Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/11121/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2020. Зареєстровано: 02.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 23.07.2020 (частково)
Результат оскарження 17.02.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково і ухвалено нове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 22-ц/821/994/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Номер провадження 22-ц/821/994/20Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/11121/18 Категорія: 304090000 Скляренко В. М.   Доповідач в апеляційній інстанції  Нерушак Л. В. 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		       23 липня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду  цивільних справ :
		 
		 
		Головуючого         Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач) 
		Суддів                 Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.
		        
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ;
		відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк « Приватбанк»;
		особа, яка подає апеляційну скаргу - Акціонерне товариство Комерційний банк « Приватбанк»
		 
		розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року постановленого під головуванням судді Скляренко В. М. у залі Придніпровського районного суду  м. Черкаси 03.03. 2020 року  о 16 год. 50 хв., повний текст рішення  складений 13.03.2020 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій, -
		в с т а н о в и в :
		 
		 
		 
		27 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, а 15 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із уточненою позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій.
		Із врахуванням уточненої позовної заяви в обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначав, що  05.11.2010 року між ним та AT КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір б/н. 
		09.10.2013 року позивачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» та видано кредитну картку № НОМЕР_2 із початковим кредитним лімітом 1500 грн., про що було зроблено автоматичну відмітку в системі банку відповідача про укладення угоди № SAMDN52000112746331 з додатковими рахунками до угоди.
		У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що 20.12.2014 року йому було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» для отримання пенсії, про що зроблено автоматичну відмітку в систему банку відповідача про укладення угоди № SAMDNWFC00012959645 з додатковими рахунками до угоди.
		У позовній заяві позивач також зазначає, що 30.01.2018 року близько 14.00 год. на бульварі Шевченка в центральній частині міста Черкаси, у нього було викрадено телефон «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4 із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером НОМЕР_5 . На момент викрадення телефону 30.01.2018 року на його кредитній картці AT «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 існувала заборгованість в сумі 1863 грн. 34 коп.
		До його рахунків в АТ КБ «Приватбанк» був прикріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , який був встановлений на викраденому телефоні. Також на цьому ж телефоні був встановлений мобільний додаток Приват24, яким він користувався. Цього ж дня, тобто, 30.01.2018 року, він зателефонував на гарячу лінію АТ КБ «Приватбанк» за номером 3700 та намагався заблокувати всі свої рахунки. Оператор банку підтвердила блокування вказаних карток та послуги Приват24, а також повідомила його про те, що 30.01.2018 року з кредитною карткою № НОМЕР_2 були проведені фінансові операції, та з неї знято 39 539 грн. 16 коп. Крім того, шахраями було замовлено за допомогою сервісу «Миттєва розстрочка» та отримано на вказаний картковий рахунок грошові кошти - 18000 грн. Також оператор банку повідомила, що саме в момент блокування його рахунків були спроби зняти з рахунку ці 18000 грн., наданих за допомогою сервісу «Миттєва розстрочка». Вказані кошти в розмірі 18000 грн. так і залишились на рахунку позивача після блокування рахунків, і саме за рахунок них була частково погашена створена шахраями кредитна заборгованість перед банком (39539 грн. 16 коп. - 18000 грн. = 21539 грн. 16 коп.), яка після проведення вказаних операцій становила 21539 грн. 16 коп.
		Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві також вказує, що йому було видано виписку по картковому рахунку в AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , з якої вбачається, що невідомою особою з його картки проведено ряд операцій по зняттю готівки на загальну суму 39 524 грн. 16 коп. Такі операції по зняттю грошей з картки були проведено за допомогою послуги авторизованої системи Приват 24 «Знаття готівки в банкоматі» без картки за допомогою авторизації за фінансовим номером телефону». При цьому, всі його банківські картки в AT КБ «ПриватБанк» знаходились у позивача і він користувався ними відповідно до Умов та правил надання банківських послуг. 
		Позивач зазначає, що оскільки він вказаних Правил не порушував, пін-коди та іншу особову інформацію стосовно зазначених платіжних карт нікому не передавав, у телефоні цю інформацію також не зберігав, можна зробити висновок, що злочинець, який викрав його телефон, зламав його пароль для доступу до особистого акаунту Приват24 , тому отримав доступ до його банківських рахунків, з яких викрав кредитні кошти.
