн.;
		- №0004651303 форми "ПС", яким до позивача застосовано адміністративний штраф на суму 510,00 грн.
		ГУ ДФС у Хмельницькій області 12.04.2019 року сформовано вимогу № Ф-0004571303, відповідно до якої загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного внеску становить 251847,66 грн.
		Рішенням №0004581303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.04.2019 року до позивача застосовано штрафні санкції за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 40539,38 грн.
		10.05.2019 року ГУ ДФС у Хмельницькій області сформовано вимогу № Ф-18399-53, відповідно до якої загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 року становить 292387,04 грн., в тому числі недоїмка 251847,66 грн. та штраф 40539,38 грн.
		Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача звернувся до суду з даним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що накази ГУ ДФС у Хмельницькій області №443 від 25.02.2019 року, №583 від 12.03.2019 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно призначення і проведення проведеної перевірки відповідає нормам ПК України.
		Суд першої інстанції беручи до уваги, що податкові декларації за 2015, 2016 роки подані позивачем з порушенням встановленого граничного терміну подання, за 2017, 2018 рік декларації не подано, дійшов висновків про правомірність висновків акту перевірки в частині порушення граничного терміну подання податкових декларацій за 2015-2016 роки, неподання таких декларації за 2017-2018 роки та прийнятого податкове повідомлення-рішення №0004601303.
		Також суд першої інстанції дійшов висновку щодо заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2018 роки в розмірі - 770625,69 грн., в тому числі за 2015 рік завищення на суму 166,89 грн., за 2017 рік заниження на 203565,96 грн., за 2018 рік заниження на 567226,62 грн.
		Вказане порушення виходить з того, що позивач не включив до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік суму грошових переказів в розмірі 1130922,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на 203565,96 грн. (1130922,00x18%), за 2018 рік не включено до складу загального річного оподатковуваного доходу суму грошових переказів в розмірі 3151259,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на 567226,62 грн. (3151259,00 грн.х18%).
		Крім того позивач, задекларувавши в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік суму виручки від реалізації товарів в розмірі - 5563,00 грн., визначив суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, застосувавши ставку 18 відсотків, чим було завищено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 166,89 грн., податкове зобов`язання за даними перевірки - 834,45 грн. (5563,00 грн.х15%); податкове зобов`язання за даними платника - 1001,34 грн., різниця - 166,89 грн. (1001,34 грн. - 834,45 грн.).
		Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що позивач  за 10 місяців 2018 року отримав грошові перекази через ТОВ «Пост Фінанс» за здійсненні відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта» на загальну суму 3151259,00 грн., а тому висновок акту перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість на суму 630252 грн. (3151259 грн. х 20%) є правомірним.
		Крім того, позивачем в результаті заниження загального та чистого оподаткованого доходу в порушення підпункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України позивачем занижено суму військового збору на загальну суму 64232,72 грн., в тому числі за 2017 рік на 16963,83 грн. та 2018 рік на 47268,89 грн., а також оскільки перевіркою встановлено заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок в сумі 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 5563,00 грн., за 2016 рік в сумі 63499,00 грн., за 2017 рік в сумі 1130922,00 грн., за 10 місяців та 2018 року в сумі 3151259,00 грн., висновки перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за 2015-2018 роки є вірними.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Так, однією із позовних вимог позивача є визнання протиправними та скасування наказів відповідача №443 від 25.02.2019 та №583 від 12.03.2019.
		Із матеріалів справи слідує, що наказом заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області від 12.03.2019 №583 «Про внесення змін до нказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 25.02.2019 №443» тривалість перевірки визначено 05 робочих днів.
		Підставою для проведення перевірки зазначено надходження до відповідача в установленому законодавством порядку інформації щодо порушення вимог п.78.1.13 Податкового кодексу України, а саме ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нараховано) найманий особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших благ та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
		Посадовими особами відповідача, на підставі наказу заступника начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року, зі змінами внесеними наказом № 583 від 12.03.2019 року, у період з 11.03.2019 року по 15.03.2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування  за період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року.
		У апеляційній скарзі позивач зазначає, що зі змісту наказів неможливо встановити передбачену ПК України фактичну підставу для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки в них є лише посилання на пп.78.1.13 п.78.1 ст.78 ПК України.
		Колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта та зазначає наступне.
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
		Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вичерпний перелік яких визначено у пункту 78.1 статті 78 ПК України.
		Відповідно до підпункту 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна  позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
		Відповідно до статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
		Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
		Слід зазначити, що в додатку 1 до Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, (у редакції наказу ДФС від 23.03.2018 року №398) наведено зразок оформлення наказу про проведення документальної перевірки, де у підставі видання наказу, контролюючим органам запропоновано вказувати відповідний підпункт, пункт та статтю ПК України.
