Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/6560/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2020. Зареєстровано: 04.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2020.
Дата набрання законної сили: 03.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 серпня 2020 р. Справа№200/6560/20-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 
		до відповідача: Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
		про: визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикової Л.О. про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61889858 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата, зобов`язання заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикову Л.О. зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикової Л.О. про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61889858 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата, зобов`язання заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикову Л.О. зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2019 року № Ф-408368-46У відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61889858 від 24.04.2020 року. В рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих розрахункових рахунках в банківських установах, зокрема, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Укрсиббанк», та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження. Позивач вважає прийняту відповідачем постанову про арешт коштів протиправною, оскільки прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вказує на те, що відповідачем неправомірно накладено арешт на її зарплатний розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», оскільки наявність арешту не дає їй можливості отримувати нараховану заробітну плату, що в свою чергу позбавляє її необхідних коштів на існування, чим порушує її права передбачені конституцією України.
		Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 
		Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що 24 лютого 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61889858 з примусового виконання вимоги № Ф  408368-46У від 19.11.2019 року, виданої Головним управлінням ДПС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави недоїмки по єдиному внеску у сумі 26539,26 грн. Відповідач вказує на те, що 24.04.2020 року до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України направлено запит з метою виявлення доходів боржника. Згідно відповіді № 1062265779 Пенсійного фонду України боржник  ОСОБА_2 отримує дохід у Військово  медичному клінічному центрі Південного регіону. Відповідач вказує на те, що 20.05.2020 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання до Військово  медичного клінічного центру Південного регіону. Згідно п. 2 зазначеної постанови, відрахування здійснюються у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу (29403,59 грн.). Відповідач зазначає, що станом на 28.07.2020 року з заробітної плати боржника утримано на погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 61889858 сума у розмірі 3119,36 грн., відповідно залишок нестягнутих коштів складає 26284,23 грн. 
		Також відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. З метою забезпечення реального виконання рішення суду державним виконавцем в порядку статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» 20.05.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника у розмірі 29403,59 грн. з урахуванням суми боргу за виконавчими документом, суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
		З огляду на викладене відповідач вважає, що постанова про накладення арешту на кошти боржника була прийнята державним виконавцем у межах та у спосіб визначений чинним законодавством .
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27 липня 2020 року.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року відкладено розгляд справи на 03 серпня 2020 року, у зв`язку з клопотанням відповідача.
		03 серпня 2020 року судом отримані додаткові пояснення від АТ «Укрсиббанк», відповідно до яких повідомлено, що рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, а є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків «як зарплатний». Крім того, банк повідомив суд про те, що на рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_2 , надходять зарахування заробітної плати, так і інші надходження. Також банк зазначав, що законодавством України не встановлено обов`язок та не надано право банкам при надходженні постанови виконавця про накладення арешту на грошові кошти на поточних рахунках здійснювати перевірку дотримання виконавцем вимог частини 3 ст. 52, ст. 48, 56, 68 Закону України «Про виконавче провадження» в частині визначення коштів, на які не може бути накладено арешт крім випадків, визначених ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Банк звертав увагу суду на те, що ч. 4 ст. 18 Закону № 1404 встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України, невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідно до п. 9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено обов`язок банківських установ уживати заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів.
		Стосовно строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
		На теперішній час у країні діють обмеження, які встановлені Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, для запобігання поширення вірусної інфекції.
		Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України установлено карантин. Рішенням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 24.04.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 11.05.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22.05.2020.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі  COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 522 продовжено карантин до 31.07.2020.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540 від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнити пунктом 3 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
		Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). 
		З аналізу вищезазначених положень вбачається, що на момент дії на території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину.
		Судом встановлено, що позивач направила адміністративний позов на адресу суду адміністративний позов 09 липня 2020 року, який у подальшому був зареєстрований у суду 13 липня 2020 року.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 звернулась до суду в межах строку визначеного чинним на момент звернення законодавством. 