		ОСОБА_1 вказує, що 31.01.2018 року після 09.00 год. він звернувся до відділення AT КБ «Приватбанк», яке розташоване по бул. Шевченка в м. Черкаси, та повідомив спеціалісту з обслуговування клієнтів про ситуацію, яка сталася.
		В службі безпеки АТ КБ «Приватбанк» йому надали фотознімки з камер спостереження банкомату, що розташований в магазині «Прем`єр» на розі вулиць Надпільна-Добровольського в м. Черкаси, однак камера закрита стороннім предметом і обличчя особи, яка знімала кошти, не видно.
		В цей же день, 31.01.2018 року в зв`язку з викраденням телефону та вчинення із його використанням шахрайських дій з його банківськими рахунками в AT КБ «Приватбанк», він звернувся із заявою про вчинений злочин до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, відомості по якій були внесені до ЄРДР за № 12018251010000799 та кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України.
		Також у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що 31.01.2018 року він звернувся до сервісного центру мобільного оператора «Київстар», де відновив свою втрачену сім-картку. Із деталізації по локальним та роумінговим дзвінкам по його викраденому номеру оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_5 вбачається, що невідомою особою, вже після викрадення його телефону, із викраденого номеру були здійснені декілька дзвінків, а саме: 30.01.2018 року о 18:25 год. та о 21:20 год. по номеру «3700», який є офіційним номером AT КБ «Приватбанк». Більш за все під час цих дзвінків шахраями і було отримано доступ до його банківських рахунків, оскільки саме в цей час були здійснені перші шахрайські транзакції з його рахунками в AT КБ «Приватбанк».
		Тому на думку позивача, у зв`язку з злочинною недбалістю та незабезпеченням AT КБ «Приватбанк» належної безпеки його особистих даних, вказаний банк надав можливість шахраям 30.01.2018 року зняти з його рахунків кошти на загальну суму 39 524 грн. 16 коп.
		У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказує, що на даний час триває досудове розслідування по факту шахрайських дій з його банківськими рахунками в AT КБ «Приватбанк» з використанням його викраденого мобільного телефону, в ході якого підтверджено факт викрадення у нього 30.01.2018 року телефону «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4 із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_5 і сім-карткою іншого мобільного оператора з номером НОМЕР_7 та подальшого вчинення з використанням вказаного мобільного телефону шахрайських дій щодо його банківських рахунків в AT КБ «Приватбанк», в результаті чого невстановленими особами було привласнено грошові кошти на загальну суму 39524 грн. 16 коп.
		Згідно даних довідок, виданих AT КБ «Приватбанк» № NTU0505EPCMPA7DG від 31.01.2018 року та № MK6KD74Q391QB9T1 від 21.02.2018 року, № 8GCDCG39CF9MOU62 № 9D5939UQATOIFJMU від 19.12.2018 року рух коштів по рахунках позивача в АТ КБ «Приватбанк» 30.01.2018 року (після викрадення мобільного телефону позивача) відбувався наступним чином: в Приват-24 шахраями було здійснено перекази із кредитної картки № НОМЕР_2 на картку № НОМЕР_8 кредитних коштів банку в сумі 30000 грн. і 8000 грн. В подальшому через мережу банкоматів кредитні кошти в розмірі 39539 грн. 16 коп. були несанкціоновано списано та знято з його карткових рахунків. Таким чином, після виконання вказаних операцій борг перед банком кредитній картці № 4149625806974711 становив 41387 грн. 50 коп., сума якого виникла при додаванні 39 539 грн. 16 коп., які було знято шахраями та 1863 грн. 34 коп. - його (позивача) заборгованості, яка виникла до викрадення мобільного телефону.
		Крім того, в цей же час невідома особа, з використанням його карткового рахунку № НОМЕР_2 та пін-коду, що був змінений без його відому, скористалася сервісом «Миттєва розстрочка» на суму 18000 грн., але вказані кошти так і залишилися на його картковому рахунку після блокування рахунків, і саме за рахунок них була частково погашена створена шахраями заборгованість перед банком, в зв`язку з чим залишок заборгованості складає 23382 грн. 50 коп.
		20.02.2018 року він погасив заборгованість в сумі 1863 грн. 34 коп. по його кредитній картці AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , яка існувала до вчинення шахрайських дій з його банківськими рахунками в AT КБ «Приватбанк» 30.01.2018 року. Тому з урахуванням цієї сплати заборгованість складає 21519 грн. 16 коп.