		Як слідує з матеріалів справи, накази  ГУ ДФС у Хмельницькій області №43 від 25.02.2019 та №583 від 12.03.2019 за формою та змістом відповідають зазначеним вимогам.
		Разом з тим, у наказі від 25.02.2019 №443 із змінами внесеними наказом від 12.03.2019 №583 зазначено про проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.10.2018.
		Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на час прийняття керівником контролюючого органу рішення про проведення документальної перевірки позивача у податкового органу була наявна інформація про те, що позивач протягом перевіряємого періоду отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом підлягають включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню платником в податкових деклараціях про майновий стані доходи за 2015-2018 роки (листи ДФС України від 16.11.2018 №35805/7/99-99 -13-04-03-17 та від 22.11.2018 №36393/7/99-99-13-04-03-17). Згідно цих листів, позивач здійснював реалізацію товарів через мережу Інтернет та відправку товарів здійснював користуючись послугами ТОВ «Нова пошта», грошові перекази за реалізований товар отримувавлись позивачем через ТОВ «Пост фінанс».
		Доводи апелянта про те, що листи ДФС України від 16.11.2018 №35805/7/99-99 -13-04-03-17 та від 22.11.2018 №36393/7/99-99-13-04-03-17 не є податковою інформацією, оскільки не відповідає вимогам ст.72 ПК України, колегія суддів відхиляє, так як вказані листи не є методичними, оглядовими, рекомендаційними тощо. У цих листах зазначена податкова інформація, згідно якої в результаті проведення ДФС України «Мережа» встановлено, що позивач протягом 2015-2018 років здійснював реалізацію товарів через мережу Інтернет.
		Отже, з наведеного вбачається, що контролюючий орган мав законні підстави для проведення перевірки на підставі пп. 78.1.13. п. 78.1 ст.78 ПК України, оскільки у останнього була наявна інформація про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції відмову у задоволенні вимоги щодо визнання  протиправними та скасування наказів ГУ ДФС у Хмельницькій області № 443 від 25.02.2019 року та № 583 від 12.03.2019 року, оскільки вказані накази прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідно призначення і проведення проведеної перевірки відповідає нормам ПК України.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0004601303 форми "ПС", яким позивачу застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 680.00 грн., колегія суддів зазначає таке.
		Так, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
		Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Пунктом 49.1 статті 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
		Згідно із підпунктом 49.18.4 пункту 49.18.4 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
		Пунктом 179.1 статті 179 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
		Як слідує із матеріалів справи, позивач у період з 01.01.2015 року по 31.10.2018 року здійснював реалізацію товарів через мережу Інтернет, відправку товарів проводив користуючись послугами ТОВ "Нова пошта". Всього за зазначений період відправлено поштових вантажів загальною вагою 48855,77 кг. на суму 4377483,00 грн., в тому числі: за 2015 року вагою 97,20 кг на суму 15273,00 грн., за 2016 року вагою 1269,70 кг на суму 92243,0 грн., за 2017 року вагою 8710,48 кг на суму 1118708,00 грн., за 2018 року вагою 38778,39 кг на суму 3151259,00 грн. (ознака товару - запасні частини).
		Всього отримано платником грошових переказів за відправлений товар на суму 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 5563,00 грн., за 2016 рік - 63499,00 грн., за 2017 рік - 1130922,00 грн., за 2018 рік - 3151259,00 грн.
		Позивачем за період 2015-2018 роки задекларовано загального оподаткованого доходу у сумі  69062,00 грн.
		Як встановлено судом, позивачем податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015, 2016 роки подано з порушенням встановленого граничного терміну подання, за 2017, 2018 рік декларації не подано.
		У зв`язку із проведенням перевірки, посадовою особою ГУ ДФС у Хмельницькій області 13.03.2019 року оформлено та вручено позивачу лист, щодо надання для перевірки інформації та копій документів.
		Позивач 13.02.2019 року надав пояснення, відповідно до яких він, як фізична особа у період 2017-2018 роки здійснював діяльність по продажу та купівлі товарів, а саме: вторинної сировини, побутових відходів, брухту чорних металів (код 7204 згідно УКТ ВЕД), використаних акумуляторів електричних свинцево-кислотних (код 8548) та брухту таких акумуляторів. Позивач повідомив, що документи на підтвердження такої діяльності втрачені, частина з них достроково знищена та просив надати час на їх відновлення.
		Проте, позивач не надав доказів на підтвердження діяльності з продажу та купівлі товарів, вказаних ним у поясненні, а тому відсутня можливість класифікувати до яких видів металобрухту відносились такі товари.
