Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/4778/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2020. Зареєстровано: 30.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2020.
Дата набрання законної сили: 29.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/44699/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 липня 2020 року 
		 
		м. Київ
		справа №826/4778/16
		адміністративне провадження №К/9901/44699/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України  
		на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2017 (колегія у складі суддів Кузьменка В.А., Арсірія Р.О., Огурцова О.П.)
		та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (колегія у складі суддів Оксененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В.)
		у справі №826/4778/16 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік»
		до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
		про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.          У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України у справі №826/4778/16, у якому просило визнати протиправним та скасувати постанову Департаменту ДАБІ в Київській області від 11.03.2016 №З-1103/1-10/10-47/1103/06/02 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. 
		2.          У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» також звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України у справі №826/4779/16, у якому просило визнати протиправними дії та скасувати постанову ДАБІ  в Київській області від 11.03.2016 №З-1103/2-10/10-47/1103/06/02 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. 
		3.          Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2016 позовні вимоги у справах №826/4778/16 та №826/4779/16 об`єднано в одне провадження з присвоєнням справі №826/4778/16.
		4.          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2017 позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту ДАБІ в Київській області від 11.03.2016 №З-1103/1-10/10-47/1103/06/02; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Юніверсал Лоджистік» витрат зі сплати судового збору у розмірі 7    647,90 за рахунок бюджетних асигнувань ДАБІ України. 
		5.          З таким судовим рішенням не погодилася ДАБІ України та ТОВ «Юніверсал Лоджистік», які подали апеляційні скарги. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2017 у частині позовних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено - скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення; визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту ДАБІ в Київській області від 11.03.2016 №З-1103/2-10/10-47/1103/06/02; у іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін. 
		6.          Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. Просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		7.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2017 відкрито касаційне провадження. Справа не розглядалася.
		8.          У зв`язку із припиненням діяльності Вищого адміністративного суду України справу було передано на розгляд до Верховного Суду.
		 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		9.          12.06.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт №КС083131631047 на об`єкті будівництва «Реконструкція складського комплексу №5 (будівлі складу №5) під адміністративно-складський комплекс по вул. Леніна, 121-а в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області. ДК 018-2000 - 1252.5, ІІІ категорії складності».
		10.          26.06.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про готовність зазначеного об`єкта до експлуатації №КС143131770549. 
		11.          ТОВ «Юніверсал Лоджистік» є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Бест-Стайл-Груп», яке реорганізовано шляхом приєднання.
		12.          Рішенням Великоолександрівської сільської ради від 23.01.2015 №2527-82-VI вул. Леніна в с.    Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області перейменовано на вул. Київський Шлях.
		13.          Наказом Департаменту ДАБІ у Київській області від 03.06.2015 №84 скасовано реєстрацію, зокрема, декларації про початок виконання будівельних робіт від 12.06.2013  №КС083131631047 та декларації про готовність зазначеного об`єкта до експлуатації від 26.06.2013 №КС143131770549. 
		14.          Підставою для винесення цього наказу стало, зокрема те, що на дату реєстрацій декларацій інформація щодо ІІІ категорії складності об`єкта будівництва не відповідала дійсності, оскільки зазначений об`єкт може відноситися до категорії складності не менше ніж IV.
		15.          Зазначений наказ оскаржувався в судовому порядку. Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2015 у справі № 826/10026/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2015, у задоволенні позову було відмовлено.
		16.          25.02.2016 ДАБІ України видано замовнику ТОВ «Юніверсал Лоджистік», генеральному підряднику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче проектно-будівельне об`єднання «Будпластик», дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ114160560843 на об`єкт будівництва: «Реконструкція адміністративно-складського комплексу по вул. Київський Шлях, 121-А в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області», категорія складності IV.
		17.          04.03.2016 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту ДАБІ у Київській області Ковалем    В.А. проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Юніверсал Лоджистік» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва «Реконструкція складського комплексу №5 (будівлі складу №5) під адміністративно-складський комплекс по вул. Київській Шлях, 121-а в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області».
