Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/272/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2020. Зареєстровано: 02.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 28.07.2020
Номер судового провадження: 854/3916/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		28 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/272/20Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
		                суддів:    Семенюка Г.В., 
		                              Домусчі С.Д.,
		 
		при секретарі - П`ятіній В.В.,
		за участю:
		представника апелянта - Шворак С.П.
		позивача - ОСОБА_1
		представника позивача - Токарєвої І.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області на рішення  Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 по справі № 540/272/20 за позовом ОСОБА_1 до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області   про визнання незаконним та скасування наказу від 18.12.2019 № 220-ОС про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
		 
		                               В С Т А Н О В И В:
		 
		Короткий зміст позовних вимог.
		У лютому 2020 року ОСОБА_1  звернулась з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 18.12.2019 № 220-ОС про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 31.12.2019 вона була звільнена з посади заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату Генічеської районної державної адміністрації у зв`язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців згідно з пунктом 1 частини першої статті  87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі Наказу № 220 ос від 18.12.2019. Генічеською РДА не було дотримано законодавчо встановленої процедури звільнення в зв`язку із скороченням чисельності працівників,          а саме: не було запропоновано всі наявні вакантні посади, не здійснено належну порівняльну оцінку кваліфікації позивача, а отже не дотримано вимог трудового законодавства щодо запобігання незаконному звільненню та не дотримано принципів сприяння у збереженні роботи.
		Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду відзив у якому зазначив, що дійсно вакантні посади для переведення позивачці не запропоновано, але у період з 25.10.2019 по 31.12.2019 у РДА було проведено конкурс на зайняття вакантних посад у райдержадміністрації, але позивачка не надавала заяв про переведення чи участь у конкурсі, що є мовчазною згодою з умовами скорочення та звільнення з посади.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 06 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив.
		Визнав протиправним та скасував наказ Генічеської районної державної адміністрації від 18.12.2019 № 220 ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату Генічеської районної державної адміністрації.
		Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату Генічеської районної державної адміністрації з 01.01.2020.
		Стягнув з Генічеської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2020 по 06.04.2020 включно - 28 696,20 грн (двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто шість грн 20 коп) з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів.
		Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату Генічеської районної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми за один місяць в розмірі 9130,62 грн (дев`ять тисяч сто тридцять грн 62 коп) звернув до негайного виконання.
		Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Генічеської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень). 
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		Не погоджуючись з даним рішенням суду, Генічеська  районна державна  адміністрація Херсонської області подала апеляційну скаргу.
		В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
		-  судом не враховано,  що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 27 вересня 2019 року № 368 «Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації» передбачено оптимізацію структури апарату, а саме скорочення чисельності та штатних посад з 23 одиниці до 14 одиниць;
		- судом застосовані статті 43,87 Закону України «Про державну службу», які виключені, або змінені на підставі Закону № 117-ІХ від 19.09.2019 (який набув чинності 25 вересня 2019 року);
		- судом не прийнято до уваги норми Закону України «Про державну службу» і не враховано при розгляді справи позицію РДА щодо ненадходження на ім`я керівника державної служби заяви, як це передбачено законом, для прийняття управлінського рішення;
		- від позивачки ОСОБА_1 не надходило заяв на переведення жодної з нових посад та на вакантні посади, які існували на період попередження про звільнення ОСОБА_1 (дата у попередженні зазначена з 25.10.2019) тому вона вважається такою, що погодилася з умовами звільнення та відповідно з наказом керівника апарату районної державної адміністрації від 18.12.2019 № 220 ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		 
		Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		 
		Обставини справи.
		Суд першої інстанції встановив, що у період з 2014 року по 31.12.2019   ОСОБА_1 займала певні посади державної служби в апараті Генічеської РДА, а з 02.09.2019 року, на підставі Наказу № 152 від 29.08.2019 призначена на посаду заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату районної державної адміністрації шляхом переведення і посади заступника керівника апарату-начальника відділу діловодства апарату районної державної адміністрації згідно зі статтею 32 КЗпП України.  
		25.10.2019   ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з 01.01.2020. 
		31.12.2019 ОСОБА_1 звільнена з посади заступника керівника апарату начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату районної державної адміністрації у зв`язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава Наказ № 220 ос від 18.12.2019, який є предметом оскарження у цій справі.
		До звільнення позивачки, але вже після попередження про наступне звільнення, на підставі розпорядження голови Генічеської РДА № 368 від 27.09.2019 "Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації" з 01.01.2020           виведено зі штатного розпису посаду заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату районної державної адміністрації та введено в штат з 01.01.2020 посаду начальника загального відділу апарату районної державної адміністрації, а пунктом 6, 7 введено посаду спеціаліста та провідного спеціаліста загального відділу апарату.
		Відповідно до додатків № 1 та № 2 до вказаного розпорядження в структурі Генічеської РДА створено загальний відділ, чисельністю 3 працівники.
		Розпорядженням голови Генічеської РДА № 477 від 25.11.2019 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.09.2019 № 368 "Про упорядкування структури районної державної адміністрації" пункти 5,6,7 викладені у новій редакції якими введено з 01.01.2020 до штатного розпису посади начальника загального відділу апарату, провідного спеціаліста загального відділі апарату, головного спеціаліста загального відділу апарату Генічеської районної державної адміністрації.
		Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
		 