		Згідно ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		З огляду на те, що позивач просив суд розглядати справу без його участі, а представник відповідача у судове засідання не з`явився, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с. 4).
		24 квітня 2020 року заступником начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикової Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61889858.
		З відзиву на позовну заяву встановлено, що 24 квітня 2020 року державним виконавцем до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України направлено запити з метою виявлення доходів боржника.
		Згідно відповіді № 1062265779 Пенсійного фонду України відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 отримує дохід у Військово  медичному клінічному центрі Південного регіону.
		20.05.2020 року заступником начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 61889858 (а.с. 42-43). 
		Відповідно до п. 1 зазначеної постанови державний виконавець постановив звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що отримує дохід у Військово  медичному клінічному центрі Південного регіону.
		Згідно п. 2 постанови державний виконавець постановив здійснити відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 29403,59 грн.: 210,40 грн.  витрати виконавчого провадження, 2653,93 грн.  виконавчий збір, 26539,26 грн.  сума штрафу.
		В межах виконавчого провадження ВП № 61889858 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 20.05.2020 року, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в АТ «ПУМБ», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк «Аваль», АТ «Укрексіббанк», АТ «УкрСиббанк», АТ «Ощадбанк», АТ «ОТП Банк», АТ «Універсал Банк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 7).
		Як встановлено з довідки від 10 квітня 2020 року № 1052, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з 04.04.2019 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частини НОМЕР_4 міста Маріуполь (а.с. 6).
		З відповіді Військової частини НОМЕР_4 від 17 червня 2020 року № 1559 встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 перераховується на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Укрсиббанк» (а.с. 8).
		Листом від 29 липня 2020 року № 15.1.04/31143-5 АТ «Укрсиббанк» повідомило суд, що рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_2 надходять як зарахування заробітної плати, так і інші надходження (а.с. 31-32).
		Позивач не погодившись з постановою про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі  Закон № 1404).
		Статтею 1 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Згідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 
		1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
		2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
		3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
		4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
		5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Приписи статті 18 Закону №1404 закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
		При цьому, згідно з пунктом 8 частини третьоїстатті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Частиною 3 статті 26 Закону № 1404 визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
		Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
		Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
		Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
		Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5(із змінами) передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
		Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженоюпостановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зокрема передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту. При цьому зазначено, що зупинення видаткових операцій має здійснюватися у межах суми, на яку накладено арешт, за винятком випадків, накладення арешту без зазначення такої суми.
		Таким чином, наведені положення законодавства не обмежують дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки він може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку, без зазначення конкретного номера рахунку у банку, що, в свою чергу, не є порушенням прав боржника, як сторони виконавчого провадження.
		Разом з цим, згідно статті 68 закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
		За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
		Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
		Отже, такий вид стягнення, як стягнення на заробітну плату, звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, та має бути застосований як крайній захід у разі неможливості отримати борг у інший спосіб.
		Згідно ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості, зокрема, за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
		Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
		Стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання (стаття 73 Закону України № 1404).
		Відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
		Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання постанови про арешт коштів боржника ВП № 61 від 20.05.2020 року АТ «Укрсиббанк» накладено арешт на рахунок НОМЕР_5 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 
		З відповіді Військової частини НОМЕР_4 від 17 червня 2020 року № 1559 вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_1 перераховується на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Укрсиббанк» (а.с. 8).
		Таким чином, рахунок НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Укрсиббанк» є рахунком на який перераховується грошове забезпечення (заробітна плата) позивача.
		Положеннями статті 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
		Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
		Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.
		Проаналізувавши наведені вище норми права, суд приходить до висновку, що зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, цільовим призначенням яких є оплата праці, мають спеціальний (особливий) правовий статус і звернення стягнення на них має відбуватись в рамках особливої правової процедури, в порядку і в розмірах, визначених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1404виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
		Згідно із ч. 4 ст. 7 Закону № 1404 підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у ч. 1 цієї статті, за заявою стягувача зобов`язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положеньст. 70 цього Закону.