		Позивач ОСОБА_1 вказує, що кошти замовлені шахраями за сервісом «Миттєва розстрочка» в сумі 18000 грн. залишились на його рахунку після блокування рахунків, і саме за рахунок них була частково погашена створена шахраями кредитна заборгованість перед банком. Однак йому внаслідок вказаних дій нараховується платіж за користування коштами в сумі 18000 грн. за сервіс «Миттєва розстрочка» в розмірі 2414 грн. 88 коп. щомісячно та застосовуються інші штрафні фінансові санкції за непогашення заборгованості по його кредитній картці, яка виникла з вини шахраїв.
		Згідно даних  довідки, виданої AT КБ «Приват Банк» № 8GCDCG39CF9MOU62 від 19.12.2019 року, розмір кредитної заборгованості станом на  19.12. 2018  року становить  74215 грн. 57 коп., яка складається з наступного: 21 519 грн. 16 коп. - тіло кредиту; 11681 грн. 09 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 16866 грн. 52 коп. - заборгованість за пенею; 24148 грн. 80 коп. - платежі за послугою «Миттєва розстрочка».
		ОСОБА_1 також у позові вказує, що він з метою досудового вирішення спору неодноразово звертався до відповідача з заявами про відновлення балансу на його рахунках, який був до вчинення з ними шахрайських дій, а також про зупинення нарахування відсотків та пені за користування кредитними коштами, якими він насправді не користувався, однак відповідач жодних дій для відновлення його законних прав не вжив.
		Відповідач - AT КБ «Приватбанк» крім того, що не відновлює його порушені права, то ще не повертає викрадені кошти на його рахунки, і застосовує до нього штрафні санкції, як до боржника нараховує проценти та пеню на викрадені кошти, внаслідок чого заборгованість зростає.
		ОСОБА_1 вказує у позовній заяві , що зі сторони банку має місце порушення норм цивільного законодавства України, спеціальних правових норм, зокрема Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05.11.2014 року.
		Тому позивач ОСОБА_1 просить зобов`язати AT КБ «Приватбанк» припинити нарахування  за картковим рахунком НОМЕР_1  та всіма додатковими рахунками за угодою № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013 року відповідно до Договору № б/н від 05.11.2010 року в  AT  КБ«ПриватБанк»   ОСОБА_1 відсотків, пені,  щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 30.01.2018 року.
		Зобов`язати AT КБ «Приватбанк» скасувати нараховані в період з 30.01.2018 року по день винесення рішення суду за рахунком № НОМЕР_1  та всіма додатковими рахунками угодою № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013 року відповідно до договору № б/н від 05.11.2010 року в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 , відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 30.01.2018 року.
		Зобов`язати AT КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на рахунку №  НОМЕР_1  та всіма додатковими рахунками за угодою № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013 року відповідно до договору № б/н від 05.11.2010 року в AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 30.01.2018 року, тобто станом 29.01.2018 року, врахувавши внесену позивачем плату на суму 1863 грн. 34 коп.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій - задоволено.
		Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковим рахунком НОМЕР_1 та всіма додатковими рахунками згідно угоди № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013 року в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 по відсотках, пені, щомісячних платежах за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30.01.2018 року.
		Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та всіма додатковими рахунками згідно угоди № SAMDN520001127446331 від 09.10.2013 року до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 30.01.2018 року, тобто станом на 29.01.2018 року, врахувавши внесену позивачем плату на суму 1863 грн. 34 коп. в рахунок погашення боргу по картковому рахунку № НОМЕР_1 .
		Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 по картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» та всіма додатковими рахунками згідно угоди № SAMDN520001127446331 від 09.10.2013 року, починаючи з 30.01.2018 року відсотки, пені, щомісячних платежах за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 30.01.2018 року.
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2114 грн. 40 коп.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Акціонерного товариства Комерційний банк « Приватбанк» - адвокат Білоус А. В. оскаржив рішеня до суду апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник банку зазначає, що з даним рішенням не погоджується, оскільки воно є незаконним, винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. 
		Скаржник у скарзі вказує, що, задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що  АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Вказане свідчить про відсутність вини позивача, а тому відмова банку у відновлення залишку кредитних коштів та зупинення по нарахуванню відсотків та інших штрафних санкцій на кошти, які були списані з його рахунку, є неправомірною. З таким рішенням суду скаржник не погоджується, оскільки на думку останнього, суд першої інстанції надав невірну оцінку доказам та невірно застосував норми матеріального права. 