		Отже, позивач як платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього ПК України.
		Однак, судом встановлено, що податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 рік подані 21.01.2019 року. Доказів на підтвердження подання податкових декларації за 2017, 2018 роки позивачем в ході проведенні перевірки та в ході судового розгляду також не надано.
		Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Отже, беручи до уваги, що податкові декларації за 2015, 2016 роки подані позивачем з порушенням встановленого граничного терміну подання, а за 2017, 2018 рік декларації не подано, суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про правомірність висновків акту перевірки в частині порушення граничного терміну подання податкових декларацій за 2015-2016 роки, неподання таких декларації за 2017-2018 роки та прийнятого податкове повідомлення -рішення №0004601303.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0004591303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 963282,11 грн., в тому числі 770625,69 грн. за основним платежем та 192656,42 грн. за штрафними санкціями, слід зазначити таке.
		Так, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності прийнятого відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач здійснював відправлення товарів, а саме: запчастин до ВПТ, тобто вказаний позивачем товар не класифікувався відповідачем як вторинна сировина, побутові відходи, побутовий металобрухт, а тому доходи отримані позивачем від здійснення такої діяльності повинні бити включені до загального річного оподаткованого доходу за 2017 та 2018 рік
		Крім того, суд першої інстанції зазначає, що позивач, задекларувавши в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік суму виручки від реалізації товарів в розмірі - 5563,00 грн., визначив суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, застосувавши ставку 18 відсотків, чим було завищено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 166,89 грн., податкове зобов`язання за даними перевірки - 834,45 грн. (5563,00 грн.х15%); податкове зобов`язання за даними платника - 1001,34 грн., різниця - 166,89 грн. (1001,34 грн. - 834,45 грн.).
		Таким чином, у зв`язку із отриманням доходів у позивача виник обов`язок сплатити податок на доходи з фізичних осіб.
		Позивач у апеляційній скарзі не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає, що в рішенні суду не наведено жодного доказу отримання доходу позивачем, а лише констатується, що таке отримання доходу встановлено в акті документальної перевірки.
		Також, апелянт зазначає, що протягом 2015 - 2018 років не проводив фінансово-господарської діяльності взагалі, ніяких відправлень запасних частин та інших товарно-матеріальних цінностей через ТОВ "Нова пошта" не здійснював, кошти через ТОВ "Пост фінанси" не отримував, торгівлю через мережу Інтернет не здійснював.
		Так, згідно матеріалів справи, позивач протягом 2015-2018 років за реалізацію запасних частин, через посередництво ТОВ "Пост Фінанс", отримав грошові перекази на суму 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 5563,00 грн., за 2016  рік - 63499,00 грн., за 2017 рік - 1130922,00 грн., за 2018 рік - 3151259,00 грн., а тому позивач повинен був включити до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2017 та 2018 рік зазначені суми грошових переказів.
		Однак, позивач не включив до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік суму грошових переказів в розмірі 1130922,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на 203565,96 грн. (1130922,00x18%), за 2018 рік не включено до складу загального річного оподатковуваного доходу суму грошових переказів в розмірі 3151259,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов`язання на 567226,62 грн. (3151259,00 грн.х18%).
		Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не наведено жодного доказу отримання доходу позивачем, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні службові чеки та реєстр грошових переказів отриманих ОСОБА_1 , згідно яких позивач отримував грошові перекази через ТОВ «Пост фінанс» та які підтверджують отримання позивачем доходу, який зазначений у акті перевірки. Зазначені документи були надані ТОВ «Нова пошта» на вимогу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та долучені відповідачем до матеріалів справи.
		Вказане також спростовує доводи апелянта про те, що доходи платнику податків визначались лише на підставі листів ДФС від 16.11.2018 та від 22.11.2018
		Також, як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у позивача виник обов`язок сплатити податок на доходи з фізичних осіб, у зв`язку із отриманням доходів, оскільки задекларувавши в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік суму виручки від реалізації товарів в розмірі - 5563,00 грн., визначив суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, застосувавши ставку 18 відсотків, чим було завищено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 166,89 грн., податкове зобов`язання за даними перевірки - 834,45 грн. (5563,00 грн.х15%); податкове зобов`язання за даними платника - 1001,34 грн., різниця - 166,89 грн. (1001,34 грн. - 834,45 грн.).
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 - 2018 роки в розмірі - 770625,69 грн., в тому числі за 2015 рік завищено на суму 166,89 грн., за 2017 рік занижено на 203565,96 грн., за 2018 рік занижено на 567226,62 грн., а тому відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення рішення  №0004591303.
