Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/7159/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2020. Зареєстровано: 02.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 02.12.2020
Результат оскарження 02.12.2020 Донецький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/234/2343/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 234/7159/20 
		Провадження № 2/234/2343/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 липня 2020 року                          м. Краматорськ
		 
		Краматорський міський суд Донецької області
		у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,
		секретар судового засідання Ястребов А.О.,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №234/7159/20 в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, -
		 
		    О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
		 
		04 травня 2020 року представник позивача Берзінь С.Л. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 14 березня 2020 року на рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк» поступило 20 000 грн., перерахованих відповідачем. З метою з`ясування обставин нарахування вказаних коштів позивач в телефонному режимі звертався на гарячу лінію відповідача, де йому повідомили, що на ім`я позивача нібито укладено кредитний договір № 679142604 від 14.03.2020 з сумою кредиту 20000 грн. Для отримання тексту кредитного договору позивач звернувся до відповідача електронною поштою, після чого він отримав електронний договір без підписів сторін та з нібито накладеним від імені позивача електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. В кредитному договорі не вказано засоби зв`язку позивача, за якими нібито позивач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав цей Кредитний договір. Позивач не підписував письмово та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому не є зобов`язаною стороною цього договору. А тому позивач має намір повернути відповідачу безпідставно отримані кошти у сумі 20000 грн. після встановлення нікчемності кредитного договору. Починаючи з квітня 2020 року на телефони позивача та його родичів, членів сім`ї та колег по роботі постійно дзвонять невідомі люди, які різними способами погрожують завдати шкоди позивачу у випадку неповернення кредиту за вказаним кредитним договором. Позивач вважає, що кредитний договір, окрім вказаних порушень його форм є несправедливим, оскільки передбачає такі обов`язки позивача, які порушують його права та інтереси. Позивач не отримував інформацію про умови кредиту за кредитним договором, оскільки не підписував його та відповідно не ознайомився в правилами надання послуг відповідача. Так, у кредитному договорі у п. 4.1 вказано, що позивач нібито ознайомлений з правилами, які розміщені на веб-сайті відповідача. Однак, дані правила якщо і існують, то не закріплені цим договором та можуть в одностронньому порядку бути змінені відповідачем. Позивач не досягав згоди з відповідчем про укладення кредитного договору, про що свідчить відсутність підпису позивача на ньому. Укладення кредитного договору не відповідає внутрішній волі позивача, оскільки позивач не уклав би такий несправедливий для нього договір. Крім того, відсутність письмової форми кредитного договору підтверджується його власним текстом, а саме: п.4.18, відповідно до якого він є електроним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Позивач зазначає, що він не отримував та відповідно не застосуовував одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно- телекомунікаційній системі відповідача. А тому зобов`язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем не виникало. Таким чином, у відповідача відсутні будь-які належні та допустимі докази, що телефон, на який приходив одноразовий ідентифікатор належить саме позивачу та відповідний правочин укладено саме його особою, а не будь-якою іншою особою.
		Таким чином, кредитний договір № 679142604 від 14.03.2020 року, укладений у м. Київ між відповідачем та нібито позивачем в електронній формі, є нікчемним в силу ст. 1055 ЦК України, оскільки укладений не у письмовій формі та не містить автентичних підписів сторін. Крім того, даний договір не відповідає внутрішній волі позивача, є явно несправедливим та порушує вимоги чинного законодавства щодо захисту прав споживачів та укладення кредитних договорів. 
		Позивач просить встановити нікчемність кредитного договору № 679142604 від 14.03.2020 року, укладеного між відповідачем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 та застосувати наслідки його недійсності. Просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 
		Ухвалою суду від 08 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в поряду спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 15 червня 2020 року о 10 год. 
		Представник відповідача  ОСОБА_3 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 08 травня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 679142604, відповідно до якого фінансова установа надала позивачу кредит без конкретної споживчої мети, на суму 20000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.3, п. 1.4 або п. 1.5 Договору. 13.04.2020 року строк платежу за договором закінчився, а позивач не виконав свої зобов`язання, а саме: не повернув кредит, не сплатив проценти. Договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі Фінансової установи в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. Посилання позивача на нікчемність правочину через укладення його в електронній формі  є необгрунтованними та не відповідають дійсності. В позовній заяві позивач зазначає, що нібито не підписував договір, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором не є належним підписом. Позивачем було подано заявку на оформлення договору в якій останній зазначив особисті персональні данні, підтвердив номер телефону, пройшов процедуру верифікації банківської карти, надав власні фотографії під час процедури ідентифікації, підписав договір електронним підписом. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний стронами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом. Згідно з п. 4.7 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Отже, договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначене підтверджує накладений електронний підпис одноразовим ідентифікатором в самому договорі. Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті товариства з урахуванням особливостей визначений індивідуальною частиною. Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», тобто позивач самостійно для себе визначив обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з відповідачем в договірні відносини на умовах, визначених позивачем. Позивачу було належним чином перераховано грошові кошти відповідно до умов кредитного договору, якими позивач користується по сьогодняшній день. 
		На підставі викладеного, ініціатором щодо укладення договору був позивач, маючи достатній досвід щодо укладення договорів та необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з фінансовою установою самостійно визначив подходящую дату укладення договору, а шляхом отримання від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» коштів, які були наданя у кредит та внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, повністю погодився з умовами договору, тому посилання позивача в позовних вимогах, які грунтується на відсутності юридичної обізнаності, що було причиною недосконалого вивчення договору, як доказ щодо недійсності оспорюваного договору є необгрунтованими. На підставі викладеного, просить у позові відмовити. 
		У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Просив у позові відмовити з викладених у відзиві на позовну заяву підстав. 
		З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК). 
		Стаття 12ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. 
		Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).Крім того,обставини справи,які зазаконом маютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватись іншимизасобами доказування(ч. 2 ст. 78 ЦПК України). 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. 
		Судом встановлено, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено Договір № 679142604. (а.с. 10-11) 
		Як вбачається з умов цього договору, позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 20 000 грн. на строк 30 днів зі сплатою 0,85 % від суми кредиту за кожний день користування позикою. 
		Згідно з п.1.5. цього договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. 
		Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п.1.6 договору). 
		Згідно графіку розрахунків до кредитного договору № 679142604 (додаток №1 до договору), сукупна вартість кредиту складає 125.50 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 25100 грн. Проценти за користування кредитом складають 25,50 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 5100 грн. 
		Встановлено, що відповідно до платіжного доручення (заява) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача, 14.03.2020 року відповідачем ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 № 5168хххххххх8974 перераховані кошти на загальну суму 20 000 грн. згідно кредитного договору № 679142604 від 14.03.2020 року. 
		Зазначений договір позики укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогамЦивільного кодексу Українита іншого законодавства. 
		Так,відповідно дост. 5 Закону України «Про електронний документ та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу. 
		Застаттею 6 вказаного Законуелектронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документу, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документу. 
		Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. 
		Відповідно дост. 8 вказаного Законуюридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. 
		Згідно з ч.1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		За змістом ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		При цьому за ч.1ст. 627 ЦК Українита відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимогрозумності та справедливості. 
		Так, ст. 628 (ч.1)ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1ст. 638 ЦК Українитаст. 1054 ЦК Україниє умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
		Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
		Частиною 2ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
		Встатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Відповідно частини першоїст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
		Враховуючи положення частини першоїст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
		Також, відповідно до частини першої, другоїст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
		Відповідно до частини першоїст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис».
		Нормоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Також, приписамист. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит. Правила розміщені на сайті Товариства за посиланням: https://moneyveo.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.
		Згідно п.4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства:www.moneyveo.ua/
		За змістомст.11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначенимст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Відповідно до ч.2ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а такожреквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.
		Згідно з ч.2ст.11Закону України«Про захистправ споживачів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
		У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями15і23цьогоЗакону.