		Скаржник вказує, що згідно виписки по рахунку вбачається, що кошти було знято таким шляхом, спочатку кошти було переведено з однієї картки позивача на іншу його картку через ІVR - меню, а потім було зняття коштів в банкоматі без картки за допомогою авторизації за фінансовим номером телефону.
		Для здійснення платежу між своїми рахунками /картками через ІVR - меню клієнту необхідно знати 4 останні цифри номерів карток, між якими здійснюється операція. 
		Тобто, особа яка здійснює переказ повинна знати 4 цифри номеру картки, з якої здійснює переказ та 4 цифри номеру картки, на яку гроші будуть переведені. 
		Тому, на переконання представника банку, шахраю були відомі номери карток позивача, а за розголошення даних відомостей несе відповідальність тільки позивач ОСОБА_1 . 
		Представник банку зазначає, що без розголошення з боку позивача ОСОБА_1 ПІН -коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа навіть перевипустивши сім -картку або маючи фінансовий телефон клієнта не змогла б, ні зайти до Приват 24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти. 
		На думку представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_1 приховав від суду, що він передав особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому і було знято кошти з його рахунку. 
		Адвокат Білоус А. В. вказує, що пунктами 2, 5 розділу VІ Положення « Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» , затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. 
		П. 7 розділу Х даного Положення контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. 
		За змістом п. 6 розділу VІ Положення № 705 та п. 14.6 ст. 14 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. 
		Скаржник на підтвердження вимог апеляційної скарги посилається на правову позицію , викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс15, згідно якої саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. 
		Представник банку вказує у скарзі, що у Приватбанку існує надійна система захисту рахунків клієнтів банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку. 
		На переконання представника банку наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання умов та правил про надання банківських послуг, відсутні. 
		З урахуванням вищевказаного, скаржник просить скасувати рішенняПридніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року та ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 
		13 травня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив  ОСОБА_1  на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» Вх. № 5003/20 Вх. 
		У відзиві на апеляційну скаргу  ОСОБА_1  вказує, що вимоги апеляційної скарги представника банку щодо задоволення позову ОСОБА_1 , є необґрунтованими, оскільки суд надав вірну оцінку доказам, вірно застосував норми матеріального права , тому безпідставними є посилання скаржника, що суд формально підійшов до розгляду справи , оскільки доводи, на які посилається скаржник щодо способів переказу коштів через IVR -меню, зняття коштів у банкоматі без картки, зміни фінансового номеру телефону та зміни логіну/паролю входу в Приват24 в обгрунтування незаконності рішення суду першої інстанції неможливо взяти до уваги, вважає позивач, оскільки в суді відповідачем жодним чином не було їх доведено, а тому суд був позбавлений можливості надати їм оцінку. У відзиві позивач просить саме ці докази не брати до уваги судом апеляційної інстанції.
		Позивач ОСОБА_1 вказує, що у апеляційній скарзі зазначено, що запити до системи Приват24 позивача не надходили, проте це суперечить інформації, яка повідомлена банком в клопотанні про скасування ухвали про стягнення штрафу, про те, що у комплексах банку наявна залишкова інформація про зміну пароля. 
		ОСОБА_1 зазначає, що у відповіді на ухвалу про витребування доказів банком зазначено, що службова перевірка за фактом звернень позивача 30.01.2018 року-31.01.2018 року до АТ КБ «Приватбанк» не проводилась, що призводить до висновку, що відповідачу не відомо нічого про те, яким чином, та в якому порядку були вчинені шахрайські дії з рахунками позивача ОСОБА_1 в «Приватбанку», а тому відповідач не може посилатись на доводи, які зазначені в апеляційній скарзі, оскільки відповідачем не вчинено жодних дій для перевірки їх вірності, оскільки службової перевірки для цього не було проведено. І це на думку позивача, є порушенням його прав споживача послуг АТ КБ «Приватбанк», оскільки у ситуації, яка склалася відповідач зобов`язаний був її провести.
		На переконання позивача, всі його дії свідчать про дотримання банківських Умов та Правил надання банківських послуг, а не їх порушення. Жодних доказів, які б доводили протилежне банком не надано.