		18.          За результатом перевірки складено акт про те, що будівельні роботи на об`єкті IV категорії складності згідно із загального журналу робіт виконані до отримання дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; на час перевірки об`єкт експлуатується ТОВ «Юніверсал Лоджистік» без введення в експлуатацію відповідно до чинного законодавства, чим порушено вимоги статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		19.          Цього ж дня складено протоколи №1-Л-З-0403/5 та №1-Л-З-0403/6 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. 
		20.          11.03.2016 головним інспектором Департаменту ДАБІ у Київській області Ковалем В.А. розглянуто матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесено постанову №З-1103/1-10/10-47/1103/06/02, якою ТОВ «Юніверсал Лоджистік» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР), накладено штраф у розмірі 509    860,00 грн. 
		21.          11.03.2016 цей же інспектор виніс постанову №З-1103/2-10/10-47/1103/06/02, якою ТОВ «Юніверсал Лоджистік» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 5 пункту 6 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР, накладено штраф у розмірі 509    860,00 грн. 
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		22.          В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з моменту реєстрації декларації про готовність зазначеного об`єкта до експлуатації від 26.06.2013 №КС143131770549 і до моменту проведення відповідачем перевірки (04.03.2016) на об`єкті будівництва будівельні роботи не проводилися.
		23.          Про проведення будівельних робіт без отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт відповідач довідався після прийняття наказу від 03.06.2015 №84 про скасування декларацій, тому на момент винесення постанови від 11.03.2016 №З-1103/1-10/10-47/1103/06/02 про притягнення до адміністративної відповідальності встановлений законодавством строк для застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу закінчився. 
		24.          Під час здійснення перевірки відповідач не досліджував питання введення об`єкта в експлуатацію. Про те, що об`єкт будівництва може експлуатуватися без введення його в експлуатацію відповідач довідався з моменту прийняття наказу від 03.06.2015 №84 про скасування декларацій, у встановлений законодавством строк не прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. 
		25.          Відповідач подав заперечення на позов, у яких посилається на те, що під час розгляду справи №911/173/16 за позовом ТОВ «Юніверсал Лоджистік» до Великоолександрівської сільської ради про визнання права власності на об`єкти будівництва, позивач відстоював позицію про те, що надає цей об`єкт в оренду суб`єктам господарювання. 
		26.          Вважає, що зазначене підтверджує самовільне виконання позивачем будівельних робіт на об`єкті та його експлуатації без введення об`єкта в експлуатацію, що є триваючим адміністративним проступком. 
		 
		IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		27.          Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що будівельні роботи на об`єкті будівництва без отримання дозволу на їх виконання як об`єкт IV складності виконувалися з 12.06.2013 до 25.06.2013, строк застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення, передбачене абзацом 2 пункту 5 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР, закінчився 25.06.2014, тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є протиправною. 
		28.          Відмовляючи у визнанні протиправною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене абзацом 5 пункту 6 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР, суд першої інстанції вважав, що експлуатація позивачем спірного об`єкту будівництва як об`єкт IV категорії складності без прийняття його в експлуатацію з червня 2013 року є триваючим правопорушенням, пов`язаним з неперервним невиконанням обов`язку щодо експлуатації об`єкта будівництва лише після введення в експлуатацію.
		29.          Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні частини позовних вимог, дійшов висновку, що використання неприйнятого в експлуатацію об`єкта будівництва не є триваючим правопорушенням, оскільки суспільна небезпека такого правопорушення полягає у відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування, а не в недотриманні встановленого порядку введення в експлуатацію. Відповідальність у такому випадку настає для осіб після закінчення будівництва та початку використання, які мають відповідний обов`язок ведення об`єкта в експлуатацію. При цьому, суд керувався висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі №21-433а13.  
		30.          У питанні притягнення до відповідальності суди першої та апеляційної інстанцій виходили із застосовування строку, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		31.          Відповідач обґрунтовує касаційну скаргу такими доводами: 
		(А) не можна стверджувати про виконання позивачем протягом 2012-2013 р.р. будівельних робіт в об`ємі, що визначено у проектній документації за 2016 рік, заново розробленій для отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 25.02.2016 №IУ 114160560843;
		(Б) оскаржувані постанови про притягнення до адміністративної відповідальності були винесені за 4 дні до видання сертифікату про закінчення будівництвом об`єкта, що підтверджує факт незаконної експлуатації незавершеного будівництвом об`єкта та виконання позивачем будівельних робіт з реконструкції адміністративно-складської бази до отримання у лютому 2016 року дозволу на виконання будівельних робіт;
		(В) суди попередніх інстанції неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 250 ГК України, оскільки органи Держархбудінспекції не перевіряють господарську діяльність суб`єктів містобудування; реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС143131770549 була вчинена 26.06.2013, а тому, передбачений пунктом 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №735) строк відповідачем не пропущено; 
		(Г) інкриміновані позивачу правопорушення є триваючими. 