		Висновок суду першої інстанції.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично відповідач визнав та підтвердив невиконання приписів законодавства по працевлаштуванню позивачки,зокрема, оспорюване розпорядження прийнято з порушенням пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачці  не були запропоновані всі наявні вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та які були наявні у штатному розписі, що свідчить про протиправність наказу про звільнення ОСОБА_1 .
		Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України від 10.12.2015 № 889-VIІІ " Про державну службу".
		 
		Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
		Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону № 889-VIII).
		Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Частиною 5 статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.
		Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII).
		Згідно частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
		Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. (частина 3 статті 87 Закону № 889-VIII).
		Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (стаття 42 КЗпП України).
		Частинами 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
		Вирішуючи даний спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався вимог законодавства під час звільнення позивачки з посади заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату районної державної адміністрації у зв`язку із оптимізацією структури апарату Генічеської РДА  відповідно до розпорядження голови Генічеської РДА від 27 вересня 2019 року № 368 «Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації», а саме - не запропонував позивачці  відповідну посаду у новоствореній структурі  райдержадміністрації.
		Апеляційний суд погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки ці висновки ґрунтуються на вірному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.
		Так, проаналізувавши наведені норми  закону, суд апеляційної інстанції , зазначає,  що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Вимоги даної статті вважаються виконаними в повній мірі, коли працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та, які існували на день звільнення, позаяк обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.
		З аналізу частини 1 статті 49-2 КЗпП України вбачається персоналізований характер попередження працівників про наступне вивільнення, виключаючи його знеособленість. Дана вимога вказана законодавцем для забезпечення правового захисту працівників від незаконного звільнення, недотримання двомісячного строку попередження.
		Водночас, аналізуючи приписи частини третьої статті 49-2 КЗпП України, у взаємозв`язку з приписами частини першої даної статті, суд зазначає, що пропозиція вакантних посад, здійснена власником або уповноваженим ним органом, має бути адресована саме конкретному працівнику, що виключатиме, в подальшому, будь - які спори щодо недотримання процедури вивільнення працівника та переліку пропонованих йому посад.
		Аналогічну правову позицію  висловив  Верховний суд у постанові від 28.02.2019 у справі № 819/1121/17.
		Системний аналіз вищевказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено чіткий алгоритм дій, яких повинен дотримуватись керівник державної служби у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу для забезпечення дотримання та реалізації державним службовцем гарантованого права на працю, а саме: попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці - 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби; пропозиція працівникові іншої рівноцінної посади державної служби, а за відсутності такої - нижчої вакантної посади; переведення за згодою державного службовця на вакантну посаду; звільнення державного службовця у випадку, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
		Судом апеляційної інстанції встановлено  про відсутність пропозиції ОСОБА_1 усіх, наявних в у новоствореній структурі Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, посад в період від моменту попередження про вивільнення і до моменту звільнення, та не може вважатися дотриманням процедури, визначеної статтею 49-2 КЗпП України.
		Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 цього Закону в частині забезпечення мінімальних гарантій працівника, незважаючи на зміну чинного законодавства, регулюється нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40 та 49-2 КЗпП України.
		Так, в ході апеляційного провадження представник апелянта не заперечував щодо застосування вказаних норм у спірних правовідносинах.
		В той же час суд враховує, що позивачка була звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Отже, якщо державний службовець звільнений  на підставі норми КЗпП України, то, з огляду на критерій правової визначеності, останній має право сподіватись на застосування гарантій, передбачених КЗпП України під час звільнення з державної служби.
		Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що після прийняття рішення про упорядкування структури апарату Генічеської РДА та попередження позивачки про звільнення, в структуру та штатний розпис РДА були введенні інші посади відповідно до розпорядження № 477.
		Зокрема, судом першої інстанції  встановлено, що до звільнення позивачки, але вже після попередження про наступне звільнення, на підставі розпорядження голови Генічеської РДА № 368 від 27.09.2019 "Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації" з 01.01.2020 виведено зі штатного розпису посаду заступника керівника апарату - начальника відділу діловодства та організаційної роботи апарату районної державної адміністрації та введено в штат з 01.01.2020 посаду начальника загального відділу апарату районної державної адміністрації, а пунктом  6, 7 введено посаду спеціаліста та провідного спеціаліста загального відділу апарату.
		Відповідно до додатків № 1 та № 2 до вказаного розпорядження в структурі Генічеської РДА створено загальний відділ, чисельністю 3 працівники.
		Згодом, розпорядженням голови Генічеської РДА № 477 від 25.11.2019 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 27.09.2019 року № 368 "Про упорядкування структури районної державної адміністрації" пункти 5,6,7 викладені у новій редакції якими введено з 01.01.2020 до штатного розпису посади начальника загального відділу апарату, провідного спеціаліста загального відділі апарату, головного спеціаліста загального відділу апарату Генічеської районної державної адміністрації.
		Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив , що виходячи із тлумачення частини 1 статті 40, частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.           Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд  першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
		 