		Позивач вказує, обставини, які доведені в суді першої інстанції суперечать доводам, викладеним у апеляційні скарзі та поданим у справі доказам, а саме щодо повідомлення особистих ідентифікаційних банківських відомостей внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання та користування, оскільки позивачем доведено відсутність вини у вказаних обставинах та вчасно, невідкладно, в день викрадення мобільного телефону повідомлено банк про всі відомі йому та можливі ризики пов`язані з цим, а також подано заяви до АТ КБ «ПриватБанк» 30.01.2019 року та 31.01.2019 року в усному та письмовому вигляді про вчинення відповідних дій з рахунками у банку у зв`язку з викраденням мобільного телефону позивача, на якому встановлено СІМ-картку з фінансовим номером телефону НОМЕР_5 , а також мобільний додаток Приват24.
		Більш того, всі вищезазначені у відзиві доводи та всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують не тільки відсутність порушення позивачем ОСОБА_1 , Правил та умов надання банківських послуг, а навпаки - їх точне дотримання та виконання, вважає позивач.
		Позивач ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2020 року відмовити повністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. 
		 
		 
		Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
		Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
		Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
		Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
		В апеляційній скарзі, особа, яка подає апеляційну скаргу, просить викликати її в судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи.
		Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про розгляд справи з участю сторін, та дійшла висновку про розгляд справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
		Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.
		Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.
		  Задовольняючи  позовні  вимоги   про  захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, дійшовши висновку, що відповідачем  АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. 
		Судом в рішенні вказано на відсутність вини позивача, а тому відмова банку у відновленні залишку кредитних коштів та зупиненні по нарахуванню відсотків та інших штрафних санкцій на кошти, які були списані з його рахунку, є неправомірною.
		У рішенні судом вказано, що залишок коштів на рахунку №  НОМЕР_1  та всіма додатковими рахунками за угодою № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013 року в AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій 30.01.2018 року, тобто станом 29.01.2018 року підлягає відновленню із врахуванням внесеної позивачем 20.02.2018 року плати на суму 1863 грн. 34 коп.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача AT КБ «ПриватБанк» припинити нарахування за картковим рахунком НОМЕР_1  та всіма додатковими рахунками за угодою  № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013  року ОСОБА_1  відсотків,  пені,  щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом,  що утворився  внаслідок проведення фінансових операцій  (транзакцій) 30.01.2018 року та  в частині скасування нарахованих за період з 30.01.2018 року по день винесення рішення суду за рахунком № НОМЕР_1  та всіма додатковими рахунками угодою № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013 року відсотків, пені, щомісячних платежів за послугою «Миттєва розстрочка» та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом що утворився внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 30.01.2018 року, а також в частині скасування вже нарахованих вказаних санкцій за період з 30.01.2018 року по день винесення рішення.
		Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції , оскільки вважає, що дані висновки є передчасними, такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції не встановлено дійсні обставини справи, не дано належну оцінку зібраним доказам, неправильно застосовано норми матеріального права, та ухвалено у справі рішення, яке підлягає скасуванню , виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
		Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
		Статтями 77,78 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до частини 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ч.ч.1,2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 05.11.2010 року позивач ОСОБА_1 підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, погодився та ознайомився та ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Закритому акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» надав свою згоду на те, що заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складають Договір, укладений між ним та відповідачем ( а. с. 193 - 202 т.1).
		09.10.2013 року позивачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» та видано кредитну картку № НОМЕР_2 із початковим кредитним лімітом 1500 грн., про що було зроблено автоматичну відмітку в системі банку відповідача про укладення угоди № SAMDN52000112746331 з додатковими рахунками до угоди.
		20.12.2014 року позивачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» для отримання пенсії, про що зроблено автоматичну відмітку в систему банку відповідача про укладення угоди № SAMDNWFC00012959645 з додатковими рахунками до угоди.
		Вказані обставини не заперечувались представником відповідача банку в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду справи. 