		32.          Позивач заперечень на касаційну скаргу не подав. 
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		33.          Верховний Суд оцінив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
		34.          Предметом спору є дві постанови про притягнення позивача до відповідальності:
		- за абзацом 2 пункту 5 частини другої статті 2 Закону №208/94-ВР (будівництво без дозволу);
		- за абзацом 5 пункту 6 частини другої статті 2 цього ж Закону (експлуатація не введеного в експлуатацію об`єкта).
		35.          Що стосується будівництва без дозволу, суди обох інстанцій дійшли висновку про те, що річний строк притягнення до відповідальності, передбачений ст. 250 ГК України, закінчився. 
		36.          Що стосується експлуатації не введеного в експлуатацію об`єкта, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, виходив з того, що це порушення не є триваючим, а тому строк притягнення до відповідальності теж минув.
		37.          Верховний Суд вважає, що як у частині висновку в частині застосування строку, так і про не триваючий характер порушення, суди неправильно застосували норми матеріального права.
		 
		(а) щодо строку застосування санкцій
		 
		38.          Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
		39.          Водночас, у пункті 11 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.
		40.          Верховний Суд вже висловлювався щодо співвідношення ст. 250 ГК України та ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». 
		41.          У постанові від 24.10.2019 у справі № 820/1981/16 Верховний Суд дійшов висновку, що зі змісту наведених положень ГК України вбачається, що порядок та строки застосування адміністративно-господарських санкцій певних видів, крім ГК України, можуть визначатися й іншими законами. При цьому, до адміністративно-господарських санкції застосовується строк, визначений статтею 250 ГК України, крім випадків, передбачених законом.
		Спеціальним законом, що встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, є Закон України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності». До спірних правовідносин, які виникли стосовно застосування штрафних санкцій за правопорушення у сфері містобудування, спеціальною нормою, яка визначає строки накладення штрафу є частина одинадцята статті 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності», де зазначено, що штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.
		42.          Суд не знаходить підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.
		43.          Суд апеляційної інстанції не застосував пункт 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 (далі - Порядок №244). Відповідно до цього пункту штраф за правопорушення може бути накладено на суб`єкт містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. На думку суду апеляційної інстанції, застосуванню підлягають положення ст. 250 ГК України в зв`язку з тим, що Господарський кодекс України має вищу юридичну силу як закон в порівнянні з Порядком №244, який є підзаконним нормативно-правовим актом.
		44.          Однак таке твердження є вірним лише частково. Воно не враховує, що у пункті 6 Порядку №244 відтворено норму, що передбачена ч. 11 ст. 2 Закону «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності», і саме вона підлягає застосуванню.
		45.          З огляду на це, суд першої та апеляційної інстанції помилково застосували до спірних правовідносин ч. 1 ст. 250 ГК України і, відповідно, помилково не застосували ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності».
		46.          У постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17 (з посиланням на постанову Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №21-126а14) Верховний Суд зазначив, що при застосуванні статті 250 ГК України слід враховувати таку обставину як триваючий характер правопорушення. Строк притягнення до відповідальності публічно-правового характеру застосовується стосовно форм відповідальності карального (майнового) характеру, зокрема, накладення фінансових санкцій, але не повинен застосовуватися стосовно заходів відповідальності, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки (зокрема, примусові заходи організаційно-правового характеру).
		47.          Оскільки у справі, що розглядається, йдеться про застосування відповідальності (накладення штрафу), строки застосовуються до обох порушень. Категорія «триваюче правопорушення» до цих правопорушень не застосовується.