		Стосовно доводів позивача про те, що останній не провадив ніяких відправлень запасних частин та інших товарно-матеріальних цінностей через ТОВ "Нова пошта" не здійснював, кошти через ТОВ "Пост фінанси" не отримував, торгівлю через мережу Інтернет не здійснював, так як знаходився за кордоном, то колегія суддів зазначає, що вказані доводи не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0004641303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
		Згідно із пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
		Так, перевіркою встановлено, що позивач отримав за 2017 рік грошових коштів у сумі 1130922,00 грн., що перевищує 1000000,00 грн. на 130922,00 грн. Оскільки таке перевищення відбулося в грудні 2017 року, заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість позивач повинен був подати до 10.01.2019 року.
		Згідно акту перевірки за період з 11.01.2018р. по 31.10.2018р. позивачем задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 0 гривень. Проведеною перевіркою встановлено, що позивач за 10 місяців 2018 року отримав грошові перекази через ТОВ «Пост Фінанс» за здійсненні відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта» на загальну суму 3151259,00 грн.   
		Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Таким чином, беручи до уваги, що позивач  за 10 місяців 2018 року отримав грошові перекази через ТОВ «Пост Фінанс» за здійсненні відправлення поштових вантажів із залученням ТОВ «Нова Пошта» на загальну суму 3151259,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, висновок акту перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість на суму 630252 грн. (3151259 грн. х 20%), враховуючи ст.193 ПК України є правомірним.
		Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у  разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах,визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0004641303 форми "Р", яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 787815,00 грн., в тому числі 630252,00 грн. за основним платежем та 157563,00 грн. за штрафними санкціями.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0004631303 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 80290,90 грн., в тому числі 64232,72 грн. за основним платежем та 16058,18 грн. за штрафними санкціями, то колегія суддів враховуючи вище наведені висновки, зазначає, що позивачем в порушення підпункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України занижено суму військового збору на загальну суму 64232,72 грн., в тому числі за 2017 рік на 16963,83 грн. та 2018 рік на 47268,89 грн. з урахуванням правомірності нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб.
		Крім того, судом встановлено, що позивачем, на вимогу контролюючого органу, не було надано документів на підтвердження здійснення діяльності з купівлі-продажу товарів, оскільки такі не збереглися, беручи до уваги, що нормами ПК України встановлено обов`язок платника податків щодо забезпечення збереження документів, пов`язаних із виникненням оподаткованого доходу, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності застосування штрафу в розмірі 510 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0004651303 від 12.04.2019, який застосований у відповідності до п.121.1 ст.121 ПК України.
		Водночас, відповідачем прийнято вимогу про сплати боргу № Ф 0004571303 від 12.04.2019 року  з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 251847,66 грн. та № Ф 18399-53 від 10.05.2019 року в сумі 292387,04 грн., в тому числі недоїмка 251847,66 грн. та штраф 40539,38 грн. та рішення №0004581303, яким застосовано штрафні санкції за несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 40539,38 грн.
		Колегія суддів зазначає, що оскільки перевіркою встановлено заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок в сумі 4351243,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 5563,00 грн., за 2016 рік в сумі 63499,00 грн., за 2017 рік в сумі 1130922,00 грн., за 10 місяців та 2018 року в сумі 3151259,00 грн., висновки перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, щодо заниження суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за 2015-2018 роки є правильними.
		Як слідує з матеріалів справи, за позивачем рахується недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 251847,66 грн., тому контролюючим органом 12.04.2019 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0004571303 від 12.04.2019.
		Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VІ за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Відповідно до вказаних норм відповідачем 12.04.2019 року прийнято рішення №0004581303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в сумі 40539,38 грн.
		Оскільки вказані вимога та рішення від 12.04.2019 року були отримані позивачем 16.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та підлягали сплаті в зазначені терміни (протягом 10 календарних днів після одержання) та не були сплачені позивачем, 10.05.2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-18399-53.
		Щодо застосування до позивача штрафу в розмірі 510 грн., то слід зазначити, що в ході перевірки позивачем на вимогу контролюючого органу, не було надано документів на підтвердження здійснення діяльності купівлі-продажу товарів, оскільки такі не збереглися, беручи до уваги, що нормами ПК України встановлено обов`язок платника податків щодо забезпечення збереження документів, повязаниї із виникненням оподаткованого доходу, а тоак суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0004651303 від 12.04.2019.
		На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а  рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		Постанова суду складена в повному обсязі  27 липня 2020 року.
		 
		          
		Головуючий  Полотнянко Ю.П.    Судді    Драчук Т. О.    Ватаманюк Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...