		Згідно копії протоколу допиту потерпілого від 13 лютого 2018 року, що був наданий ОСОБА_1 при зверненні в суд із даними позовними вимогами, та міститься на а. с. 43 - 45 т.1 вбачається, що 30 січня 2018 року у позивача по даній справі - ОСОБА_1 був викрадений мобільний телефон «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4 із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером НОМЕР_5 . На момент викрадення телефону 30.01.2018 року на його кредитній картці AT «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 існувала заборгованість в сумі 1863 грн. 34 коп. До його рахунків в АТ КБ «Приватбанк» був прикріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_5 , який був встановлений на викраденому телефоні. Також на цьому ж телефоні був встановлений мобільний додаток Приват24, яким він користувався.
		В зв`язку з викраденням 30.01. 2018 року телефону у позивача ОСОБА_1 , який був фінансовим телефоном, останній 31.01.2018 року звертався до правоохоронних органів, а саме до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, про що свідчать відомості, які були внесені до ЄРДР 01.02.2018 року за ч. 1 ст. 190 КК України, досудове розслідування по якому на даний час триває (а. с. 11 т. 1).
		Із даних виписок, які містяться на а. с. 13 - 16 т.1, вбачається, що по карткових рахунках в AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 та № НОМЕР_1 за період з 30.01.2018 року по 31.01.2018 року по вказаним карткам було проведено ряд операцій по збільшенню кредитного ліміту до 42000 грн., переказу грошових коштів на іншу карту через IVR-меню та зняттю готівки.
		З метою захисту своїх прав, 02.02.2018 року, 06.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «Приватбанк» із заявами, в яких вказував, що транзакції по його карткових рахунках 30.01.2018 року відбулися без його відому, та просив повернути грошові кошти на карткові рахунки. Також у заявах він просив не нараховувати штрафних санкцій та відсотків на суму кредитів, які він не отримував ( а. с. 29, 30 -32 т. 1). 
		Листами № 20.1.0.0/7-20180317/2544 від 20.03.2018 року № 20.1.0.0/7-20180303/6409 від 20.03.2018 року вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення ( а. с. 35 - 39 т.1).
		Як вбачається із претензії АТ КБ «Приватбанк» Вих. № 1857500032 від 21.12. 2018 року до ОСОБА_1 , то заборгованість позивача за договором  № SAMDN52000112746331 від 09.10.2013 року складає станом на 21.12.2018 року 67 064 грн. 93 коп. (а. с. 203 т. 1).
		Судом встановлено, що на виконання ухвали суду від 29 січня 2019 року про витребування доказів (а. с. 97 - 99 т. 1) , АТ КБ «Приватбанк» у клопотанні про скасування ухвали про стягнення штрафу від  20.06.2019 року повідомив наступну інформацію, що у комплексах банку наявна залишкова інформація про зміну пароля, ймовірно така зміна проводилася за допомогою номеру НОМЕР_9 , який за даними банку, належить ОСОБА_1 .  Ідентифікаційні дані  30.01.2018 року ймовірно змінювалися лише в частині фінансового номеру. 
		Через те,  що пройшло більше року інформація не збереглася, що видно лише за допомогою залишкової історії, в якій міститься інформація з приводу того, що з номеру НОМЕР_10  було знято ознаку фінансового саме 30.01.2018 року. У цей же день було обрано новий фінансовий номер, а саме:  НОМЕР_9 . За 30.01.2018 року відсутні СМС на номери  НОМЕР_9 ,  НОМЕР_10  отже зміна пін-коду відстежити не можливо. Також вказує, що службова перевірка за фактом звернень позивача 30.01.2018-31.01.2018 року до АТ КБ «Приватбанк» про здійснення трансакцій та зняття готівки з його рахунків в АТ КБ «Приватбанк» невідомою особою 30.01.2018 року не проводилася. Також зазначає, що в комплексах банку діалоги з клієнтом 30.01.2018 року не збереглися. Більш того звукозапис розмови клієнта з банком 30.01.2018 року за допомогою номеру  НОМЕР_10  не може існувати, оскільки вищезазначений номер було викрадено у  клієнта саме   30.01.2018 року. Скоріш за все клієнт звертався за допомогою з іншого засобу зв`язку, через те ця інформація  не  збереглася. Єдиний діалог вже 01.02.2018 року, термін дзвінку 2хв. 58 секунд. Темою діалогу  було отримання  фотоматеріалів з приводу зняття грошових коштів з банкомату. 30.01.2018 року з вказаного номеру зв`язку НОМЕР_10  запити до системи Приват-24 не надходили. Також вказує, що записи з відеокамер, які встановлені в банкоматі відсутні. Але зазначені відео надавалися слідчому СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. На відео не було видно, хто саме знімав грошові кошти. У комплексах банку наявна інформація з приводу того, що грошові кошти знімалися з використанням картки клієнта, а також введенням паролю. У клієнта був проведений переказ особистих  коштів 30.01.2018 року з  картки № НОМЕР_1  на картку  № НОМЕР_3 .  Переказ на свою картку   НОМЕР_11  через IVR - меню - 31202 грн. 08 коп., комісія 1200 грн. 08 коп. Переказ на свою картку НОМЕР_11 через IVR-меню - 8322 грн. 08 коп., комісія 320 грн. 08 коп. Зняття готівки в АТМ було з картки 5168742712716749 з її присутністю, ознака введення PIN - вводився.