		48.          Фактично у ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності» містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення трьох років з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання порушення відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 11 ст. 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності». Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
		49.          Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 27.05.2014 у справі № 21-126а14 та від 04.11.2014 року у справі № 21-466а14 щодо ст. 250 ГК України, механізм дії якої є тотожним (окрім тривалості строку).
		50.          Штраф за обидва порушення застосовано 11.03.2016. Визначаючи день вчинення і день виявлення порушень, суди виходили з того, що будівельні роботи на об`єкті будівництва виконані у період з 12 червня 2013 року до 25 червня 2013 року без отримання дозволу на їх виконання як на об`єкт IV категорії складності. Тому строк застосування адміністративно-господарських санкцій за будівництво без дозволу (перше порушення) та експлуатацію об`єкта, не введеного в експлуатацію (друге порушення), слід обраховувати з дня вчинення, тобто з 25 червня 2013 року.
		51.          За умови, що застосуванню підлягає трьох річний строк, визначений ч. 11 ст. 2 «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності», а не річний, визначений ч. 1 ст. 250 ГК України, строк притягнення до відповідальності, що обраховується з дня вчинення порушення, не минув. 
		52.          Що стосується дотримання шестимісячного строку з дня виявлення порушення, то відповідно до абзацу другого пункту 6 Порядку №244 днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб`єкта містобудування. Акт перевірки було складено 04.03.2016, штраф застосовано 11.03.2016, а тому шестимісячний строк притягнення до відповідальності відповідачем дотримано.
		53.          В цій частині суд погоджується з доводами касаційної скарги.
		 
		(б) щодо мети застосування адміністративно-господарських санкцій
		 
		54.          Водночас, незважаючи на формальне дотримання строку притягнення позивача до відповідальності, Суд вважає, що застосування адміністративно-господарських санкцій до відповідача не відповідає меті цього виду відповідальності.
		55.          Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
		56.          Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за … порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. 
		57.          Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
		58.          З наведених норм слідує, що адміністративно-господарські санкції, зокрема майнового характеру (штраф) мають на меті припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків. Суб`єкта господарювання не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		59.          Застосовуючи цей загальний висновок до справи, що розглядається, Суд бере до уваги обставини, що передували накладенню штрафів.
		60.          Насамперед, Суд звертає увагу на причини скасування декларації про готовність будівництва. З ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.12.2015 у справі №    826/10026/15 вбачається, що на адресу відповідача 03.06.2015 надійшов висновок філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Київській області №98, у якому повідомляється, що загальна площа адміністративно-складських будівель складає 21001,1 кв.м. Виходячи з опосередкованої вартості 1 кв.м адміністративної будівлі за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства України згідно четвертої характеристики таблиці 1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 року, за обсягом можливого економічного збитку встановлено, що зазначений об`єкт реконструкції може відноситися до категорії складності не менше ніж IV.
		61.          Отже, підставою для висновку ДАБІ про IV, а не ІІІ категорію складності і, відповідно, скасування декларації, стала оцінка вартості об`єкта будівництва, а отже, й можливого збитку у разі його руйнування. При цьому не йдеться про недотримання норм та правил, які б створювали загрозу для людей чи навколишнього середовища.
		62.          Оцінюючи правомірність експлуатації, Суд враховує, що у період з 26 червня 2013 (дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації) до 03 червня 2015 року (дата скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації) декларація про готовність об`єкта до експлуатації була чинна. Тому ТзОВ «Юніверсал Лоджистік» експлуатувало об`єкт будівництва правомірно.
		63.          З 04.06.2015, наступного дня після скасування декларації про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, підстави для експлуатації відпали. 
		64.          Однак ТзОВ «Юніверсал Лоджистік» звернулося до суду з позовом. Ухвалою від 16.06.2016 позов було забезпечено: зупинено дію наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №84 від 03.06.2015 до прийняття остаточного рішення у справі. Заборонено посадовим особам Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вчиняти дії по виключенню записів про реєстрацію декларацій до прийняття остаточного рішення у справі.
		65.          Ухвалою від 08.07.2015 заходи забезпечення адміністративного позову було скасовано. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2015 про скасування заходів забезпечення адміністративного позову скасовано. Тобто, дія заходів забезпечення позову не припинилася. 
