Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/13297/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 22.07.2020
Номер судового провадження: 61-8094ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                           
		Іменем України
		22 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 295/13297/18
		провадження № 61-8094св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 23 грудня 2019 року у складі судді Семенцевої Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про встановлення способу спілкування з внуком та участі в його вихованні.
		Позовна заява мотивована тим, що відповідач є її колишньою невісткою та матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився від шлюбу з її сином ОСОБА_4 . 
		У липні-вересні 2018 року ОСОБА_2 заборонила позивачці зустрічатися з внуком, чинить їй перешкоди у спілкуванні з ним та у його вихованні, унаслідок чого порушуються права позивача як баби на виховання та спілкування з внуком, передбачені статтею 257 Сімейного кодексу України (далі - СК України). 
		Зазначала, що до вказаних вище подій відносини між сторонами були доброзичливі, малолітній ОСОБА_3 часто відвідував позивача (бабу), яка дбайливо ставилася до нього та не зловживала своїми правами. Участь баби у вихованні внука забезпечить найвищі інтереси дитини.
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просила встановити способи спілкування її з внуком - малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі в його вихованні, а саме: встановити побачення протягом двох днів (субота, неділя поспіль) один раз на тиждень з 14-00 год. суботи до 18-00 год. неділі за місцем перебування позивача за її зареєстрованим місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 без присутності позивача.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 23 грудня 
		2019 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з кінця серпня 2019 року між сторонами відсутні спірні правовідносини, які були підставою звернення позивача до суду, оскільки перешкод у спілкуванні та вихованні внука - малолітнього ОСОБА_3 , у позивача немає із зазначеного часу.
		У розумінні статті 257 СК України та частини першої статті 4 ЦПК України за захистом своїх прав щодо спілкування зі своїми внуками, участі в їх вихованні мають право звернення до суду баба та дід за умови, коли такі перешкоди чиняться їм батьками чи іншими особами, з якими проживають діти. У даному випадку встановлено відсутність перешкод позивачу 
		у спілкуванні з внуком та участі у його вихованні, у зв`язку з чим передбачені статтею 257 СК України права позивача не можна вважати порушеними зі сторони відповідача, тому вони не підлягають судовому захисту.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що примусові заходи (встановлення судом порядку спілкування та виховання) можуть спровокувати зворотну реакцію з боку дитини на спілкування із бабою. Дитина є особистістю та заслуговує на повагу своїх почуттів. Відносини між їх учасниками почали налагоджуватися та носять дуже чутливий характер, який передбачає тонкий підхід до вирішення питання, яким є налагодження спілкування внука із бабою та прийняття останньою участі у вихованні дитини. Інтереси позивача не мають бути вищими за інтереси дитини, психіка якої, на відміну від дорослої людини, ще не до кінця сформована та порівняно є слабкою, а тому потребує захисту та мудрого підходу, а не тиску. Дитина не повинна бути заручником у відносинах дорослих.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є рідною бабою малолітнього ОСОБА_3 і має право спілкуватися з ним та брати участь у його вихованні, проте відповідачка чинить перешкоди у їхньому спілкуванні, тому суди помилково відмовили у задоволенні позову.
		ОСОБА_1 постійно займалася вихованням внука, турбувалася про його виховання та здоров`я, тривалий час проживаючи разом, проте стосунки між сторонами погіршилися, тому відповідач заборонила малолітньому ОСОБА_3 спілкуватися з бабою. Разом з тим, діти повинні мати можливість здійснювати свої права, зокрема, і на спілкування з бабою, дідом та іншими родичами. 
		Рішення відповідача щодо припинення спілкування баби з внуком є зловживанням батьківськими правами. 
		Позивачка зазначала, що в неї добрі та дружні стосунки із внуком, вона постійно опікувалася ним, малолітній ОСОБА_3 любить і довіряє їй. Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами та показаннями свідків. Малолітній ОСОБА_3 звик до спілкування з позивачкою, відчуває до неї прихильність.
		Суди помилково зазначали, що сторони дійшли згоди щодо участі баби у вихованні внука, оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях. Матір дитини чинить позивачці перешкоди у здійсненні її права на виховання та спілкування з внуком - заборонила приходити до місця проживання внука, розмовляти з ним і брати участь в навчально-виховному процесі. 
		Доводи інших учасників справи
		ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що з серпня 2019 року відсутній спір щодо участі баби у спілкуванні з внуком та його вихованні, перешкод у прийнятті участі у житті дитини у позивача не має, тому суди правильно відмовили у задоволенні позовних вимог.
		Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.
		10 червня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                                від 10 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом з матір`ю - ОСОБА_2 .
		ОСОБА_1 є бабою малолітнього ОСОБА_3 , має зареєстроване місце проживання, де створені прийнятні умови для перебування внука, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 29 жовтня      2018 року, складеним працівниками Служби у справах дітей Житомирської міської ради.
		Згідно з висновком Органу опіки та піклування Житомирської міської ради від 01 жовтня 2019 року, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради, вважається за доцільне визначити           ОСОБА_1 участь у вихованні та порядок спілкування з внуком 
		ОСОБА_3 за бажанням дитини та у зручний для неї час.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судові рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
		Законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).
		Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
		Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
		Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
		Разом з тим, за наявності обґрунтованих доводів позивачки про те, що відповідачка чинить їй перешкоди у вільному спілкуванні з внуком та у його вихованні, суди дійшли протилежних висновків про те, що з кінця серпня 2019 року між сторонами відсутні спірні правовідносини, які були підставою звернення позивача до суду, оскільки перешкод у спілкуванні та вихованні внука - малолітнього ОСОБА_3 , у позивача немає із зазначеного часу.
		При цьому, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала на те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні внука.
		Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
		Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідом, бабою та внуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
		Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ у справі «Крускіч проти Хорватії» 
		від 25  листопада 2014 року). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від  05  березня 2019 року).
		Отже, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю та відсутності підстав для визначення порядку участі баби у спілкуванні та у вихованні внука.
		Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою рекомендації Органу опіки та піклування Житомирської міської ради щодо доцільності визначити ОСОБА_1 участь у вихованні та спілкуванні з внуком.
		Також суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність протиправних дій баби щодо свого внука, бажання бачитися, піклуватися та виховувати внука, не взяв до уваги вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159, 257 СК України. 
		Апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. При цьому суду необхідно дотриматися розумного балансу інтересів між сторонами та внуком та врахувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням її віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.
		Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Всупереч усталеній практиці ЄСПЛ, вимог статей 89, 367, 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції спір по суті не вирішив,  не дослідив належним чином зібрані докази та не спростував переконливих аргументів позивача про наявність правових підстав для встановлення способу спілкування баби з внуком, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконав.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                А. І. Грушицький 
		І. В. Литвиненко
		І. М. Фаловська
		С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...