		30/01/2018 16:12:46 30/01/2018 А10 S DB -8,000.00 UAH - 8,000.00 22,900.00 240002 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" Черкаси, вул. Ільїна, д. 474,
		30/01/2018 16:13:46 30/01/2018 А10 S DB - 8,000.00 UAH - 8,000.00 14,900.00 314003 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" Черкаси, вул. Ільїна, д. 474,
		30/01/2018 16:14:33 30/01/2018 А10 S DB - 4,000.00 UAH - 4,000.00 10,900.00 476004 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" Черкаси, вул. Ільїна, д. 474,
		30/01/2018 19:38:56 30/01/2018 А10 S DB - 8,000.00 UAH - 8,000.00 10,860.00 523006 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" Черкаси, вул. Ільїна, д. 474,
		30/01/2018 19:39:46 30/01/2018 А10 S DB - 8,000.00 UAH - 8,000.00 2,860.00 653007 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" Черкаси, вул. Ільїна, д. 474,
		30/01/2018 19:40:36 30/01/2018 А10 S DB - 2,000.00 UAH - 2,000.00 860.00 285008 6011 CACS5775 UKR Зняття готівки в банкоматі: магазин " Прем`єp" Черкаси, вул. Ільїна , д. 474 ( а. с. 155-163 т.1).
		Згідно із статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до вимог п. 3. ст. 1092 ЦК України , якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
		Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).
		Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до пункту 14.14 статті 14 цього Закону під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженого постанова Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
		Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб?єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).
		Так, згідно п.п.5-9 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		На а. с. 166 т 1. міститься довідка від 03.07. 2019 року № 7548-46/19 за підписом слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУПН в Черкаській області Ю. У. Тютюнника , із якої вбачається, що в провадженні Слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУПН в Черкаській області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018251010000799 від 01. 02. 2018 рок за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.01. 2018 року до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області надійшли матеріали ДКП НП України по заяві гр. ОСОБА_1 , щодо викрадення поблизу ресторану « Государ», що в м. Черкаси, його мобільного телефону «SAMSUNG G3», ІМЕІ НОМЕР_4  із  сім-карткою  НОМЕР_10  та незаконного заволодіння грошовими коштами з банківської картки ПАТ КБ « Приватбанк» № НОМЕР_6 гр. ОСОБА_1 в сумі 39 525 грн. 16 коп. в період часу із 14.00. по 21. 00 год. 30.01.2018 року невстановленими особами (кіберзлочинцями) за допомогою вищезазначеного викраденого телефону, так як до вказаної картки був підв`язаний номер мобільного телефону  НОМЕР_10  зІнтернет банкінгом. 
		Встановлено, що вищевказані грошові кошти з банківської картки № НОМЕР_6 гр. ОСОБА_1 20.01. 2018 було знято невідомою особою (кіберзлочинцями), в банкоматі, що знаходиться в магазині « Прем`єр» по вул. Надпільна в м. Черкаси, також виключено факти причетності гр. ОСОБА_1 до даного факту зняття коштів. Слідчим відділом проводяться дії по встановленню особи, що незаконно зняла кошти з банківської картки № НОМЕР_6 гр. ОСОБА_1 .
		Проте, колегія суддів зазначає, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними.
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що як вбачається із виписки по рахунку, кошти було знято наступним шляхом: спочатку кошти було переведено з однієї картки Позивача на іншу його картку через ІVR - меню, а потім було зняття коштів в Банкоматі без картки за допомогою авторизації за фінансовим номером телефону.
		ІVR - меню або платежі по телефону - це послуга ПриватБанку, яка дозволяє здійснити будь-який платіж, використовуючи тільки телефон.