		66.          З огляду на це, під час дії заходів забезпечення позову, позивач експлуатував будівлю правомірно.
		67.          Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 апеляційну скаргу ТОВ «Юніверсал Лоджистік» задоволено частково. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2015 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2015 залишено в силі. 
		68.          Заходи забезпечення позову скасовано ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016.
		69.          Окрім того, заходи забезпечення позову були вжиті у справі №911/173/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» до Великоолександ-рівської сільської ради про визнання об`єктів прийнятих до експлуатації та визнання права власності на об`єкти. Зокрема, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2016 заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам до остаточного вирішення спору вчиняти дії щодо заборони експлуатації Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» адміністративно-складського комплексу за адресою: Київська область, Бориспільський район, село В.Олександрівка, вул. Київський шлях, 121А, з підстав відсутності у позивача права власності на адміністративно-складський комплекс (п. 2). Заборонено відповідачу та іншим особам до остаточного вирішення спору вчиняти дії щодо скасування/припинення виданих дозволів, ліцензій, інших документів дозвільного характеру, які є підставою для здійснення господарської діяльності, функціонування та експлуатації адміністративно-складського комплексу за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Київський шлях, 121А позивачем та іншими юридичними особами, які провадять господарську діяльність на території вказаного адміністративно-складського комплексу, з підстав відсутності у позивача права власності на адміністративно-складський комплекс (п. 5). Зазначена ухвала була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016.
		70.          Суд також звертає увагу на те, що одразу після набрання рішенням суду законної сили наприкінці грудня 2015 року, протягом січня-лютого 2016 року позивач розробив проектну документацію на об`єкт будівництва, 25.02.2016 отримав дозвіл на будівництво об`єкта, як такого, що належить до ІV категорії складності, 09.03.2016 звернувся до ДАБІ із заявою про прийняття об`єкта в експлуатацію та видачу відповідного сертифіката і 15.03.2016 такий йому було видано.
		71.          Зазначене свідчить про те, що позивач без зволікань вживав заходи, спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків.
		72.          У той же час, 04.03.2016 ДАБІ провело перевірку та 11.03.2016 винесла постанову про притягнення позивача до відповідальності за експлуатацію об`єкта будівництва, не введеного в експлуатацію.
		73.          Тобто 11.03.2016 відповідач знав, що на розгляді у нього знаходиться заява про прийняття об`єкта в експлуатацію, що порушення ймовірно усунуто, але незважаючи на це, застосував до позивача адміністративно-господарські санкції. При цьому не було розумних причин застосовувати ці санкції до розгляду заяви позивача про прийняття об`єкта в експлуатацію.
		74.          З огляду на те, що порушення містобудівного законодавства не становили реальної небезпеки; позивач оскаржував скасування декларації про готовність об`єкта будівництва в судовому порядку, а після відмови у задоволенні його позову оперативно розробив нову документацію, отримав дозвіл та звернувся з заявою про готовність об`єкта до будівництва, тобто добровільно усунув порушення, Суд вважає, що притягнення його до відповідальності не відповідає меті господарської відповідальності.
		75.          Окрім того, Суд вважає, що відповідач, накладаючи штрафи, розмір яких перевищує 1 млн.    грн, порушив вимогу пропорційності (п. 8 ч. 2 ст. КАС України). Вона вимагає щонайменше дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		76.          Зважаючи на обставини справи, Суд вважає, що негативні наслідки для позивача є явно не сумірні з ціллю припинити правопорушення, оскільки на час накладення штрафу воно де-факто вже було припинено. 
		77.          За викладених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, проте неправильно застосували норми матеріального права - ст. 250 ГК України та ст. 2 Закону «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності».
		78.          Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		79.          Статтею 351 КАС України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		80.          Ураховуючи наведене, Верховний Суд доходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій по суті ухвалили правильні рішення, проте неправильно застосували норми матеріального права, за якими має обраховуватися строк притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а тому, наявні підстави для зміни постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2017 у нескасованій частині та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 в їх мотивувальних частинах з викладених вище обставин.
		81.          Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні, але виключно щодо мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись ст. 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.          Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.
		2.          Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
		3.          В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2017 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                              В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                              Т.Г. Стрелець
		 
		Суддя                                                                                                              В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...