		Згідно з п. 1 ч. 4ст. 59 Закону № 1404підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
		Тобто, виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404за наступних обов`язкових умов:
		-отримання документального підтвердження про те, що конкретний рахунок має спеціальний режим використання;
		-заборона на звернення стягнення, визначена законом.
		Відповідно до ч. 3ст. 52 Закону № 1404не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
		Згідно із ч. 2ст. 48 Закону № 1404забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.ст. 19-1 та 26 - 1 Закону України «Про теплопостачання»,ст. 15 - 1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		В той же час, при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що також призводить до порушення конституційних прав громадян.
		Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону № 1404 із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
		Накладення арешту на картковий банківські рахунки позивача у АТ «Укрсиббанк» відповідно до оскаржуваної постанови унеможливлює отримання позивачем залишкових коштів (грошового забезпечення) від Військово-медичного клінічного центру, після стягнення максимально можливої місячної суми 20% із заробітної плати в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 61889858.
		Відтак, неспівмірний арешт накладений оскаржуваною постановою від 20.05.2020 на банківський рахунок № НОМЕР_1 , на який нараховується заробітна плата та порушує права позивача в частині вільного розпорядження і володіння своєю власністю, на яку згідно із ст. 70 Закону № 1404 не може бути звернуто стягнення.
		Крім того, як встановлено судом відповідачем була винесена постанова звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 20.05.2020 року, відповідно до якої державним виконавцем звернуту стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що отримує дохід у Військово  медичному клінічному центрі Південного регіону та постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 29403,59 грн.: 210,40 грн.  витрати виконавчого провадження, 2653,93 грн.  виконавчий збір, 26539,26 грн.  сума штрафу.
		Як зазначає відповідач станом на 28.07.2020 року з заробітної плати боржника утримано на погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 61889858 сума у розмірі 3119,36 грн., та відповідно залишок нестягнутих коштів складає 26284,23 грн. 
		Суд зазначає, що у разі виникнення в боржника зобов`язань з заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо такий арешт накладено, то він підлягає зняттю. 
		Враховуючи те, що відповідачем було звернуто стягнення на заробітну плату позивача, то у відповідача були відсутні підстави для накладення арешту на рахунок на який нараховується така заробітна плата.
		Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем спочатку були вчинені заходи з метою встановлення доходів боржника, а саме направлені запити до Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України.
		Після отримання інформації стосовно того, що боржник отримує дохід у Військово  медичному клінічному центру Південного регіону, державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка була направлена на виконання за місцем роботи боржника, та як сам зазначає відповідач, з метою забезпечення реального виконання рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження, в порядку ст. 59 Закону № 1404 ним прийнято 20.05.2020 року постанову про арешт коштів боржника у розмірі 29403,59 грн.
		Отже, фактично відповідачем звернено стягнення на грошове забезпечення позивача у розмірі 20% та арештований рахунок на який перераховується 80% грошового забезпечення, яким позивач має право вільно володіти та розпоряджатися.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправною постанову про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61889858 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
		З метою повного захисту порушених прав позивача, суд приходить висновку про зобов`язання заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикову Л.О. зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На підставі викладено, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикової Л.О. про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61889858 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата, зобов`язання заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикову Л.О. зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата.
		Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач є звільненим від сплати судового збору, отже судовий збір не підлягає відлягає відшкодуванню.
		Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд  
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикової Л.О. про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61889858 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата, зобов`язання заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикову Л.О. зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата  задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикової Л.О. про арешт коштів боржника ВП № 61889858 від 20.05.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61889858 в частині накладення арешту на кошти на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата. 
		Зобов`язати заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Новикову Л.О. зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , у АТ Укрсиббанк, на який нараховується заробітна плата.
		Повний текст рішення складено та підписано 03 серпня 2020 року. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. 
		 
		Суддя В.В. Олішевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...