		Для здійснення платежу між своїми рахунками/картками через ІVR - меню клієнту необхідно знати 4 останні цифри номерів карток, між якими здійснюється операція.
		Тобто, особа яка здійснює переказ повинна знати 4 цифри номеру картки, з якої здійснює переказ та 4 цифри номеру картки, на яку гроші будуть переведенні.
		Тому, є всі підстави вважати, що шахраю були відомі номери карток позивача, оскільки за розголошення даних відомостей несе відповідальність тільки особисто ОСОБА_1 .
		Апеляційний суд зазначає, що навіть не маючи картки, але маючи фінансовий номер телефону не можна зняти кошти не знаючи ПІН-коду картки. За розголошення ПІН-коду несе відповідальність також тільки ОСОБА_1 .
		Крім того, щоб змінити фінансовий номер телефону необхідно ввести ПІН-код „активної" картки, за  розголошення ПІН-коду картки також несе відповідальність тільки власник картки - позивач ОСОБА_1 .
		Щодо зміни логіну в Приват 24, то його можливо змінити лише після того, як було
		здійснено вхід до Приват 24. Проте, зайти до Приват24 необхідно не лише мати номер телефону, але й знати пароль входу або ж у випадку його зміни знати ПІН-код будь-якої своєї активної картки.
		Із врахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок проте, що недостатньо лише випустити іншу сім-картку Клієнта або мати фінансовий телефон клієнта, потрібно ще обов`язково знати пароль входу до Приват24 або, щоб його змінити знати ПІН - код картки Клієнта, щоб зняти кошти в банкоматі без картки необхідно також знати ПІН-код картки, з якої знімаються кошти, для того щоб змінити фінансовий номер необхідно в обов`язковому випадку вводити ПІН-код картки, для того, щоб перевести гроші через IVR- меню необхідно знати 4 цифри карток.
		Тобто, без розголошення з боку позивача ОСОБА_1 ПІН-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа навіть перевипустивши сім-картку, або маючи фінансовий телефон клієнта не змогла б ні зайти до Приват 24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти.
		Тому, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 не надав  інформацію суду, що він передав особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому і було знято кошти з його рахунку.
		Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71 цс 15.
		Отже, з урахуванням вищезазначеного, саме позивач повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.
		Згідно з п.14.3. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705).
		Згідно з пунктом 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач зобов?язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
		3a змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов?язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		За загальним правилом зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов?язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов?язання.
		Колегія суддів апеляційного суду вважає, що посилання в апеляційній скарзі банку на ту обставину, що зняття коштів стало можливим лише у зв`язку з розголошенням позивачем  ОСОБА_1  персональних даних третім особам, та до повідомлення позивача про блокування рахунку є обгрунтованими, а тому є всі підстави дійти висновку, що AT КБ "ПриватБанк" не повинен нести відповідальність за дану операцію.
		Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в України", Положення № 705 Банком не порушено жодних вимог чинного законодавства, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.
		З огляду на викладене, підстави для звільнення позивача від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання Умов та Правил про надання банківських послуг, відсутні.
		За таких обставин, апеляційний суд не погоджується із обґрунтуванням судом першої інстанції  про задоволення  позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій,  та вважає, що суд першої інстанції ухвалив  необґрунтоване   рішення  про задоволення позовних вимог позивача, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача, отже немає підстав для залишення рішення суду в силі яке підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 та задоволення вимог апеляційної скарги , доводи якої є обґрунтованими та приймаються до уваги апеляційним судом.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		З огляду на вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог позовних вимог банку та задоволення вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України в разі скасування рішення суду апеляційний суд змінює розмір судових витрат. Отже, слід стягнути судові витрати з позивача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриваБанк» за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3171, 60 грн.
		Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382,  384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний  банк «Приватбанк» - задовольнити.
		Рішення Придніпровського районного суду  м. Черкаси  від  03 березня  2020 року  у справі за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій скасувати, прийняти нову постанову.
		У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування штрафних санкцій - відмовити. 
		Стягнути судові витрати з позивача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриваБанк» за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3171, 60 грн.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів,  в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
		 
		 
		Головуючий Нерушак Л.В.
		 
		Судді Василенко Л. І. 
		 
		Бородійчук В. Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...