		Доводи апеляційної скарги.
		Доводи  апелянта з приводу не врахування судом, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 27 вересня 2019 року № 368 «Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації» передбачено оптимізацію структури апарату, а саме скорочення чисельності та штатних посад з 23 одиниці до 14 одиниць та і не враховано при розгляді справи позицію райдержадміністраціі щодо ненадходження на ім`я керівника державної служби заяви, як це передбачено законом, для прийняття управлінського рішення, суд відхиляє, оскільки обов`язок  щодо надання пропозиції позивача  виникає у відповідача незалежно  від подання  чи неподання  таких заяв. 
		З приводу доводів апелянта щодо застосування судом першої інстанції норм статей  43,87 Закону України «Про державну службу», які виключені, або змінені на підставі Закону № 117-ІХ від 19.09.2019 (який набув чинності 25 вересня 2019 року), колегія суддів зазначає, що помилкове застосування вищенаведених норм у попередній редакції не призвело до неправильного вирішення справи та не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		Відхиляючи доводи апелянта з того приводу, що позивачка до видання наказу про її звільнення очолювала комісію для вирішення переважного права залишення на роботі працівників апарату районної державної адміністрації та разом із членами комісії здійснювала аналіз рівня кваліфікації, продуктивності праці, наявності певних пільг, досвіду та стажу роботи, отже була обізнана із процедурою оптимізацією штату, але не надавала заяв про переведення чи участь у конкурсі, що є мовчазною згодою з умовами скорочення та звільнення з посади, суд врахувавши правову позицію ОСОБА_1 та на встановлені обставини у справі обставини, зазначає, що така  аргументація (з приводу мовчазної згоди) не може бути застосована у спірних правовідносинах, оскільки суб`єкт владних повноважень вправі застосовувати  такий принцип з огляду на положення частини 2 статті 19 Конституції України виключно у порядку встановленому законом.
		Чинне законодавство не перешкоджає особі добровільно відмовитися, вголос або за мовчазною згодою, від права на гарантії під час вивільнення з державної служби. Проте така відмова повинна бути однозначно встановлена та супроводжуватися хоча б мінімальними гарантіями, співмірними її значущості. Така відмова не обов`язково має бути висловлена вголос, але вона повинна бути добровільною та становити свідому й розумну відмову від права. Натомість ОСОБА_1 однозначно заявляла, що вона бажала продовжити публічну службу та не відмовлялась від її проходження.
		Суд відхиляє, також, і доводи апелянти, котрі надані в ході апеляційного провадження, за якими апелянтом проведено аналіз продуктивності та кваліфікації працівників з метою встановлення переважного права залишення на роботі, за результатами яких позивачка поступається іншій особі, оскільки таке порівняння повинно передувати пропозиції  про наявність чи відсутність  рівнозначної вакантної посади. а за відсутності такої - пропозиції нижчої вакантної посади, переведення за згодою державного службовця на вакантну посаду.
		Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
		Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 по справі № 540/272/20 - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
		 
		          Дата складення та підписання повного тексту судового рішення -    31 липня  2020 року.
		 
		Головуючий суддя  Шляхтицький О.І.Судді    Семенюк Г.В.    Домусчі С.Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...