		Статтями15та23Закону України«Про захистправ споживачів» визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.
		За ч.1ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
		Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.
		Відповідно дост. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно зіст.18Закону України«Про захистправ споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		Устатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
		А тому, доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов`язує недійсність правочину.
		Зі змісту оскаржуваного кредитного договору № 679142604 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс  повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача. Враховуючи вищевикладене, твердження представника позивача стосовно того, що позивач не підписував кредитний договір є неспроможними.
		Так, є неспроможними твердження представника позивача про те, що позивач був позбавлений можливості ознайомитися з умовами та правилами кредитного договору. Вказане спростовуються самим механізмом укладання електронного договору, який є покроковим порядком дій, та визначає, що після того, як будь-який позичальник здійснить свою реєстрації та внесе персональні дані, він погоджує суми кредитних коштів та йому пропонується ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит. В разі незгоди та натискання кнопки «ні» кредитний договір не оформлюється, а позичальник може повторно подати заявку на кредит.
		Саме такі почергові кроки укладання електронного договору здійснив позивач, після чого отримав кредитні кошти, а відтак він не був позбавлений можливості ознайомитись з існуючими Правилами надання грошових коштів та відповідно в разі не згоди з останніми натиснути кнопку «ні».
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 не вперше звернувся до відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою отримання кредитних коштів. 
		Так, 04 січня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір №788352865, відповідно до якого фінансова установа зобов`язалася надати позичальникові кредит на суму 5000 гр. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 1.4 цього договору. Строк дії договору 28 днів. Крім того, згідно довідки ТОВ «манівео Швидка Фінансова Допомога» станом на 19.06.2020 року заборгованість за кредитним договором № 788352865 від 04.01.2019 року відсутня (а.с.44-46).
		20.02.2020 року між сторонами було укладено кредитний договір № 376274134, відповідно до якого фінансова установа зобов`язалася надати позичальникові кредит на суму 8400 гр. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п. 1.4 цього договору. Строк дії договору 30 днів. Крім того, згідно довідки ТОВ «манівео Швидка Фінансова Допомога» станом на 19.06.2020 року заборгованість за кредитним договором № 376274134 від 20.02.2020 року відсутня (а.с.47-49).
		Факт неоднарозового укладання кредитних договорів позивача з відповідачем також спростовує твердження представника позивача відносно того, що позивач не укладав оспорюваний договір з відповідачем. 
		Суд не приймає доводи позивача про те, що кредитний договір № 679142604 було укладено з порушенням вимогЗакону України «Про захист прав споживачів», оскільки у п. 4.7 кредитного договору прямо зазначено, що позичальникпідтверджує отримання від позикодавця інформації, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України, інформація, надана позичальником з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послугибез нав`язування її придбання.
		Крім того, згідно з п.4.1. договору № 679142604 його невід`ємною частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Позичальника: moneyveo.ua.
		Частина 5ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
		Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		Твердження представника позивача про те, що перед укладенням договору позивач не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагаєст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд не бере до уваги, оскільки, звернувшись до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, позивач засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.
		За ч.5ст.11Закону України«Про захистправ споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах.
		Згідно зі ст.ст.11,18ЗаконуУкраїни «Прозахист правспоживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
		Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
		Разом з тим, умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.
		Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 679142604 від 14.03.2020 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст.ст.76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору.Доводи представника позивача про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору.
		Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. 
		Позивач просив стягнути витрати на професійну правничну допомогу адвоката у розмірі 3500 грн. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № б/н від 04.05.2020 року позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (а.с. 13) 
		Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, то витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн., які були понесені позивачем не підлягають відшкодуванню.
		   Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав. 
		Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно із ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст.ст.12-13,76-79,81,259,263 265, ЦПКУкраїни, суд,- 
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В: 
		 
		 
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності відмовити. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.
		 
		Суддя:
		 
		Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
		 
		 
		 
		   Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...